Рішення

від 15.05.2024 по справі 179/419/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/419/24

2/179/312/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого суддіКравченко О.Ю.

секретар судового засідання Ахтієва Р.С.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агрофірма «Діана» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Агрофірма «Діана» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову посилається на те, що йому на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 5,110 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222382500:02:002:0817, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка межує із Жданівська с/р, ОСОБА_2 .

Позивач сам обробляє свою земельну ділянку. Останні 4 роки відповідач обробляє приблизно 1 га його земельної ділянки.

У зв`язку з зазначеним, позивач неодноразово звертався зі скаргами безпосередньо до відповідача, та не мав ніяких результатів, та до відділення поліції із відповідними заявами, на що отримав відповіді від 02.01.2023 та від 18.10.2023 року.

Незважаючи на його вимоги до відповідача щодо звільнення частини земельної ділянки, відповідач так і продовжує користуватися його землею.

Отже, відповідні дії з боку відповідача створюють йому перешкоди для користування належною йому земельною ділянкою.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1222382500:02:002:0817, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №025861, виданого Магдалинівським районним відділом земельних ресурсів 05.06.2001 року, шляхом невикористання 1 га його земельної ділянки.

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що відповідач порушує межі його земельної ділянки, здійснюючи обробіток належної йому частини земельної ділянки площею 1 га. На його звернення до органів поліції, він отримав відповідь щодо необхідності звернення до суду для вирішення даного спору.

Представник відповідача ПП «Агрофірма «Діана» Дмитренко Д.В. у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника підприємства. У задоволенні позовних вимог просить відмовити через їх необґрунтованість.

Вислухав пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбаченост.ст.1213ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДП №025861, виданого 05.06.2001 року Жданівською сільської радою Магдалинівського району Дніпропетровської області, позивачу на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 1222382500:026002:0817 площею 5,11 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жданівської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області (а.с.6-8).

Як вбачається з копії листа начальника ВП №1 Новомосковського РВП від 02.01.2023 року, позивача повідомлено про розгляд матеріалів його звернення з приводу того, що громадянин ОСОБА_3 порушив межі його земельної ділянки та рекомендовано звернутися до суду (а.с.9).

Як вбачається з копії листа начальника ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 18.10.2023 за наслідками розгляду звернення позивача з приводу неправомірних, на його думку, дій працівників СРПП ВП №1 повідомлено, що порушень вимог чинного законодавства працівниками поліції ВП №1 Новомосковського РВП не допущено (а.с.10).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 152 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого, суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, так і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76ЦПК Українивизначено,що доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ст.ст.77,78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач неправомірно користується 1 га належної йому земельної ділянки, чим перешкоджає йому, як власнику земельної ділянки, користуватися нею.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт використання відповідачем належної позивачу земельної ділянки.

Надані до позовної заяви копії листів начальника ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області підтверджують лише факт звернення позивача з певними заявами до органів поліції, однак з вказаних документів неможливо встановити факт використання відповідачем належної позивачу земельної ділянки.

Надані позивачем копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №025861 від 05.06.2001 року, копія довідки відділу Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області від 20.01.2012 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №311062817 від 28.09.2022, підтверджують право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 1222382500:02:002:0817, однак не є доказами на підтвердження факту порушення відповідачем меж земельної ділянки.

Інших доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано, та не заявлено клопотань про їх витребування.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факту використання ПП «Агрофірма «Діана» 1 га належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:02:002:0817 площею 5,11 га, та наявності перешкод у користуванні земельної ділянкою.

Крім того, суд звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом зобов`язання відповідача не використовувати 1 га належної позивачу земельної ділянки не передбачений ч.2 ст.16 ЦК України, ст.152 ЗК України та є неефективним, оскільки не призведе до відновлення прав позивача, у разі доведення їх порушення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно доч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача. Відповідачем не було заявлено вимог щодо стягнення з позивача понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст.4,12,13, 81,89, 141,259,263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агрофірма «Діана» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне підприємство «Агрофірма Діана», ЄДРПОУ 38580673, юридична адреса: 51142, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Жданівка, вул.Робоча, 6-Г.

Повний текст рішення складений 22 травня 2024 року.

Суддя О.Ю. Кравченко