Постанова

від 13.05.2024 по справі 904/4612/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4612/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради в інтересах Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Золотарьова Я.С.) від 18.10.2023 р. у справі № 904/4612/20

за позовом Дніпровської міської ради в інтересах Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про відшкодування збитків у розмірі 344 591,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 р. Дніпровська міська рада в інтересах Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та з урахуванням уточненої позовної заяви просила суд стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради збитки у сумі 344 591,79 грн та судові витрати по справі в сумі 5 168,88 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 р. у справі № 904/4612/20 позов Дніпровської міської ради (пр. Д. Яворницького, 75, Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 26510514) в інтересах Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради (вул. Артільна, буд. 6 К, Дніпро, 49081; ідентифікаційний код 03342238) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (вул. Виконкомівська, буд. 6, Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 40506232) про стягнення на користь Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради збитків у розмірі 344 591,79 грн залишено без задоволення; судовий збір у розмірі 5 168,88 грн залишено за позивачем.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Дніпровська міська рада в інтересах Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 р. у справі № 904/4612/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:

-судом першої інстанції не взято до уваги, що з 01.11.2009 КП "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради не здійснювало фінансово-господарську діяльність, тобто фактично перебувало у стані простою. Отже працівникам підприємства безпідставно нараховувалася заробітна плата в розмірі 100% тарифної ставки встановленої працівникові розряду (окладу), оскільки в стані простою заробітна плата нараховується у розмірі 2/3 тарифної ставки встановленої працівникові розряду (окладу);

-судом першої інстанції не були враховані докази фактичних виплат ОСОБА_1 як директору Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради, а саме додані відповідачем до відзиву копії розрахункових відомостей заробітної плати та розрахункові листи, які підтверджують безпідставне нарахування та виплати працівникам підприємства за період з вересня 2017 року по серпень 2019 року;

-судом першої інстанції не були належним чином досліджені та враховані висновки щодо виявлених порушень, викладені у довідці щодо перевірки КП "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради, наданої управлінням аудиту та контролю Дніпровської міської ради. Так, перевіркою, проведеною управлінням аудиту та контролю Дніпровської міської ради, зокрема, було встановлено, що працівникам підприємства виплачувались премії, які не виплачуються під час простою підприємства. Також перевіркою було встановлено безпідставне нарахування грошової компенсації відпустки та одноразової допомоги працівникам підприємства;

-ураховуючи особисту обізнаність в.о. директора Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради Пукаса С.О. з тим, що фінансово-господарська діяльність підприємством не здійснюється, обізнаність із Статутом підприємства, вимогами рішення Дніпровської міської ради від 15.11.2017 № 66/26 щодо вимог та процедурою порядку преміювання та здійснення оплати правці, безпідставні нарахування та виплати коштів ОСОБА_1 та іншим працівникам підприємства за період 2017-2019 років у сумі 344 591,79 грн. відбулися за його обізнаності та в результаті протиправних винних дій, що мали наслідком спричинення майнової шкоди позивачеві, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 у судовому порядку.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради в інтересах Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 р. у справі № 904/4612/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.03.2024 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 13.05.2024 р.

Представником ОСОБА_1 подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги Дніпровської міської ради.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначає наступне:

-саме відповідно до рішення власника підприємства Дніпровської міської ради, відбулась зміна мети та предмету діяльності КП "Дніпротепломережа", при цьому будь-якого рішення щодо зупинення роботи, перебування в простої тощо, ні власником, ані керівником підприємства не приймалось. Таким чином, припущення щодо знаходження підприємства у стані простою не знайшли свого підтвердження під час проведення перевірки управлінням аудиту та контролю ДМР;

-позивачем не правильно визначені суми нарахувань та виплат трьом працівникам підприємства за період з вересня 2017 року по серпень 2019 року, при цьому всі визначені позивачем нарахування не були виплачені вказаним працівникам;

- відповідачем до суду першої інстанції надавалися розрахункові відомості заробітної плати за вказаний період з розрахунковими листками про заробітну плату. З цих документів вбачається, що вхідний залишок (борг по невиплаченій заробітній платі) станом на вересень 2017 року складає 136 555,47 грн. і за вказаний період відбулось погашення боргу по заробітній платі за 2016 рік в сумі 88 608,13 грн., що не призвело до зменшення боргу вхідного залишку на вересень 2017 року;

- позивач не довів наявність втрат (збитків) і відповідно шкоди, оскільки не надав жодного доказу виплати нарахованих сум відповідачу.

У судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку свого представника, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника третьої особи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Комунальне підприємство Дніпротепломережа Дніпропетровської міської ради створене рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2009 № 39/48 та діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 № 72/14 Про затвердження статутів комунальних підприємств Дніпропетровської міської ради (арк.с.20).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Комунальне підприємство Дніпротепломережа Дніпропетровської міської ради є комунальним унітарним комерційним підприємством та правонаступником всіх прав та обов`язків Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж Дніпротепломережа, створеного як юридична особа та зареєстрованого розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 25.09.1992 № 839-р та перереєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30.03.2000 у зв`язку зі зміною повного найменування згідно з рішенням міської ради від 16.02.2000 № 14/11.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Власником Підприємства є територіальна громада міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код 26510514, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (п. 1.3 Статуту).

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, круглу печатку, кутовий та інші штампи зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом (п. 1.5 Статуту).

Пунктом 2.1 Статуту встановлено, що метою створення і діяльності підприємства є господарська діяльність транспортування та забезпечення безперебійного постачання споживачів тепловою енергією для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою отримання прибутку.

Згідно з п. 4.2 Статуту керівник підприємства (директор) призначається та звільняється з посади розпорядженням міського голови.

Згідно з пунктом 4.10 Статуту до компетенції керівника директора підприємства належить погодження з керівником органу до сфери якого входить підприємство, затверджувати штатний розпис і визначати кількість працівників підприємства та його структуру.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2009 № 39/48 (пункти 4, 5) виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання споживачів лівобережної частини міста з 01.10.2009 визначено інше комунальне підприємство Коменергосервіс та вирішено передати майно, необхідне для транспортування та продажу теплової енергії з балансу Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж Дніпротепломережа на баланс Комунального підприємства Коменергосервіс Дніпропетровської міської ради, із збереженням його у комунальній власності територіальної громади міста.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 07.08.2009 № 456-рк виконання обов`язків директора Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж Дніпротепломережа покладено на головного інженера зазначеного підприємства ОСОБА_1 з 07.08.2009 (арк.с.23).

Рішенням Дніпровської міської ради №45/50 від 27.11.2019 вирішено припинити юридичну особу комунальне підприємство теплових мереж Дніпротепломережа Дніпропетровської міської ради шляхом його ліквідації. Вирішено створити та затвердити склад ліквідаційної комісії юридичної особи (арк.с.24).

Станом на день подачі позову процедуру ліквідації позивача не завершено.

Рішенням Дніпровської міської ради № 66/26 від 15.11.2017 затверджено положення про оплату праці керівників підприємств, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 Положення № 66/26 визначено особливості виплати премій керівникам комунальних підприємств лише на підставі клопотання керівника Уповноваженого органу (виконавчого органу, до сфери управління якого належить (входить) комунальне підприємство) на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів відповідно до розподілу повноважень.

Згідно з п. 3.13 Положення № 66/26 премія не нараховується Керівникам комунальних підприємств, які перебувають у процесі ліквідації, банкрутства чи фактично не здійснюють фінансово-господарську діяльність.

Розпорядженням Дніпровського міського голови від 05.12.2019 № 1-5/12-рк створено комісію з припинення юридичної особи Комунального підприємства Дніпротепломережа Дніпропетровської міської ради та затверджено її склад (арк.с.25).

У ході проведення ліквідаційної процедури позивача, управлінням аудиту та контролю Дніпровської міської ради у період з 12.12.2019 по 22.01.2020 проводилась перевірка фінансового стану, ефективності та цільового використання коштів вищезазначеним комунальним підприємством.

Так, згідно з довідкою щодо перевірки КП Дніпротепломережа ДМР наданої управлінням аудиту та контролю Дніпровської міської ради зазначене комунальне підприємство не здійснює господарську діяльність, передбачену Статутом, а майно на суму 25 370 520,18 грн. згідно з актом від 02.11.2009 передано КП Коменергосервіс ДМР (36-58).

У результаті перевірки проведеної управлінням аудиту та контролю Дніпровської міської ради були встановлені наступні порушення щодо безпідставних нарахувань заробітної плати (п. 6.2. довідки):

Аналізом розрахункових листків про заробітну плату з січня 2010 року по серпень 2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно нараховувалась заробітна плата у повному розмірі встановленого окладу, а також нараховувались премії та матеріальні допомоги протягом періоду з січня 2010 року по серпень 2019 року.

Відомості про нарахування заробітної плати за період з 2010-2019 роки на підприємстві відсутні, табелі обліку робочого часу безпідставно знищені актом від 30.11.2019 року.

Штатні розписи підприємства на період проведення перевірки надані лише за 2017, 2018 та 2019 рік.

Відповідно до наданих розрахункових листків про заробітну плату працівникам Підприємства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нараховувалась заробітна плата у 2017-2019 рока згідно окладів, встановлених штатним розписом, а не у розмірі 2/3 від окладу, як це передбачено статтею 113 КЗпП України.

Крім того, виплачувалась одноразова допомога в.о. директора Підприємства Пукасу С.О., не передбачена постановою КМУ від 19.05.1999 № 859 Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств. (Додаток № 2). Накази про виплату такої допомоги Підприємством до перевірки не надані, в журналі реєстрації загальних наказів записи про такі накази відсутні.

Також виплачувались премії до професійних свят (День бухгалтера, День працівника житлово-комунального господарства, премія ІТР та ювілеїв тощо), за охорону праці, за здачу бухгалтерської річної звітності (в тому числі і директору), які не виплачуються у разі простою підприємства, що передбачено ст. 113 КЗпП та ст. 2 Закону України Про оплату праці.... Відповідно до наданих Підприємством до перевірки наказів про надання щорічних відпусток ОСОБА_1 , йому надавались відпустки за кожний календарний рік роботи терміном 14 календарних днів, а не 24 календарних дні. Тобто, підстав для компенсації залишків відпусток не було.

Крім того, на момент проведення перевірки ОСОБА_1 не звільнений.

Наказ про звільнення в.о. директора ОСОБА_1 у журналі обліку наказів відсутній.

... Аналогічно викладеним порушенням ОСОБА_2 у серпні 2019 року без видання відповідних наказів по Підприємству безпідставно нарахувала собі компенсацію за 296 днів відпустки та матеріальну допомогу…

Так, всього за період 2010 2019 року (станом на 01.09.2019) на підставі розрахункових листків про заробітну плату цим троїм працівникам Підприємства було нараховано заробітної плати по трьом працівникам 1 726 028,16 грн. (Додаток 1, 2, 3 та 4).

Враховуючи вищевикладені порушення норм чинного законодавства України з боку службових осіб КП Дніпротепломережа розрахунками Управління встановлено, безпідставне нарахування керівнику ОСОБА_1 та головному бухгалтеру ОСОБА_2 та бухгалтеру ОСОБА_3 заробітної плати, премій та допомог на суму 813 925,78 грн. (Додаток 1). Нарахована заробітна плата без зайвих нарахувань повинна була становити 912 102,38 грн замість 1 726 028,16 грн. У суму 813 925,78 грн увійшла одна третина окладу, зайве нарахована під час простою, одноразові допомоги (без допомог на оздоровлення та відпустки) та всі нараховані премії, які не нараховуються під час простою (розрахунок міститься у Додатках 1. 2. 3 та 4). (арк.с.36-58).

У листі Дніпровської міської ради № 2/6-656 від 14.08.2020 зазначається, що в департаменті правового забезпечення Дніпровської міської ради відсутня інформація та документи, які підтверджують погодження посадового окладу в.о. директора КП Дніпротепломережа.

26.05.2021 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення у справі № 199/2494/20. Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпротепломережа Дніпропетровської міської ради в особі уповноваженої особи голови ліквідаційної комісії Завертайного Ігоря Борисовича, Дніпровської міської ради, про визнання звільнення незаконним й зміну формулювання причин звільнення та стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ голови комісії з припинення Комунального підприємства Дніпротепломережа Дніпропетровської міської ради Завертайного Ігоря Борисовича №2-к від 17.03.2020 про звільнення з посади головного інженера ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення трудових обов`язків за п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 зі звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків за п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України на звільнення за власним бажанням за ст. 38 Кодексу законів про працю України, зазначивши датою звільнення 17 березня 2020 року.

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку відмовлено.

З урахуванням вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 344 591,79 грн, що були виявлені у зв`язку із порушеннями щодо безпідставного нарахування та виплати коштів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач знаходився у стані простою, відповідно висновки управління аудиту та контролю Дніпровської міської ради щодо необхідності нарахування заробітної плати на рівні 2/3 від посадового окладу не знаходять свого підтвердження. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведена протиправна поведінка відповідача у вигляді безпідставного нарахування та виплати коштів у розмірах, які зазначені у позові, Дніпровською міською радою не надано доказів фактичної виплати на користь відповідача, а також інших співробітників позивача вказаних Дніпровською міською радою виплат, що свідчить про відсутність такого елементу як розмір збитків, які завдані відповідачем позивачу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Дніпровська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який відповідно до ст.ст. 1, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування, згідно зі ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

До виключної компетенції міських рад, відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні належить прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

У зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Дніпровська міська рада, як власник комунального підприємства, правомірно звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в його інтересах.

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача як керівника комунального підприємства збитків, завданих позивачеві в результаті протиправних винних дій, що мали наслідком спричинення майнової шкоди.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

За правилами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона держала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для підновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Також, статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

-діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

-діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

-діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

-бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

-іншими винними діями посадової особи.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до збитків підприємству й зобов`язання їх відшкодувати.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас, спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що фінансово-господарська діяльність КП Дніпротепломережа ДМР не здійснювалась, тобто підприємство фактично знаходилось у стані простою, про що відповідач був обізнаний, а також останній був обізнаний з вимогами Статуту підприємства, вимогами рішення Дніпровської міської ради від 15.11.2017 № 66/26 щодо порядку преміювання та здійснення оплати праці. Отже, позивач стверджує, що відповідачем здійснювалися безпідставні нарахування та виплати коштів у сумі 344 591,79 грн, які відбулися за його обізнаності та в результаті протиправних винних дій, що мали наслідком спричинення майнової шкоди позивачеві.

Щодо вказаних посилань позивача на ту обставину, що КП Дніпротепломережа ДМР перебувало у стані простою та не здійснювало господарську діяльність, судова колегія зазначає наступне.

В обґрунтування того, що КП Дніпротепломережа ДМР перебувало у стані простою позивач посилається на довідку щодо перевірки КП Дніпротепломережа ДМР, яка надана управлінням аудиту та контролю Дніпровської міської ради. У вказаній довідці зазначено, що відповідно до рішення міської ради від 15.07.2009 № 39/48 Про створення Комунального підприємства Коменергосервіс Дніпропетровської міської ради зазначене комунальне підприємство не здійснює господарську діяльність, передбачену Статутом, а майно на суму 25 370 520,18 грн згідно з актом від 02.11.2009 передано КП Коменергосервіс ДМР.

Судова колегія звертає увагу, що зі статтею 34 КЗпП України простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до частини 3 статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політки України № 257/06/187-07 від 23.10.2007 р. "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві" на час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

Таким чином, для переведення підприємства у стан простою мають існувати обставини, які стали причиною неможливості виконання саме цими працівниками роботи саме на цьому підприємстві і таке переведення підприємства у стан простою обов`язково має оформлюватися відповідними розпорядчими документами, зокрема власника або уповноваженого ним органу.

Необхідність дотримання вказаних вимог підтверджується правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 423/2033/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 320/3303/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 210/5853/16-ц, а також від 22 жовтня 2020 року у справі № 807/576/17.

Однак, власник підприємства Дніпровська міська рада, приймаючи рішення № 39/48 від 15.07.2009 Про створення КП Коменергосервіс ДМР та передачі майна КП Дніпротепломережа з балансу на баланс та визнаючи новостворене підприємство виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання споживачів лівобережної частини міста, не приймав будь-яких рішень щодо переведення КП Дніпротепломережа ДМР у стан простою.

Після передачі майна КП Дніпротепломережа ДМР на баланс іншого підприємства, функцією відповідача залишилось збір заборгованості зі споживачів за теплову енергію, яка утворилась до 01.10.2002, проведення претензійно-позовної роботи, щодо стягнення дебіторської заборгованості, супровід, проведення перевірок Підприємства органами соціального страхування (ПФУ тощо), КРУ, лівобережним ДПІ, видача довідок споживачам про відсутність заборгованостей за спожите тепло, видача довідок робітникам про трудовий стаж тощо.

Вказане підтверджується зокрема відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, де КП Дніпротепломережа й до сьогодні виступає учасником (позивачем, відповідачем, третьою особою) у багаточисленних судових справах, що розглядались та розглядаються у господарських, адміністративних та місцевих судах.

Оскільки матеріали справи не містять доказів (акт простою, наказ тощо) того, що КП Дніпротепломережа ДМР знаходилося у стані простою, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи Дніпровської міської ради щодо перебування КП Дніпротепломережа ДМР у стані простою, а також обґрунтовано не взяті до уваги висновки управління аудиту та контролю Дніпровської міської ради щодо необхідності нарахування заробітної плати на рівні 2/3 від посадового окладу, як такі що не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї судової справи.

Таким чином аргументи скаржника про перебування КП Дніпротепломережа ДМР в стані простою і пов`язане з цим неправомірне нарахування керівником підприємства заробітної плати та інших виплат співробітникам цього підприємства, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Отже позивачем не доведено, що відповідач, як керівник підприємства, виконував свої обов`язки неналежним чином і діяв не в інтересах підприємства, відповідно не доведено порушення ним норм чинного законодавства, нормативних актів міської ради та Статуту позивача.

Крім цього, судова колегія відзначає, що відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться зокрема у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

Як було зазначено вище судом не виявлено в діях відповідача його протиправної поведінки, але судова колегія також звертає увагу, що позивачем не доведено і реальності завдання йому збитків.

Так, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не були враховані докази фактичних виплат ОСОБА_1 як директору Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради.

На підтвердження цього доводу апелянт посилається на довідку щодо перевірки КП Дніпротепломережа ДМР, яка надана управлінням аудиту та контролю Дніпровської міської ради, а також на додані відповідачем до відзиву копії розрахункових відомостей заробітної плати та розрахункові листи, які на думку апелянта підтверджують безпідставне нарахування та виплати працівникам підприємства за період з вересня 2017 року по серпень 2019 року.

Проте судова колегія відзначає, що додані відповідачем до відзиву розрахункові відомості заробітної плати свідчать лише про здійсненні нарахування, а не про фактичні виплати, при цьому доказів здійснення фактичних виплат матеріали справи не містять.

За таких обставин судом першої інстанції об`єктивно встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем здійснювались фактичні виплати грошових коштів як відповідачу, так і головному бухгалтеру ОСОБА_2 і бухгалтеру ОСОБА_3 заробітної плати, премій та допомог на визначену позивачем суму.

Слід також зазначити, що згідно з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України одним із принципів судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Судова колегія виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова колегія наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведена протиправна поведінка відповідача у вигляді безпідставного нарахування та виплати коштів у розмірах, які зазначені у позові. До того ж Дніпровською міською радою не надано належних та допустимих доказів фактичної виплати на користь відповідача, а також інших співробітників позивача, вказаних Дніпровською міською радою виплат, що свідчить про відсутність такого елементу як розмір збитків, які завдані відповідачем позивачу.

За таких обставин судова колегія констатує, що судом першої інстанції ухвалене обґрунтоване та правомірне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 18.10.2023 р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 753,32 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради в інтересах Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023р. у справі № 904/4612/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 р. у справі № 904/4612/20 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Дніпровську міську раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 21.05.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль