Ухвала

від 22.05.2024 по справі 909/833/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/833/18

УХВАЛА

22.05.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської у складі судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції Куйбіди О.І (вх.№4621/24 від 20.05.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника (його керівника) у справі

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Калуської місцевої прокуратури

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп",

про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в сумі 722 445,77 грн

без участі представників сторін

установив: головний державний виконавець Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції Куйбіда О.І. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з поданням (вх.№4621/24 від 20.05.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп" - громадянинки України ОСОБА_1 до виконання товариством зобов`язань, покладених на нього на підставі виконавчих документів, які об`єднані у виконавче провадження № 63529806

Вказане подання мотивоване тим, що боржник свідомо ухиляється та систематично не виконує законні вимоги державного виконавця, як наслідок затягує процес виконання вимог виконавчого документа та зловживає своїми процесуальними правами, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", та жодних пояснень з приводу цього виконавчого провадження боржником не було надано.

Згідно з ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного ) виконавця.

Повідомленням від 21.05.2024 суд повідомив державного виконавця про дату та час розгляду подання (вказане повідомлення долучене до матеріалів справи).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

На виконанні у Калуському відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції (головний державний виконавець Куйбіда Оксана Ігорівна) знаходиться зведене виконавче провадження №63792937, до складу якого входять наступні виконавчі провадження:

- ВП №63529806 з виконання наказу Господарського суду №436 від 24.04.2019;

- ВП №63371594 з виконання наказу Господарського суду №55 від 10.01.2019;

- ВП №63371355 з виконання наказу господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2019;

- ВП №58408277 з виконання наказу Господарського суду №437 від 26.04.2019.

19.07.2019 та 19.04.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та разом з платіжними вимогами про примусове списання коштів.

12.02.2024 державним виконавцем здійснено запит до МВС щодо зареєстрованих за боржником по справі транспортних засобів.

Згідно відповіді МВС, копія якої долучена до матеріалів справи , надано інформацію про наявність зареєстрованих за боржником наступні транспортні засоби:

-ВАЗ, реєстраційний номерАТ9098ВА, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 ;

-ДНІСТЕР, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 ;

-ЗИЛ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 ;

-ОДАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ;

-ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 ;

-САМОРОБНИЙ, реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_11 ;

- НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 ;

-TOYOTA LAND CRUISER 200 ЛЕГКОВИЙ 2008, VIN: НОМЕР_15 , номер кузова НОМЕР_15 , номерний знак : НОМЕР_16 , коліт ТЗ: чорний.

22.02.2019 державний виконавець виніс постанову про арешт всього майна боржника та внесено відомості до державного реєстру обтяжень рухомого майна (№28773854) та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника.

19.04.2021 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника (а саме розшук вищезазначених транспортних засобів).

21.01.2023 державним виконавцем винесено повторно постанову про розшук майна боржника (зазначених транспортних засобів).

Однак, станом на 15.05.2024 зазначені транспортні засоби не знайдено.

13.11.2023 державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: вул. Промислова, м. Калуш, Івано-Франківська область та встановлено, що за вказаною адресою боржник - ПАТ "Меркурій Холдинг Групп" не знаходиться, місцезнаходження невідоме, майна, яке б належало товариству на праві власності, не виявлено. Про вказане складено Акт від 13.11.2023, копія якого долучена до матеріалів справи.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до поданого державним виконавцем подання останньому було відоме про зміну місцезнаходження боржника, а саме - вул. Гаркуші, 36, м. Івано-Франківськ (у вказаному поданні державний виконавець зазначає нову адресу боржника).

Однак, жодних дій по виявленю боржника за цією адресою державним виконавцем не вчинено.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна, за боржником нерухомого майна не зареєстровано.

В матеріалах справи міститься виклик керівнику боржника від 22.10.2021, однак доказів його направлення останньому не додано.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

У рішенні в справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Державним виконавцем Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Куйбідою Оксаною Ігорівною вчинено ряд виконавчих дій з метою виконання судових рішень, про що зазначено вище.

Разом з тим, державним виконавцем не надано суду жодних доказів щодо вручення чи не вручення боржнику чи керівнику боржника постанови про відкриття виконавчого провадження та зазначеного вище виклику державного виконавця. Звертає на себе увагу, що зазначеним викликом керівник боржника викликався до державного виконавця у досить стислий термін (шість днів з дати виклику) .

Крім того, як слідує з доданих до подання копій документів, за зареєстровані ряд транспортних засобів, перелік яких зазначено вище. Постановами державного виконавця від 23.01.2023 та від 20.11.2023 дані транспортні засоби оголошено в розшук. Згідно з п. 3 резолютивних частин постанов, їх копію належало направити поліції для виконання.

Однак належних та допустимих доказів того, що постанова про розшук транспортних засобів направлялись поліції до подання не додано, як і не додано доказів того, які дії вчинялись органами поліції щодо розшуку транспортних засобів.

З врахуванням того, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосовано як виключний захід забезпечення виконання судового рішення, застосування такого обмеження можливе лише після вичерпання всіх інших можливостей виконання судового рішення, чого державним виконавцем не доведено.

Крім того, за змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У рішенні від 11.05.2021 по справі "Стецов проти України" (Заява № 5170/15), Європейський суд з прав людини наголосив, що накладення обмеження у виїзді за межі країни у зв`язку з непогашеною заборгованістю виправдані тільки у тому випадку, якщо вони спрямовані на досягнення цілі гарантувати стягнення такої заборгованості (див. рішення у справі «Напіяло проти Хорватії» (Napijalo c. Croatie), заява № 66485/01, пункти 78-82, від 13 листопада 2003 року). Таким чином, органи державної влади не можуть продовжувати їхню дію протягом тривалого часу без періодичного перегляду їхньої обґрунтованості (див. згадане рішення у справі «Рінер проти Болгарії» (Riener c. Bulgarie), пункти 122 і 124).

Також у п. 31. цього ж рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що з огляду на принцип пропорційності по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити і така оцінка значною мірою суб`єктивна; а, по-друге, це не може бути єдиною підставою для накладення оскаржуваного обмеження, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином обмеження у праві на виїзд сприятиме стягненню заборгованості з урахуванням конкретної ситуації заявника та інших обставин справи. Однак у цій справі, на думку органів державної влади, які ініціювали й санкціонували цей захід, ні суд, ні державний виконавець не були компетентні скасовувати обмеження або переглядати його доцільність та ефективність. З огляду на чинне на той момент національне законодавство і позицію органів державної влади у справі заявника зрозуміло, що у випадку накладення обмеження його можна було скасувати тільки після того, як відповідна особа погасить заборгованість у повному обсязі. На думку Суду, така норма суперечить статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

Отже, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав таким, що не узгоджується з положеннями статті 2 Протоколу № 4 Конвенції, обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон, якщо воно не визначене конкретним часовим періодом (а не до погашення боргу), якщо не доведено, яким чином воно сприятиме стягненню заборгованості в конкретній ситуації, та за відсутності можливості скасовувати чи переглядати доцільність та ефективність такого заходу.

При цьому ЄСПЛ у п. 19, 20, 32 звернув увагу на реформу цивільно-процесуального законодавства України, яка полягала в доповненні статті 441 Цивільного процесуального кодексу України частинами 5-8, які визначали можливість суду скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Однак, господарські суди розглядають справи в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. При цьому Господарський процесуальним кодексом України не передбачено можливості боржника подати заяву про скасування встановленого судом обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Таким чином, реформа про яку зазначено у п. 19, 20, 32 рішення ЄСПЛ по справі "Стецов проти України" (Заява № 5170/15) не торкнулась господарського процесуального законодавства.

У поданні державний виконавець просить тимчасово обмежити керівника Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп" Кордунську Олену Олександрівну у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань товариством за виданим судом виконавчих документів, по яких відкрито зведене виконавче провадження № 63792937.

Вжиття такого обмежувального заходу буде суперечити рішенню ЄСПЛ по справі "Стецов проти України" (Заява № 5170/15), оскільки не передбачатиме конкретного календарного періоду, на який встановлено обмеження, а також через відсутність в ГПК України відповідних норм щодо перегляду встановленого обмеження на предмет його доцільності та ефективності.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в поданні не обґрунтовано, яким чином обмеження керівника боржника ОСОБА_1 у виїзді за межі України сприятиме виконанню судового рішення, враховуючи що боржником у справі є не ОСОБА_1 , а юридична особа - Приватне акціонерне товариство "Меркурій Холдинг Групп", а ОСОБА_1 , за окремими встановленими законом винятками, як фізична особа, не несе відповідальності за боргами юридичної особи, керівником якої вона є.

Як вище зазначив суд, за боржником зареєстровані ряд транспортних засобів, за рахунок яких можливе виконання рішення суду в майновому спорі. За умови перебування такого в розшуку, транспортні засоби не зможуть законно покинути територію України.

За вказаних обставин суд вважає, що державним виконавцем Куйбідою О.І. не доведено існування обставин, які б давали підставу для застосування такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, як обмеження керівника боржника-юридичної особи у виїзді за кордон. Крім того, застосування такого заходу, який просить застосувати державний виконавець, за існуючих обставин, не відповідатиме положенням статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та рішенню ЄСПЛ по справі "Стецов проти України" (Заява № 5170/15).

За наведеного, суд приходить до висновку відмовити в задоволенні такого подання.

Керуючись ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

в поданні головного державного виконавця Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції Куйбіди О.І (вх.№4621/24 від 20.05.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп" - громадянинку України Кордунську Олену Олександрівну до виконання товариством зобов`язань, покладених на підставі виконавчих документів, які об`єднані у виконавче провадження № 63529806 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Фанда