Рішення

від 23.05.2024 по справі 345/2438/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/2438/24

Провадження № 2/345/622/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

23.05.2024 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Юрчака Л.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача-адвоката Сидор Ярослави Миколаївни до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з нерухомого майна,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що він являється співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1 . Співвласники даної квартири вирішили помешкання продати, тому звернулися до нотаріуса про вчинення відповідної нотаріальної дії, однак нотаріусом було виявлено, що на частку квартиру, яка належить ОСОБА_1 накладено обтяження згідно постанови про відкриття виконавчого №18869671 від 26.04.2010 видавник: МВ ДВС Калуського МРУЮ, реєстраційний номер обтяження 9765763 від 26.04.2010.

Позивач зазначає, що згідно постанови державного виконавця від 26.04.2010 даний арешт був накладений в рамках виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа №1-26 про конфіскацію майна ОСОБА_2

26.09.2011 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 (відмова стягувача від майна боржника) в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. Повторно на виконання до відділу даний виконавчий документ не надходив.

Оскільки підстави для арешту належного йому нерухомого майна відсутні, а існуюче обтяження порушує його право вільно розпоряджатися належним йому майном, позивач просить суд зняти арешт та заборону відчуження нерухомого майна, а саме 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , на яку накладено постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 18869671 видану 26.04.2010, видавником якої є Калуський міськрайонний відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), реєстраційний номер обтяження 48003166, єдиний реєстр заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9765763 від 26.04.2010.

Ухвалою суду від 10.04.2024 провадження у справі відкрито за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сидор Я.М. подала заяву про уточнення позовних вимог і просить винести рішення, яким зняти арешт та заборону на відчуження нерухомого майна, а саме з 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , на яку накладено арешт постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника №18869671 видану 26.04.2010р., видавником якої є МВ ДВС Калуського МРУЮ, реєстраційний номер обтяження 48003166, єдиний реєстр заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9765763 від 26.04.2010, а також подала заяву про розгляд справи без її участі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повідомлявся про час та місце розгляду справи у визначеному чинним законодавством порядку, в тому числі шляхом розміщення оголошення про час та місце розгляду справи на офіційному сайті судової влади. Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подав, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що у Міському відділі державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області перебувало виконавче провадження №18869671, щодо виконання виконавчого листа №1-26 виданого 12.04.2010 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про конфіскацію майна ОСОБА_2 . Відповідно до даного виконавчого провадження державним виконавцем 26.04.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, а також 26.09.2011 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувача на підставі п.3 ч.1 ст.47 ( відмова стягувача від майна боржника) в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 (а.с.8,9,10,31).

Згідно інформаційної довідки №373055161 від 05.04.2024 вбачається, що накладено обтяження, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 (а.с.11,12).

Відповідно до копії паспорта України, копії довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру та картки платника податків виданих на ОСОБА_3 (а.с.13,14,15,16).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав №311154542 вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровано 1/3 частини за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17).

Відповідно до копії свідоцтва про прав власності на житло вбачається, що квартира за за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (а.с.18).

Згідно копії рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.08.2019 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано (а.с.20).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб 09.06.2022 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.21).

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділуXIII"Прикінцевіта перехідніположення"цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частинами 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що на даний час виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на належне позивачу нерухоме майно, виконавчий документ повернено стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.47 ( відмова стягувача від майна боржника) в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, повторно на виконання до відділу даний виконавчий документ не надходив, а тому потреба в існуванні даного обтяження відпала.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, внаслідок чого останній позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке належить йому на законних підставах, на власний розсуд, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд -

ухвалив :

Позов задоволити.

Зняти арешт та заборону на відчуження, які накладені на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника №18869671 від 26.04.2010, видавником якої є МВ ДВС Калуського МРУЮ, реєстраційний номер обтяження 48003166, єдиний реєстр заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9765763 від 26.04.2010.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: