Постанова

від 06.02.2024 по справі 908/62/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 року м.Дніпро Справа № 908/62/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від прокуратури: Камлер А.В., посвідчення №069918 від 01.03.2023 р., прокурор відділу;

інші учасники процесу не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАТІС на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 (повний текст складено та підписано 18.07.2023 суддя Боєва О.С.) у справі №908/62/23

За позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, м. Запоріжжя, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

позивач: Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТАТІС, с. Мирне, Оріхівська ТГ

про стягнення суми 1 846 922,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, подана в порядку ст. 53 ГПК України, в інтересах держави в особі позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТАТІС на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 1 846 922,26 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 у справі №908/62/23 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАТІС на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) шкоду, заподіяну внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 1 846 922 грн 26 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАТІС на користь Запорізької обласної прокуратури суму 27 703 грн 83 коп. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що актом від 17.05.2019 №125/198/04, складеним за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю), встановлено та зафіксовано порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства під час здійснення господарської діяльності за адресою: Запорізька область, Пологівський район, с.Мирне, вул. Василівська, 21.

Зокрема, відповідач з 05.03.2019 здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади від наступного технологічного обкладання та об`єктів пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин: генератору холодного туману, теплогенератору ТГ-2,5; аспірації приміщення ГРП; пташника №№1-8; зварювального посту; продув очних свічок (3 од.); склад яєць; сховища посліду; дизельного генератору АD490; кормоцеху; розтинальні; розтинальні модульні; дисбар`єру мийки тощо.

Водночас, спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Інспекції, в присутності директора ТОВ ТАТІС Василенка М.В., здійснено відбір проб організованих викидів стаціонарних джерел, а саме: аміаку та сірководню з джерел викиду №23, встановленого у пташнику №6 вихлопного патрубку дахового вентилятору.

Результати відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел відображені у акті від 10.05.2019 №3-19 з додатками №№1-2 та у протоколі вимірювань вмісту забруднюючих речовин від 13.05.2019 №03-19.

За даними вищезазначеного протоколу вимірювань масова концентрація полютанта аміаку склала 0,076 мг/куб.м., відповідно масова витрата викиду аміаку 0,00015 г/с.

За даними звітів ТОВ ТАТІС про викиди забруднюючих речовин і парникових газів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів за формою № 2-ТП (повітря) (річна), загальна кількість викидів забруднюючих речовин товариства за 2019 рік склала 41,915 тонн на рік, крім того, діоксид вуглецю 174,526 тонн. Основними забруднюючими речовинами є метан 35,890 тонн, речовини в вигляді суспендованих твердих частинок 5,193 тонн, аміак 0,462 тонн, діоксид та інші сполуки сірки 0,141 тонн, деякі з яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598 Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викид яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню відносяться до найбільш поширених забруднюючих речовин.

За 2020 рік ТОВ ТАТІС здійснено викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел усього в обсязі 42,180 тонн та діоксид вуглецю 174,526 тонн.

Акт перевірки від 17.05.2019 №125/198/04 та акт відбору проб від 10.05.2019 №3-19 містять відомості зазначені у ч.6 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Також в акті перевірки зазначено детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Отже цей акт є належним доказом, в якому зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, і який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Крім того, матеріали справи містять докази виконання відповідачем припису Інспекції від 24.05.2019 №032/125/198/04 щодо отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за №2323983001-83.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ТАТІС подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що необхідність судового захисту інтересів держави саме прокурором від імені суб`єкта владних повноважень має бути обгрунтована і підтверджена належними доказами. За відсутності належних підстав для звернення прокурора до суду скарга підлягає поверненню такого висновку дійшов ВС у результаті перевірки касаційної скарги прокурора на постанови судів нижчих інстанцій за позовом фізичної особи до районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження у справі № 822/1169/17.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Державна екологічна інспекція Південного округу Запорізька та Херсонська області зверталось до ТОВ "ТАТЮ" в тому числі з претензіями щодо компенсації збитків наданих державі, а отже екологічна інспекція виконувала свої повноваження та здійснювала захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у повному обсязі. Таким чином, підстави для участі прокурора у содовому процесі відсутні.

Відповідно до Припису № 032/125/198/04 перевірка ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ відбувалась у період з 10 по 17 травня 2019 року за результатами якого 19 травня 2019 року було складено припис, в п.2 якого було виявлено порушення (відсутність дозволу на викиди) та зобов`язано ТОВ "ТАТІС" усунути це порушення в строк до 23.08.2019 року.

Вважає, що строк позовної давності сплинув 19 травня 2022 року та на момент відкриття провадження строк позовної давності сплинув вже на понад нів року.

Застосування не чинного нормативно-правового акту с нічим іншим, як спробою ввести суд в оману, враховуючи, що Відповідач знаходиться в окупанії та ймовірність його присутності в суді дійсно мала.

Зауважує на неприпустимість дій з боку Позивача, в особі Запорізької обласної прокуратури, яким було подано позов в даній справі та здійснено розрахунок на підставі не чинного нормативно-правового акту.

ТОВ "ТАТІС" не міг вплинути на роботу підприємства без дозволу, оскільки такий дозвіл був замовлений своєчасно.

Товариство не могло одразу припинити свого діяльність та здійснити забій всієї птиці, яка знаходилась на виробничих потужностях, оскільки б це призвело б до погіршення епізоотичної та екологічної ситуації в країні.

Згідно Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та суб`єкти підприємницької діяльності, повинні отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Тобто, навіть для такого масштабного забою птиці Товариству спочатку було потрібно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, і лише потім здійснювати забій птиці, яка знаходилась на підприємстві і припинити діяльність Товариства, щоб не допустити екологічної катастрофи.

А отже відсутня вина Товариства, оскільки здійснити одночасно весь забій птиці було неможливо, а передбачити порушення своїх зобов`язань з розробки дозволу нашим контрагентом ТОВ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "НОВА ХВИЛЯ" було неможливо.

В період з 05.03.2014 року по 04.03.2019 року Відповідач мав дозвіл на викиди № 2323983001-83, після чого Відповідачу було надано дозволі на викиди № 2323983001-83 від 10.01.2020 року, крім того, джерела викидів є постійними та стаціонарними, а отже, викиди за старим та новим дозволом є однакові та дозволені Департаментом екології та природних ресурсів, таким чином норма на викиди ІІЕ перевищувала попередній та поточний дозвіл, а отже не несе шкоди державі.

Також зазначаємо, що відповідно до акту відбору проб викидів стаціонарних джерел №3-19 від 19.02.2020 року, відбор здійснювався безпосередньо у місті утворення викидів, тобто проаналізувати і встановити який вплив такі викиди спричинили конкретно людині на сьогодні неможливо, це також не підтверджено в розрахунку розміру збитків.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Запорізька обласна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ТАТІС», а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 року в справі №908/62/23 залишити без змін. Вважає, що факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства доведеним, а доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі безпідставними.

Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ТАТІС», а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 року в справі №908/62/23 залишити без змін.Вважає, що дії відповідача є протиправними, вчинені з його вини та такими, що завдали збитків, які підлягають відшкодуванню, а доводи апелянта безпідставними.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/62/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/62/23.

07.11.2023 року матеріали справи №908/62/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТАТІС на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 у справі №908/62/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.02.2024 о 10:30 годин.

06.02.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області на підставі наказу начальника Інспекції № 198 та направлення від 06.05.2019 №170 упродовж з 10.05.2019 по 17.05.2019 проведено планову перевірки дотримання суб`єктом господарювання ТОВ ТАТІС вимог природоохоронного законодавства.

За результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів контролюючим органом складено Акт №125/198/04 (т.1, а.с. 29-56).

В Акті контролюючим органом зазначено, що починаючи з 05.03.2019 та на час перевірки, ТОВ ТАТІС за адресою: 70560, Запорізька обл., Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, буд. 21 здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади від наступного технологічного обладнання та об`єктів пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин: генератору холодного туману: теплогенератору ТГ-2,5; аспірації приміщення ГРП; пташника №1; пташника №2; пташника №3; пташника №4; пташника №5; пташника №6; пташника №7; пташника №8; зварювального посту; продувочних свічок (3од); складу яєць; сховища посліду; дизельного генератору АD490; кормоцеху; розтинальні; розгинальні модульної; дисбар`єру мийки тощо, що є порушенням ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря.

При перевірці, відділом інструментально-лабораторного контролю (далі - ВІЛК) були відібрані проби промислових викидів на наступних джерелах: ДВ №23 вихлопний патрубок дахового вентилятора (пташник №6), сформовано Акт відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел: від 10.05.2019 № 3-19 та Протокол вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидів стаціонарних джерел від 13.05.2019 № 3-19. За результатами державного інструментально-лабораторного контролю, встановлено неврахований викид на ДВ №23, по забруднюючий речовині - аміак.

ВІЛК перевірялись пересувні джерела викидів підприємства. Вимірювання екологічних показників: вмісту оксиду вуглецю, вуглеводнів та димності - не виконується, відповідно до вимог ДСТУ 4277:2004 Атмосфера. Норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі та ДСТУ 4276:2004 Атмосфера. Норми і методи вимірювання димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями.

ТОВ ТАТІС надано оборотно-сальдову відомість з основними засобами та державне статистичне спостереження за формою № 24-сг (місячна) - Звіти про виробництво продукції тваринництва та кількість сільськогосподарських тварин за січень-березень 2019 року та січень-квітень 2019 року.

Результати відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел відображені у акті від 10.05.2019 №3-19 з додатками №№ 1,02 та у протоколі вимірювань вмісту забруднюючих речовин від 13.05.2019 №03-19 (т.1, а.с. 169-175).

За даними протоколу вимірювань масова концентрація полютанта аміаку склала 0,076 мг/куб.м, відповідно масова витрата викиду аміаку 0,00015 г/с.

Акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду від 17.05.2019 №125/198/04 та акт відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел від 10.05.2019 №3-19 підписані директором ТОВ ТАТІС Василенком М.В. без зауважень.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, керуючись Положенням про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 №249, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 10.05.2019 по 17.05.2019 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області винесено Припис №032/125/198/04 від 24.05.2019. Відповідно до зазначеного припису відповідача зобов`язано у строк до 23.08.2019 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами промислового майданчику ТОВ ТАТІС за адресою: 70560, Запорізька обл., Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, буд. 21 (т.1, а.с. 60-63).

Листом від 12.02.2020 №31 відповідач повідомив Інспекцію про виконання зазначеної вимоги шляхом отримання 10.01.2020 відповідно дозволу за №2323983001-38 (т.1, а.с. 64).

19.02.2020 Інспекцією до ТОВ ТАТІС направлено лист Поро фактичний час роботи джерел викиду щодо джерел викиду та фактичної роботи джерела викиду за період з 05.03.2019 по 09.01.2020 включно (т. 1, а.с. 166).

03.03.2020 ТОВ ТАТІС листом за вих. №34 надав Інспекції Довідку про фактичні години роботи стаціонарних джерел викидів по ТОВ ТАТІС за період з 05.03.2019 по 09.01.2020 (т. 1, а.с. 167).

Позивачем на підставі довідки від 03.03.2020 №34 про фактичні години роботи стаціонарних джерел викидів по ТОВ ТАТІС та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодувань збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу визначено розмір заподіяних державі збитків, а саме - в сумі 1 846 922,26 грн (т.1, а.с. 194-250; т.2, а.с. 1-19).

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача 14.02.2022 була надіслана претензія №798/10-06/06/2-34 від 11.02.2022, відповідно до якої Інспекція пропонувала добровільно відшкодувати заподіяну державі шкоду у розмірі 1 846 922,26 грн. Також відповідача було попереджено, що у разі невиконання вимоги, Інспекція буде стягувати зазначену суму шкоди в судовому порядку (т.1, а.с. 187-192).

Претензія залишена відповідачем без відповіді, шкода в добровільному порядку не сплачена стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відпвоідно до пунтку 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), є тим порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, лише у випадку, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки за змістом апеляційної скарги : « …що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували отримання І ОВ "ТАТІС" позовної заяви, судової повістки, рішення, тощо. Враховуючи місцезнаходження ТОВ "ТАТІС". а саме: Оріхівськнй район, село Мнпне. що починаючи з 04.03.2022 року та до сьогоднішнього дня знаходиться в зоні окупації, відповідно до загально доступного переліку територій', на яких ведуться (велися) бонові дії" або тимчасово окупованих Росінською Федерацією, затвердженого Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій- України 22 грудня 2022 року N0 309 (із змінами)

В рішенні Господарського суду Запорізької області СУД зазначає, що ТОВ "ТАТІС" було повідомлено про розгляд справи шляхом розміщення повідомлення на сайті суда та на електрону адресу вказану у позові прокуратури, тобто саме Товариство не надавало цю електрону адресу.

Відповідно до частин другої, сьомої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду; про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

З огляду на викладене та з урахуванням припинення роботи відділень поштового зв`язку у Оріхівському районі, с. Мирне, знаходження з 04.03.2022 року міста в окупації військами Російської Федерації, встановлення контролю військовими країни-агресора за місцями роботи представників відповідача у цій справі, відповідач не мав можливості направити апеляційну скаргу (її копію) суду у строки та порядку визначеними процесуальним законодавством.

Враховуючи наведене, вважаємо об`єктивними обставинами пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/62/23 від 06.07.2023 року та просимо його відновити…» апелянт не порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції з підстав пунтку 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а лише просить з відповідної підстави поновити строк на апеляційне оскарження, яке відповідно задоволено на етапі відкриття провадження у справі, відповідні доводи апеляційної скарги не оціюються судом апеляційної інстанції на предмет підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У разі невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Вищевказані вимоги законодавства прокурором при звернені до суду з позовною заявою у дані справі виконано у повному обсязі.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 20-2, 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державна екологічна інспекція є тим, органом, що здійснює державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря.

Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів. Пунктом 7 зазначеного положення визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У зв`язку з цим органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Позивач.

Великою Палатою Верховного суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, шо сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (не здійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2021 по справі № 922/3025/20 також зазначено, що однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Пунктом 26 постанови Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 визначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Стаття 50 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 26 «Основи законодавства України про охорону здоров`я» гарантують право кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.?

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (ст. 16 Конституції України).

У п. «а» ч. 1 ст. З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковості додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень.

З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 (п. 35.2) та від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 (п. 81).

У рішенні від 10.05.201 1 по справі «Дубецька та інші проти України» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що «п. 111. В оцінці того, до якої міри забруднення, щодо якого скаржаться, впливало на здоров`я заявників, Суд погоджується з Урядом, що немає доказів, які б дозволили встановити у цій справі шкоду, яку можна визначити у кількісному вираженні. Однак Суд вважає, що проживання в місцевості, забруднення якої явно перевищує безпечні нормативи, наражало заявників на підвищений ризик для здоров`я.

Таким чином право на безпечне навколишнє природне середовище, головною складовою якого є чисте атмосферне повітря, як життєво важливий компонент існування людства, беззаперечно становить «суспільний», «публічний інтерес».

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді та поновлення державних інтересів обласною прокуратурою в ДЕ1 неодноразово з`ясовувалось питання щодо вжиття заходів реагування до стягнення з Відповідача суми заподіяних збитків в розмірі 1 846 922,26 грн.

На запит обласної прокуратури з приводу чи планує ДЕІ на захист інтересів держави подати до суду позов про стягнення збитків від 20.01.2022 № 12-72вих22, орган контролю листом від 09.02.2022 № 724/03/2-05/06/2-34 повідомив, що «Інспекцією розраховано збитки, що заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на суму 1846922,26 грн та готуються претензійні матеріали».

З`ясовано, що відповідна претензія № 798/10-06/06/2-34 скерована органом контролю на адресу Відповідача 11.02.2022.

У подальшому, обласна прокуратура повторно звернулася до Інспекції щодо вжиття останньою заходів реагування для відшкодування збитків (лист від 08.12.2022 № 12-1061 вих22).

За інформацією Позивача від 21.12.2022 № 2958/03/2-05/06/2-34, Інспекцією відповідний позов до ТОВ «Татіс» не пред`являвся у зв`язку з відсутністю асигнувань із державного бюджету на сплату судового збору.

Листом від 23.12.2022 № 2992/10-06/06/2-34 Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) звернулася до Запорізької обласної прокуратури про вжиття заходів представницького характеру у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Факт не звернення Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) із заявою до суду свідчить про те, що орган контролю неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення збитків заподіяних навколишньому природному середовищу ТОВ «ТАТІС», чим завдається шкода економічним інтересам держави. Вказане призводить до несвоєчасного надходження коштів до державного та місцевих бюджетів, перешкоджає здійсненню державних програм з охорони довкілля, що є порушенням інтересів держави, насамперед у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що вищезазначені обставини свідчить про порушення інтересів держави та бездіяльність органу, уповноваженого на здійснення їх захисту, та у зв`язку з цим наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … на підтвердження власних повноважень Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури надано листи-звернення до Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та відповідь такої інспекції.

Необхідність судового захисту інтересів держави саме прокурором від імені суб`єкта владних повноважень має бути обгрунтована і підтверджена належними доказами. За відсутності належних підстав для звернення прокурора до суду скарга підлягає поверненню такого висновку дійшов ВС у результаті перевірки касаційної скарги прокурора на постанови судів нижчих інстанцій за позовом фізичної особи до районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження у справі № 822/1169/17.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18:…

…Так, Державна екологічна інспекція Південного округу Запорізька та Херсонська області зверталось до ТОВ "ТАТІС" в тому числі з претензіями щодо компенсації збитків наданих державі, а отже екологічна інспекція виконувала свої повноваження та здійснювала захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у повному обсязі. Таким чином, підстави для участі прокурора у содовому процесі відсутні.

В ухвалі Верховного суду № 822/1169/17 від 19.07.2018 року зазначено, що прокурор не може …

…З наданих Прокурором документів вбачається, що орган, якому законом надано повноваження на звернення до суду щодо вказаного предмету спору може і бажає самостійно здійснить свої функції щодо захисту інтересів держави.

Такий пакет документів колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду по справі №904/6044/21 визнала недостатнім для представництва прокурора в суді, замість державного органу.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

В цей же час, в матеріалах справи взагалі відсутні докази та інформація щодо принаймні приблизної кількості осіб, якім могла бути нанесена шкода.

Відповідно до п.4 ст.53 ГПК України Прокурор, який звертається до суду…

… При цьому звертаємо увагу Суду, що Суд першої інстанції, навіть без відповідної заяви Позивача зобов`язаний самостійно перевірити повноваження сторін, в тому числі прокуратури, що ним не було здійснено…»

За текстом позовної заяви : «… Основним видом діяльності ТОВ «ТАТІС» є розведення свійської птиці.

За результатами вищевказаної перевірки, органом контролю встановлено та зафіксовано в акті від 17.05.2019 №125/198/04 порушення Відповідачем вимог природоохоронного законодавства під час здійснення господарської діяльності за адресою: Запорізька область, Пологівський (колишній Орихівський) район, с.Мирне, вул.Василівська, 21.

Зокрема, Відповідач з 05.03.2019 здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади від наступного технологічного обладнання та об`єктів пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин: генератору холодного туману, теплогенератору ТГ-2,5; аспірації приміщення ГРП; пташника №№ 1-8; зварювального посту; продув очних свічок (3 од.); склад яєць; сховища посліду; дизельного генератору AD490; кормоцеху; розтинальні; розтинальні модульної; дисбар`єру мийки тощо.

Водночас, спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Інспекції, в присутності директора ТОВ «Татіс» Василенка М.В., здійснено відбір проб організованих викидів стаціонарних джерел, а саме: аміаку та сірководню з джерела викиду №23, встановленого у пташнику №6 вихлопного патрубку дахового вентилятору.

Результати відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел відображені у акті від 10.05.2019 №3-19 з додатками №№1, 2 та у протоколі вимірювань вмісту забруднюючих речовин від 13.05.2019 №03-19.…

... Як зазначено вище, про порушення вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Татіс» та спричинення збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря Державній екологічній інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) стало відомо за наслідками проведеного плановий заходу державного нагляду (контролю) у період з 10.05.2019 по 17.05.2019. За результатами зазначеної перевірки органом контролю складено відповідний акт від 17.05.2019 №125/198/04, отже й перебіг строку позовної давності розпочався зі вказаної дати.

Збитки, завдані Відповідачем державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на суму 1846922,26 грн Позивачем розраховано 04.02.2022 та направлено претензію від 11.02.2022 №798/10-06/06/2-34 з пропозицією відшкодувати у добровільному порядку.

Запорізький обласій прокуратурі про порушення інтересів держави стало відомо у січні 2022 року під час опрацювання інформації, розміщеної на сайті «Інспекційний портал» щодо вжиття Позивачем заходів державного нагляду за результатами проведених перевірок, що підтверджується запитом до органу контролю від 20.01.2022 №12-72вих22…».

Колегія суддів констатує, що апелянтом не оспорюється той факт, що Запорізькій обласній прокуратурі про порушення інтересів держави стало відомо у січні 2022 року під час опрацювання інформації, розміщеної на сайті «Інспекційний портал» щодо вжиття Позивачем заходів державного нагляду за результатами проведених перевірок, що підтверджується запитом до органу контролю від 20.01.2022 № 12-72вих22.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжу ються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУШ-19, спричинено коронавірусом ЗАК8-СоУ» установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

У подальшому урядом неодноразова приймалися рішення щодо продовження строку дії карантину, який не переривався.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ внесені зміни до ІДК України щодо строків давності.

Зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19 в наступній редакції: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії», яка чинна з 17.03.2022.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України воєнний стан неодноразова продовжувався.

Перелік постанов Кабінету Міністрів України щодо продовження строків карантину та перелік Указів Президента України про воєнний стан зазначалося у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, у спірних правовідносинах строк позовної давності на пред`явлення позову прокурором не пропущено.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « …Відповідно до Припису № 032/125/198/04 перевірка ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ відбувалась у період з 10 по 17 травня 2019 року за результатами якого 19 травня 2019 року було складено припис, в п.2 якого було виявлено порушення (відсутність дозволу на викиди) та зобов`язано ТОВ "ТАТІС" усунути це порушення в строк до 23.08.2019 року.

Таким чином, Позивач фактично знав про наявність порушення у період з 19 травня 2019 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це …

…Таким чином, строк позовної давності сплинув 19 травня 2022 року та на момент відкриття провадження строк позовної давності сплинув вже на понад пів року…» відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянтом не оспорюється правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи про те, що: « … В Акті №125/198/04 (т.1, а.с. 29-56), складенному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів контролюючим органом складено, контролюючим органом зазначено, що починаючи з 05.03.2019 та на час перевірки, ТОВ ТАТІС за адресою: 70560, Запорізька обл., Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, буд. 21 здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади від наступного технологічного обладнання та об`єктів пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин: генератору холодного туману: теплогенератору ТГ-2,5; аспірації приміщення ГРП; пташника №1; пташника №2; пташника №3; пташника №4; пташника №5; пташника №6; пташника №7; пташника №8; зварювального посту; продувочних свічок (3од); складу яєць; сховища посліду; дизельного генератору АD490; кормоцеху; розтинальні; розгинальні модульної; дисбар`єру мийки тощо, що є порушенням ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря.

При перевірці, відділом інструментально-лабораторного контролю (далі - ВІЛК) були відібрані проби промислових викидів на наступних джерелах: ДВ №23 вихлопний патрубок дахового вентилятора (пташник №6), сформовано Акт відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел: від 10.05.2019 № 3-19 та Протокол вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидів стаціонарних джерел від 13.05.2019 № 3-19. За результатами державного інструментально-лабораторного контролю, встановлено неврахований викид на ДВ №23, по забруднюючий речовині - аміак.

ВІЛК перевірялись пересувні джерела викидів підприємства. Вимірювання екологічних показників: вмісту оксиду вуглецю, вуглеводнів та димності - не виконується, відповідно до вимог ДСТУ 4277:2004 Атмосфера. Норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі та ДСТУ 4276:2004 Атмосфера. Норми і методи вимірювання димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями.

ТОВ ТАТІС надано оборотно-сальдову відомість з основними засобами та державне статистичне спостереження за формою № 24-сг (місячна) - Звіти про виробництво продукції тваринництва та кількість сільськогосподарських тварин за січень-березень 2019 року та січень-квітень 2019 року.

Результати відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел відображені у акті від 10.05.2019 №3-19 з додатками №№ 1,02 та у протоколі вимірювань вмісту забруднюючих речовин від 13.05.2019 №03-19 (т.1, а.с. 169-175).

За даними протоколу вимірювань масова концентрація полютанта аміаку склала 0,076 мг/куб.м, відповідно масова витрата викиду аміаку 0,00015 г/с.

Акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду від 17.05.2019 №125/198/04 та акт відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел від 10.05.2019 №3-19 підписані директором ТОВ ТАТІС Василенком М.В. без зауважень…»

Відповідно до ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, керуючись Положенням про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 №249, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 10.05.2019 по 17.05.2019 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області винесено Припис №032/125/198/04 від 24.05.2019. Відповідно до зазначеного припису відповідача зобов`язано у строк до 23.08.2019 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами промислового майданчику ТОВ ТАТІС за адресою: 70560, Запорізька обл., Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, буд. 21 (т.1, а.с. 60-63).

Відповідно до приписів ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

За ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

У широкому розумінні термін "закон", як і термін "законодавство", включає в себе закони, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках також і нормативно- правові акти центральних органів виконавчої влади (рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001).

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, завданих внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 № 639 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009 № 48/16064 (далі - Методика).

Відповідно до положень п. 2.1 Методики до наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря віднесено, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди таких речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно з п. 3.11 Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Отже, збитки, завдані державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема викидів стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Такий правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 920/821/18 (п.138), від 16.12.2021 у справі № 920/266/19 (п. 40), від 18.03.2019 у справі № 910/23296/17 (п. 32).

Ураховуючи, що Відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу у період з 05.03.2019 по 09.01.2020, то й збитки Позивачем вірно розраховані за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в повітря без дозволу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.10.2019 по справі № 826/3820/18, єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлено Методикою.

Визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 № 639, яким затверджено Методику, призводить до звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності у зв`язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв`язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Постановою Верховного Суду у вищезазначеній справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано, в задоволені позову про скасування Наказу № 639 відмовлено.

З`ясовано, що наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019 № 1453/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно- правового акта» скасовано рішення про державну реєстрацію Наказу № 639 та 11.06.2019 виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Згідно зі ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України в частині зворотної дії закону у часі, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи, стосується фізичної особи, про що зазначено у рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 по справі №1-7/99, зокрема: «Тому Конституційний Суд?

України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотньої дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

З огляду на викладене, нарахування збитків у даному спорі проведено за чинного Методикою на час скоєння Відповідачем правопорушення та проведення перевірки органом контролю.

Вищенаведене с простовує доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … В своїй позовній заяві прокуратура посилається на нечинннй нормативно-правовий акт, а саме на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджену Наказом МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ від 10.12.2008 №639.

Зазначаємо, що саме цей нечинний нормативно-правовий акт застосовано для розрахунку тих збитків, які нібито нанесло наше Товариство.

Вказану методику було скасовано 11.05.2019 року, тобто після першого дня перевірки, до написання акту на перевірку та безумовно до подання позовної заяви по справі.

Вважаємо, що застосування не чинного нормативно-правового акту с нічим іншим, як спробою ввести суд в оману, враховуючи, що Відповідач знаходиться в окупанії та ймовірність його присутності в суді дійсно мала.

Зауважуємо на неприпустимість дій з боку Позивача, в особі Запорізької обласної прокуратури, яким було подано позов в даній справі та здійснено розрахунок на підставі НЕ чинного нормативно-правового акту.

Враховуючи зазначене, з урахуванням статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважаємо, що у Позивача відсутній розрахунок шкоди з нашого Товариства.

Додатково зазначаємо, що відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вннн.

Так, до матеріалів справи долучаємо договір укладений з ТОВ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "НОВА ХВИЛЯ" №370/3п від 07 лютого 2019 року про створення (передачу) науково технічної документації, в тому числі, дозволу на викиди в атмосферу повітря. Проте, в порушення домовленостей сторін наш контрагент ТОВ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "НОВА ХВИЛЯ" було порушено строки виконання робіт, через що деякий час ТОВ "ТАТІС" було вимушене працювати без дозволу на викиди.

Таким чином, ТОВ "ТАТІС" не міг вплинути на роботу підприємства без дозволу, оскільки такий дозвіл був замовлений своєчасно.

В процесі здійснення господарської діяльності на виробничих потужностях Товариства станом на 2019 рік знаходилось близько 564 670 голів птиці.

Також зазначаємо, що процес виробництва яйця та господарська діяльність Товариства в цілому є безперервним процесом та не може бути зупинена в один день.

У зв`язку з тим, що на підприємстві на момент закінчення терміну дії дозволу на викиди знаходилась значна кількість свійської птиці, яку Товариство не мало змоги забити та утилізувати/поставити/тощо самостійно або шляхом залучення третіх осіб без нанесення шкоди навколишньому середовищу, Товариство продовжувало працювати та здійснювати поступовий забій птиці.

Так, станом на 01.03.2019 року поголів`я птиці на ТОВ «ТАТІС» складало 564 670 голів, а вже на 01.12.2019 року 458 340 голів. Тобто, Товариство поступово зменшувало кількість птиці на 106 230 голів,

Товариство не могло одразу припинити свого діяльність та здійснити забій всієї птиці, яка знаходилась на виробничих потужностях, оскільки б це призвело б до погіршення епізоотичної та екологічної ситуації в країні.

Згідно Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та суб`єкти підприємницької діяльності, повинні отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Тобто, навіть для такого масштабного забою птиці нашому Товариству спочатку було потрібно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, і лише потім здійснювати забій птиці, яка знаходилась на підприємстві і припинити діяльність Товариства, щоб не допустити екологічної катастрофи.

А отже відсутня вина нашого Товариства, оскільки здійснити одночасно весь забій птиці було неможливо, а передбачити порушення своїх зобов`язань з розробки дозволу нашим контрагентом ТОВ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "НОВА ХВИЛЯ" було неможливо

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб тощо.

Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з п. п. 2, 3 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Таким чином, здійснення викидів забруднюючих речових в атмосферне повітря допускається виключно після отримання відповідного дозволу. І лише після отримання дозволу у суб`єкта господарювання виникає право на забруднення атмосферного повітря внаслідок використання стаціонарних джерел забруднення.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» на суб`єкта господарювання, що здійснює викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря, покладено обов`язок здійснювати організаційно- господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік тощо.

Аналогічні вимоги також передбачено в ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Також підприємства, організації та установи в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря, зобов`язані здійснювати контроль у галузі охорони атмосферного повітря (ст. ст. 27, 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Відповідно до положень ст. ст. 66, 68 Конституції України, ст. ст. 49, 153 ГК України та ст. ст. 41, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з ст. ст. 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до приписів ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У даному випадку у діях Відповідача наявні всі складові елементи цивільно-правової відповідальності, а саме:

-протиправність поведінки, яка полягає у порушенні правових норм, ст. ст. 10 та 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»;

-наслідком діяльності відповідача, що пов`язана зі здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, закон визначає спричинення шкоди;

-причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Відповідач, в процесі своєї діяльності здійснив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, в порушення ст. ст. 10 та 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», спричинивши державі шкоду (причинно-наслідковий зв`язок);

-вина Відповідача полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 920/570/17 колегією зроблено висновок, що системний аналіз ч. 4 статі 68 Закону та ст. 1166 ЦК України свідчить, про те, що наявність повного складу цивільного правопорушення є підставою для стягнення майнової шкоди (збитків), завданих державі.

Проте, вчинення відповідних дій, направлених на одержання дозволу (укладення 07.02.2019 ТОВ «ТАТІС» з ТОВ «НАУКОВО-ТЕЗНІЧНИЙ ЦЕНТР «НОВА ХВИЛЯ» договору № 370/311 на проведення інвентаризації джерел викидів та отримання відповідного дозволу), і неможливість його отримання, не давало Відповідачу права на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу. При цьому, суб`єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати шкідливих викидів у атмосферне повітря, а у разі такого здійснення відшкодовувати завдану шкоду у повному обсязі.

Отже, дії Відповідача є протиправними та вчинені з його вини (забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу), такими діями заподіяні збитки, які підлягають відшкодуванню. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/5858/17, від 04.10.2018 у справі № 904/10536/16, від 22.05.2018 у справі 910/15305/17, від 10.07.2018 у справі № 904/12434/16

Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презумується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди

Місцевий господарський суд, перевіривши відповідні розрахунки розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок викиду забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, зазначає, що вони здійснені Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська) правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « …з 05.03.2014 року по 04.03.2019 року Відповідач мав дозвіл на викиди № 2323983001-83, після чого Відповідачу було надано дозволі на викиди № 2323983001-83 від 10.01.2020 року, крім того, джерела викидів є постійними та стаціонарними, а отже, викиди за старим та новим дозволом є однакові та дозволені Департаментом екології та природних ресурсів, таким чином норма на викиди ІІЕ перевищувала попередній та поточний дозвіл, а отже не несе шкоди державі.

Також зазначаємо, що відповідно до акту відбору проб викидів стаціонарних джерел №3-19 від 19.02.2020 року, відбор здійснювався безпосередньо у місті утворення викидів, тобто проаналізувати і встановити який вплив такі викиди спричинили конкретно людині на сьогодні неможливо, це також НЕ підтверджено в розрахунку розміру збитків…» відхиляються як такі, що грунтуються на концепції негативного доказу і непідтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її об`єктивним наслідком - заподіяною шкодою, що в свою чергу є підставою для залишення без задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ТАТІС, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 у справі №908/62/23, відповідно, без змін.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до підпунку в пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 41555,75 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю ТАТІС.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАТІС на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 у справі №908/62/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 у справі №908/62/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 41 555,75 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ТАТІС.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус