Рішення

від 23.05.2024 по справі 18/2694/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 Справа № 18/2694/11(917/1207/23)

Суддя Паламарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", с.Березова Рудка, Лубенський р-н, Полтавська область, 37040 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича, вул. Круглоуніверситетська, 7, оф. 26, м. Київ, 01024

до Фонду державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Пирятинської міської ради Полтавської області (ідентифікаційний код 13955752, вул. Соборна, буд. 42, м.Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, 37000)

про визнання права господарського відання

у справі про банкрутство №18/2694/11

за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", вул. Ямська, 32, м. Київ, 03038

до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", с.Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 33582037

за участю:

- регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, м. Полтава, вул. Небесної сотні,1/23, 36014

- Прокуратури Полтавської області на стороні боржника, вул.1100-річчя, 7, м. Полтава

- Фонду держаного майна України (01133, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9)

про банкрутство

Без виклику учасників справи

Встановив: Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вхід. №1283/23 від 07.07.2023) до Фонду державного майна України про визнання права господарського відання Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" на вівчарник 1992 року побудови, за інвентарним номером 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходяться за адресою вул. Шевченка, 124, с.Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191.

Ухвалою суду від 17.08.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

30.08.2023 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшли письмові пояснення (вхід. №10630, №10631) щодо усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 06.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське".

Залучено до участі у справі Пирятинську міську раду Полтавської області (ідентифікаційний код 13955752, вул. Соборна, буд. 42, м.Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, 37000), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Встановлено учасникам строк для подання заяв по суті справи.

02.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив (вхід. №12403), в якому, посилаючись на норми ч.5 ст.30 ГПК України, ч.1 ст.1 Закону України "Про Фонд державного майна України" відповідач просить направити матеріали справи №18/2694/11(917/1207/23) за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

05.10.2023 позивач надав суду відповідь на відзив (вхід. №12644), в якому, з посиланням на норми чинного законодавства стверджує, що позовну заяву ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" до Фонду державного майна України про визнання права господарського відання слід розглядати в Господарському суді Полтавської області.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Частиною 5 ст. 30 ГПК України визначено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Верховний суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 27.06.2023 по справі №911/4706/15(911/1626/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс" в особі ліквідатора Шкабрія Михайла Петровича до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу в межах провадження у справі №911/4706/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс", дійшов висновку про наявність підстав для відступу від протилежної правової позиції Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 30 ГПК України при визначенні підсудності справ за участю особи, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, або щодо майна такої особи, а саме:

Стаття 7 КУзПБ по суті є спеціальною у відносинах неплатоспроможності і розширює (коригує) правове регулювання кола питань, які відносяться як до предметної та суб`єктної юрисдикції, так і до територіальної (виключної) (статті 20, 30 ГПК України) спорів у справах про банкрутство. Це очевидно у порівнянні норми пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України з частиною другою статті 7 КУзПБ, де законодавець розширив предметну підсудність майнових спорів у справах про банкрутство від "вимоги до боржника" до "всі майнові спори, стороною в яких є боржник". Тому з набуттям чинності КУзПБ до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав).

Правило статті 7 КУзПБ має важливий системний зв`язок і вплив на судове провадження за участю боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство, оскільки дана норма забезпечує вирішення та досягнення основних завдань які законодавець заклав для належного вирішення справ про банкрутство.

Таким чином, частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.

Судова палата дійшла висновку про те, що у визначенні виключної підсудності цього спору пріоритет у застосуванні має не стаття 30 ГПК України, як загальна процесуальна норма, а саме стаття 7 КУзПБ, яка у даному випадку є спеціальною.

Враховуючи, що поданий ліквідатором позов пов`язаний безпосередньо із захистом майна боржника, а також те, що боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, є стороною у такому спорі, підстави для передачі справи №18/2694/11(917/1207/23) за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича до Фонду державного майна України про визнання права господарського відання, в порядку ч.5 ст. 30 ГПК України за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, відсутні. Відповідно таке клопотання відповідача - задоволенню не підлягає.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

13.07.2017 Господарським судом Полтавської області ухвалено постанову про визнання ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури. Призначено ліквідатора.

В ході проведення ліквідаційної процедури банкрута за результатами інвентаризації активів ДП "СП "Березівське" було виявлено об`єкт нерухомості: вівчарник, 1992 року побудови за інвентарним номером 10320021. Далі за текстом - Об`єкт нерухомості.

На підставі Наказу ліквідатора ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" від 18.02.2019 № 5-Л "Про формування ліквідаційної маси сформовано ліквідаційну масу боржника до якої, серед іншого включено вівчарник, 1992 року побудови, за інвентарним номером 10320021. В обґрунтування включення зазначеного майна до складу ліквідаційної маси ліквідатор зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Положеннями ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення чайна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєсграції права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

На думку позивача, за аналогією права щодо права власності на майно слід розглядати право господарського відання на майно.

02.08.2019 Міністерство аграрної політики України (на той час орган, уповноважений управляти підприємством) листом № 37-21-15/16605, керуючись положеннями ст. 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погодило перелік ліквідаційної маси у судовій справі № 18/2694/11 про банкрутство державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", який надійшов додатком до листа арбітражного керуючого Приходька Д.В. від 06.03.2019 № 01-21/38.

Згідно ч 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі Кодекс), а Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закон) втратив свою чинність.

За приписами ч.1 ст.62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Так, Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" було створене на підставі наказу Міністерства аграрної політики України 30.11.2005 № 661 "Про створення державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" шляхом створення на базі структурного виробничого підрозділу Березоворудського державного аграрного технікуму державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське (Полтавська область, Пирятинський район, с. Березова Рудка).

Положеннями п. 5.1 та 5.2 згаданого Наказу Міністерства визначено провести розподіл майна між Березоворудським державним аграрним технікумом та державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в установленому порядку. Розподільчий баланс та акти приймання-передачі у місячний термін подати на затвердження Мінагрополітики України та в установленому порядку здати на зберігання в архів Міністерства.

Відповідно до положення п. 6.1. згаданого Наказу встановлено, що після завершення розподілу виробничого підрозділу подати Мінагрополітики на затвердження Статут підприємства, забезпечити його державну реєстрацію та у місячний термін з дня державної реєстрації подати Департамент правової та законопроектної роботи копію свідоцтва про державну реєстрацію, довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організації України і зразок відбитка печатки юридичної особи.

Відповідно до Акту № 2 розподілу майна Березоворудського державного аграрного технікуму між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" і Березоворудським державним аграрним технікумом, затвердженого 11.01.2006 Заступником міністра аграрної політики України, на баланс ДП "СП "Березівське" було передано вівчарник 1992 року побудови в кількості 1 шт вартістю 40301.

Положеннями п. 5.1 та 5.2 Статуту державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затвердженого Розпорядженням Міністерства аграрної політики України № 1 від 11.01.2006 державну реєстрацію якого проведено 13.01.2006 під номером запису № 15761020000000203, визначено, що Майно Підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. На розвиток виробництва проводяться відрахування від чистого прибутку в порядку, передбаченому законодавством Кошти використовуються для розвитку матеріально-технічної бази Підприємства. Напрямки витрат коштів визначаються кошторисом. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

Отже, ліквідатор стверджує, що вівчарник 1992 року побудови за інвентарним номером 10320021 відповідно до Акту № 2 розподілу майна Березоворудського державного аграрного технікуму між державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" і Березоворудським державним аграрним технікумом, затвердженого 11.01.2006 Заступником міністра аграрної політики України, та Статуту державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затвердженого Розпорядженням Міністерства аграрної політики України № 1 від 11.01.2006 державну реєстрацію якого проведено 13.01.2006 під номером запису №15761020000000203, передані на баланс ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" та закріплені за підприємством на праві господарського відання.

Разом з тим, ліквідатор вказує, що будь-які записи щодо права власності чи права господарського відання на зазначений Об`єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що унеможливлює проведення реалізації зазначеного активу боржника з метою отримання коштів для проведення розрахунку з кредиторами у межах справи про банкрутство ДП "СП "Березівське".

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

2) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

3) документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

На запит ліквідатора Фонд державного майна України листом від 25.01.2019 №10-52- 1523 надав з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності інформацію про нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "СГП "Березівське" (копія листа додається).

На запит ліквідатора щодо отримання витягів з Єдиного реєстру об`єктів державної власності Фонд державного майна України листом від 14.09.2020 №10-15-18233 поінформував, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як орган, уповноважений на той час управляти ДП "СГП "Березівське", не подало до Фонду державного майна України в повному обсязі інформацію за формою №2б, затвердженої Наказом від 03.02.2006 № 197 "Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності", а тому Фонд державного майна України надасть витяги лише після подання відповідної інформації.

Ліквідатор банкрута листом від 03.09.2020 №01-21/208 подав на адресу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України інформацію за формами Звітів №26, № 2р(д). У зазначеному листі була оновлена інформація щодо об`єктів нерухомості ДП "СГП "Березівське".

13.01.2021Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом №2151-10/1490-07 поінформувало щодо порядку проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної власності; необхідності отримання витягу з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта; підстав для включення та внесення органом державної влади до Єдиного реєстру об`єктів державної власності даних щодо об`єкту нерухомості; необхідності подання оновленої інформації щодо підприємства з урахуванням відсутності невиявлених об`єктів нерухомого майна (списання невиявлених активів та відображення такого списання у звітності за формою Звітів № 26, № 2р(д) для подання ФДМУ).

16.04.2021 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом №2152-11/23014-07 повідомило, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 954 цілісний майновий комплекс ДП "СГП "Березівське" передано із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України згідно з актом приймання-передавання від 18.10.2019; необхідності списання не виявлених під час інвентаризації об`єктів нерухомості, які перебувають на балансі підприємства, та особливості роботи комісії зі списання активів відповідно до порядку визначеного положеннями Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314. Також поінформувало про те, що Міністерство не є галузевим органом виконавчої влади, а тому пропозиції стосовно кандидатур для включення до складу комісії зі списання майна ДП "СГП "Березівське" відсутні.

12.08.2022ліквідатором банкрута в черговий раз на адресу Міністерства економіки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях направлені запити № 01-28/150 про надання кандидатур представника для включення до складу комісії зі списання об`єктів державної власності.

Відповіді від Мінекономіки на зазначений запит не отримано. Від РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях отримано запит від 14.09.2022 №11-122-03098 про надання інформації щодо переліку нерухомого майна, які підлягають списанню; кандидатури представника не надано.

26.10.2022 ліквідатором банкрута разом із відповіддю №01-28/201 на запит Мінекономіки про надання інформації, в черговий раз порушено питання про надання кандидатури для включення до складу комісії зі списання активів ДП "СГП "Березівське".

07.11.2022 Мінекономіки надало відповідь листом №2802-11/73620-07 на запити ліквідатора з посиланням на воєнний стан, що вважає недоцільним залучення співробітників Міністерства до складу комісії зі списання майна ДП "СГП "Березівське". Крім того, однією з підстав недоцільності надання кандидатури повідомлено, що наразі триває процедура передачі ДП "СГП "Березівське" із сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України.

У позовній заяві ліквідатор вказує, що Міністерство економіки України, тобто орган, уповноважений управляти боржником, своїми діями і бездіяльністю заперечує проти визнання права господарського відання ДП "СГП "Березівське" на вівчарник, 1992 року побудови за інвентарним номером 10320021 і відповідно створює перешкоди у реалізації цього майна, включеного до складу ліквідаційної маси банкрута, та проведення розрахунків з кредиторами в межах провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

14.02.2023Господарським судом Полтавської області за результатами розгляду клопотання Міністерства економіки України про процесуальне правонаступництво постановлено ухвалу про заміну у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" учасника справи Міністерство економіки України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код СДРПОУ 37508596) на його правонаступника Фонд держаного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9).

Отже, вважаючи, що вищевикладені обставини не дають можливості належним чином реалізувати всю сукупність правомочностей щодо зазначеного нерухомого майна, ліквідатор звернувся до суду з вказаним позовом.

При цьому, наявність права господарського відання ДП "СГП "Березівське" на Об`єкти нерухомості підтверджує такими доказами:

1. Статут Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затвердженого Розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 11.01.2006, державну реєстрацію якого проведено 13.01.2006 номер запису 15761020000000203, відповідно до п. 5.2 якого Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

2. Акт розподілу майна Березоворудського державного аграрного технікуму між державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" і Березоворудським державним аграрним технікумом, складеним на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 661 від 30.11.2005.

3. Лист Фонду державного майна України від 25.01.2019 № 10-52-1523 яким надано інформацію щодо об`єктів нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "СГП "Березівське".

4. План санації ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" затвердженого ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.07.2013 у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

5. Інвентарний опис необоротних активів від 01.12.2022, складений ліквідатором ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" за результатами інвентаризації майна банкрута.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

В силу ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Реалізуючи передбачене у вказаній нормі право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача або ж запобіжить його порушенню. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст. 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, при вирішенні спору суд з`ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.

При цьому, слід виходити з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частинами 1, 2 статті 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач, відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Таким чином, сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.09.2011 року порушено провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське".

Постановою Господарського суду Полтавської області від 13.07.2017 ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича.

Відповідно до ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором сформовано ліквідаційну масу банкрута, до якої серед іншого включено вівчарник 1992 року побудови, за інвентарним номером 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходяться за адресою: вул. Шевченка, 124, с. Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191.

Предметом спору у даній справі є визнання за ДП "СП "Березівське" права господарського відання на зазначений об`єкт.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Статуту Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №1 від 11.01.2006 року, зазначена юридична особа створена згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 30.11.2005 року №661 "Про створення державного підприємства".

ДП "СП "Березівське" засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України (орган управління майном)(ст.1 Статуту).

Підприємство є юридичною особою, державним, унітарним, комерційним підприємством (ст.4.1).

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству (ст.5.1, 5.2Статуту).

Відчужувати, віддавати в заставу майнові об`єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів, підприємство має право лише за попередньою згодою Органу управління майном (5.4).

З позовних матеріалів вбачається, що згідно наказу Міністерства аграрної політики України №661 від 30.11.2005 року "Про створення державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" вирішено створити на базі структурного виробничого підрозділу Березоворудського державного аграрного технікуму державне підприємство "СП "Березівське". При цьому, комісією від Березоворудського державного аграрного технікуму та комісією від державного підприємства "СП "Березівське" складено Акт № 2 (копія додається) про проведення розподілу "Будівель та споруд" між сторонами. Згідно розподілу майна між Березоворудським державним аграрним технікумом та державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", на підставі наказу Міністерства аграрної політики України №661 від 30.11.2005 року, на баланс ДП "СГП "Березівське" було передано, в тому числі вівчарник 1992 року побудови за інвентарним номером 10320021.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим органом управління ДП "СП "Березівське" рішення про передачу зазначеній юридичній особі спірного майна саме на праві господарського відання, або, що з передачею його на баланс власник майна закріпив його на праві господарського відання за ДП "СП "Березівське".

У поданих до суду поясненнях ліквідатор зазначив, що будь-які записи щодо реєстрації права власності на вівчарник 1992 року побудови, за інвентарним номером 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 124, с. Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрація здійснюється після 01.01.2013) відсутні.

Будь-які документи, які б підтверджували право власності (реєстрація здійснювалась до 31.12.2012) на вівчарник 1992 року побудови, за інвентарним номером 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходяться за адресою вул. Шевченка, 124, с. Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191, відсутні, що підтверджується Довідкою від КП "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" від 07.10.2019 №286.

Відповідно додатку до листа вих. №10-52-1523 від 25.01.2019, Фонд Державного майна України надав Інформацію про нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "СП "Березівське", в тому числі спірний об`єкт.

З огляду на подані позивачем докази, спірне нерухоме майно передано виключно на баланс підприємства.

За змістом статей 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Водночас дії власника з розпорядження майном, переданим суб`єкту підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, можуть бути оскаржені з метою захисту суб`єктом своїх майнових прав на майно також від власника (частина четверта статті 136 ГК України).

Крім того слід зазначити, що майно, яке належить на праві господарського відання, не є майном в розумінні положень Цивільного кодексу України, якими визначено поняття права власності, підстави його набуття та механізм реалізації. У зв`язку з чим, з урахуванням положень статті 136 Господарського кодексу України та положень Статуту боржника, підприємство не наділено повноваженнями без згоди власника розпоряджатися майном, що є власністю держави.

Суд зазначає, що передача на баланс майна у даному випадку не є майновою дією власника щодо розпорядження майном, яка направлена на зміну правового режиму майнових активів власника.

ДП "СП "Березівське" прийнято на баланс зазначене нерухоме майно, у той же час перебування майна на балансі підприємства (організацій) ще не є безспірною ознакою його права власності (господарського відання).

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження у власності (володінні) підприємства.

Отже, перебування на балансі у ДП "СП "Березівське" не є доказом того, що майно безоплатно передано та належить підприємству на праві господарського відання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не доведено належними доказами, у розумінні приписів ст. 76 ГПК України, що спірний об`єкт нерухомого майна був закріплений за ДП "СП "Березівське" власником майна на праві господарського відання.

Згідно з приписами частини першої ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича (вхід. №1283/23 від 07.07.2023) до Фонду державного майна України про визнання права господарського відання на вівчарник 1992 року побудови, за інвентарним номером 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 124, с. Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 2, 7, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст. 256,257 ГПК України.

Суддя Паламарчук В.В.