Постанова

від 22.05.2024 по справі 925/1517/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. Справа№ 925/1517/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача Колотило Л.М.,

від відповідача 1 Слободяник В.В.,

від відповідача 2 не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади

на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2024 (повний текст рішення складено 08.03.2024)

у справі №925/1517/23 (суддя Скиба Г.М.)

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Степ"

до: 1.Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади

2.Фізичної особи ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення ради, визнання права постійного користування земельною ділянкою, витребування земельної ділянки у постійне користування,-

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Селянське (фермерське) господарство "Степ" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади та Фізичної особи ОСОБА_1 про:

- визнання за Селянським (фермерським) господарством "Степ" право постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га, призначеною для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 7125786400:023:001:0610 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР №20-88 від 05.06.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №88;

- визнання недійсним рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 04.04.2023 року №35-28.27/ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га";

- витребування від ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства "Степ" у постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 10,0000 га, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, розташовану за межами с.Сигнаївка, Звенигородського району Черкаської області.

Позов обґрунтовано тим, що міська рада, всупереч вимогам ст. 141 Земельного кодексу України, спірним рішенням позбавила позивача права постійного користування земельною ділянкою. Порушивши його право на мирне володіння майном, а в подальшому передала земельну ділянку у строкове платне користування ОСОБА_1 , через що остання вибула із законного володіння позивача поза його волею.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.03.2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано за Селянським (фермерським) господарством "Степ" право постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га, призначеною для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 7125786400:023:001:0610 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР №20-88 від 05.06.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №88, визнано недійсним рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 04.04.2023 року №35-28.27/ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га", витребувано від гр. ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства "Степ" у постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 10,0000 га, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, розташовану за межами с.Сигнаївка, Звенигородського району Черкаської області, належну на праві комунальної власності Шполянській міській раді об`єднаної територіальної громади. Присуджено до стягнення з Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади на користь Селянського (фермерського) господарства "Степ" 8052,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади проявила суперечливу поведінку в своїх діях, незважаючи на сталі суспільні відносини у постійному користуванні земельною ділянкою державної (пізніше комунальної власності) позивачем СФГ "Степ", міська рада не мала законних та обґрунтованих підстав припиняти позивачеві право постійного користування спірною земельною ділянкою. Одночасно місцевий господарський суд дійшов висновку, що оголошення та проведення Шполянською міською радою аукціону з продажу права оренди землі при відсутності законних та обґрунтованих підстав припинення для СФГ "Степ" права постійного користування спірною земельною ділянкою не створює правомірності дій та укладання договору оренди спірної ділянки з гр. ОСОБА_1 та не породжує прав для гр. ОСОБА_1 як титульного користувача спірною земельною ділянкою комунальної власності площею 10,0 га за межами с. Сигнаївка Звенигородського району.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2024 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки є ухваленим при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, порушенням процесуальних вимог господарського процесуального судочинства. Також має місце недоведеність обставин, що мають ключове значення для справи, які суд першої інстанції проігнорував. Окрім цього апелянт вважає неправильним застосування певних норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. На думку скаржника, судом першої інстанції проігноровано ключовий доказ, на підставі якого фактично і виник спір по даній справі. Даним доказом є заява СФГ «Степ» від 24.01.2023 року до Шполянської міської ради ОТГ з вимогою припинити право постійного користування, прохальна частина якої звучить, цитую: «прошу припинити за померлим ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва …». Таким чином, Шполянська міська рада ОТГ, керуючись п. «а» статті 141 Земельного кодексу України припинила право постійного користування у зв`язку з добровільною відмовою користувача земельної ділянки СФГ «Степ» від права користування земельною ділянкою. надання даної земельної ділянки в постійне користування СФГ «Степ» було б порушення норм чинного законодавства України. Скаржник наголошує, що місцевим господарським судом не з`ясовано ключовий момент в даній справі - яких дій очікувало СФГ «Степ», звертаючись з заявою про добровільну відмову від права постійного користування до відповідача 1 із заявою від 24.01.2023 року та адвокат Колотило Л.М., яка настоювала на виконанні заяви СФГ «Степ» від 24.01.2023 року у адвокатському запиті від 03.04.2023 року до Шполянської міської ради. Також скаржник вважає грубим порушенням твердження суду першої інстанції щодо позиції у справі відповідача 2, а саме, що відповідач-2 не заперечує проти позову і вимог позивача. Й наостанок скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що позивач направляв сторонам справи заяви, шляхом направлення на електронну пошту, а не на у відповідності до вимог ст.42 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2024 року, витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1517/23.

16.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Черкаської області надійшли матеріали справи №925/1517/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2024 року, розгляд справи призначено на 22.05.2024 року.

26.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, відповідача-1 у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 року клопотання Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

29.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Також 29.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшли письмові пояснення в яких останній просив задовольнити апеляційну скаргу.

03.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу в якій останній просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи ОСОБА_1 , відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 року клопотання Фізичної особи ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

22.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні 22.05.2024 року представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача 2.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Гр. ОСОБА_2 звернувся в Шполянську районну державну адміністрацію з заявою про виділення йому земельної ділянки в межах Сигнаївської сільської ради для створення та ведення фермерського господарства. Утворення та ведення фермерського господарства без землі (земельної ділянки сільськогосподарського призначення) не є можливим по законодавству України.

За результатами розгляду заяви Розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації №94 від 20.02.2001 року ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 10,00 га для ведення товарного сільського господарського виробництва, яка розташована на території Сигнаївської сільської ради Шполянського району, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія ЧР від 05.06.2001 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 88. (т.1, а.с. 10).

20.07.2001 року відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №106091 Селянське (фермерське) господарства "Степ" зареєстровано як юридична особа за №31546086. (т.1, а.с.15).

Відповідно до п.1.2. Статуту СФГ "Степ" ОСОБА_2 є засновником та головою господарства. Членами господарства є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (п. 1.3. Статуту). (т.1, а.с. 11-14).

07.05.2021 року засновник СФГ "Степ" ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 12.05.2021 року, актовий запис №292. (т.1, а.с. 16).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 27.04.2022 року у справі №710/297/22 позовну заяву ОСОБА_3 (дружини померлого) до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади про визнання права на майнові права та обов`язки засновника селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за заповітом задоволено повністю: визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на майнові права та обов`язки засновника (власника) селянського (фермерського) господарства "Степ" (код ЄДРПОУ 31546086, Черкаська область, Звенигородський район, с.Сигнаївка, вул.Радянська,3). (т.1, а.с. 17-18).

01.09.2022 року на підставі вищевказаного рішення суду ОСОБА_3 вступила у майнові права засновника та керівника СФГ "Степ" (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.09.2022 року №420233779070. (т.1, а.с.19).

20.10.2022 року здійснено внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни засновника та керівника СФГ "Степ" на ОСОБА_6 (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.11.2022 №174709435729.(т.1, а.с.20).

Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні за цільовим призначенням у Селянського (фермерського) господарства "Степ" безперервно і в останнього не вилучалась. Заборгованість по внесенню обов`язкових платежів у позивача перед бюджетом відсутня, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Черкаській області та податковими деклараціями господарства за період 2020- 2023 роки. (т.1, а.с. 24-48).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.12.2022 року №НВ-9906560072022 спірна земельна ділянка у користуванні Селянського (фермерського) господарства "Степ" площею 10,00 га є належно сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7125786400:03:001:0610. Вказана ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення з кодом "01.02 Для ведення фермерського господарства" 001.01 Рілля"" та з 26.09.2019 є землею комунальної форми власності. (т.1, а.с. 21-22).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.12.2022 року №318625077, земельна ділянка з кадастровим номером 7125786400:03:001:0610 площею 10,00 га перебуває у комунальній власності, власник з 25.05.2021 року Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади. (т.1, а.с. 23).

В подальшому, керівник ФГ "Степ" письмово звернувся в Шполянську міську раду з заявою від 24.01.2023 року про припинення права користування спірною земельною ділянкою за померлим ОСОБА_2 та про передачу в постійне користування спірної ділянки фермерському господарству "Степ" (т.1, а.с. 81), оскільки дана земельна ділянка є основою фермерського господарства "Степ".

Водночас, рішенням від 04.04.2023 року за №35-28.27\ІХ Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади припинила право постійного користування земельною ділянкою площею 10,00 га, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, розташованої за межами с.Сигнаївка Звенигородського району Черкаської області у зв`язку із смертю гр. ОСОБА_2 , з одночасним зарахуванням земельної ділянки до земель запасу. Рада визнала таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 10,00 га, яка розташована за межами с. Сигнаївка Звенигородського району Черкаської області, виданий гр. ОСОБА_2 , що зареєстрований 05.06.2001 за №88 (т.1, а.с.53).

Докази належного повідомлення заявника (позивача) про прийняте рішення у відповідача-1 відсутні.

В подальшому, рішенням від 04.04.2023 року за №35-28.29\ІХ Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади вирішила з публічних торгів продати право оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, загальною площею 10,000 га, що знаходиться за межами с. Сигнаївка Звенигородського району Черкаської області. (т.1, а.с.54).

Рішенням Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 09.06.2023 року за №39-46.6\ІХ внесено зміни до рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 04.04.2023 року за №35-28.29\ІХ "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону щодо продажу права оренди на земельну ділянку площею 10.0000 га". (т.1, а.с.55).

23.05.2023 року було проведено аукціон з продажу лоту №LRE001-UA-20230420-97057 право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,0000 га, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, розташованої за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, за межами с. Сигнаївка, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення фермерського господарства, за результатами якого між Шполянською міською радою об`єднаної територіальної громади (орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі від 16.06.2023 року №426. (т.1, а.с.56).

Відповідно до умов вказаного договору орендодавець на підставі рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 09.06.2023 №39-46.6\ІХ "Про внесення змін до рішення Шполянської міської ради від 04.04.2023 № 35-28.29\ІХ "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону щодо продажу права оренди на земельну ділянку площею 10.0000 га" та протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20230420-97057 від 23.05.2023 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 10,0000 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7125786400:03:001:0610, яка розташована за межами с.Сигнаївка Звенигородського району Черкаської області (п.1.1); цільове призначення земельної ділянки (земельних ділянок): для ведення фермерського господарства код 01.02 КВЦПЗ (Класифікатор видів цільового призначення земель, додаток 59 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ 17.10.2012 №1051). Категорія земель землі сільськогосподарського призначення (п.5.1).

Також, факт передачі земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 16.06.2023 року (т.1, а.с.61 зворот) від Шполянської міської ради.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.09.2023 року №348264865 право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125786400:03:001:0610 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі 04.07.2023 року. (т.1, а.с.62).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку із незаконним позбавленням Шполянською міською радою Селянського (фермерського) господарства "Степ" права постійного користування спірною земельною ділянкою 10,00 га.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

За приписами частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Предметом позову у даній справі є вимоги про: 1) визнання права постійного користування земельною ділянкою, 2) визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, 3) витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного користування.

Щодо вимоги про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ) громадяни, які виявили бажання утворити та вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст.7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 та створення СФГ "Степ") користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 та створення СФГ "Степ") передбачалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів

Зі змісту зазначеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка державної власності на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України чи фізичній особі, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства як господарюючого суб`єкта.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення СФГ "Степ") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, або Державного акта на право постійного користування землею, або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що чинним на момент створення СФГ "Степ" законодавством, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство", яким Закон України № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, відповідно до чинного на даний час законодавства можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" також слідує, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, як за нормами Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (чинного на момент створення СФГ "Степ"), так і за нормами чинного Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на підставі закону набуває як правомочності володіння, користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №922/989/18.

У вказаній постанові наголошено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Право постійного землекористування, яке є безстроковим, може бути припинено лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, ст.141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент смерті гр. ОСОБА_2 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини, передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 та створення СФГ "Степ") право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

У законодавстві, яке регулює земельні правовідносини (як чинному на момент створення СФГ "Степ", так і на даний час) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

З огляду на що, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №922/989/18.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання громадянином ОСОБА_2 , як головою та засновником СФГ "Степ", Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, останнім засновано СФГ "Степ", яке 20.07.2001 року зареєстроване як юридична особа з внесенням відповідних реєстраційних даних в ЄДРПОУ.

Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ "Степ" набуло прав та обов`язків титульного землекористувача.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що зі смертю гр. ОСОБА_2 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 05.06.2001 року, таке право не припинилося, а збереглося за СФГ "Степ", до якого воно перейшло після створення цього СФГ.

Адже правове становище селянського (фермерського) господарства, як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства, як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Посилання скаржник на той факт, що місцевий господарський суд проігнорував доказ, а саме заяву СФГ «Степ» від 24.01.2023 року до Шполянської міської ради ОТГ з вимогою припинити право постійного користування колегія суддів відхиляє, оскільки зі змісту рішення вбачається, що суд першої інстанції дав належну оцінку відповідній заяві.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна заява №П-101/01-36 від 24.01.2023 року (т.1, а.с. 81) відповідно до якої голова СФГ «Степ» просив міську раду:

«припинити за померлим ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надати у постійне користування СФГ «Степ» земельну ділянку з кадастровим номером 7125786400:03:001:0610 площею 10 га для ведення фермерського господарства»

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту даної заяви вбачаться, що голова СФГ «Степ» не відмовлявся від спірної земельної ділянки, а просив надати її у постійне користування СФГ «Степ».

Отже, враховуючи в даному випадку прохання, яке викладено головою СФГ «Степ» у заяві від 24.01.2023 року, а саме щодо припинення за померлим ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою та надати у постійне користування СФГ «Степ» земельну ділянку, міська рада вибірково на власний розсуд, вирішила розглянути прохання голови СФГ «Степ» лише в частині припинення за померлим ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою та ніяким чином не відреагувала на прохання про надання у постійне користування СФГ «Степ» земельну ділянку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що міська рада, вказуючи в апеляційній скарзі, що надання даної земельної ділянки в постійне користування СФГ «Степ» було б порушення норм чинного законодавства України, повинна було в цілому не розглядати або відмовити у задоволенні таких вимог, що були викладені у заяві від 24.01.2023 року.

Відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив, що міська рада, діючи всупереч інтересам заявника та з порушенням чинного законодавства (що має ознаки зловживання правом і є неприпустимим з боку органу місцевого самоврядування відповідно до приписів ст. 13 Цивільного кодексу України) переоцінила письмове звернення позивача та вважає це звернення як відмову від використання спірної земельної ділянки 10,00 га фермерським господарством, що протирічить волевиявленню заявника, суті відносин та господарському інтересу Селянського (фермерського) господарства "Степ" та призвело до судового розгляду спору та необхідності захисту позивачем та відновлення свого порушеного права від втручання органу місцевого самоврядування (власника спірної земельної ділянки).

Отже, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання за СФГ "Степ" права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування від 04.04.2023 року №35-28.27\ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як уже зазначено колегією суддів, право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі № 906/392/18).

Отже, дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою, як уже зазначалось, закріплені у статті 141 Земельного кодексу України, на яку міститься посилання в оспорюваному рішенні міської ради.

Серед підстав, передбачених у даній статті (у редакції, чинній на момент прийняття рішення), вказано: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З наведеного слідує, що серед вичерпних підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу Україна, така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

За таких обставин спірне рішення не може вважатися таким, що прийняте на підставі закону, оскільки діяльність СФГ "Степ" на момент його прийняття не припинилася.

Інші, закріплені в статті 141 Земельного кодексу України, підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

Суд першої інстанції дослідив, що з оспорюваного рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 04.04.2023 року вбачається, що його прийнято з посиланням, крім ст. 141, ще й на приписи ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які регламентують повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність та користування, підстави припинення користування земельними ділянками та повноваження рад щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, прийняття актів та здійснення правомочностей органами місцевого самоврядування.

Отже, місцевий господарський суд вірно зазначив, що перелічені в рішення приписи чинного законодавства не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою для позивача СФГ "Степ".

З огляду на встановлене, колегія суддів відзначає, що Шполянська міська рада, приймаючи рішення від 04.04.2023 року №35-28.27\ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га", діяла всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення СФГ "Степ" права використання земельної ділянки його засновника шляхом припинення права постійного користування цією земельною ділянкою, яке виникло у СФГ "Степ" з моменту державної реєстрації та набуття прав юридичної особи.

Оскільки право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому це право є таким, що підпадає під її захист.

Оцінюючи прийняття спірного рішення через призму статті 1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів констатує його невідповідність вимогам чинного земельного законодавства, що свідчить про непропорційне (неправомірне) втручання відповідача 1 у право позивача користуватися цією земельною ділянкою.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог СФГ "Степ" про визнання недійсним рішення Шполянської міської ради від 04.04.2023 року №35-28.27\ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га".

Щодо позовної вимоги заявника про витребування у своє постійне користування спірної земельної ділянки з володіння гр. ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Встановленими у даній справі обставинами підтверджено, що земельна ділянка загальною площею 10 га, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, вибула з постійного користування (володіння) позивача поза його волею, оскільки рішення Шполянської міської ради, згідно з яким припинено право постійного користування цією земельною ділянкою, прийнято всупереч вимогам чинного земельного законодавства, що слугувало підставою для визнання його недійсним.

Матеріали даної справи свідчать, що в подальшому, після прийняття незаконного рішення, Шполянська міська рада через аукціон продала право оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, за результатами якого 16.06.2023 року нею укладено з ОСОБА_1 (відповідач 2) Договір оренди землі, земельну ділянку передано орендарю за відповідним актом.

В свою чергу, відповідач 2 зареєстрував за собою право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125786400:03:001:0610, що вбачається з Інформацієї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.09.2023 року №348264865. (т.1, а.с.62).

Оскільки Шполянська міська рада не мала законних підстав припиняти позивачу право постійного користування земельною ділянкою, відповідно, у неї були відсутні повноваження щодо передачі цієї земельної ділянки в оренду іншій особі - відповідачу 2.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушене право СФГ "Степ" на постійне користування земельною ділянкою, що виникло у нього з моменту державної реєстрації та набуття прав юридичної особи, підлягає захисту шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та передачі законному землекористувачу у відповідності до вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується, що саме такий спосіб захисту порушених прав, з яким звернувся позивач, є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам, а також забезпечує реальне поновлення прав позивача відповідно до вимог законодавства.

Так, відповідно до закріпленого у статті 387 Цивільного кодексу України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Одним із передбачених Цивільним кодексом України способів захисту порушених прав є віндикація, а саме витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником (у даному випадку титульного володільця) договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вже встановлено, вибуття земельної ділянки з постійного користування (володіння) на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, яке визнане судом недійсним, вважається таким, що вибуло з володіння позивача поза його волею.

При цьому, власник (титульний володілець) з дотриманням вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14).

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику (титульному володільцю) як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

За встановлених обставин у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка передана відповідачу 2 в оренду Шполянською міською радою незаконно, з порушенням права позивача на постійне користування земельною ділянкою, що виникло у СФГ "Степ" з моменту державної реєстрації та набуття прав юридичної особи, остання підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння та передачі законному землекористувачу.

Колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту про витребування у своє постійне користування земельної ділянки у відповідача 2 є належним та ефективним, так як задоволення такої вимоги з огляду на положення статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", призведе до відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за позивачем іншого речового права на земельну ділянку, зареєстрованого у цьому реєстрі за відповідачем 2.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов правильного висновку щодо задоволення позову СФГ "Степ" в повному обсязі.

З огляду на вказані обставини, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2024 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2024 року у справі №925/1517/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2024 року у справі №925/1517/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2024 року у справі №925/1517/23.

4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1517/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2024 року.

Головуючий суддяО.В. Агрикова

СуддіА.О. Мальченко

Т.П. Козир