Рішення

від 16.04.2024 по справі 911/3914/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3914/23

За позовом Виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Приватного підприємства «Лікмед»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Гірська сільська рада

про усунення перешкод у користування та розпорядженні державним майном

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Суткова Д.С.

Представники учасників справи:

від позивача: Зікрата М.М.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

прокурор: Вакуленко М.Г.;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Лікмед» (надані відповідач) у якому просить суд:

- зобов`язати Приватне підприємство «Лікмед» усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні державним окремим індивідуально визначеним майном - частиною нежитлового приміщення площею 18,0 кв.м, розміщеного по вулиці Жовтнева, 35-а в селі Гора Бориспільського району Київської області, шляхом його звільнення й повернення з незаконного користування за відповідним актом приймання-передавання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Гірською сільською радою та відповідачем укладено договір оренди № 06/05/10 від 06.05.2010, проте нерухоме майно, яке є предметом договору оренди належить до державної форми власності, суб`єктом управління якого є позивач, оскільки майно передане в оренду неуповноваженим суб`єктом, вказаний договір порушує публічний порядок та є нікчемним, а тому позивач просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні державним майном шляхом його звільнення відповідачем й повернення з незаконного користування.

2.Стислий виклад позицій відповідачів

Відповідач заперечує щодо позову, просить відмовити в його задоволені в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що третьою особою в газеті було опубліковано оголошення про проведення конкурсу на право оренди нерухомого майна, а тому сумніві щодо належності такого майна до комунальної власності у відповідача не виникло, вказує на те, що сплачує третій особі орендні платежі та договір є пролонгованим, а тому не є нікчемним. Також посилається на те, що в позивача відсутнє право власності на спірне майно, оскільки факт володіння нерухомим майном не підтверджений державною реєстрацією, а тому в останнього відсутні правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

3.Стислий виклад позицій третьої особи

Третя особа не подала до суду пояснень щодо позову.

4.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/3914/23, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.02.2024.

30.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30.01.2024 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Гірської сільської ради про визнання договору оренди № 06/05/10 від 06.05.2010 укладеним між відповідачем та Гірською сільською радою.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2024 зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Лікмед» до Гірської сільської ради у справі №911/3914/23 повернуто заявникові, з підстав викладених в ухвалі суду.

05.02.2024 від позивача надійшли пояснення.

12.02.2024 (15.02.2024 оригінал) від прокурора надійшла відповідь на відзив.

13.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 13.02.2024 з`явились сторони та прокурор.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2024 повернуто без розгляду відповідачу клопотання про долучення документів до матеріалів справи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання в справі на 26.03.2024 та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Гірську сільську раду (надалі третя особа).

26.02.2024 від позивача надійшли пояснення.

06.03.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення пояснень іншим учасникам справи.

08.03.2024 від прокуратури на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи.

У підготовче засідання 26.03.2024 з`явилися представник позивача та прокурор, представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 26.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2024.

15.04.2024 від прокуратури надійшли додаткові пояснення в справі.

У судове засідання 16.04.2024 з`явилися представник позивача та прокурор, представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 16.04.2024 надали пояснення по суті позовних вимог та просили позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 16.04.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

В управлінні Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях перебувають об`єкти державної власності, які під час приватизації Державного племінного заводу «Бортничі» не увійшли до статутного капіталу, але залишились на балансі ВАТ «Племінний завод «Бортничі», правонаступником якого є ПрАТ «Племінний завод «Бортничі» (код ЄДРПОУ 0849634), зокрема Фельдшерсько-акушерський пункт, що розташований у с. Гора по вул. Жовтнева, 35-а, Бориспільського р-н, Київської обл, що підтверджується витягом з реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств із класифікаційним номером - 1264.4, кодом - 849634.97ААБАИЛ383, ФАП с. Гора, № з/п 2, інв. № 484.

У той же час рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про затвердження протоколу про результати конкурсу на право оренди нерухомого майна від 23.04.2010 №2015-28-V, затверджено протокол про результати конкурсу на право оренди нерухомого майна від 22.04.2010, визнано переможцем Приватне підприємство «Лікмед» та вирішено укласти з даним суб`єктом господарювання договір оренди.

06.05.2010 між Гірської сільською радою (далі - орендодавець/третя особа) та Приватним підприємством «Лікмед» (далі орендар/відповідач/ПП «Лікмед») укладено договір оренди №06/05/10 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно частина нежитлового приміщення площею 18,0 кв. м, розміщене за адресою: с. Гора, вул. Жовтнева, буд. № 35-а, що перебуває на балансі Гірської сільської ради, вартість якого визначена станом на 05.05.2010 і становить 105 170, 00 грн.

Згідно із п.1.2. договору майно передається в оренду з метою здійснення аптечної практики, роздрібної торгівлі супутніми товарами, медичної практики.

Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, або за результатами конкурсу на право оренди майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - травень 2010 року 2 600,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати не здійснюється. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пп.3.1.-3.3. договору).

Відповідно до п.5.2. договору орендар зобов`язується за актом приймання-передавання прийняти орендовану будівлю (споруди) на свій баланс на період оренди.

Згідно із п 10.1. договору цей договір укладено строком на один, що діє з 06.05.2010 до 06.05.2011.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір увижається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди (п.10.4. договору).

Згідно із актом приймання-передачі майна від 06.05.2010 Гірська сільська рада передала, а Приватне підприємство «Лікмед» прийняло приміщення площею 18,0 кв. м, у будинку № 35-а, по вулиці Жовтнева в селі Гора.

06.05.2011 сторонами вказаного договору підписано додаткову угоду №1 до договору, якою виклали пункт 10.1. договору в наступній редакції: «цей договір укладено строком на один, що діє з 06.05.2011 до 06.05.2012».

У подальшому сторонами підписано додаткову угоду №2 від 06.05.2012 до договору, якою виклали пункт 10.1. договору в наступній редакції: «цей договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, що діє з 06.05.2012 до 06.04.2015».

05.05.2015 сторонами погоджено додаткову угоду №3 до договору, якою виклали п.1.1. договору в наступній редакції: «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно частина нежитлового приміщення площею 18,0 кв. м, розміщене за адресою:с. Гора, вул. Жовтнева, 35-а, що перебуває на балансі Гірської сільської ради, вартість якого визначена станом на 04.05.2015 згідно висновку про вартість майна становить 104 850, 00 грн».

Також додаткову угоду №3 від 05.05.2015 до договору сторони виклали п.10.1. договору в наступній редакції: «цей договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, що діє з 06.04.2015 до 06.03.2018».

Як убачається з матеріалів справи ПП «Лікмед» сплачувало Гірській сільській раді орендні платежі за договором (а.с.126-131).

05.07.2021 Гірська сільська рада звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з листом із проханням щодо передачі в комунальну власність територіальної громади Гірської сільської ради приміщення медичної амбулаторії по вулиці Центральна, 35а, в селі Гора, Бориспільського районну, Київської області.

Рішенням Гірської сільської ради Бориспільського районну Київської області від 05.08.2021 за №612-17-VIII прийняло в комунальну власність Гірської сільської ради об`єкти державного житлового фонду та соціальної інфраструктури та вказано комісії виконавчого комітету з питань прийняття до комунальної власності об`єднаної територіальної громади Гірської сільської ради об`єктів державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств здійснити відповідні заходи.

06.09.2021 Гірська сільська рада звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, із проханням надати представника для участі в роботі комісії з питань прийняття до комунальної власності об`єднаної територіальної громади Гірської сільської ради об`єктів державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств.

Робочою групою позивача 08.09.2021 проведено обстеження об`єкта державної власності «Фельдшерсько-акушерський пункт с. Гора», що розташований в Київській області, Бориспільському районі у селі Гора по вулиці Жовтнева, 35-а, за результатами якого встановлено, що в частині будівлі розміщена Гірська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», а інша частина будівлі використовується ПП «Лікмед» (відповідачем) під розміщення аптеки, без належного оформлення договору оренди, про що складено акт від 08.09.2021.

ПП «Лікмед» звернулося до Гірської сільської ради з листом за вих.№7 від 17.09.2021 в якому зазначило, що будь-яких повідомлень щодо припинення договору оренди не отримувало, продовжує користуватись приміщенням, сплачувати орендні платежі, а тому договір оренди продовжено на тих самих умовах.

17.09.2021 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київські області Національної поліції України із проханням посприяти в звільненні незаконно займаних приміщень відповідачем у будівлі «Фельдшерсько-акушерського пункту с. Гора», який розташований в Київській області, Бориспільському районі у селі Гора по вулиці Жовтнева, 35-а.

Бориспільське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Київські області Національної поліції України надало відповіді позивачу про те, що в даному випадку відсутній повний склад кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР, про здійсненні виконавчих дій просило повідомити завчасно для залучення працівників поліції для охорони громадського порядку (а.с.38, 39).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 20.10.2021 №1065 створено робочу групу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та наказано робочій групі забезпечити вжиття заходів стосовно звільнення незаконно займаних приміщень у будівлі Фельдшерсько-акушерського пункту, що розташована в Київській області, Бориспільському районі у селі Гора по вулиці Жовтнева, 35-а, яка є об`єктом державної власності, що в процесі приватизації Державного племінного заводу «Бортничі» не увійшов до статутного капіталу, але залишився на балансі ВАТ «Племінний завод «Бортничі» правонаступником якого є ПрАТ «Племінний завод «Бортничі».

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до Гірської сільська ради з листом за вих. №47-08-4712 від 21.10.2021 з пропозицією надати належним чином завірені копії договору оренди на приміщення в будівлі Фельдшерсько-акушерського пункту, що розташована у с. Гора по вул. Жовтнева, 35-а, Бориспільського р-н, Київської обл., укладеною з ПП «Лікмед», з додатками, розрахунок орендної плати та повідомити суму коштів, яка надійшла до місцевого бюджету Гірської сільської рада Бориспільського району Київської області за весь період дії договору оренди.

20.01.2022 Гірська сільська рада Бориспільського району Київської області повідомила листом за вих. №247-052-16-22 від 20.01.2022 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, що станом на 20.01.2022 приміщення медичної амбулаторії по вулиці Центральна, 35-а, в селі Гора, Бориспільського району, Київської області до комунальної власності не передано, просила поновити процедуру передачі майна та вжити заходів щодо витребування майна із чужого незаконного володіння, в разі неможливості передати зазначене майно через відсутність правових підстав для перебування в приміщенні ПП «Лікмед».

Гірська сільська рада Бориспільського району Київської області листом за вих.№751-02-09-22 від 26.08.2022 повідомила прокуратуру, що станом на 26.08.2022 договірні відносини між Гірської сільською радою та ПП «Лікмед» відсутні.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема. Фонд державного майна України.

Особливості правового режиму діяльності Фонду державного майна України встановлені Законом України «Про Фонд державного майна України».

За змістом п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про Фонд державного майна України» у сфері оренди державного майна Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності та здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є органом державної влади, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затверджене наказом Фонду державного майна України від 12.08.2019 № 810).

Відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та наказу Фонду державного майна України від 05.03.2001 №357, регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є органом, що здійснює функції з управління державним майном, яке в процесі приватизації не увійшло до статутних капіталів господарських товариств та обліковується на їх балансі.

Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затверджене наказом Фонду державного майна України від 12.08.2019 № 810 передбачено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях основними завданнями регіонального відділення, зокрема є здійснення повноважень орендодавця державного майна.

У сфері оренди державного майна:

виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності;

здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням;

проводить інвентаризацію, оцінку цілісних (єдиних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що передаються в оренду регіональним відділенням, а також нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), або виступає її замовником, укладає договори, на проведення оцінки зазначеного майна та затверджує акти оцінки (висновки про вартість майна);

здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств;

здійснює контроль за використанням орендованого нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності, та за виконанням умов договорів оренди;

бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договору оренди.

В управлінні Регіонального Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях перебувають об`єкти державної власності, які під час приватизації Державного племінного заводу «Бортничі» не увійшли до статутного капіталу, але залишились на балансі ВАТ «Племінний завод «Бортничі», правонаступником якого є ПрАТ «Племінний завод «Бортничі» (код ЄДРПОУ 0849634), зокрема Фельдшерсько-акушерський пункт, що розташований у с. Гора по вул. Жовтнева, 35-а, Бориспільського р-н, Київської обл, що підтверджується витягом з реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств із класифікаційним номером - 1264.4, кодом - 849634.97ААБАИЛ383, ФАП с. Гора, № з/п 2, інв. № 484.

Доказів прийняття рішення про передачу спірного майна із державної в комунальну власність та доказів самої передачі такого майна із державної в комунальну власність матеріали справи не містять та сторонами, в порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст.202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що фельдшерсько-акушерський пункт, що розташований у с. Гора по вул. Жовтнева, 35-а, Бориспільського р-н, Київської обл.. належить до державної форми власності та повноваження орендодавця державного майна в даному випадку здійснює Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

У той же час 06.05.2010 між Гірської сільською радою та Приватним підприємством «Лікмед» укладено договір оренди №06/05/10, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно частина нежитлового приміщення площею 18,0 кв. м, розміщене за адресою: с. Гора, вул. Жовтнева, буд. № 35-а.

Як убачається з матеріалі справи строк дії вказаного договору неодноразово продовжувався, останній раз додатковою угодою №3 від 05.05.2015 до договору, якою сторони виклали п.10.1. договору в наступній редакції: «цей договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, що діє з 06.04.2015 до 06.03.2018».

Водночас відповідно до п. 10.4. договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір увижається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Доказів повідомлення про припинення договору матеріали справи не містять, також в матеріалах справи відсутні додаткові угоди про продовження строку дії договору після 06.03.2018 та відповідач не заперечує, що продовжує використовувати спірне приміщення.

Загальні підстави недійсності угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст.215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Гірської сільською радою укладаючи договір оренди №06/05/10 від 06.05.2010 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження спірним майном, оскільки ніколи не була його законним власником державного майна.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Крім того, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України).

У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

У ч.3 ст.5 Господарського кодексу України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Отже, для правильного вирішення спору в справах про визнання правочину таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 вказує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Отже, суд дійшов висновку, що вказаний договір оренди №06/05/10 від 06.05.2010 спрямований на незаконну передачу не уповноваженим суб`єктом (Гірською сільською радою) державного майна в оренду на платній основі, а отже відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок.

Згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує нікчемність правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (пункт 73), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункт 95), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 59)).

Підсумовуючи наведене вище, укладений між Гірською сільською радою та ПП «Лікмед» договір оренди №06/05/10 від 06.05.2010 є нікчемним, оскільки Гірська сільська рада не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження спірним державним майном та вказаний договір порушує публічний порядок.

Отже, враховуючи, що єдиною правовою підставою користування ПП «Лікмед» спірним майном є нікчемний договір, законні й обґрунтовані підстави для користування ним у ПП «Лікмед» відсутні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що як було роз`яснено Верховним Судом у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а тому посилання відповідача, що в позивача відсутнє право власності на спірне майно, оскільки факт володіння нерухомим майном не підтверджений державною реєстрацією є безпідставними та необґрунтованими.

Також суд наголошує відповідачу, що оголошення в газеті не є правоустановчим документом, що підтверджує право власності на нерухоме майно.

Щодо наявності у виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури повноважень представляти інтереси держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях в межах даного спору, суд зазначає таке.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, а також у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 16.07.2021 у справі №917/644/18 та від 09.02.2022 у справі №922/2399/21.

Встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання прокурором обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

а) отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

б) інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

в) отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.

Так, у ході розгляду цієї справи судом встановлено, що прокуратурою на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях направлено повідомлення від 18.05.2023 за №51-2938вих-23 із проханням надати інформацію чи вживались останнім заходи щодо звільнення державного майна.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулось до прокуратури із листом за вих.№51-08.01-1783 від 29.05.2023 в якому зазначило, що в Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях відсутнє фінансування для сплати судового збору.

Бориспільська окружна прокуратура повідомленням від 11.12.2023 №51/78-9902 вих-23 повідомила Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про пред`явлення позову.

Враховуючи обізнаність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про порушення та беручи до уваги невжиття вказаним органом заходів з метою поновлення порушених інтересів держави, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави в цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурором належним чином було підтверджено бездіяльність компетентного органу, який знав про порушення інтересів держави, однак не звертався до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Приватного підприємства «Лікмед», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Гірська сільська рада про усунення перешкод у користування та розпорядженні державним майном шляхом його звільнення задовольнити.

2. Зобов`язати Приватне підприємство «Лікмед» (08303, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київськиц шлях, будинок 16, ідентифікаційний код 36359672) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні державним окремим індивідуально визначеним майном - частиною нежитлового приміщення площею 18,0 кв.м, розміщеного по вулиці Жовтнева, 35-а в селі Гора Бориспільського району Київської області, шляхом його звільнення й повернення з незаконного користування за відповідним актом приймання-передавання.

3. Стягнути з Приватне підприємство «Лікмед» (08303, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 16, ідентифікаційний код 36359672) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, будинок 9, ідентифікаційний код 02909996) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 23.05.2024.

Суддя В.М. Антонова