Ухвала

від 14.05.2024 по справі 904/5513/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

14.05.2024р. Справа № 904/5513/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗ Карго", м. Коростень

До: Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь

Про: стягнення 6 351 237,87грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Ситайло Н.В. (адвокат);

Від відповідача: Добровольський А.Т. (адвокат)

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «УЗ Карго» (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ «Нікопольський завод феросплавів» (відповідач) про стягнення 6 351 237,87грн. (в т. ч.: 5 652 453,26грн. - основний борг; 651 6363,67грн. - пеня, 44 028,87грн. - 3% річних та 3 119,07грн. - інфляційні втрати) заборгованості за надані послуги з користування контейнерами відповідно до умов договору про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №2100458 від 01.02.21р. за період з 01.04.23 р. по 18.08.23 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що за відповідачем облікується заборгованість в загальному розмірі 5 652 453,26грн., яка складається з наступних сум: 1 080 000,00 грн. (частина боргу за користування контейнерами по рахунку №6 та акту №6 від 30.04.23 р.) + 1 330 520,00грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №10 та акту №10 від 31.05.23 р.) + 1 287 600,00 грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №11 та акту №11 від 30.06.23 р.) + 1 330 520,00 грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №12 та акту № 12 від 31.07.23 р.) + 623 813,26 грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №13 та акту №13 від31.08.23 р.) = 5 652 453,26грн.

На вищенаведені суми заборгованості позивач також нарахував 651 636,67 грн. пені, в т.ч.: 1) по рахунку № 6 та акту №6 від 30.04.23 р.за період з 17.05.23 р. по 12.10.23 р. 203 454,25 грн.; 2) по рахунку №10 та акту №10 від 31.05.23 р. за період 18.06.23 р. по 12.10.23 р. 192 323,93 грн.; 3) по рахунку №11 та акту №11 від 30.06.23 р. за період з 20.07.23 р. по 12.10.23 р. 129 677,19 грн.; 4) по рахунку №12 та акту № 12 від 31.07.23 р. за період з 08.08.23 р. по 12.10.23 р. 101 775,67 грн.; 5) по рахунку №13 та акту №13 від 31.08.23 р. за період з 08.09.23 р. по 12.10.23 р.- 24 405,63 грн.

Окрім того, на підставі приписів ст.625 ЦК України позивач нарахував 44 028,87 грн. 3 % річних, в т.ч.: 1) по рахунку № 6 та акту №6 від 30.04.23 р. за період з 17.05.23 р. по 12.10.23 р. 13 226,30 грн.; 2) по рахунку №10 та акту №10 від 31.05.23 р. за період 18.06.23 р. по 12.10.23 р. 12 794,86 грн.; 3) по рахунку №11 та акту №11 від 30.06.23 р. за період з 20.07.23 р. по 12.10.23 р. 8 995,56 грн.; 4) по рахунку №12 та акту № 12 від 31.07.23 р. за період з 08.08.23 р. по 12.10.23 р. 7 217,62 грн.; 5) по рахунку №13 та акту №13 від 31.08.23 р. за період з 08.09.23 р. по 12.10.23 р.-1 794,53 грн.

та інфляційні втрати в розмірі 3 119,07 грн. від простроченої суми 623 813, 26 грн. по рахунку №13 та акту №13 від 31.08.23 р. за період з 08.09.23 р. по 12.10.23 р.

Також, на підтвердження факту виконання позивачем своїх зобов`язань за вищенаведеним договором позивач посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.23 р. у справі № 904/789/23 за позовом ТОВ «УЗ Карго» до АТ «Нікопольський завод феросплавів» про стягнення 15 309 976,00 грн. заборгованості, 2 623 196,09 грн. - пені, 183 552,16 грн. - 3% річних та 561 756,36 грн. - інфляційних втрат за договором про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №2100458 від 01.02.21р. за актом надання послуг № 151 від 30.09.22 р. в сумі 3 300 516,00 грн. ; за актом надання послуг № 159 від 31.10.22 р. в сумі 2 910 420, 00 грн.; за актом надання послуг № 1 від 01.02.23 р. в сумі 3 948 640, 00 грн.; за актом надання послуг № 4 від 28.02.23 р. в сумі 1 201 760, 00 грн.; за актом надання послуг № 5 від 31.03.23 р. в сумі 1 330 520, 00 грн.; за актом надання послуг № 6 від 30.04.23 р. в сумі 1 287 600, 00 грн. В мотивувальній частині цього рішення суд вказав , що він погоджується з доводами позивача, «що спірні акти підлягають оплаті відповідачем у визначеному розмірі», але розмір пені ,інфляційних втрат та 3 % річних є необгрунтовано збільшеним, тому позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 12 899 456,00 грн. - заборгованості, 1 597 794,76 грн. - пені, 95 867,71 грн.- 3% річних, 312 805,52 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовив (т.2,а.с.240-242).

Постановою ЦАГС від 19.02.24 р. апеляційну скаргу АТ «Нікопольський завод феросплавів» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.23р. у справі №904/789/23 задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у цій справі скасовано в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат. Ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з АТ «Нікопольський завод феросплавів» на користь ТОВ «УЗ Карго» пеню у сумі 1 117 121,73грн., 3% річних у сумі 134 054,62грн., інфляційні втрати у сумі 482 800,48грн. та судовий збір, сплачений за подання позову у сумі 219 501,49грн. В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.23р. у справі № 904/789/23 залишено без змін. Ухваляючи це рішення, суд апеляційної інстанції встановив поміж іншим наступне: «…Як вже зазначалося, на виконання умов договору позивачем складено акти надання послуг та виставлені відповідачу відповідні рахунки. Акти надання послуг №151 від 30.09.22р., №159 від 31.10.22р., №1 від 01.02.23р., №4 від 28.02.23р., №5 від 31.03.23р., № 6 від 30.04.23р. відповідачем не підписані.

Натомість відповідачем у встановленому договором порядку не надано жодних доказів у спростування факту надання позивачем послуг за вказаними актами.

Здійснивши перерахунок заборгованості відповідачем перед позивачем за актами надання послуг №151 від 30.09.22р. (3 300 516,00 грн), №159 від 31.10.22р. (2 910 420,00 грн), №1 від 01.02.23р. (3 948 640,00 грн), №4 від 28.02.23р. (1 201 760,00 грн), №5 від 31.03.23р.(1 330 520,00 грн), № 6 від 30.04.23р. (1 287 600,00 грн.), колегією суддів встановлено, що заборгованість за вказаними актами становить 13 979 456,00 грн. Водночас, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 12 899 456,00 грн.»

Позивач стверджує, що згідно із вищенаведеними судовими рішеннями з відповідача не була стягнута на користь ТОВ «УЗ Карго» заборгованість за актом надання послуг № 6 від 30.04.23р. в розмірі 1 287 600,00 грн., але якщо від встановленої апеляційним судом суми заборгованості 13 979 456,00 грн. - 12 899 456,00 грн. (розмір заявлених позивачем вимог) = 1 080 000,00 грн., що не співпадає з вартістю послуг, зазначених в акті надання послуг № 6 від 30.04.23р. (1 287 600,00 грн.)

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.23 р. було відкрите провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження.

АТ «Нікопольський завод феросплавів» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував з наступних підстав: позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту подання замовником заявок щодо кількості та типу необхідного рухомого складу , напрямку перевезення згідно до умов п.п.1.3,2.2.1. 2.2.2. договору та доказів погодження виконавцем таких заявок. Позивачем не надано будь-яких заявок відповідача починаючи з 01.08.22 р. та доказів погодження позивачем цих заявок.

Також відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що відповідно до умов договору замовник (відповідач) здійснює оплату послуг після отримання оригіналів рахунку, акту наданих послуг та податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак матеріали справи не містять доказів реєстрації податкових накладних позивача у спірний період з листопада 2022 р. податкових накладних позивача не було зареєстровано в ЄРПН, що на переконання відповідача виключає підстави для оплати будь-яких послуг на користь позивача.

Відповідач вважає, що умовами договору передбачено стягнення з нього плати лише за період фактичного користування ним контейнерами, які подані під навантаження і перебувають в очікуванні навантаження; а не за період їх перебування в статичному положенні на залізничних станції після закінчення перевезення. Не внормовано умовами договору і порядок та строки повернення порожніх контейнерів та відповідальність замовника за несвоєчасне їх повернення.

Окрім того, відповідач вказує на ту обставину, що заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу за квітень 2023 р. є безпідставними, оскільки це питання було предметом розгляду у справі № 904/789/23.

Не погоджується відповідач також із розрахунком інфляційних втрат, наведеним у позовній заяві, оскільки позивач в порушення правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.19 р. по справі № 924/312/18, не включив дорозрахунку періоди часу ,в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Ухвалою господарського суду від 12.12.23р. провадження у справі було зупинено до часу набрання чинності рішенням у пов`язаній справі № 904/789/23.

Після набрання законної сили рішенням у вищезазначеній справі ухвалою господарського суду від 04.03.24 р. провадження у цій справі було поновлено, сторонам було запропоновано надати пояснення з урахуванням обставин , встановлених рішенням у справі № 904/789/23.

ТОВ «УЗ Карго» (позивач) 08.03.24 р. уточнив (змінив) позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача: 5 652 453,26 грн. боргу за користування контейнерами ,які були подані під навантаження і перебували в очікуванні навантаження; 530 552,82 грн. пені та 34 272,58 грн.- 3 % річних. При цьому, наполягав на тому що рішенням у справі № 904/789/23 з відповідача не стягнуто на користь позивача заборгованість за актом №6 від 30.04.23 р. в розмірі 1 287 600,00 грн.; оскільки колегія суддів апеляційного суду встановила, що заборгованість за всіма, наведеними у позовній заяві по цій справі актами, складає 13 979 456,00грн., водночас, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 899 456,00грн. (т. 3,а.с.5-8).

Отже, позивач продовжує наполягати на тому, що згідно із вищенаведеними судовими рішеннями з відповідача не була стягнута на користь ТОВ «УЗ Карго» заборгованість за актом надання послуг № 6 від 30.04.23р. в розмірі 1 287 600,00 грн., але якщо від встановленої апеляційним судом суми заборгованості 13 979 456,00 грн. - 12 899 456,00 грн. (розмір заявлених позивачем вимог) = 1 080 000,00 грн., що не співпадає з вартістю послуг, зазначених в акті надання послуг № 6 від 30.04.23р. (1 287 600,00 грн.) Судом пропонувалося позивачу звернутися до апеляційного суду із заявою про роз`яснення рішення (постанови) у справі № 904/789/23 відносно того , чи стягнута цим рішенням на користь ТОВ «УЗ Карго» з відповідача заборгованість за актом надання послуг № 6 від 30.04.23р. в розмірі 1 287 600,00 грн. Але представник позивача наполягала на тому, що ця заборгованість не була стягнута за вищенаведеним судовим рішенням, а тому відмовилася звертатися до ЦАГС із заявою про роз`яснення рішення.

Не зважаючи на ці обставини, 13.05.24р. ТОВ «УЗ Карго» в чергове (втретє) звернулося до господарського суду із заявою про зміну підстав позову ,в якій вказало, що позивачем у первісному позові та заяві про уточнення (зміну) позовних вимог від 08.03.24 р. заявлялися вимоги про стягнення з відповідача 5 652 453,26 грн. основного боргу за користування контейнерами, який складався з наступних сум 1 080 000,00 грн. (частина боргу за користування контейнерами по рахунку №6 та акту №6 від 30.04.23 р.) + 1 330 520,00грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №10 та акту №10 від 31.05.23 р.) + 1 287 600,00 грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №11 та акту №11 від 30.06.23 р.) + 1 330 520,00 грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №12 та акту № 12 від 31.07.23 р.) + 623 813,26 грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №13 та акту №13 від31.08.23 р.) = 5 652 453,26грн.

У справі № 904/789/23 позивачем заявлялися вимоги про стягнення з відповідача 12 899 456,00 грн. заборгованості за користування контейнерами , яка складалася з наступних сум: за актом надання послуг №151 від 30.09.22р. (3 300 516,00 грн.), за актом надання послуг №159 від 31.10.22р. (2 910 420,00 грн), за актом надання послуг №1 від 01.02.23р. (3 948 640,00 грн), за актом надання послуг №4 від 28.02.23р. (1 201 760,00 грн), за актом надання послуг №5 від 31.03.23р.(1 330 520,00 грн), за актом надання послуг № 6 від 30.04.23р. (1 287 600,00 грн.) Але рішенням господарського суду та постановою ЦАГС у цій справі було встановлено , що заборгованість за вищенаведеними актами складає 13 989 456, 00 грн. Заявлена у позові заборгованість в розмірі 12 899 456,00 грн. вже сплачена АТ «Нікопольський завод феросплавів» на виконання вищенаведеного судового рішення. Але залишилася несплаченою (оскільки вона не заявлялася позивачем ) решта заборгованості в розмірі 1 080 000,00грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач змінює підстави позову та остаточно просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5 652 453,26 грн., яка складається з наступних сум: 1 080 000,00 грн. - борг за користування контейнерами за актами №151 від 30.09.22 р., № 159 від 31.10.22 р. , №1 від 01.02.23 р., №4 від 28.02.23 р., № 5 від 31.03.23 р., №6 від 30.04.23 р.) + 1 330 520,00грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №10 та акту №10 від 31.05.23 р.) + 1 287 600,00 грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №11 та акту №11 від 30.06.23 р.) + 1 330 520,00 грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №12 та акту № 12 від 31.07.23 р.) + 623 813,26 грн. (борг за користування контейнерами по рахунку №13 та акту №13 від 31.08.23 р.) = 5 652 453,26грн.

Отже, позивач змінив підстави позову в частині обґрунтування суми заборгованості в розмірі 1 080 000,00 грн., первісно стверджуючи, що ця сума є частиною боргу за користування контейнерами по рахунку №6 та акту №6 від 30.04.23 р.; та остаточно вказавши, що ця сума є заборгованістю за користування контейнерами за актами №151 від 30.09.22 р., № 159 від 31.10.22 р., №1 від 01.02.23 р., №4 від 28.02.23 р., № 5 від 31.03.23 р., №6 від 30.04.23 р., яку ТОВ «УЗ Карго» не заявляло до стягнення у справі № 904/789/23

У зв`язку зі зміною підстав позову ТОВ «УЗ Карго» також надає новий розрахунок пені - в розмірі 530 552,82 грн.; 3 % річних - в розмірі 34 272,58 грн. та остаточно просить стягнути з АТ «Нікопольський завод феросплавів» 5 652 453 ,26 грн. заборгованості , 34 272,58 грн. 3% річних та 530 552,82 грн. пені, а всього: 6 217 278,66 грн. (т.3, а.с.70 - 72).

Фактично, позовні вимоги ТОВ «УЗ Карго» зводяться до вимоги про стягнення з відповідача плати за перебування в його розпорядженні 116 контейнерів в період з 01.04.23р. по 18.08.23р. (виходячи з вартості у 370,00 грн./контенер за добу), які були йому надані для користування позивачем та повернуті АТ «Нікопольський завод феросплавів» в період 14-18.08.23р.

За наданими позивачем суперечливими доказами та неодноразовою зміною позовних вимог суд не має можливості з`ясувати обставини щодо обсягу фактично наданих позивачем на користь відповідача послуг за вищезазначеним договором, їх вартості, суми коштів, сплачених відповідачем на користь позивача, розміру заборгованості відповідача перед позивачем за кожним із актів , тощо.

Відповідно до приписів ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Оскільки без спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку встановити обставини щодо надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажів та стану взаєморозрахунків за договором неможливо; а жодною зі сторін не наданий висновок експерта з цих самих питань; виникла необхідність в призначені судової економічної експертизи.

Представникам сторін під час судового засідання пропонувалося надати перелік запитань, які вони вважають поставити на вирішення експерта, але позивач не скористався своїм процесуальним правом та не надав такого переліку запитань; відповідач надав перелік запитань (які були враховані судом).

Враховуючи, що розгляд справи є неможливим до роз`яснення експертом вищенаведених питань, що виникли при вирішенні господарського спору; суд вважає за необхідне провадження у справі зупинити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,100,228 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Призначити по справі № 904/5513/23 судову економічну експертизу, проведення якої доручити фахівцям Дніпропетровського НДІСЕ .

2. На вирішення експерта поставити наступні питання:

1) чи підтверджується документально надання позивачем ТОВ «УЗ Карго», послуг по наданню 116 контейнерів на користь відповідача - АТ «Нікопольський завод феросплавів» відповідно до умов договору про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №2100458 від 01.02.21р. за період з 01.04.23 р. по 18.08.23 р. загальною вартістю 5 652 453,26 грн. згідно рахунку №6 та акту №6 від 30.04.23 р.; згідно рахунку №10 та акту №10 від 31.05.23 р.; згідно рахунку №11 та акту №11 від 30.06.23 р.; згідно рахунку №12 та акту № 12 від 31.07.23 р.; згідно рахунку №13 та акту №13 від31.08.23 р.? Якщо ні, то в яких саме обсягах та вартості фактично були надані ці послуги за кожним із актів окремо?

2) чи підтверджується документально заборгованість відповідача АТ «Нікопольський завод феросплавів» перед позивачем - ТОВ «УЗ Карго», за послуги по наданню 116 контейнерів на користь відповідача - АТ «Нікопольський завод феросплавів» відповідно до умов договору про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №2100458 від 01.02.21р. за період з 01.04.23 р. по 18.08.23 р. в розмірі 5 652 453,26 грн. (як стверджує позивач)? Якщо, ні, то яка наявна заборгованість за ці послуги за кожним із актів окремо?

3) чи вірно здійснено ТОВ «УЗ Карго», (позивачем) розрахунок 34 272,58 грн. 3% річних та 530 552,82 грн. пені (т.3, а.с.70 - 72)? Якщо не вірно, то який вірний розмір пені та 3 % річних за цей період часу?

4) чи врахована ТОВ «УЗ Карго» під час розрахунку стягуваної суми за цією справою (5 652 453,26 грн.) сума заборгованості, стягнута з АТ «Нікопольський завод феросплавів» відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.23 р. у справі № 904/789/23 (з урахуванням постанови ЦАГС від 19.02.24 р. )? Якщо ні, то яка саме сума коштів та на підставі якого саме акту здачі-приймання послуг та рахунку не врахована позивачем?

5) чи відображені в податковому обліку ТОВ «УЗ Карго» (позивач) та АТ «Нікопольський завод феросплавів» (відповідач) податкові зобов`язання та податковий кредит на додану вартість за період з 01.09.22 р. по 31.08.23 р. по взаємовідносинам за договором про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №2100458 від 01.02.21р. в розмірі, вказаному у позовній заяві (в останній редакції)?

3.Зобов`язати сторони на вимогу експерта надати документи, необхідні для проведення експертизи.

4. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 КК України та направити йому копію ухвали та матеріали справи № 904/5513/23.

5. Зупинити провадження у справі № 904/5513/23 до вирішення експертом вищенаведених питань.

6. Покласти попередню оплату вартості судової експертизи на відповідача - АТ «Нікопольський завод феросплавів», з подальшим розподілом судових витрат у відповідності з вимогами ст. 129 ГПК України.

Суддя Васильєв О.Ю.