Постанова

від 20.05.2024 по справі 910/14968/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2024 р. Справа№ 910/14968/22 (910/7825/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання Нечасний О.Л.

за участю представників:

від ТОВ "Укрбуд Девелопмент" - Теплюк В.О. ордер АА №1276304 від 07.02.2023р.;

від ТОВ "Каса народної допомоги" Авдєєнко В.А. ордер АІ №1555985 від 26.02.2024р.;

від ТОВ "Фортабуд" - не з`явився;

від ТОВ "Вальтурн"- Оплачко В.О. ордер АІ №1325847 від 27.12.2022р.;

від ОСОБА_1 - не з`явився;

від ОСОБА_2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Каса народної допомоги", Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вальтурн" і ОСОБА_2

на рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р.

(повний текст складено 07.12.2023р.)

у справі №910/14968/22(910/7825/23) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Укрбуд Девелопмент"

до 1.ТОВ "Каса народної допомоги"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фортабуд"

3. ТОВ "Вальтурн"

про визнання недійсними договорів

в межах справи №910/14968/22

за заявою ОСОБА_1

до ТОВ "Укрбуд Девелопмент"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23) позов задоволено; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18 від 21.12.2020р. укладений між ТОВ "Каса народної допомоги" та ТОВ "Укрбуд Девелопмент"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020р. укладений між ТОВ "Каса народної допомоги" та ТОВ "Укрбуд Девелопмент"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №В-24/12/20-2 від 24.12.2020р. укладений між ТОВ "Фортабуд" та ТОВ "Каса народної допомоги"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р. укладений між ТОВ "Фортабуд" та ТОВ "Каса народної допомоги"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022р. укладений між ТОВ "Вальтурн" та ТОВ "Фортабуд"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р. укладений між ТОВ "Вальтурн" та ТОВ "Фортабуд"; стягнуто з ТОВ "Каса народної допомоги" на користь ТОВ "Укрбуд Девелопмент" судовий збір в розмірі 5 368 грн.; стягнуто з ТОВ "Фортабуд" на користь ТОВ "Укрбуд Девелопмент" судовий збір в розмірі 5 368 грн.; стягнуто з ТОВ "Вальтурн" на користь ТОВ "Укрбуд Девелопмент" судовий збір в розмірі 5 368 грн.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 27.12.2023р. ТОВ "Каса народної допомоги" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23), в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині визнання недійсними наступних договорів: договору про відступлення права вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18 від 21.12.2020р., укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» та ТОВ «Укрбуд Девелопмент», договору про відступлення права вимоги №В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020р., укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» та ТОВ «Укрбуд Девелопмент», договору про відступлення права вимоги №В-24/12/20-2 від 24.12.2020р., укладеного між ТОВ «Фортабуд» та ТОВ «Каса народної допомоги», договору про відступлення права вимоги №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р., укладеного між ТОВ «Фортабуд» та ТОВ «Каса народної допомоги» та прийняти постанову, якою частково відмовити у задоволенні позову ТОВ «Укрбуд Девелопмент», а саме, в частині визнання недійсними наступних договорів: договору про відступлення права вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18 від 21.12.2020р., укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» та ТОВ «Укрбуд Девелопмент», договору про відступлення права вимоги №В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020р., укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» та ТОВ «Укрбуд Девелопмент», договору про відступлення права вимоги №В-24/12/20-2 від 24.12.2020р., укладеного між ТОВ «Фортабуд» та ТОВ «Каса народної допомоги», договору про відступлення права вимоги №В-24/12/20-3 від 24.12.2020, укладеного між ТОВ «Фортабуд» та ТОВ «Каса народної допомоги», а в іншій частині залишити рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23) без змін.

Також, не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 29.12.2023р. ТОВ "Вальтурн" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Також, не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 26.02.2024р. ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У відзивах на апеляційні скарги представник ТОВ "Укрбуд Девелопмент" просить відмовити ТОВ "Вальтурн" і ТОВ "Каса народної допомоги" у задоволенні апеляційних скарг, а рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23) залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 представник ТОВ "Укрбуд Девелопмент" заперечив проти підстав звернення ОСОБА_2 з даною апеляційною скаргою та наведеного в ній обґрунтування, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а також поданою особою, яка не є учасником справи.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Вальтурн" і ТОВ "Каса народної допомоги" на рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23); об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Каса народної допомоги" та ТОВ "Вальтурн" на рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23) в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційних скарг призначено на 26.02.2024р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024р. розгляд справи №910/14968/22(910/7825/23) відкладено на 01.04.2024р. згідно ст. 270 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024р. апеляційні скарги ТОВ "Вальтурн" і ТОВ "Каса народної допомоги" на рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23) прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024р. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23); призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на 01.04.2024р.; об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_2 , ТОВ "Каса народної допомоги" та ТОВ "Вальтурн" на рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23) в одне апеляційне провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024р. у судовому засіданні по справі №910/14968/22(910/7825/23) оголошено перерву до 22.04.2024р. згідно ст. 216 ГПК України.

21.03.2024р. до апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про приєднання доказів, в яких останній просить суд надати додатковий строк на приєднання доказів до матеріалів справи та приєднати наступні докази: копію Акту прийому-передачі Права вимоги та документації до договору №В1-262001/000-КЮС/18 про відступлення права вимоги від 21.12.2020р., копію Акту прийому-передачі Права вимоги та документації до договору №В1-0307001/000-КЮС/18 про відступлення права вимоги від 21.12.2020р., копію Акту звіряння стану заборгованості від 21.12.2020р. (по Договору про відступлення прав вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18), копію Акту звіряння стану заборгованості від 21.12.2020р. (по Договору про відступлення прав вимоги №В1-0307001/000-КЮС/18), копію Акту прийому-передачі Права вимоги та документації до договору №В-24/12/20-2 про відступлення права вимоги від 24.12.2020р., копію Акту прийому-передачі Права вимоги та документації до договору №В-24/12/20-3 про відступлення права вимоги від 24.12.2020р.

22.04.2024р. до апеляційного суду від представника ТОВ "Укрбуд Девелопмент" надійшло клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024р. судовому засіданні по справі №910/14968/22(910/7825/23) оголошено перерву до 20.05.2024р. згідно ст. 216 ГПК України.

24.04.2024р. до апеляційного суду від представника ТОВ "Укрбуд Девелопмент" повторно надійшло клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.

Колегія суддів відхиляє клопотання Костюченка П.В. про приєднання доказів, як необґрунтоване, оскільки апеляційним судом такі докази вже були приєднані до матеріалів справи ухвалою від 22.04.2024р. за клопотанням представника ТОВ "Вальтурн" про приєднання доказів до матеріалів справи.

Колегія суддів відхиляє клопотання ТОВ "Укрбуд Девелопмент" про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, як необґрунтоване, оскільки наявних у матеріалах справи доказів достатньо для об`єктивного вирішення спору. Крім того, в даний час в Україні діє воєнний стан, що спонукає апеляційний суд до розгляду справ в стислі терміни.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ТОВ "Укрбуд Девелопмент", ТОВ "Каса народної допомоги" і ТОВ "Вальтурн", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.2 та ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України).

В провадженні господарського суду м.Києва перебуває справа №910/14968/22 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство ТОВ "Укрбуд Девелопмент" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою місцевого суду від 08.02.2023р.

ТОВ "Укрбуд Девелопмент" звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до ТОВ "Каса народної допомоги", ТОВ "Фортабуд" і ТОВ "Вальтурн" про визнання недійсними договорів.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 23.05.2023р. позовну заяву ТОВ "Укрбуд Девелопмент" до ТОВ "Каса народної допомоги", ТОВ "Фортабуд" і ТОВ "Вальтурн" про визнання недійсними договорів з доданими до неї документами було передано за підсудністю до господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/14968/22 про банкрутство ТОВ "Укрбуд Девелопмент".

Ухвалою місцевого суду від 13.06.2023р. було прийнято позовну заяву ТОВ "Укрбуд Девелопмент" до ТОВ "Каса народної допомоги", ТОВ "Фортабуд" і ТОВ "Вальтурн" про визнання недійсними договорів до розгляду в межах справи № 910/14968/22 про банкрутство ТОВ "Укрбуд Девелопмент".

Ухвалою місцевого суду від 13.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23) було відмовлено в задоволенні заяв ТОВ "Вальтурн" і ОСОБА_2 про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2020 року між ТОВ "Укрбуд Девелопмент" (далі - новий кредитор, позивач) та ТОВ "Каса народної допомоги" (далі - первісний кредитор, відповідач-1) був укладений договір про відступлення прав вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18.

Також, 21 грудня 2020 року між позивачем (новий кредитор) та відповідачем-1 (первісний кредитор) був укладений договір про відступлення прав вимоги №В1-0307001/000-КЮС/18.

Відповідно до розділу «Тлумачення термінів» Договору №В1-2612001/000-КЮС/18 вказано, зокрема:

«Боржник»: Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж», код ЄДРПОУ 34482827;

«Основний договір»: Кредитний договір №2612001/000-КЮС/18 від 26.12.2018 з додатковими угодами до нього, які укладені між первісним кредитором (ТОВ "Каса народної допомоги") та боржником (ТОВ «БК «Укрбудмонтаж»).

Відповідно до розділу «Тлумачення термінів» Договору №В1-0307001/000-КЮС/18 вказано, зокрема:

«Боржник»: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційний Комфорт», код ЄДРПОУ 41386624;

«Основний договір»: Кредитний договір №0307001/000-КЮС/18 від 03.07.2018 з додатковими угодами до нього, які укладені між первісним кредитором (ТОВ Каса народної допомоги") та боржником (ТОВ «Інноваційний Комфорт»).

Згідно з положеннями п.1.1. зазначених договорів від 21.12.2020р., первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

Абзацом 4 розділу «Визначення термінів» та пунктом 4.1. договору №В1-2612001/000- КЮС/18 вказано, що розмір заборгованості складає 138 270 833,91 грн. (в тому числі тіло кредиту - 132 408 800,20 грн., проценти за користування кредитом - 5 818 033,71 грн., комісія за управління кредитом - 44 000,00грн.).

Відповідно до абзацу 4 розділу «Визначення термінів» та пунктом 4.1. договору №В1-0307001/000-КЮС/18 визначено, що розмір заборгованості складає 10 438 000,23 грн. (в тому числі тіло кредиту - 10 000 000,00 грн., проценти за користування кредитом - 396 000,23 грн., комісія за управління кредитом - 42 000,00 грн.).

Згідно п. 4.2. договорів від 21.12.2020р., для підтвердження дійсності права вимоги, первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору (документацію та відповідну інформацію) від первісного кредитора по акту прийому-передачі права вимоги та документації в день переходу до нового кредитора права вимоги, а саме: засвідчену копію основного договору; акт звіряння стану заборгованості за основним договором складений на дату підписання цього договору.

Пунктом 4.3. договорів від 21.12.2020р. визначено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту укладання цих договорів.

Згідно змісту п. 4.4. договорів про відступлення прав вимог від 21.12.2020р., відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржника, але з письмовим повідомленням первісним кредитором боржника про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.5.1 договору №В1-2612001/000-КЮС/18, сторони домовились, що ціна права вимоги становить 138 270 833,91 грн.

Згідно п. 5.1 договору №В1-0307001/000-КЮС/18, сторони домовились, що ціна права вимоги становить 10 438 000,23 грн.

Згідно з п. 5.2 вказаних договорів, новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору за відступлення права вимоги шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку в сумі ціни права вимоги на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорі, протягом 2 календарних днів з дати укладення цього договору.

Тобто, за обома наведеними вище договорами №В1-2612001/000- КЮС/18 та №В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020р., відповідач-1 набув права вимагати від позивача сплатити заборгованість в загальному розмірі 148 708 834, 14 грн., яка виникла через невиконання останнім своїх зобов`язань з оплати прав вимоги.

За переконанням позивача, вказані вище договори про відступлення права вимоги є недійсними, оскільки: всупереч п.4.2. таких договорів не підписані відповідні акти прийому передачі права вимоги та не передано останньому відповідну документацію; в порушення п.4.4. вказаних договорів відсутні письмові повідомлення від відповідача-1 та докази їх направлення та отримання ТОВ «БК «Укрмонтаж» та ТОВ «Інноваційний комфорт»; відсутні вимоги від позивача до ТОВ «БК «Укрмонтаж» та ТОВ «Інноваційний комфорт» щодо сплати заборгованості; позивач не має ліцензії та не є суб`єктом господарської діяльності з надання фінансових послуг; у керівників позивача та відповідача-1 були відсутні повноваження, оскільки такі договори є значними правочинами, проте, на їх укладення не було надано відповідних повноважень загальними зборами учасників таких товариств, що, відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст. 44, 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», є підставою для визнання їх недійсними.

В подальшому, 24.12.2020р. між відповідачем-1 (первісний кредитор) та ТОВ "Фортабуд" (далі - новий кредитор, відповідач-2) було укладено договори про відступлення прав вимоги №В-24/12/20-2 та №В-24/12/20-3.

Згідно з Розділом «Визначення термінів» договору №В-24/12/20-2 від 24.12.2020р.:

«Заборгованість» - частина невиконаних (несплачених) боржником грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 138 270 833,91 грн. за основним договором;

«Основний договір» - Договір №В1-2612001/000-КЮС/18.

Пунктом 4.1. зазначеного договору визначено, що розмір заборгованості складає 138 270 833,91 грн.

Згідно з розділом «Визначення термінів» договору №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р.:

«Заборгованість» - частина невиконаних (несплачених) боржником грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 10 438 000,23 грн. за основним договором;

«Основний договір» - Договір № В1-0307001/000-КЮС/18.

Відповідно п. 1.1. вказаних договорів від 24.12.2020р., первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.1. зазначеного договору визначено, що розмір заборгованості складає 10 438 000,23 грн.

Як вказано в п. 4.2. вказаних договорів від 24.12.2020р., для підтвердження дійсності права вимоги, первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору (документацію та відповідну інформацію) від первісного кредитора по акту прийому-передачі права вимоги та документації в день переходу до нового кредитора права вимоги, а саме: засвідчену копію основного договору; акт звіряння стану заборгованості за основним договором складений на дату підписання цього Договору.

Відповідно до змісту п. 4.3. зазначених договорів від 24.12.2020р., право вимоги переходить до нового кредитора після укладання цього договору та передачі права вимоги у порядку п. 4.2. цього договору.

Згідно з п. 4.4. договорів про відступлення права вимоги від 24.12.2020р., відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржника, але з його письмовим повідомленням.

Відповідно до п. 5.1. договору №В-24/12/20-2 від 24.12.2020р., сторони домовились, що ціна права вимоги становить 138 270 833,91 грн.

В п. 5.1. договору №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р. зазначено, що сторони домовились, що ціна права вимоги становить 10 438 000,23 грн.

Згідно положень п. 5.2. Договорів №В-24/12/20-2 та №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р., новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору за відступлення права вимоги, за цим договором шляхом перерахування коштів в сумі ціни права вимоги на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорі, до 29.12.2020р.

Отже, відповідно до вказаних вище договорів, відповідач-2 набув право вимоги до позивача щодо сплати заборгованості в загальній сумі 148 708 834,00 грн.

За переконанням позивача вказані вище договори про відступлення права вимоги є недійсними, оскільки: всупереч п.4.2. таких договорів відсутні акти звіряння стану заборгованості, не підписані відповідні акти прийому-передачі права вимоги та не передано останньому відповідну документацію, а відтак, не було передано право вимоги від відповідача-1 до відповідача-2, що є істотним порушенням договорів; оплата за права вимоги по вказаних договорах з боку відповідача-2 не була проведена на користь відповідача-1, що є істотним порушенням таких договорів; у сторін правочину були відсутні відповідні повноваження на укладення оспорюваних правочинів, оскільки такі договори є значними правочинами, проте, на їх укладення не було надано відповідних повноважень загальними зборами учасників таких товариств, що, відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України,ст. ст. 44, 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», є підставою для визнання їх недійсними.

В подальшому, 14.12.2022р. між відповідачем-2, як первісним кредитором, та ТОВ «Вальтурн», як новим кредитором, (далі - відповідач-3) було укладено договір №ВПВ-14/12/22-1 про відступлення права вимоги первісного кредитора до боржника - ТОВ «Укрбуд Девелопмент», а саме: право вимагати виконання боржником невиконаних (несплачених) ним грошових зобов`язань перед первісним кредитором в розмірі 138 270 833,91 грн., які в свою чергу виникли з договору №В-24/12/20-2 про відступлення права вимоги від 24.12.2020р.

Також, 14.12.2022р. між відповідачем-2, як первісним кредитором, та відповідачем-3, як новим кредитором, було укладено договір №ВПВ-14/12/22-2 про відступлення права вимоги первісного кредитора до боржника - ТОВ «Укрбуд Девелопмент», а саме: право вимагати виконання боржником невиконаних (несплачених) ним грошових зобов`язань перед первісним кредитором в розмірі 10 438 000,23 грн., як таку що виникла з договору №В24/12/20-3 про відступлення права вимоги від 24.12.2020р.

Згідно із п.1.1 зазначених договорів, у відповідності до умов цього договору, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

За п.1.2. договору від 14.12.2022р., новий кредитор, після переходу до нього права вимоги, одержує право вимагати від боржника сплати заборгованості в межах переданого права вимоги.

Відповідно до п. 4.1. договору №ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022р., станом на дату укладення сторонами цього договору, розмір заборгованості складає: 138 270 833,91 грн.

Відповідно до п.4.1. договору №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р., станом на дату укладення сторонами цього договору, розмір заборгованості складає: 10 438 000,23 грн.

Положеннями п. 4.2. зазначених договорів визначено, що для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документацію (документи та відповідну інформацію) від первісного кредитора та на підтвердження належного виконання первісним кредитором умов цього договору сторони підписують акт прийому-передачі права вимоги в день переходу до нового кредитора права вимоги.

Відповідно до п. 4.3. зазначеного договору, право вимоги переходить до нового кредитора після укладання цього договору та передачі права вимоги у порядку п. 4.2 цього договору.

Як вказано в п. 5.1. договору №ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022р. сторони домовились, що ціна права вимоги становить 138 270 833,91 грн.

В п. 5.1. договору №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р. зазначено, що сторони домовились, що ціна права вимоги становить 10 438 000,23 грн.

Згідно положень п. 5.2. договорів №ВПВ-14/12/22-1 та №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р., новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору за відступлення права вимоги, за цим договором шляхом перерахування коштів в сумі ціни права вимоги на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорів, до 14.01.2023р.

Отже, відповідно до вказаних вище договорів, відповідач-3 набув право вимоги до позивача щодо сплати заборгованості в загальній сумі 148 708 834,00 грн.

За переконанням позивача вказані вище договори про відступлення права вимоги є недійсними з огляду на те, що оплата за права вимоги по вказаних договорах з боку відповідача-3 на користь відповідача-2 не була проведена, а також з огляду на відсутність відповідних повноважень сторін правочину на їх укладення.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог ст. 16 Цивільного кодексу України і ст. 4 ГПК України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.

Тому місцевий суд правильно визнав безпідставними доводи відповідача-3 щодо відсутності у позивача порушеного права внаслідок укладення оспорюваних правочинів, а також щодо неефективного способу захисту, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач є стороною спірних договорів про відступлення права вимоги №В1-2612001/000- КЮС/18 та №В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020р., а також те, що предметом оспорюваних договорів №В-24/12/20-2 та №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р. та договорів №ВПВ-14/12/22-1 та №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р. було право вимоги до боржника за даними договорами, яким і є позивач, відтак, відповідача-3 є заінтересованою особою, чиїх прав та інтересів безпосередньо стосуються вчинені відповідачами оспорювані правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, 21.12.2020 року між позивачем та відповідачем-1 були укладені договори про відступлення прав вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18 та № В1-0307001/000-КЮС/18.

Згідно п.1.1. зазначених договорів від 21.12.2020р., первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 4.2. договорів від 21.12.2020р., для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору (документацію та відповідну інформацію) від первісного кредитора по акту прийому-передачі права вимоги та документації в день переходу до нового кредитора права вимоги, а саме: засвідчену копію основного договору; акт звіряння стану заборгованості за основним договором складений на дату підписання цього договору.

Згідно змісту п. 4.4. договорів про відступлення прав вимог від 21.12.2020р., відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржника, але з письмовим повідомленням первісним кредитором боржника про відступлення права вимоги.

У відзиві на позов відповідач-1 посилався на ту обставину, що листами від 21.12.2020р. за вих. №№25-03/20, 25-05/20 було повідомлено боржників, а саме ТОВ «БК «УКРБУДМОНТАЖ» та ТОВ «ІННОВАЦІЙНИЙ КОМФОРТ» про відступлення прав вимог за вказаними кредитними договорами. Водночас, як правильно зазначено місцевим судом, у відзиві відсутнє конкретне обґрунтування обставин належного вручення/отримання даних повідомлень від 21.12.2020р. як дати надсилання/передачі та/або отримання вказаних листів та не було надано доказів їх поштового отримання.

Крім того, в порушення п. 4.2. договорів від 21.12.2020р., відповідачем1 не було надано місцевому суду доказів передачі позивачу копій кредитних договорів №2612001/000-КЮС/18 від 26.12.2018р. та №0307001/000-КЮС/18 від 03.07.2018р., актів звіряння заборгованості та актів прийому-передачі прав вимоги.

Місцевий суд правильно визнав безпідстаними твердження позивача щодо того, що, оскільки предметом оспорюваних договорів про відступлення права вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18 та №В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020р. було право вимоги за кредитними договорами №2612001/000-КЮС/18 від 26.12.2018р. та №0307001/000-КЮС/18 від 03.07.2018р., тому дані правочини є договорами факторингу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 ГК України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони (постанова Верховного Суду від 19.01.2022р. у справі №766/10404/19-ц).

У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" передбачено, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Отже, положеннями статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги можна зробити такий висновок: відповідно до статті 2 цього Кодексу, учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ст.350 ГК України та ч. 5 ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України); фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України); боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (ст. 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 ЦК України)).

Згідно з п. 5 ч. 1 с. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

Місцевим судом правильно зазначено, що в даному випадку, предметом спірних договорів є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж) за номінальною вартістю, а отже, відносини факторингу відсутні, а також відсутня необхідність сторонам спірних правочинів мати ліцензію.

З матеріалів справи також вбачається, що 24.12.2020р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договори про відступлення прав вимоги №В-24/12/20-2 та №В-24/12/20-3 за умовами яких відповідач-1 передає (відступає) новому кредитору - відповідачу-2 право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

Предметом договору про відступлення прав вимоги №В-24/12/20-2 від 24.12.2020р. визначено частину невиконаних (несплачених) боржником (позивачем) грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 138 270 833,91грн.

Предметом договору про відступлення прав вимоги №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р. є частина невиконаних (несплачених) боржником (позивачем) грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 10 438 000,23 грн.

В п. 4.2. вказаних договорів від 24.12.2020р. вказано, що для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору (документацію та відповідну інформацію) від первісного кредитора по акту прийому-передачі права вимоги та документації в день переходу до нового кредитора права вимоги, а саме: засвідчену копію основного договору; акт звіряння стану заборгованості за основним договором складений на дату підписання цього Договору.

Відповідно до змісту п. 4.3. зазначених договорів від 24.12.2020р., право вимоги переходить до нового кредитора після укладання цього договору та передачі права вимоги у порядку п. 4.2. цього договору.

Згідно з п. 4.4. договорів про відступлення права вимоги від 24.12.2020р., відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржника, але з його письмовим повідомленням.

Крім того, в порушення п. 4.2. договорів від 24.12.2020р., відповідачем-1 не було надано місцевому суду доказів передачі відповідачу-2 відповідної документації та інформації, а також актів приймання-передачі права вимоги за договорами.

Вказані обставини були підтверджені також відповідачем-2 у заяві про визнання позову.

Відповідно до п. 5.1. договору №В-24/12/20-2 від 24.12.2020р., сторони домовились, що ціна права вимоги становить 138 270 833,91 грн.

В п. 5.1. договору №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р. зазначено, що сторони домовились, що ціна права вимоги становить 10 438 000,23 грн.

Згідно положень п. 5.2. Договорів №В-24/12/20-2 та №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р., новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору за відступлення права вимоги, за цим договором шляхом перерахування коштів в сумі ціни права вимоги на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорі, до 29.12.2020р.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем-2 на користь відповідача-1 ціни відступлення за договорами №В-24/12/20-2 та №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р.

Місцевий суд правильно визнав безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача-1 щодо припинення грошових зобов`язань відповідача-2 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідачем-1 не було вказано відповідні обставини та не було додано відповідних правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а також не було додано письмових вимог, які були б підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Окрім того, місцевим судом правильно зазначено, що не здійснення оплати ціни права вимоги за договорами №В-24/12/20-2 та №В-24/12/20-3 від 24.12.2020р. було підтверджено також відповідачем-2 у заяві про визнання позову.

Разом з тим, посилання позивача на ненадання загальними зборами учасників товариства директору відповідача-1 права на укладення оспорюваних договорів про відступлення прав вимоги №В1-2612001/000-КЮС/18 і №В1-0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020р. та договорів про відступлення прав вимоги №В-24/12/20-2 і № В-24/12/20-3 від 24.12.2020р. спростовувалися наявними в матеріалах справи копіями протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Каса народної допомоги" №15/12/20-1 від 15.12.2020р., №15/12/20-4 від 15.12.2020р., №23/12/20-2 від 23.12.2020р., №23/12/20-7 від 23.12.2020р., №25/01/21-1 від 25.01.2021р.

Також з матеріалів справи вбачається, що 14.12.2022р. між відповідачем-2 та відповідачем-3 було укладено договори про відступлення прав вимоги №ВПВ-14/12/22-1 і №ВПВ-14/12/22-2, за умовами яких відповідач-2 передає (відступає) новому кредитору - відповідачу-3 право вимоги, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

Предметом договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022р. визначено частину невиконаних (несплачених) боржником (позивачем) грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 138 270 833,91грн.

Предметом договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р. є частина невиконаних (несплачених) боржником (позивачем) грошових зобов`язань перед первісним кредитором на день укладення цього договору з оплати ціни права вимоги у розмірі 10 438 000,23 грн.

Положеннями п. 4.2. зазначених договорів визначено, що, для підтвердження дійсності права вимоги, первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документацію (документи та відповідну інформацію) від первісного кредитора та, на підтвердження належного виконання первісним кредитором умов цього договору, сторони підписують акт прийому-передачі права вимоги в день переходу до нового кредитора права вимоги.

Відповідно до п. 4.3. зазначеного договору, право вимоги переходить до нового кредитора після укладання цього договору та передачі права вимоги у порядку п. 4.2 цього договору.

14.12.2022р. між відповідачем-2 і відповідачем-3 були підписані акти приймання-передачі права вимоги до договорів.

Як вказано в п. 5.1. договору №ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022р. сторони домовились, що ціна права вимоги становить 138 270 833,91 грн.

В п. 5.1. договору №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р. зазначено, що сторони домовились, що ціна права вимоги становить 10 438 000,23 грн.

Згідно положень п. 5.2. договорів №ВПВ-14/12/22-1 та №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р., новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору за відступлення права вимоги, за цим договором шляхом перерахування коштів в сумі ціни права вимоги на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорів, до 14.01.2023р.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем-3 на користь відповідача-2 ціни відступлення за договорами про відступлення прав вимоги №ВПВ-14/12/22-1 та №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р.

Окрім того, не здійснення відповідачем-3 оплати ціни права вимоги за договорами №ВПВ-14/12/22-1 і №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р. була підтверджена також відповідачем-2 у заяві про визнання позову.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідач-3 посилався на угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.12.2022р., укладену між відповідачем-2 та відповідачем-3, відповідно до умов якої сторони домовились, що, оскільки вони мають зустрічні однорідні вимоги, то вони погашають такі зустрічні вимоги, які випливають з наступних договорів про відступлення прав вимоги: №ВПВ-14/12/22-1 від 14.12.2022р. в сумі 138 270 833,91 грн., №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р. в сумі 10 438 000,23 грн. та №ВПВ-15/12/22 від 15.12.2022р. на суму 148 708 834,14 грн. В результаті цього заборгованість відповідача-2 перед відповідачем-3 за договором №ВПВ-15/12/22 від 15.12.2022р. в сумі 180 000 000 грн. є зменшеною на 148 708 834,14 грн. та становить 31 291 165,86 грн., а заборгованість відповідача-3 перед відповідачем-2 за договорами №ВПВ-14/12/22-1 і №ВПВ-14/12/22-2 від 14.12.2022р. в загальній сумі 148 708 834,14 грн. є погашеною повністю.

Статтями 202, 203 ГК України передбачено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до статті 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно зазначено, що враховуючи положення договорів відступлення права вимоги від 14.12.2022р. та ст. 601 ЦК України, для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем-2 і відповідачем-3 повинні бути пред`явлені відповідні вимоги між сторонами, строк виконання яких настав.

Однак, до матеріалів справи місцевому суду не було надано відповідних письмових вимог, які є підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем-2 та відповідачем-3. При цьому, відповідачем-3 не було вказано поважності причин ненадання таких доказів до місцевого суду.

Окрім того, у заяві про визнання позову відповідачем-2 було вказано про відсутність жодних договорів або угод щодо зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем-1 та відповідачем 2, а також між відповідачем-2 та відповідачем-3.

Також, відповідач-2 зазначав про відсутність будь-яких пред`явлених вимог щодо зарахування зустрічних однорідних вимог з метою здійснення розрахунків за відступлення прав вимоги за відповідними договорами від 24.12.2020р. і від 14.12.2022р.

Суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованими доводи позивача про відсутність у директора відповідача-3 повноважень на укладення оспорюваних договорів відступлення права вимоги від 14.12.2022р., оскільки дані договори є значними правочинами та на їх укладення не було надано відповідних повноважень загальними зборами учасників товариства, з огляду на наступне.

Так, згідно положень ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

У відзиві на позов відповідач-3 безпідставно вказував про те, що Статут підприємства не містить обмеження повноважень виконавчих органів Товариства всупереч пункту 5.3. даного Статуту (в редакції станом на 2021 рік, затвердженій рішенням №03 від 24.06.2021р.) згідно якого до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину на будь-яку суму або 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу (п. 5.3.14).

Крім того, згідно п. 6.6 Статуту, директор має право без довіреності здійснювати дії від імені Товариств, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом.

Таким чином, доводи відповідача-3 щодо відсутності обмежень в Статуті ТОВ «Вальтурн» є безпідставними.

Також, у поданому відзиві відповідач-3 стверджував, що в п. 6.6. Статуту ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (в редакції від 02.10.2019р.) визначені повноваження виконавчого органу позивача щодо вирішення питань укладення будь-яких договорів (без обмеження повноважень), що також не відповідає дійсності.

Відповідно до положень п. 6.6. Статуту ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (в редакції від 02.10.2019р.) визначені наступні повноваження директора, як виконавчого органу Товариства, зокрема, без довіреності здійснювати дії від імені Товариства, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом.

Підпунктом 5.3.14 пункту 5.3 даного Статуту позивача (в редакції від 02.10.2019р.) передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину на будь-яку суму або 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.

Отже у Статуті позивача також наявні обмеження щодо укладення значних правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020р. у справі №676/3122/18.

Місцевий суд законно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ "Укрбуд Девелопмент" про визнання недійсними договорів, враховуючи порушення відповідачами положень ст. 203, 512, 516, 517 ЦК України при укладенні спірних договорів, та стягнув з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 і ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ТОВ "Каса народної допомоги", ТОВ "Вальтурн" і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 27.11.2023р. у справі №910/14968/22(910/7825/23) без змін.

Справу №910/14968/22(910/7825/23) повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 22.05.2024р.

Головуючий суддяВ.О. Пантелієнко

СуддіС.В. Сотніков

Б.В. Отрюх