Рішення

від 13.05.2024 по справі 908/218/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/15/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024 Справа № 908/218/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості (електронна пошта: main@giprokoks.com; вул. Сумська, буд. 60, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 00188334)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальне підприємство МАК (електронна пошта: office@mak.ua; вул. Південне шосе, буд. 67-А, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 13476862)

про стягнення 5 557 038,73 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Омельницька Т.В. (в режимі відеоконференції) - довіреність №19-08/05-16 від 22.01.2024;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

29.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальне підприємство МАК про стягнення 5 557 038,73 грн.

29.01.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/218/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.02.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 16.02.2024 заяву Державного підприємства Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості про забезпечення проведення всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 20.03.2024 № 908/218/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.04.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою та запропоновано відповідачу виконати вимоги ухвали суду від 05.02.2024.

Ухвалою суду від 15.04.2024 № 908/218/24 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 13.05.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 13.05.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі зазначивши, що 25.08.2021 між Державним підприємством Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальне підприємство МАК (замовник) укладений договір на створення науково-технічної продукції № 11081 (договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язався виконати і поставити, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити науково-технічну продукцію «Розробка основних технічних рішень по капітальному ремонту і існуючих коксових батарей № 6, 8, 9 ПРАТ «АКХЗ» відповідно до технічного завдання, яке є додатком № 1 до договору. 30.12.2021 між позивачем та відповідачем підписаний акт № 15 здачі-приймання науково-технічної продукції за договором, за змістом якого вартість виконаної НТП становить 4 068 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 678 000,00 грн. У відповідності до п. 2.4. договору, оплата за виконану науково-технічну продукцію здійснюється на підставі підписаного сторонами акта здачі-приймання НТП протягом 60 банківських днів з дати його підписання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. В порушення умов договору відповідач оплату у передбачений договором строк не здійснив, у зв`язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про здійснення оплати заборгованості у розмірі 4 068 000,00 грн. Проте, вказані претензії залишені ТОВ «НВП «МАК» без відповіді та задоволення. У зв`язку з порушенням строків здійснення оплати виконаної та прийнятої продукції, позивачем нараховано пеню у відповідності до п. 4.4. договору за період з 31.03.2022 по 07.01.2024 на суму 406 800,00 грн., 3 % річних за період з 31.03.2022 по 07.01.2024 у розмірі 216 656,40 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2022 по березень 2023 на суму 865 582,33 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Станом на 13.05.2024 документи запропоновані ухвалами відповідачем до суду не направлені. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення на його поштову адресу відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі від 05.02.2024, від 28.02.2024 та 15.04.2024 були надіслані відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Південне шосе, буд. 67-А, м. Запоріжжя, 69008. Поштові відправлення з вказаними ухвалами суду повернуті до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти за закінченням терміну зберігання.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії надіслано судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

13.05.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2021 між Державним підприємством Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальне підприємство МАК (замовник) укладений договір на створення науково-технічної продукції № 11081 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов`язується виконати і поставити, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити науково-технічну продукцію «Розробка основних технічних рішень по капітальному ремонту і існуючих коксових батарей № 6, 8, 9 ПРАТ «АКХЗ» відповідно до технічного завдання, яке є додатком № 1 до договору.

Термін виконання робіт за договором 3 (три) місяці з дати отримання вихідних даних (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за виконану науково-технічну продукцію за цим договором замовник сплачує виконавцю 3 390 000 (три мільйони триста дев`яносто тисяч) грн. 00 коп., крім того ПДВ 678 000 (шістсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. Всього 4 068 000 (чотири мільйони шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.

У відповідності до п. 2.4. договору, оплата за виконану науково-технічну продукцію здійснюється на підставі підписаного сторонами акта здачі-приймання НТП протягом 60 банківських днів з дати його підписання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно з п. 3.1. договору, при завершенні виконання науково-технічної продукції виконавець передає замовнику її результат та Акт здачі-приймання НТП.

Відповідно до п. 3.2. договору, передача замовнику виконаної науково-технічної продукції здійснюється виконавцем за накладною в 4-х (чотирьох) паперових примірниках та примірник в електронному вигляді в не редагованому форматі (*pdf).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що одночасно з переданою науково-технічною продукцією (згідно п. 3.2.) виконавець направляє замовнику Акт здачі-приймання науково-технічної продукції. Замовник протягом 15-ти календарних днів з дня отримання акта здачі-приймання науково-технічної продукції зобов`язаний повернути виконавцю підписаний акт (або мотивовану відмову).

Моментом виконання зобов`язань виконавця за цим договором є дата підписання акта здачі-приймання науково-технічної продукції замовником (п. 3.8. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором виконавець і замовник несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Замовник при порушення строку направлення виконавцю підписаного акту (або мотивованої відмови) встановленого у п. 3.3. цього договору, сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2% від вартості робіт, вказаних у такому акті, яка сплачується за кожен день прострочення до дня отримання підписаного ату (або мотивованої відмови) виконавцем (п. 4.3. договору).

Замовник при порушення термінів оплати за отриману науково-технічну продукцію сплачує виконавцю неустойку в розмірі 0,2% суми затриманого платежу за кожен день простроченого зобов`язання але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який виплачується неустойка за кожен день прострочення до фактичного дня виконання прострочених зобов`язань. Загальна сума неустойки не може перевищувати 10% суми затриманого платежу (п. 4.4. договору).

Пунктом 4.5. договору визначено, що штрафні санкції нараховуються у разі пред`явлення письмової претензії.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, за винятком положень ст. 6 і ст. 7 цього договору, які продовжують діяти.

Додатком № 1 до договору сторонами визначені технічні завдання «Розробка основних технічних рішень по капітальному ремонту і існуючих коксових батарей № 6, 8, 9 ПрАТ «АКХЗ».

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач виконав та поставив, а відповідач прийняв науково-технічну продукцію на загальну суму 4 068 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 678 000,00 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом здачі-приймання науково-технічної продукції № 15 від 30.12.2021.

З урахуванням викладеного, кінцевий строк оплати за договором 30.03.2022.

В порушення умов договору відповідач оплату у вищевказаний строк не здійснив, у зв`язку з чим 20.02.2023 позивачем надіслано відповідачу претензію № 10/юб від 17.02.2023 з вимогою здійснити оплату на суму 4 068 000,00 грн.

Проте, вищевказана претензія залишена ТОВ «НВП «МАК» без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим 19.07.2023 позивачем на адресу відповідача повторно направлена претензія № 43/ЮБ від 18.07.2023 з вимогою протягом 7-ми календарних днів здійснити оплату заборгованості у розмірі 4 068 000,00 грн.

Однак, вказана претензія також залишена ТОВ «НВП «МАК» без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати по договору, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 4 068 000,00 грн., пеню у відповідності до п. 4.4. договору за період з 31.03.2022 по 07.01.2024 на суму 406 800,00 грн., 3 % річних за період з 31.03.2022 по 07.01.2024 у розмірі 216 656,40 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2022 по березень 2023 на суму 865 582,33 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання п. 1.1. договору позивач виконав та поставив, а відповідач прийняв науково-технічну продукцію на суму 4 068 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 678 000,00 грн. що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом здачі-приймання науково-технічної продукції № 15 від 30.12.2021.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за виконану та прийняту науково-технічну продукцію у передбачений договором строк, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення щ відповідача основної заборгованості за договором № 11081 від 25.08.2021 у розмірі 4 068 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення пеню у відповідності до п. 4.4. договору за період з 31.03.2022 по 07.01.2024 на суму 406 800,00 грн., 3 % річних за період з 31.03.2022 по 07.01.2024 у розмірі 216 656,40 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2022 по березень 2023 на суму 865 582,33 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.4. договору серед іншого сторони визначили, що загальна сума неустойки не може перевищувати 10% суми затриманого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 31.03.2022 по 07.01.2024 на суму 406 800,00 грн., 3 % річних за період з 31.03.2022 по 07.01.2024 у розмірі 216 656,40 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2022 по березень 2023 на суму 865 582,33 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальне підприємство МАК (вул. Південне шосе, буд. 67-А, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 13476862) на користь Державного підприємства Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості (вул. Сумська, буд. 60, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 00188334) основну заборгованість у розмірі 4 068 000 (чотири мільйони шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп., пеню на суму 406 800 (чотириста шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 216 656 (двісті шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн. 40 коп., інфляційні витрати на суму 865 582 (вісімсот шістдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 83 355 (вісімдесят три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн. 58 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2024.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.