Рішення

від 13.05.2024 по справі 920/15/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2024м. СумиСправа № 920/15/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участі секретаря судового засідання Виходцевої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/15/24

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумиспортінвест» (код за ЄДРПОУ 37282737; вул. комбрига Євгена Коростельова, буд. 9, м.Суми, Сумська обл., 40000),

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор» (код за ЄДРПОУ 36550495; вул.Гагаріна, буд. 20, оф. 3, м. Суми, Сумська обл., 40000),

про стягнення 52846,64 грн та повернення нерухомого майна

за участю представників сторін:

від позивача:не прибув,

від відповідача:не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

29.12.2023 засобами поштового зв`язку позивач надіслав позов, відповідно до якого просить:

1)стягнути з відповідача 52846,64 грн (п`ятдесят дві тисячі вісімсот сорок шість грн 64 коп.) боргу, з яких: 26000,00 грн (двадцять шість тисяч грн 00 коп.) заборгованості з орендної плати за лютий-березень 2022 року, 6656,40 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість грн 40 коп.) інфляційних втрат, 20190,24 грн (двадцять тисяч сто дев`яносто грн 24 коп.) пені;

2)зобов`язати відповідача передати позивачу приміщення №13, загальною площею 908 м2 та приміщення №14, загальною площею 720 м2, які розташовані за адресом: місто Суми, вулиця комбрига Євгена Коростельова, в справному стані, з урахуванням норм природного фізичного зносу, зі складанням та підписанням акту прийому-передачі цих приміщень, в якому фіксується їх найменування, кількість, вартість, площа, стан, а також недоліки, які має це майно на момент передачі;

3)стягнути з відповідача судові витрати.

03.01.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Гагаріна, буд. 20, оф. 3, м. Суми, Сумська обл., 40000.

Ухвалою від 08.01.2024 у справі 3920/15/24 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, шляхом реєстрації позивачем, як юридичною особою, електронного кабінету або у разі неможливості такої реєстрації - подання заяви, передбаченої абзацом 3 частини 6 статті 6 ГПК України.

15.01.2024 на виконання вимог ухвали від 08.01.2024 у справі №920/15/24 через систему «Електронного суду» позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх №115), зазначену заяву долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 16.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 920/15/24 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 04.03.2024; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

14.02.2024 відповідач надіслав клопотання про продовження строку для подання відзиву (вх №847).

15.02.2024 через систему «Електронний суд» відповідач надіслав відзив на позовну заяву (вх №449), в якому суму боргу визнає частково; зауважує, що пеня нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 ГПК України та, у зв`язку із введенням з 24.02.2022 воєнного стану на території України, введенням активних бойових дій на території міста Суми, просить скасувати нараховану суму пені.

Розгляд справи призначений в підготовче судове засідання 04.03.2024 не відбувся у зв`язку із перерубуванням судді Котельницької В.Л. у відпустці.

Ухвалою від 06.03.2024 у справі №920/15/24 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче судове засідання на 25.03.2024.

11.03.2024 позивач надіслав додаткові пояснення, які фактично є відповіддю на відзив (вх №705), за якими позивач позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

У підготовчому судовому засіданні 25.03.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено наступні протокольні ухвали:

1) задоволено клопотання відповідача про продовженням строку для подання відзиву (вх №847 від 14.02.2024); продовжено відповідачу до 15.02.2024 строк для подання відзиву на позовну заяву; прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх №449 від 15.02.2024);

2) закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 10.04.2024, 14:30.

10.04.2024 розгляд справи №920/15/24, призначений в судове засідання на 14:30, не відбувся у зв`язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 10.04.2024 у справі №920/15/24.

Ухвалою від 11.04.2024 у справі №920/15/24 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.05.2024, 12:00.

13.05.2024 представник позивача подав клопотання (вх №2761), за яким просить справу розглянути за його відсутності та надав платіжну інструкцію від 09.042024 №499 в сумі 26000,00 грн як дока сплати відповідачем основного боргу, що є предметом спору.

У судовому засіданні 13.05.2024 встановлено:

Учасники справи в судове засідання не прибули, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до поданого представником позивача клопотання (вх №2761 від 13.05.2024) останній просить здійснити розгляд справи за його відсутності та долучити до матеріалів справи докази сплати відповідачем основного боргу в сумі 26000,00 грн.

Відповідач будь-яких клопотань та/або заяв не подав, про причини неприбуття суд не повідомив. Зазначене відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 13.052024 на підставі частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

01.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумиспортінвест» (далі орендодавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор» (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна №11 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування за плату на умовах, в порядку і в строки, встановлені договором (далі - оренда), нерухоме майно, а саме: приміщення №13 під південною трибуною, площею 908 м2, приміщення №14 під південною трибуною, площею 720 м2 (загальна площа 1628 м2), розташовані за адресою: м. Суми, вул. Гагаріна, 9 (надалі - орендоване майно).

Згідно з п. 2.1.2 та 2.1.3 договору орендар зобов`язується своєчасно сплачувати плату за користування орендованим майном відповідно до ст. 5 договору. Після припинення дії договору передати орендодавцю орендоване майно в справному стані, з урахуванням норм природного фізичного зносу.

Пунктом 3.1.4 договору визначено, що орендоване майно вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем з дати підписання сторонами акту передачі в оренду.

Відповідно до п. 3.2.5 договору орендоване майно вважається переданим орендарем і прийнятим орендодавцем з дати підписання сторонами акту повернення з оренди.

За пунктами 4.1- 4.3 договору договір набуває чинності з 01.01.2021 і діє до 31.12.2021. Термін оренди - з дати передачі орендованого майна в оренду, визначеної відповідно до п.3.1.4 договору до дати його повернення з оренди, визначеної відповідно до п.3.2.5 договору. Строк дії договору може бути змінений тільки за згодою сторін, крім випадків дострокового розірвання договору, передбачених договором.

Згідно з п. 5.1 договору орендар щомісячно сплачує орендодавцю платежі за користування орендованим майном в розмірі та в порядку, передбачених договором (далі - орендна плата).

Орендна плата за місяць оренди становить 4120,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 686,97 грн (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору орендар сплачує на банківський рахунок орендодавця, зазначений у п. 12.1 договору, орендну плату щомісяця до п`ятого числа звітного періоду, у розмірі, зазначеному в рахунку.

Згідно з п. 8.4 договору у разі прострочення оплати за користування орендованим об`єктом за договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом часу прострочення платежу, від суми прострочення за кожний день прострочення платежу.

01.01.2021 між орендодавцем та орендарем на виконання умов договору підписано акт прийомки-передачі майна, за яким сторони склали акт про те, що згідно з договором оренди №11 від 01.01.2021, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято: приміщення №13 під південною трибуною, площею 908 м2 та приміщення №14 під південною трибуною, площею 720 м2. Стан приміщень задовільний. Недоліки відсутні. Приміщення вважаються переданими з моменту підписання Акту прийому-передачі. Ключі від приміщень передані.

30.04.2021 між сторонами спору підписана додаткова угода №1 про зміну договору, відповідно до п. 1 та п. 2 якої орендар та орендодавець дійшли згоди змінити договір у такій частині:

1. Змінити п. 4.1., виклавши його у такій редакції: « 4.1. Договір набуває чинності з 01.01.2021р. і діє до 30.11.2021р.».

2. Змінити п. 5.2., виклавши його у такій редакції: « 5.2. Орендна плата за місяць Оренди становить 13000 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 20% - 2166 грн. 67 коп.».

30.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 про зміну договору, за пунктом 1 якої сторони дійшли згоди змінити договір у такій частині: змінити п. 4.1., виклавши його у такій редакції: « 4.1. Договір набуває чинності з 01.01.2021р. і діє до 31.03.2022р.».

30.11.2021 між сторонами спору укладено додаткову угоду №3 про зміну договору, згідно з п. 1 якої змінено п. 3.1 договору, виклавши його у такій редакції: « 3.1. Договір набуває чинності з 01.01.2021р. і діє до 31.03.2022р».

У зв`язку із неналежною та несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за лютий-березень 2022 року позивач звернувся з позовом, в якому просить:

-стягнути з відповідача 13000,00 грн орендної плати за лютий, 13000,00 грн орендної плати за березень, 3687,50 грн інфляційних втрат за період з 05.03.2022 по 30.11.2023, 2968,90 грн інфляційних втрат за період з 05.04.2022 по 30.11.2023, 10205,53 грн пені за період з 05.03.2022 по 29.12.2022, 9987,71 грн пені за період з 05.04.2022 по 29.12.2023;

-зобов`язати відповідача передати позивачу приміщення №13, загальною площею 908 м2 та приміщення №14, загальною площею 720 м2, які розташовані за адресом: місто Суми, вулиця комбрига Євгена Коростельова, в справному стані, з урахуванням норм природного фізичного зносу, зі складанням та підписанням акту прийому-передачі цих приміщень, в якому фіксується їх найменування, кількість, вартість, площа, стан, а також недоліки, які має це майно на момент передачі;

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено факт заборгованості відповідача з орендної плати, який підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 26000,00 грн орендної плати за лютий-березень 2022 року є правомірними та обґрунтованими

Разом з тим, враховуючи сплату відповідачем орендної плати за лютий-березень 2022 року під час розгляду справи за платіжною інструкцією від 09.04.2024 №499 в сумі 26000,00 грн, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 26000,00 грн заборгованості з орендної плати за відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку позивача наданого до позовної заяви останній просить стягнути з відповідача 3687,50 грн інфляційних втрат за період з 05.03.2022 по 30.11.2023 та 2968,90 грн інфляційних втрат за період з 05.04.2022 по 30.11.2023

Матеріалами справи підтверджено факт неповної та несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати, що стало підставою нарахування позивачем відповідачу інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних збитків та процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 5.4 договору відповідач з 06.02.2022 є таким, що прострочив сплату орендної плати за лютий, а з 06.03.2022 за березень відповідно.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за договором, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3687,50 грн інфляційних збитків за період з 05.03.2022 по 30.11.2023 та 2968,90 грн інфляційних збитків за період з 05.04.2022 по 30.11.2023, що разом складає 6656,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені.

Відповідно до матеріалів справи підтверджено факт укладення сторонами договору оренди та факт оплати відповідачем орендної плати з порушенням термінів, визначених договором, що стало підставою нарахування позивачем відповідачу 10205,53 грн пені за період з 05.03.2022 по 30.11.2023 та 9984,71 грн пені за період з 05.04.2022 по 30.11.2023.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 договору орендар сплачує на банківський рахунок орендодавця, зазначений у п. 12.1 договору, орендну плату щомісяця до п`ятого числа звітного періоду, у розмірі, зазначеному в рахунку.

Згідно з п. 8.4 договору у разі прострочення оплати за користування орендованим об`єктом за договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом часу прострочення платежу, від суми прострочення за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи п. 5.4 договору відповідач з 06.02.2022 є таким, що прострочив сплату орендної плати за лютий, а з 06.03.2022 за березень відповідно.

Позивачем нараховано 10205,53 грн пені за період з 05.03.2022 по 30.11.2023 та 2968,90 грн пені за період з 05.04.2022 по 30.11.2023.

Водночас, суд не погоджується із періодами розрахунку позивачем пені, оскільки останній здійснений з порушенням вимог п. 8.4 договору та ч. 6 ст. 232 ГПК України, так як іншого не встановлено договором. Суд зауважує, що правомірним періодом для нарахування пені в межах заявленого періоду є періоди з 05.03.2022 по 04.09.2022 та з 05.04.2022 по 04.10.2022.

Враховуючи зазначений періоди, за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff розмір пені за розрахунком суду склав 2332,88 грн за період з 05.03.2022 по 04.09.2022 та 2646,30 грн за період з 05.04.2022 по 04.10.2022, що разом складає 4979,18 грн пені.

Таким чином, стягнення з відповідача 4979,18 грн пені суд вважає правомірним та обґрунтованим, інша частина пені, нарахована позивачем з порушенням періоду нарахування штрафних санкцій за законом та умовами договору, а тому визнається судом необґрунтованою.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у стягненні пені у зв`язку із введенням на території України воєнного стану з 24.02.2022 та активними бойовими діями в місті Суми в період, за який позивач стягує з відповідача заборгованість за договором.

Разом з тим, суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено звільнення сторони від сплати неустойки, в той час як частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми інфляційних збитків у певній мірі компенсують знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів, а також те, що зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, оскільки зменшення розміру пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір правомірно заявленої пені з 4979,18 грн до 1000,00 грн.

Щодо зобов`язання відповідача передати позивачу приміщення суд зазначає наступне.

У позові позивач просить зобов`язати відповідача передати позивачу приміщення №13, загальною площею 908 м2 та приміщення №14, загальною площею 720 м2, які розташовані за адресом: місто Суми, вулиця комбрига Євгена Коростельова, в справному стані, з урахуванням норм природного фізичного зносу, зі складанням та підписанням акту прийому-передачі цих приміщень, в якому фіксується їх найменування, кількість, вартість, площа, стан, а також недоліки, які має це майно на момент передачі.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 30.11.2021) та п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 30.11.2021) термін дії договору до 31.03.2022.

Таким чином з 01.04.2022 договір є таким, що припинив свою дію.

За пунктом 3.2.1 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору орендоване майно має бути передане орендодавцеві до закінчення строку договору або до дати розірвання договору.

Згідно з п. 3.2.5 договору орендоване майно вважається переданим орендарем і прийнятим орендодавцем з дати підписання сторонами акту повернення з оренди.

Доказів на виконання зазначених пунктів договору відповідачем не надано.

З огляду на зазначене суд вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача щодо зобов`язання відповідача передати позивачу приміщення №13, загальною площею 908 м2 та приміщення №14, загальною площею 720 м2, які розташовані за адресом: місто Суми, вулиця комбрига Євгена Коростельова, в справному стані, з урахуванням норм природного фізичного зносу, зі складанням та підписанням акту прийому-передачі цих приміщень, в якому фіксується їх найменування, кількість, вартість, площа, стан, а також недоліки, які має це майно на момент передачі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача передати орендоване майно та в частині стягнення 1000,00 грн пені та 6656,40 грн інфляційних втрат, а також закриває провадження у справі в частині стягнення 26000,00 грн заборгованості з орендної плати за період лютий-березень 2022 року. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення витрати зі сплати судового збору в сумі 5613,28 грн, розмір яких підтверджений платіжними інструкціями від 25.01.2023 №1046 в сумі 268,40 грн, від 25.01.2023 №1047 в сумі 268,40 грн та від 15.06.2023 №1313 в сумі 5076,48 грн.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 5368,00 грн судового збору, що складає мінімальну ставку судового збору за вимогу майнового характеру та ставку судового збору за вимогу немайнового характеру відповідно до Закону України «Про судовий збір» (станом на грудень 2023 року).

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор» (код за ЄДРПОУ 36550495; вул. Гагаріна, буд. 20, оф. 3, м. Суми, Сумська обл., 40000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиспортінвест» (код за ЄДРПОУ 37282737; вул. комбрига Євгена Коростельова, буд. 9, м. Суми, Сумська обл., 40000) 6656,40 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість грн 40 коп.) інфляційних втрат, 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) пені, а також 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн 00 коп.) судового збору.

3.Закрити провадження у справі в частині стягнення 26000,00 грн (двадцять шість тисяч грн 00 коп.) заборгованості з орендної плати за період з лютого по березень 2022 року.

4.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор» (код за ЄДРПОУ 36550495; вул. Гагаріна, буд. 20, оф. 3, м. Суми, Сумська обл., 40000) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумиспортінвест» (код за ЄДРПОУ 37282737; вул. комбрига Євгена Коростельова, буд. 9, м. Суми, Сумська обл., 40000) приміщення №13, загальною площею 908 м2 та приміщення №14, загальною площею 720 м2, які розташовані за адресом: місто Суми, вулиця комбрига Євгена Коростельова, в справному стані, з урахуванням норм природного фізичного зносу, зі складанням та підписанням акту прийому-передачі цих приміщень, в якому фіксується їх найменування, кількість, вартість, площа, стан, а також недоліки, які має це майно на момент передачі.

5.В іншому відмовити.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька