Постанова

від 23.05.2024 по справі 380/4489/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4489/21 пров. № А/857/1641/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частини НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції ОСОБА_2 ,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 20 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частини НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), у якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати йому у травні 2020 року підйомної допомоги з урахуванням винагороди за участь в АТО у сумі 6500 грн, а також при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у липні 2020 року такі щомісячні виплати, як винагорода за участь в АТО/ООС у сумі 6500 грн, індексацію у сумі 216,51 грн, що разом становить 6716,5 грн;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги із включенням винагороди за участь в АТО у сумі 6500 грн та одноразової грошової допомоги при звільненні із включенням до неї таких щомісячних складових грошового забезпечення: винагороди за участь в АТО/ООС у сумі 6500 грн та індексації у сумі 216,51 грн;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частини НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2010 - 2015 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частини НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум, в місяцях фактичної виплати, надбавку за кваліфікацію з жовтня 2010 року по листопад 2012 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу: 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу, з грудня 2012 року по червень 2015 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу: класна кваліфікація Майстер - 11 відсотків посадового окладу;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частини НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2016 - 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частини НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум, в місяцях фактичної виплати, надбавку за кваліфікацію з січня 2016 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу: 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частини НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частини НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 27 липня 2014 року, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частини НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у лютому 2016 року, липні 2017 року та лютому 2018 року, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частини НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у лютому 2016 року, липні 2017 року та лютому 2018 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, в розмірі 60% грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частини НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 380/4489/21, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що винагорода позивача за участь у АТО/ООС мала бути включена до складу його грошового забезпечення, як постійна (систематична) виплата. Окрім того, індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця, тому повинна включатися до розрахунку підйомної допомоги та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо позовних вимог про виплату надбавки за кваліфікацію, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період з період 2010-2015 років у розмірі 50% законодавчо встановленого розміру, оскільки наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 упорядковано виплати додаткових видів грошового забезпечення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того суд дійшов переконання, що оскільки надбавка за кваліфікацію є складовою грошового забезпечення, то у разі її несвоєчасної виплати провадиться її компенсація відповідно до діючого законодавства. З огляду на те, що судом встановлено факт виплати позивачу у неналежному розмірі додаткових видів грошового забезпечення, то він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої частини додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за кваліфікацію за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

Також у результаті розгляду справи суд вважав, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Військовою частиною НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_6 , які у своїх скаргах просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржники послалися на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_6 у своїй апеляційній скарзі звертає увагу, що винагорода, передбачена Інструкцією №188, є одноразовою виплатою та не входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється підйомна допомога, а також одноразова грошова допомога при звільнення. З таких же підстав заперечує щодо включення до складу грошового забезпечення індексацію грошового забезпечення.

Військова частина НОМЕР_1 у своїй скарзі зазначає, що відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України №1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата здійснюється в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із додатками розміру.

Оскільки пунктом 7 вказаної постанови встановлена виплата до 50% від встановленого, зокрема, додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 розміру, то максимальний розмір надбавки, що підлягає виплаті становить 2,5%, 4% та 5,5% відповідно.

Щодо виплати винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби, скаржник також зазначає, що надбавки за кваліфікацію у розмірі 50% від встановленого Постановою № 1294 розміру, згідно з наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України відповідно до пункту 7 Постанови №1294 передбачений максимальний розмір виплати надбавки за кваліфікацію у розмірі 50 %.

Щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, то така допомога не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а є самостійним видом допомоги, яка виплачується за певних умов при вибутті військо службовця у щорічну основну відпустку.

Окрім того, головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України, розпорядником коштів 2 рівня є Адміністрація Державної прикордонної служби України, розпорядником коштів 3 рівня є ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На підставі наведеного, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 липня 2020 року № 445-ос підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом а (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Згідно з Витягом наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 липня 2020 року №464-ОС (далі Наказ від 28 липня 2020 року №464-ОС), ОСОБА_1 із 01 серпня 2020 року виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення.

Вислуга років станом на 01 серпня 2020 року становить: календарна: 26 років 00 місяців 04 дні; пільгова: 08 років 07 місяців 18 днів; всього: 34 роки 07 місяців 22 дні.

Щорічну основну відпуску за 2020 рік не використовував. Відповідно до частини 14 статі статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей виплатити грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік за 26 календарних днів.

Виплатити грошову компенсацію за 14 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік.

Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні х військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби в сумі 263 127, 15 грн.

Згідно з архівних відомостей ОСОБА_1 за період з січня 2020 по грудень 2020 року, позивачу у травні 2020 року ненараховано та не виплачено підйомну допомогу з урахуванням винагороди за участь в АТО, а також що під час нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у липні 2020 року не було включено винагороду за участь в АТО/ООС та індексацію до складу його грошового забезпечення

Відповідно до інформації зазначеної в особистих картках грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2010 - 2015 роки: з жовтня 2010 року по листопад 2012 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 58 (55,5) грн, з урахуванням гірського посадового окладу, що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за 1 класну кваліфікацію, з грудня 2012 року по червень 2015 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 62,43 (61,88) грн, що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за класну кваліфікацію Майстер.

Згідно з витягом із послужного списку, ОСОБА_1 призвано на військову службу із 27 липня 1994 року та таку проходив безперервно до дати виключення із списків особового складу.

Станом на 27 липня 2014 року під час проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_3 ) безперервна календарна вислуга років військової служби ОСОБА_1 становила 20 років.

Архівна відомість особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2014 рік містить інформацію про виплату останньому одноразового додаткового виду грошового забезпечення - винагороду за тривалість 20 річної безперервної військової служби в розмірі 948,75 грн, що становить 50% від встановленого законодавством, замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням 948,75 грн.

Відповідно до Витягу із наказу від 28 липня 2020 року № 464-ос, ОСОБА_1 визначено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних роки служби у сумі 263 127, 15 грн.

Згідно архівної відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 - 2018 роки, останньому під час проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) у лютому 2016 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 5226,1 грн, у липні 2017 року - грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 7871,1 грн, у лютому 2018 року - грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 8160,83 грн.

При цьому, упродовж вказаних років, у тому числі і у зазначених місяцях ОСОБА_1 щомісячно виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, в розмірі 60% грошового забезпечення.

Відповідно до архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 при здійсненні розрахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення для виплати вказаної грошової допомоги на оздоровлення не включено щомісячну додаткову грошову винагороду.

Вважаючи, що при звільнення з військової служби відповідачі провели належні йому виплати не у повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції у частині задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати підйомної допомоги та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у районах та у період здійснення зазначених заходів та з урахуванням індексації грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає таке.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною першою обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що установлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, ураховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 (далі Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду визначає Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188 (далі - Інструкція №188).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №188, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів начальників вищого рівня.

Позиція відповідача щодо відмови у включені зазначеної виплати до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому обчислено підйомну допомогу та одноразову грошову допомогу при звільненні, ґрунтується на тому, що дія Інструкції №188 розповсюджується лише на військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення НБО чи в АТО, а тому цей вид винагороди не може входити до складу грошового забезпечення, оскільки не має постійного характеру. Зауважує, що у разі завершення військової служби або подальшого проходження військовослужбовцем служби поза межами проведення АТО/ООС цей вид винагороди не виплачується.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що позивач отримував винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції щомісячно протягом спірного періоду.

Отже, надбавка за участь в АТО виплачувалася позивачу щомісяця та мала постійний (систематичний) характер, а тому має враховуватись при визначенні розміру підйомної допомоги та одноразової допомоги при звільненні.

Окрім того, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум, в місяцях фактичної виплати, надбавку за кваліфікацію з жовтня 2010 року по листопад 2012 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі Постанова № 1294): 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу, з грудня 2012 року по червень 2015 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до Постанови №1294: класна кваліфікація Майстер - 11 відсотків посадового окладу, та за період з січня 2016 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до Постанови №1294: 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу, апеляційний суд зазначає таке.

Пунктом 7 Постанови №1294 передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Адміністрація державної прикордонної служби України затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425 (далі Інструкція № 425).

Згідно з підпунктом 3.13.1 вказаної Інструкції особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.

Виходячи із буквального тлумачення положень пункту 7 Постанови №1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення у обсязі до 50 % установленого згідно із зазначеними додатками розміру.

Водночас, апеляційний суд враховує, що додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28, зокрема надбавка за кваліфікацію, впорядковані приписами Інструкції № 425 на виконання Постанови №1294. Таким чином, з моменту затвердження вказаної Інструкції підстави для обмеження виплати надбавки за кваліфікацію в обсязі до 50 % нормативно встановленого розміру відпали і доводи апелянта про правомірність виплати позивачу надбавки за кваліфікацію у період з жовтня 2010 року по листопад 2012 року та з січня 2016 року по березень 2018 року у розмірі 50% законодавчо встановленого розміру на підставі пункту 7 Постанови №1294 є безпідставними.

Як свідчать матеріали справи, а саме відповідно до інформації зазначеної в особистих картках грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2010 - 2015 роки: з жовтня 2010 року по листопад 2012 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 58 (55,5) грн, з урахуванням гірського посадового окладу, що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за 1 класну кваліфікацію, з грудня 2012 року по червень 2015 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 62,43 (61,88) грн, що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за класну кваліфікацію Майстер. Також, згідно з інформації зазначеної в особистих картках грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 - 2018 роки: позивачу з січня 2016 року по березень 2018 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 46 (47,40) грн., що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за 1 класну кваліфікацію.

При цьому апеляційний суд враховує, що 29 червня 2008 року набула чинності Інструкція № 425, а отже відпали підстави для застосування обмеження розміру надбавки за кваліфікацію.

Перевіряючи задоволення позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 27 липня 2014 року, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум, апеляційний суд зазначає таке.

Додатком 25 до Постанови №1294 для військовослужбовців встановлено одноразовий додатковий вид грошового забезпечення винагороду за тривалість безперервної військової служби (посадовий оклад і оклад за військовим званням) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1 за 15 років; 1,5 за 20 років; 2 за 25 років; 2,5 за 30 років; 3 за 35 і кожні наступні п`ять років.

Відповідно до підпункту 3.25.1 пункту 3.25 розділу ІІІ Інструкції № 425 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах 20 років 1,5 розміру посадового окладу і окладу за військовим званням.

Як слідує з архівних відомостей особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2014 рік, у липні розмір його посадового окладу становив 1135 грн та розмір окладу за військовим званням 130 грн.

При цьому суд звертає увагу, що згідно з особистих карток грошового забезпечення позивача винагороду за тривалість 20 річної безперервної військової служби виплачувалась у розмірі 50% посадового окладу і окладу за військовим званням, що становило 948,75 грн.

Таким чином апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що дії відповідача щодо виплати позивачу із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру є протиправними, тому такі позовні вимоги підставно задоволенні судом першої інстанції.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у лютому 2016 року, липні 2017 року та лютому 2018 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій, з урахуванням раніше виплачених сум, в розмірі 60% грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Як визначено частиною 2 статті цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами 1, 2 частини четвертої вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (в редакції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року за № 704, яка набрала чинності з 01 січня 2016 року) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, у період служби позивача щомісячна додаткова грошова винагорода на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року нараховувалась та виплачувалась ОСОБА_1 , тобто така мала постійний характер.

Однак, відповідачем не включено додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу на оздоровлення у 2016-2018 роках.

Підставою для виплати позивачу допомоги на оздоровлення без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди стали положення пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року № 73 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 217/28347 (далі - Інструкція №73), відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Окрім зазначеного апеляційний суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Так, ухвалюючи постанову від 06 лютого 2019 року у значеній справі Велика Палата дійшла таких висновків: «Згідно з частиною другою та частиною третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат».

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, додаткова грошова винагорода у 2016-2018 роках на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, тому, на думку суду, така винагорода не може вважатись одноразовою і повинна бути включена до обрахункової величини при визначенні розміру грошового забезпечення.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 19 жовтня 2020 року у справі № 826/2205/17, від 16 жовтня 2020 року у справі № 826/4043/16 а тому суд, у відповідності до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує такий при вирішенні даної справи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що поведінка відповідача щодо виплати у 2016-2018 роках позивачу допомоги на оздоровлення, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, свідчить про протиправність дій відповідача.

Щодо вимог ОСОБА_1 у частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати, то апеляційний суд вказує на таке.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація частини доходів проводиться тільки у випадку, якщо такі доходи були нараховані, але були затриманні строки їх виплати.

Оскільки нарахування та виплати позивачу надбавки за кваліфікацію у відповідному розмірі не було, зазначене не свідчить про затримання строків виплати грошових доходів, апеляційний суд дійшов висновку, що така позовна вимога безпідставно задоволена судом першої інстанції.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 20 жовтня 2022 року при розгляді справи № 140/862/19, від 28 листопада 2023 при розгляді справи № 420/18163/21 та від 11 січня 2024 року при розгляді справи № 200/7529/20-а, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи. Тому оскаржуване судове рішення слід скасувати та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 380/4489/21 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати та у задоволенні такої позовної вимоги відмовити.

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк