Рішення

від 21.05.2024 по справі 909/307/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/307/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Віртус",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС",

про стягнення заборгованості в сумі 713 300,49 грн, з них: 296 100,00 грн - основний борг, 107 884,25 грн - інфляційні, 288 381,13 грн - пеня, 20 935,00 грн - 3 % річних

за участю:

від позивача: Рабінович Михайло Петрович

установив: Приватне підприємство "Віртус" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 713 300,49 грн., з них: 296 100,00 грн - основний борг, 107 884,25 грн - інфляційні, 288 381,13 грн - пеня, 20 935,00 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем по справі умов Договору №3003/1 від 30.03.2021 в частині здійснення оплати за надані послуги в результаті чого виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 03.04.2024 суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 23.04.2024. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк для подачі суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

19.04.2024 на виконання вказаної вище ухвали суду відповідач подав до суду відзив на позов (вх.№6677/24 від 19.04.2024 відповідно до якого проти стягнення пені заперечив, мотивуючи тим, що умовами договору сторони не передбачили її стягнення у разі неналежного виконання зобов`язання по договору.

В судовому засіданні 23.04.2024 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 21.05.2024.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується долученою до матеріалів справи Довідкою про доставку електронного листа від 25.04.2024. будь-яких клопотань до суду не подав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.

30 березня 2021 року між Приватним підприємством "Віртус" (по договору - виконавець/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБС" (по договору - замовник/по справі - відповідач) укладено договір №3000/1 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору, він регулює взаємовідносини сторін , які виникають в процесі виконання виконавцем завдань замовника, що мають за мету надання послуг механізмами разом з екіпажем (надалі - Механізм) на об`єкті за адресою: м. рогатин, Івано-Франківська область, капітальний ремонт дороги М-12 та інші об`єкти згідно вказівок замовника, згідно переліку: - jcb 1 одиниця.

31.12.2021 сторони уклали Додаток №1 до Договору відповідно до якого доповнили п.1.1. "предмет договору" ще однією одиницею механізму: екскаватор VOLVO EW140C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу та пролонгували термін дії договору до 31.12.2022 або до повного виконання всіх зобов`язань.

Згідно п. 2.1 договору фактична вартість договору встановлюється на підставі Актів здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 2.2. Договору вартість наданих послуг є договірною та визначається відповідно: вартістю роботи 1 години Механізму (згідно змінного рапорта) становить 900,00 грн. з ПДВ. Вартість роботи включає паливно-мастильні матеріали, запчастини, харчування та всі інші витрати виконавця на виконання даного Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата за цим Договором проводиться замовником в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на протязі п`яти банківських днів з моменту підписання Акта здачі-приймання наданих послуг.

У відповідності до п. 6.1., 6.2 Договору приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання Акту здачі-приймання наданих послуг, на умовах встановлених договором. Здача-приймання наданих послуг по даному договору проводиться згідно п.3.2 даного Договору.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги в період з 01.04.2021 по 24.02.2022 на загальну суму 2 635 950,00 грн, про що свідчать долучені до матеріалів справи Акти виконання робіт, підписані обома сторонами (а.с. 15-19, 24).

Відповідач в свою чергу зобов`язання щодо оплати наданих послуг по Актах належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 296 100,00 грн., зокрема не виконав зобов`язання по Акту здачі-приймання № 1 від 31.01.2022 на загальну суму 149 400,00 грн з ПДВ та Актом здачі-приймання робіт №2 від 24.02.2022 на загальну суму 146 700,00 грн.

Претензійним листом вих. №1/08 від 09.08.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості по спірному договору.

Однак, відповідач претензійні вимоги не виконав.

Вказана обставина зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, Інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В спірному випадну між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору №3003/01 від 30.03.2021, який за правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належнимі чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання по наданню послуг по вказаному договору виконував належним чином Вказане підтверджується наявними доказами у справі (Актами здачі-приймання робіт).

Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як встановлено судом відповідачем по справі порушено зобов`язання в частині здійснення оплати у визначений умовами договору термін , внаслідок чого виникла основна заборгованість на суму 296 100 грн 00к.

Доказів погашення основної заборгованості чи доказів спростування зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином заявлена сума основної заборгованості в розмірі 296 100 грн 00к. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

В спірному випадку сторонами по справі в договірному порядку не визначено порядок стягнення пені за неналежне виконання грошового зобов`язання по договору поставки, а отже і відсутні підстави для нарахування пені по спірному зобов`язанні.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку в стягненні 288 381,13 грн пені відмовити.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого розрахунку заборгованості інфляційні втрати за прострочення сплати основної заборгованості складають 107 884,25 грн, 3% річних - 20 935,00 грн.

Суд здійснивши перерахунок нарахування інфляційних втрат та 3% річних приходить до висновку про правомірність та обгрунтованість їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення 296 100,00 грн - основного боргу, 107 884,25 грн - інфляційних витрат та 20 935,00 грн - 3 % річних. В частині стягнення пені в розмірі 288 381,13 грн слід відмовити.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В позовній заяві позивач заявляє щодо відшкодування йому за рахунок відповідача судового збору та зазначає про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст.4 вказаного закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В спірному випадку позивачем по справі позовну заяву подано через систему "Елетронний суд", про що свідчить відмітка на позовній заяві.

З урахуванням наведеного, вище за подання позову, позивачем підлягав сплаті судовий збір в розмірі 8559,61 грн. Однак, позивачем сплачено 10 699 грн 51к., що підтверджується платіжною інструкцією №7 від 01.04.2024.

З урахуванням наведеного позивачем переплачено 2 139,90 грн.

Відповідно до приписів п.1.ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі сплати судового збору за подання позову в більшому розмірі, то зайво сплачена сума (судового збору) підлягає поверненню на підставі поданого клопотання особи, яка його сплатила.

В спірному випадку на момент ухвалення рішення позивач до суду клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 2 139,90 грн не подав.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні правові підстави для повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 2 139,90 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату задоволення позовних вимог (позов задоволено частково) суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в сумі 5 135,76 грн (що складає 60% задоволених позовних вимог) Решту суму судового збору (в сумі 3 423 грн 85к.) за розгляд позовних вимог слід залишити за позивачем.

Щодо витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України кожна сторона по справі разом з першою заявою по справі по суті спору подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При поданні позову, позивачем заявлено орінтовний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 25 000 грн 00к.

Разом з тим, в судовому засіданні по початку судових дебатів представником позивача, з урахуванням приписів ст. 129 ГПК України, заявлено усне клопотання про подання ним доказів понесення витрат на правову допомогу протягом 5-ти днів, після ухвалення судом рішення, належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

В спірному випадку датою ухвалення рішення є дата проголошення скороченого рішення, тобто 21.05.2024.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 86, 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Приватного підприємства "Віртус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення заборгованості в сумі 713 300,49 грн, з них: 296 100,00 грн - основний борг, 107 884,25 грн - інфляційні, 288 381,13 грн - пеня, 20 935,00 грн - 3 % річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (код 32872788) на користь Приватного підприємства "Віртус" (25235690) - 424 919,36 грн (чотириста двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять гривень тридцять шість копійки), з них: 296 100,00 грн (двісті дев`яносто шість тисяч сто гривень) - основний борг, 107 884,25 грн (сто сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривень двадцять п`ять копійки) - інфляційні, 20 935,00 грн (двадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень) - 3 % річних та 5 135,76 грн (п`ять тисяч сто тридцять п`ять гривень сімдесят шість копійки ) судового збору.

В решті позову відмовити.

Призначити судове засідання по розгляду витрат на правову допомогу в судове засідання на 28.05.24 о 11:00год

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 2.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.05.2024

Суддя О. М. Фанда