Постанова
від 01.05.2024 по справі 910/9909/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа№ 910/9909/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023

у справі № 910/9909/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Комунального підприємства «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (відповідач - 1)

Хмельницької обласної державної адміністрації (відповідач - 2)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Віньковецька селищна територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування Віньковецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Державне підприємство «Кам`янець-Подільське лісове господарство»

про визнання права постійного користування земельними ділянками, визнання недійсним та скасування розпорядження в частині, скасування рішень про державну реєстрацію,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради (далі також - КП «Лісове господарство») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі також - ДП «Ліси України») та до Хмельницької обласної державної адміністрації (далі також - Хмельницька ОДА) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Віньковецької селищної ради (далі також - Віньковецька селищна рада) та Державного підприємства «Кам`янець-Подільське лісове господарство» (далі також - ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство») про:

- визнання за КП «Лісове господарство» (код ЄДРПОУ 31264948) права постійного користування на земельні ділянки за кадастровими номерами: 6820681500:05:004:0009 площею 18,608 га, 6820681500:05:003:0154 площею 4,9648 га, 6820681500:05:010:0021 площею 30,1956 га, 6820681500:05:004:0008 площею 40,6642 га, 6820681500:05:008:0004 площею 14,4599 га;

- визнання недійсним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) № 325/2022 від 13.09.2022 в частині передачі в постійне користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» земельних ділянок 6820681500:05:004:0009 площею 18,608 га, 6820681500:05:003:0154 площею 4,9648 га, 6820681500:05:010:0021 площею 30,1956 га, 6820681500:05:004:0008 площею 40,6642 га, 6820681500:05:008:0004 площею 14,4599 га;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64970464 від 29.09.2022 згідно з яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:004:0009, індексний номер: 64970354 від 29.09.2022 згідно з яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:003:0154, індексний номер: 64971249 від 29.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:010:0021, індексний номер: 64960741 від 28.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:004:0008, індексний номер: 64960741 від 28.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:008:0004.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права постійного користування Комунального підприємства «Лісове господарство Віньковецької селищної ради» та тією обставиною, що спірні земельні ділянки є землями комунальної, а не державної власності та з огляду на це рішення про їх передачу ДП «Ліси України» мало б прийматись Віньковецькою селищною радою, а не Хмельницькою обласною державною адміністрацією (обласною військовою адміністрацією).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9909/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Застосувавши до спірних правовідносин сторін норми Земельного кодексу України від 12.07.2000, Лісового кодексу України від 11.05.2000, Положення «Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 18.10.1999, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15 (далі - Положення), Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43 (далі - Інструкція»), суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 року № 15 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» не є документом, що посвідчує право постійного користування, а є лише підставою для набуття позивачем права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду. Відповідно, відсутність у матеріалах справи державного акту, який би посвідчував право постійного користування позивача спірними земельними ділянками унеможливлює висновок про набуття останнім такого права. За таких обставин відповідачем-2 обґрунтовано та у відповідності до вимог закону було прийнято оскаржуване розпорядження.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Комунальне підприємство «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме, ст.ст. 92, 141, 143 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 45-47, 78 Лісового кодексу України. Висновки суду першої інстанції про те, що позивач у встановленому законом порядку не набув права постійного користування спірними земельними ділянками суперечать обставинам справи та положенням пункту 5 Перехідних положень Лісового кодексу України. Право постійного користування підтверджується матеріалами лісовпорядкування та рішенням Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 № 15 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування». Оскільки право позивача на постійне користування спірними земельними ділянками не було припинено, відповідач-2 незаконно відніс спірні земельні ділянки до земель державної власності та на власний розсуд розпорядився ними.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

12.01.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про долучення до апеляційної скарги доказу направлення копії апеляційної скарги Державному підприємству «Кам`янець-Подільське лісове господарство».

15.01.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9909/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Комунального підприємства «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9909/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.01.2024 матеріали справи № 910/9909/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9909/23 та призначено справу до розгляду на 28.02.2024. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 16 лютого 2024 року.

09.02.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що прийнято з правильним застосуванням норм матеріального права до обставин, встановлених судом першої інстанції, підкресливши, що позивач не набув у встановленому законом порядку права постійного користування землею.

22.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Хмельницької обласної державної адміністрації Заяць Б.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

У відзиві відповідач-2, як і відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, вважаючи, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є вмотивованими, оскільки позивачем не доведено обставин набуття ним права постійного користування земельними ділянками лісового фонду.

Відповідачі у відзивах значну увагу приділяють спростуванню необхідності застосування правових позицій Верховного Суду, зазначених позивачем у позові та апеляційній скарзі, здійснюючи власну оцінку обставин справи, яка переглядається та висновків Верховного Суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 задоволено клопотання представника Хмельницької обласної державної адміністрації Заяць Б.С. про його участь та участь представника відповідача - 2 Чухась О.О. у судовому засіданні 28.02.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у справі №910/9909/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9909/23 відкладено до 03.04.2024. Ухвалено проведення судового засідання 03.04.2024 у даній справі здійснювати в режимі відеоконференції.

01.03.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси Украни» Талалай А.С. надійшла заява про його участь у судовому засіданні 03.04.2024 у справі №910/9909/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми захищеного відеоконференцзв`язку з судом «ВКЗ».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 вищевказане клопотання представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси Украни» Талалай А.С. задоволено та ухвалено здійснювати судове засідання 03.04.2024 у даній справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у розгляді справи №910/9909/23 оголошено перерву до 01.05.2024. Ухвалено здійснювати розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 01.05.2024 в режимі відеоконференції.

23.04.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника КП «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради Багінського А.О. надійшло клопотання про забезпечення судом його участі у судовому засіданні, призначеному на 01.05.2024 у справі №910/9909/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів через систему «Електронний суд».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 вищевказане клопотання представника КП «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради Багінського А.О. задоволено та ухвалено здійснювати судове засідання 01.05.2024 у даній справі в режимі відеоконференції.

У судове засідання 01.05.2024 треті особи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, шляхом доставлення копій ухвал апеляційного суду до їх електронних кабінетів, що підтверджується відповідними довідками.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі, а тому, заслухавши думку учасників справи, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги без участі осіб, які не з`явилися.

01.05.2024 в судовому засіданні представник скаржника доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати судове рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 проти вимог апеляційної скарги заперечили, вказуючи на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та вмотивоване.

01.05.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, врахувавши позицію відповідачів, висловлену ними у відзивах на апеляційну скаргу, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9909/23 підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Віньковецької районної ради Хмельницької області 14 сесії від 16.02.2021 № 8 «Про створення Віньковецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства» вирішено створити при районній раді Віньковецьке спеціалізоване лісогосподарське підприємство та просити обласну раду вирішити питання про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду в постійне користування.

Рішенням Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 № 15 припинено право постійного користування земельними ділянками лісового фонду на території Волочиського, Віньковецького, Городоцького та Славутського районів сільськогосподарських підприємств, які у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки припинили свою діяльність. Надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду, зокрема, Віньковецькому спеціалізованому лісогосподарському підприємству (Віньковецький район) загальною площею 3 142,6 га. Зобов`язано, зокрема, Віньковецьку районну раду видати користувачам земельних ділянок лісового фонду Державний акт на право постійного користування землею.

Додатком 2 до зазначеного рішення затверджено перелік користувачів земельних ділянок і лісового фонду, які припинили свою діяльність у зв`язку з реформуванням агропромислового комплексу на території Віньковецького району, так, зокрема, припинили свою діяльність СС «Заслав`я» із земельною ділянкою лісового фонду 162,7 га, АФ «Маяк» - 162,0 га, КСГП «Нове Життя» 153,2 га, які розташовані на території Віньковецької сільської ради.

Матеріали справи не містять державного акту на право постійного користування земельною ділянкою лісового фонду загальною площею 3 142,6 га, виданого Віньковецькому спеціалізованому лісогосподарському підприємству (Віньковецький район) на виконання рішення Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 № 15.

У 2014 Віньковецьке районне спеціалізоване лісогосподарське підприємство змінило найменування на Комунальне підприємство «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради.

Як убачається із матеріалів справи, розпорядженнями Хмельницької обласної державної адміністрації від 28.12.2021 № 902/2021-р; від 29.12.2021 № 910/2021-р; від 28.12.2021 № 905/2021-р; від 28.12.2021 № 906/2021-р; від 28.12.2021 № 907/2021-р; від 29.12.2021 № 909/2021-р; від 30.12.2021 № 918/2021-р; від 29.12.2021 № 908/2021-р була затверджена технічна документація, зокрема, щодо земельних ділянок, які є предметом спору у даній справі.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Хмельницька обласна державна адміністрація здійснила державну реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки. Підставою для такої реєстрації зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»», серія та номер: 1423-IХ, виданий 28.04.2021».

Розпорядженням Хмельницької обласної військової адміністрації від 13.09.2022 № 325/2022-р (далі також - оскаржуване розпорядження ХОВА, розпорядження від 13.09.2022 № 325/2022-р) надано в постійне користування Державному підприємству «Кам`янець-Подільське лісове господарство» земельні ділянки державної власності загальною площею 691,2505 га (землі лісогосподарського призначення) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Хмельницького району.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.04.2023 право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820681500:05:004:0009 загальною площею 18,608 га, право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820681500:05:003:0154 загальною площею 4,9648 га, право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820681500:05:010:0021 загальною площею 30,1965 га, право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820681500:05:004:0008 загальною площею 40,6642 га, право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820681500:05:008:0004 загальною площею 14,4599 га на підставі передавального акту від 05.01.2023 комісією з припинення ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» передано Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».

Вважаючи, що оскаржуваним розпорядженням від 13.09.2022 №325/2022-р порушено право постійного користування землями лісогосподарського призначення, набуте ним на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 №15, але не оформлене у порядку, встановленому законом, чинним на момент прийняття радою рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позовними вимогами є визнання за КП «Лісове господарство» права постійного користування на спірні земельні ділянки, визнання недійсним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) № 325/2022 від 13.09.2022 в частині передачі в постійне користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» п`яти земельних ділянок з кадастровими номерами: 6820681500:05:004:0009 площею 18,608 га, 6820681500:05:003:0154 площею 4,9648 га, 6820681500:05:010:0021 площею 30,1956 га, 6820681500:05:004:0008 площею 40,6642 га, 6820681500:05:008:0004 площею 14,4599 га та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо цих земельних ділянок, а саме: індексний номер: 64970464 від 29.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:004:0009, індексний номер: 64970354 від 29.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:003:0154, індексний номер: 64971249 від 29.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:010:0021, індексний номер: 64960741 від 28.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:004:0008, індексний номер: 64960741 від 28.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:008:0004.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує, що позивач не оскаржує здійснену відповідачем-2 реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, а лише реєстрацію права постійного користування за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», отримане ним від правопопередника - Державного підприємства «Кам`янець-Подільське лісове господарство».

Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання за ним права постійного користування, колегія суддів керується таким.

За нормою ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 395 цього ж Кодексу встановлено, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником або користувачем якого є позивач.

Передумовою застосування такого способу захисту є встановлення судом обставин:

1) наявності у позивача відповідного права, за захистом якого він звернувся;

2) невизнання відповідачами наявного у позивача права.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, КП «Лісове господарство» вказує на набуття ним права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 № 15.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що це рішення є чинним і в установленому законом порядку незаконним не визнавалось та не скасовувалось.

На час прийняття Хмельницькою обласною радою рішення від 04.04.2001 №15 правовідносини щодо набуття у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення були врегульовані нормами Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року №3852-XII у редакції від 07.12.2000 та Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року №561-XII у редакції від 12.07.2000 (далі також - ЗК УРСР).

Так, відповідно до ст. 6 Лісового кодексу України, усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Лісового кодексу України, користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Лісового кодексу України, до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

За нормою ст. 19 Земельного кодексу УРСР, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів:

із земель запасу для сільськогосподарського використання;

із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу;

для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки:

із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд;

в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п`ятою цієї статті.

Як вже зазначалось вище у постанові, Рішенням Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 № 15 припинено право колективної власності на земельні ділянки лісового фонду на території Волочиського, Віньковецького, Городоцького та Славутського районів сільськогосподарських підприємств, які у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки припинили свою діяльність. Надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду, зокрема, Віньковецькому спеціалізованому лісогосподарському підприємству (Віньковецький район) загальною площею 3 142,6 га. Зобов`язано, зокрема, Віньковецьку районну раду видати користувачам земельних ділянок лісового фонду Державний акт на право постійного користування землею.

Колегія суддів враховує, що на момент прийняття обласною радою народних депутатів рішення від 04.04.2001 №15, власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними (ч. 1 ст. 3 ЗК УРСР).

За ч. 2 ст. 3 ЗК УРСР право розпоряджатись землею мали Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передавали землі у власність або надавали у користування та вилучали їх.

Стаття 4 ЗК УРСР проголошувала, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб`єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;

Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;

обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

Отже, на момент прийняття обласною радою народних депутатів рішення від 04.04.2001 №15, Хмельницька обласна рада діяла в межах наданих їй ст.ст. 6, 9, 13 Лісового кодексу України, ст. 19 ЗК УРСР повноважень, припиняючи право колективної власності на земельні ділянки лісового фонду та передаючи їх у постійне користування позивачеві.

Водночас, за нормою ст. 22 ЗК УРСР право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Документами, що посвідчують право власності або право постійного користування землею, з огляду на ст. 23 ЗК УРСР є державні акти, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У матеріалах справи відповідний акт відсутній.

Однак, надаючи оцінку цій обставині, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права постійного користування.

Відсутність акту на право постійного користування земельною ділянкою свідчить про те, що визначена законом процедура набуття землекористувачем такого права не завершена. Оскільки законодавство України як на момент прийняття Хмельницькою обласною радою народних депутатів рішенні від 04.04.2001 №5, так і на час перегляду справи апеляційним судом не містить граничного строку виконання такого рішення, то станом на сьогодні - останнє, в силу приписів ст. 144 Конституції України підлягає обов`язковому виконанню.

Разом з тим, Земельний кодекс УРСР, за нормами якого Хмельницька обласна рада народних депутатів приймала рішення від 04.04.2001 №5, втратив чинність з 01.01.2002 у зв`язку із прийняттям та вступом у дію Земельного кодексу України від 25.10.2001.

Пункт 1 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 25.10.2001 передбачав, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин сторін, тобто на дату прийняття Хмельницькою обласною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження № 325/2022 від 13.09.2022, оскільки саме в цей момент між позивачем та відповідачами виник спір стосовно спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, пункт 1 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 не змінено, не вилучено. Пункт є чинним.

Отже, рішення Хмельницької обласної ради народних депутатів від 04.04.2001 №5 про надання у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення є чинним та підлягає виконанню відповідно до вимог цього кодексу.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, за нормою пункту 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Пункт 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України викладено у такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20 червня 2022 року №2321-IX. Закон набув чинності 10.07.2022.

Суд першої інстанції наголосив, що оскільки до події, факту чи правовідносин застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, то дія пункту 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України у редакції від 10.07.2022 не може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом. При цьому, судом не конкретизовано, які саме правовідносини ним маються на увазі: щодо отримання позивачем спірних земельних ділянок у користування, щодо прийняття Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) № 325/2022 від 13.09.2022 чи інші.

Колегія суддів зауважує, висновок суду першої інстанції обґрунтовано посиланням на висновки Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 та за якими:

закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності;

дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце;

дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Одночасно, Конституційним Судом України у рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 дещо розширено тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України та зауважено, що якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Норма п. 1 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 яка вказує, що рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу, підтверджує, що земельні правовідносини позивача та держави в особі уповноваженого органу щодо отримання позивачем спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення на праві постійного користування є триваючими.

Відповідно, колегія суддів не вбачає підстав, які б унеможливлювали застосування до цих правовідносин п. 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Колегія суддів також враховує, що за нормою ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За загальним правилом, господарський суд застосовує ті норми права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Спірними, з огляду на підстави та предмет позовних вимог, є правовідносини сторін, що виникли внаслідок прийняття Хмельницькою обласною державною адміністрацією Розпорядження № 325/2022 від 13.09.2022, відповідно, до цих правовідносин застосовуються редакції відповідних законодавчих актів у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження.

Отже, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України в редакції від 20.06.2022, яка набула чинності 10.07.2022).

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в обґрунтування позовних вимог Позивачем до позовної заяви долучено плани лісонасаджень Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (ВО «Укрдержліспроект») 2002 року, а саме:

- план лісонасаджень Майстерської дільниці № 1 Віньковецького районного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, загальною площею 883,0 Га (т. 1 а.с. 57-62);

- план лісонасаджень Майстерської дільниці № 2 Віньковецького районного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, загальною площею 1 222,0 Га (т. 1 а.с. 63-70);

- план лісонасаджень Майстерської дільниці № 3 Віньковецького районного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, загальною площею 1 028,0 Га (т. 1 а.с. 51-56).

Крім того, долучено план лісонасаджень Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (ВО «Укрдержліспроект») 2014 року, а саме:

- план лісонасаджень КП «Лісове господарство» Віньковецької р/р Майстерська дільниця № 1 загальною площею 894,8 Га (т. 1 а.с. 40-45);

- план лісонасаджень КП «Лісове господарство» Віньковецької р/р Майстерська дільниця № 2, земельної ділянки загальною площею 1 203,6 Га (т. 1 а.с. 46-50);

- план лісонасаджень КП «Лісове господарство» Віньковецької р/р Майстерська дільниця № 3, земельної ділянки загальною площею 1 034,6 Га (т. 1 а.с. 51-57).

21.02.2023 Українське державне проектне лісовпорядне об`єднання (далі за текстом - ВО «Укрдежліспроект») на запит адвоката Артема Багінського надало витяг з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування з нанесеними межами кварталів і межами їх таксаційних виділів Віньковецького районного спеціалізованого лісогосподарського підприємства відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 (т. 1 а.с. 79-108).

Зазначена інформація надана Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.91 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Тобто, у встановленому законодавством порядку позивач із залученням ВО «Укрдержліспроект» на вказаних вище землях лісового фонду провели роботи з лісовпорядкування, у зв`язку з чим на ділянки лісового фонду, які зазначені у рішенні Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 року № 15, виготовлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які затверджені у встановленому законом порядку та є чинними на дату подання позову.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що надана у листі ВО «Укрдержліспроект» від 21.02.2023 інформація з картографічними матеріалами є належним доказом приналежності спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення, а отже, з урахуванням рішення Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 № 15, підтверджує перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні позивача.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що тільки після отримання та реєстрації відповідного державного акту позивач мав би належний правовстановлюючий документ, що посвідчував би право постійного користування земельними ділянками лісового фонду ґрунтується на вимогах ЗК УРСР, чинного на момент прийняття Хмельницькою обласною радою рішення від 04.04.2001 №15, однак, враховуючи триваючий характер процедури отримання спірних земельних ділянок у користування, відсутність державного акта не може свідчити про відсутність у позивача такого права. На сьогодні, взагалі державний акт не вимагається, а відповідне право вважається набутим у зв`язку з прийняттям радою рішення та подальшою державною реєстрацією такого права. При цьому, державна реєстрація лише підтверджує існування у особи такого права.

Колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки рішенню Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 №15 як визначеної законом підстави виникнення у особи права постійного користування.

За встановленого, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач не є носієм права постійного користування, яке виникло на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 №15.

Водночас, колегія суддів також приходить до висновку, що відповідачі не визнають тієї обставини, що позивач є носієм права постійного користування, і за наявності чинного рішення Хмельницької облради, п.5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, ст. 125 ЗК України, останній має завершити процедуру набуття права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом проведення державної реєстрації такого права.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 13.07.2021 на адресу Хмельницької обласної державної адміністрації надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вх. № 68/5633-11/2021, в якому останній просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення орієнтовно площею 19 502 га, що розташовані на території Хмельницької області.

Хмельницькою обласною державною адміністрацією видано розпорядження від 29.07.2021 № 634/2021-р «Про проведення інвентаризації земель державної власності за категорією земель - землі лісогосподарського призначення на території Хмельницької області» (т.3 а.с. 85 зворот).

В результаті проведеної інвентаризації сформовано 418 земельних ділянок загальною площею 13 266,8023 га (відомості про право власності держави на зазначені земельні ділянки було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно).

Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг було затверджено розпорядженнями голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 902/2021-р від 28.12.21, № 905/2021-р від 28.12.2021, № 906/2021-р від 28.12.2021, № 907/2021-р від 28.12.2021, №908/2021-р від 29.12.2021, № 909/2021-р від 29.12.2021, № 910/2021-р від 29.12.2021, № 918/2021-р від 30.12.2021.

У додатках до вищевказаних розпоряджень «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (КВЦПЗ 09.01)» міститься перелік та кадастрові номери земельних ділянок, в такому переліку є відомості щодо спірних земельних ділянок, а саме:

у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 910/2021-р від 29.12.21 - земельна ділянка з кадастровим номером 6820681500:05:004:0009 (т. 2 а.с. 95);

у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 909/2021-р від 28.12.2021 - земельні ділянки з кадастровим номером 6820681500:05:003:0154, 6820681500:05:004:0008 (т. 1, а.с. 138 зворот);

у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 905/2021-р від 28.12.2021 - земельна ділянка з кадастровим номером 6820681500:05:008:0004 (т. 1 а.с. 140 зворот).

Таким чином проведено державну інвентаризацію земель у 2021 році, до Державного земельного кадастру внесено відомості, зокрема про земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Проведення інвентаризації земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів та віднесення їх до державної форми власності відповідає вимогам чинного законодавства та у судовому порядку незаконним не визнавалось.

У подальшому, 30.08.2022 Державне підприємство «Кам`янець-Подільське лісове господарство» звернулося до Хмельницької обласної військової адміністрації з клопотанням про надання права постійного користування земельними ділянками.

01.12.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», на підставі статей 6, 21, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації статей 17, 57, 92, 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України, листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 05.10.2022 25/7-34/13390-22, розглянувши клопотання ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство», зареєстроване в обласній військовій адміністрації 30.08.2022 за № 99/8792-26/2022 прийнято розпорядження № 325/2021-р від 13.09.2022 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство», а саме, надано в постійне користування державному підприємству «Кам`янець-Подільське лісове господарство» земельні ділянки державної власності загальною площею 691,2505 га (землі лісогосподарського призначення) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Хмельницького району, згідно з додатком.

Отже, передавши спірні земельні ділянки у постійне користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство», відповідач-2 унеможливив завершення процедури набуття права постійного користування на спірні землі за позивачем, та створивши ситуацію за якою є два чинні рішення державного органу щодо передання однієї і тієї ж земельної ділянки різним особам. Ці дії свідчать про невизнання відповідачем-2 за позивачем права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Колегія суддів також зауважує, що усі заяви по суті відповідачів у справі зводяться до того, що позивач не має права постійного користування спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення, що також підтверджує обставини невизнання ними за позивачем цього права.

Судом першої інстанції слушно зауважено, що рішення Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 №15 не містить кадастрових номерів земельних ділянок лісогосподарського призначення. Поряд з цим, судом встановлено, що інвентаризація та присвоєння кадастрових номерів відбулись лише у 2021 році.

Матеріали справи не містять заперечень відповідачів, або ж наданих ними доказів того, що спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, що є предметом позову, не співпадають із земельними ділянками щодо яких Хмельницькою обласною радою прийнято рішення від 04.04.2001 №15.

Навпаки, матеріалами справи, а саме відповіддю на адвокатський запит адвоката Багінського А.О. до ВО «Укрдержліспроект» підтверджуються обставини накладення земельних ділянок, які були сформовані Хмельницькою ОДА, на підставі технічної документації, що була виготовлена ТОВ «Західземлепроект» на замовлення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

За наданою інформацією, земельні ділянки з кадастровими номерами: 6820681500:05:004:0009 площею 18,608 га, 6820681500:05:003:0154 площею 4,9648 га, 6820681500:05:010:0021 площею 30,1956 га, 6820681500:05:004:0008 площею 40,6642 га, 6820681500:05:008:0004 площею 14,4599 га накладаються на землі лісогосподарського призначення, передані КП «Лісове господарство Віньковецької селищної ради» за рішенням Хмельницької обласної ради народних депутатів від 04.04.2001 №15.

Отже, відповідно до рішення Хмельницької обласної ради народних депутатів від 04.04.2001 №15, п.1 Розділу 10 «Перехідні положення» Земельного кодексу України, виготовлених у встановленому законом порядку матеріалів лісовпорядкування, п.5 Розділу 8 «Перехідні положення» Лісового кодексу України, позивач є носієм права постійного користування земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами: 6820681500:05:004:0009 площею 18,608 га, 6820681500:05:003:0154 площею 4,9648 га, 6820681500:05:010:0021 площею 30,1956 га, 6820681500:05:004:0008 площею 40,6642 га, 6820681500:05:008:0004 площею 14,4599 га. Позивач не отримав державний акт на спірні земельні ділянки та не здійснив державну реєстрацію цього права, однак це не спростовує тієї обставини, що він є землекористувачем спірних земельних ділянок.

Колегія суддів також враховує, що позивач відкрито користувався спірними земельними ділянками протягом тривалого часу.

Також позивачем сплачувався земельний податок на землю, оформлювались спеціальні дозволи на користування лісовими ресурсами (лісорубні квитки), проводились роботи із лісовпорядкування, тобто позивач постійно взаємодіяв із органами державної влади протягом більше ніж 20 років, а держава, в свою чергу, фактично увесь цей час визнавала за позивачем право постійного користування спірними земельними ділянками.

Матеріали справи не містять доказів притягнення позивача до відповідальності хоча б за використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на неї.

За викладеного, судова колегія приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання за ним права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення з кадастровими номерами: 6820681500:05:004:0009 площею 18,608 га, 6820681500:05:003:0154 площею 4,9648 га, 6820681500:05:010:0021 площею 30,1956 га, 6820681500:05:004:0008 площею 40,6642 га, 6820681500:05:008:0004 площею 14,4599 га, оскільки право постійного користування спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення підтверджується рішенням Хмельницької ради народних депутатів від 04.04.2001 №15 та матеріалами лісовпорядкування, а відповідачами це право за позивачем не визнається.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача-2, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом «г» частини третьої статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Надаючи оцінку діям відповідача-2 в частині розпорядження спірними земельними ділянками, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Хмельницька обласна військова адміністрація під час прийняття розпорядження, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, діяла виключно в межах та у спосіб передбачений законодавством. Спірні земельні ділянки передано у постійне користування лише після проведення інвентаризації, проведення реєстрації речових прав та отримання відомостей про те, що такі земельні ділянки не знаходяться у постійному користуванні чи власності інших осіб.

Тобто судом першої інстанції встановлено лише формальну відповідність дій відповідача-2 вимогам законодавства щодо розпорядження земельними ділянками державної власності.

Переглядаючи справу у цій частині, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки є землями державної власності. Одночасно, колегія суддів зауважує, що позивач не навів переконливих доводів приналежності спірних земельних ділянок до земель комунальної власності. У матеріалах справи відсутні докази реєстрації спірних земельних ділянок за відповідною радою.

Додана до позову Довідка форми 6-зем щодо приналежності спірних земельних ділянок до земель комунальної власності не є належним та допустимим доказом, оскільки наказом Державної служби статистики від 19.08.2015 № 190 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2015 за № 1084/27529) з 01.01.2016 визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за № 788/3228 (зі змінами).

Водночас, за змістом ст.1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж. Отже, належним доказом приналежності земель відповідному власнику (держава чи територіальна громада) є витяг з державного земельного кадастру, або витяг з єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно.

Матеріали справи не містять витягів про приналежність спірних земельних ділянок до земель комунальної власності.

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Хмельницька обласна державна адміністрація здійснила державну реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки. Підставою реєстрації зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»», серія та номер 1423-IХ, виданий 28.04.2021».

Колегія суддів також враховує, що на час прийняття Хмельницькою обласною радою народних депутатів рішення від 04.04.2001, остання здійснила розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, що перебували за межами населеного пункту.

За нормами ст.6 Лісового кодексу України (у редакції станом на дату прийняття рішення) усі ліси в Україні є власністю держави.

Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України.

Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 Лісового кодексу України до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

У подальшому неодноразово здійснювалось розмежування земель державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 5 лютого 2004 року N 1457-IV при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, землі лісового фонду за межами населених пунктів. Закон втратив чинність на підставі Закону №5245-VI від 06.09.2012.

Пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, унормовано, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій та всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, унормовано, що у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Закон на сьогодні є чинним. Водночас, законодавець не відступив від територіального принципу розмежування земель державної та комунальної власності.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24.

Відповідно до п.24 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. Пункт набув чинності 27.05.2021.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, розташованими за межами населеного пункту, та щодо яких прийнято рішення органу державної влади про передачу у постійне користування комунальному підприємству.

Вирішуючи питання про те, яка з редакцій чинних законодавчих актів про розмежування земель державної та комунальної власності підлягає застосуванню, колегія суддів виходить з того, що однією із засад українського конституційного ладу є «верховенство права» (правовладдя), що його виражено через формулу: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права» (частина перша статті 8 Конституції України). «Верховенство права» (правовладдя) як невідокремний елемент системи цінностей, що їх покладено в основу сучасного європейського правопорядку, належить до тріади принципів спільної спадщини європейських народів поряд із такими її складниками, як правдива демократія й людські права.

Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): „закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - „закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - „закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Колегія суддів виходить з того, що і закон України від 06.09.2012 № 5245-VI, і Закон України від 28.04.2021 № 1423-IX регулюють одні і ті ж земельні правовідносини.

Разом з тим, оскільки за нормами Земельного кодексу України (глава 4 «Склад та цільове призначення земель») використання земель здійснюється із врахуванням їх категорій та цільового призначення, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання віднесення земельних ділянок до земель державної чи комунальної власності, необхідно керуватись Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX як таким, що прийнятий пізніше та з урахуванням використання земель за цільовим призначенням та за категоріями (законом визначено розподіл земель із урахуванням віднесення земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення).

Отже, спірні земельні ділянки є землями державної власності. Як на момент їх відведення у 2001 році, так і на момент прийняття Хмельницькою ОВА (ОДА) спірного розпорядження.

Судом першої інстанції також встановлено, що за результатами проведеної державної інвентаризації земель у 2021 році, до Державного земельного кадастру внесено відомості, зокрема про земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Проведення інвентаризації земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів та віднесення їх до державної форми власності відповідає вимогам чинного законодавства та у судовому порядку незаконним не визнавалось.

Разом з тим, оскільки під час апеляційного провадження за позивачем визнано право постійного користування, висновок суду про те, що Хмельницька обласна військова адміністрація під час прийняття розпорядження, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, діяла виключно в межах та у спосіб, передбачений законодавством не відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Ухвалюючи оскаржуване розпорядження Хмельницькою ОВА не враховано положення ст.144 Конституції України (рішення Хмельницької обласної ради народних депутатів від 04.04.2001 №15 підлягає обов?язковому виконанню), п.1 Прикінцевих положень ЗК України, п.5 Розділу 8 Лісового кодексу України.

За викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження ухвалено з порушенням права постійного користування позивача та з порушенням вимог законодавства, а тому позовні вимоги про визнання недійсним та скасування Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) № 325/2022 від 13.09.2022 в частині передачі в постійне користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» земельних ділянок 6820681500:05:004:0009 площею 18,608 га, 6820681500:05:003:0154 площею 4,9648 га, 6820681500:05:010:0021 площею 30,1956 га, 6820681500:05:004:0008 площею 40,6642 га, 6820681500:05:008:0004 площею 14,4599 га є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про скасування рішень державного реєстратора.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020 до 25.07.2022) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2022 у справі №597/977/21 та від 17.08.2022 у справі №450/441/19, у розумінні положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин, а також оскільки під час апеляційного перегляду визнано за позивачем право постійного користування на спірні земельні ділянки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64970464 від 29.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування 6820681500:05:004:0009, індексний номер: 64970354 від 29.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою 6820681500:05:003:0154, індексний номер: 64971249 від 29.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування 6820681500:05:010:0021, індексний номер: 64960741 від 28.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування 6820681500:05:004:0008, індексний номер: 64960741 від 28.09.2022 згідно із яким зареєстровано право постійного користування 6820681500:05:008:0004.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Так, судом не надано належної оцінки матеріалам лісовпорядкування доданим до позову, рішенню Хмельницької обласної ради народних депутатів від 04.04.2001 №15, доводам позивача про підтвердження права постійного користування належними доказами.

Судом не застосовано до спірних правовідносин сторін ст.ст. 58, 144 Конституції України, п. 5 Розділу 8 Лісового кодексу України, п.1 Розділу 9 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9909/23 підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставини справи, що мають значення для справи, є обґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів та доводів сторін, їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів звертає увагу як позивача, так і відповідачів на те, що суди розглядають справи за позовами. Позов включає предмет та підстави позову, а також нормативне обґрунтування. Відповідно доводи сторін мають стосуватись виключно цих категорій. Практика Верховного Суду не входить до предмету, підстав позову, чи нормативного обґрунтування, а також застосовується судом виключно за умови встановлення ним відповідних обставин. Суд знає закони, відповідно - знає яка саме практика Верховного Суду є релевантною. Одночасно, ані до повноважень суду першої, ані апеляційної інстанції не віднесено надання роз?яснення сторонами чи підлягає застосуванню (є релевантною) кожна постанова Верховного Суду, яка згадується ними у заявах по суті.

Відповідно до ч.ч. 1, 14 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/9909/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/9909/23 скасувати повністю, ухваливши нове рішення, яким позов Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради, задовольнити.

3. Визнати за Комунальним підприємством "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради (32500, Хмельницька область, Віньковецький район, селище міського типу Віньківці, вулиця Садова, будинок 4, ідентифікаційний код 31264948) право постійного користування на земельні ділянки за кадастровими номерами: 6820681500:05:004:0009 площею 18,608 га, 6820681500:05:003:0154 площею 4,9648 га, 6820681500:05:010:0021 площею 30,1956 га, 6820681500:05:004:0008 площею 40,6642 га, 6820681500:05:008:0004 площею 14,4599 га.

4. Визнати недійсним та скасувати Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) №325/2022-р від 13.09.2022 в частині передачі в постійне користування Державному підприємству "Кам`янець-Подільське лісове господарство" земельних ділянок за кадастровими номерами: 6820681500:05:004:0009 площею 18,608 га, 6820681500:05:003:0154 площею 4,9648 га, 6820681500:05:010:0021 площею 30,1956 га, 6820681500:05:004:0008 площею 40,6642 га, 6820681500:05:008:0004 площею 14,4599 га.

5. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64970464 від 29.09.2022, згідно із яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:004:0009, індексний номер: 64970354 від 29.09.2022, згідно із яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820681500:05:003:0154, індексний номер: 64971249 від 29.09.2022, згідно із яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820681500:05:010:0021, індексний номер: 64960741 від 28.09.2022, згідно із яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820681500:05:004:0008, індексний номер: 64960741 від 28.09.2022, згідно із яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820681500:05:008:0004.

6. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код 44768034) на користь Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради (32500, Хмельницька область, Віньковецький район, селище міського типу Віньківці, вулиця Садова, будинок 4, ідентифікаційний код 31264948) 14 762 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позову, та 22143 (двадцять дві тисячі сто сорок три) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) (29005, Хмельницька область, місто Хмельницький, майдан Незалежності, будинок 2; ідентифікаційний код 22985083) на користь Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради (32500, Хмельницька область, Віньковецький район, селище міського типу Віньківці, вулиця Садова, будинок 4, ідентифікаційний код 31264948) 14 762 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позову, та 22 143 (двадцять дві тисячі сто сорок три) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

9. Матеріали справи №910/9909/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст складено 21.05.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення01.05.2024
Оприлюднено27.05.2024
Номер документу119247530
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання права власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —910/9909/23

Постанова від 13.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 12.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 08.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 01.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Постанова від 01.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 29.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 03.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 08.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 28.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 26.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні