Постанова

від 23.05.2024 по справі 289/3017/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №289/3017/23 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Категорія 23 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 289/3017/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІПОЛ» про розірвання договору оренди землі

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2024 року, ухваленого під головуванням судді Кириленка О.О. у м. Радомишль,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із названим позовом та просили розірвати договір оренди земельної ділянки площею 3,59 га з кадастровим номером 1825087200:12:000:0073, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський (Радомишльський) район, Облітківська сільська рада, укладений 25.04.2013 між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРІПОЛ» і додаткову угоду від 16.08.2018, а також стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказали, що 25.04.2013 між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРІПОЛ» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,59 га з кадастровим номером 1825087200:12:000:0073, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський (Радомишльський) район, Облітківська сільська рада строком на 5 років з правом пролонгації. Після укладення договору оренди земельна ділянка передана орендодавцем орендарю, про що складений акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду. 16.08.2018 була укладена додаткова угода між ОСОБА_3 та відповідачем з правом оренди землі на 7 років, та з правом пролонгації. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Відтак, в порядку спадкування співвласниками вказаної земельної ділянки стали ОСОБА_2 , якому належить 1/4 частка, так ОСОБА_1 , який є власником 3/4 частки зазначеної земельної ділянки.

Вказали, що ТОВ «АГРІПОЛ» в порушення умов договору, починаючи з дня укладення договору оренди землі та до моменту звернення позивачів до суду, відповідач жодного разу не виплатив орендну плату як покійному ОСОБА_3 до дня смерті, так і спадкоємцям. Посилаючись на систематичне невиконання умов договору оренди в частині несплати орендної плати, позивачі просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подалиапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів позовної заяви. Крім того зазначається, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, зазначивши про відсутність систематичної несплати орендарем орендної плати орендодавцю за недоведеністю, оскільки саме на відповідача покладено обов`язок довести своєчасне виконання зобов`язання та в установленому договором розмірі, відповідачем такі докази не надані. Також вважають, що судом не враховано, що оскільки зобов`язання є грошовим, то відповідач не позбавлений можливості використати альтернативний спосіб виконання такого зобов`язання шляхом внесення коштів на депозит нотаріуса згідно положень ст. 537 ЦК України.

В апеляційному суді ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі. Від ОСОБА_2 поштове відправлення повернулось із відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою», що є належним повідомленням в силу положень цивільно процесуального законодавства, відповідач ТОВ «Агріпол» належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що земельна ділянка площею 3,59 га з кадастровим номером 1825087200:12:000:0073, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський (Радомишльський) район, Облітківська сільська рада належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №224061, виданого Радомишльською РДА 30.10.2004, на підставі розпорядження голови Радомишльської районної державної адміністрації від 24.05.2004 №94 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності за №010422000127.

25.04.2013 між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРІПОЛ» укладено договір оренди землі строком на 5 років з правом пролонгації, згідно якого орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1825087200:12:000:0073, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Облітківської сільської ради, який зареєстровано 27.01.2016, а також зареєстровано додаткову угоду від 16.08.2018 зі строком 7 років, дата закінчення якої 16.08.2025 з правом пролонгації (а.с. 13-15, 16, 17).

Пунктом 7 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в сумі 1040 грн.: грошовими коштами, або іншою сільськогосподарською продукцією за цінами не вищими державних закупівельних цін.

Орендна плата вноситься один раз на рік одним платежем (у повному обсязі) дата платежу визначається на розсуд орендаря, але не пізніше 31 грудня поточного року (пункт 9 договору).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.03.2023, яке зареєстровано в реєстрі за №234 спадкоємцем 1/4 частки майна ОСОБА_3 , а самеземельноїділянки площею 3,59 га з кадастровим номером 1825087200:12:000:0073, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський (Радомишльський) район, Облітківська сільська рада є його син ОСОБА_2 (а.с. 11, 12), а право власності на 3/4 частку вказаної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.03.2023 належить ОСОБА_5 (а.с. 9,10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено обставини щодо істотного порушення відповідачем умов договору оренди і ухилення його від сплати орендної плати, тобто вина відповідача у простроченні зобов`язання є недоведеною,тому позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частини першої статті 152 та частини першої статті 153 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із статтями 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до змісту частини 5 статті 31 Закону України «Про оренду землі» особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеномустаттею 148-1Земельного кодексу України, тобто повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України,при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної платизастосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17).

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від24 травня 2023року у справі №542/51/22.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись угрудні 2023року досуду ізцим позовом,позивачі вказали,що підставоюдля розірванняспірного договоруоренди єфакт систематичноїнесплати ТОВ «АГРІПОЛ» орендної плати, яка не виплачувалась з 2013 року по теперішній час.

Водночас, право вимагати у відповідача ТОВ «АГРІПОЛ» сплати орендної плати виникло у ОСОБА_1 з 16.03.2023, а у ОСОБА_2 з 12.03.2023 (з моменту отримання ними спадщини).

Отже, у ТОВ «АГРІПОЛ» виник обов`язок своєчасної сплати орендної плати відповідно до умов договору до 31 грудня 2023 року.

В матеріалах справи міститься опис поштового відправлення на адресу ТОВ «АГРІПОЛ» листа-претензії та договору від 16.10.2023, проте хто є відправником кореспонденції не зазначено, листа-претензії в матеріалах справи немає, а , відповідно, його зміст невідомий.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що про набуття свого права власності на земельну ділянку він та ОСОБА_2 повідомили орендаря в усному порядку. В матеріалах справи відсутні письмові докази відповідного повідомлення.

Разом з тим навіть якщо припустити, що орендар належним чином отримав повідомлення про набуття позивачами права власності на спірну земельну ділянку у жовтні 2023 року та не здійснив виплату орендної плати за 2023рік, тобто один раз, то наведене свідчить про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки відсутня систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором.

Доказів того, що покійний ОСОБА_3 з 2013 року по 2021 рік жодного разу не отримував орендну плату матеріали справи також не містять, будь-яких клопотань позивачами з цього приводу не заявлялось.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що невиплата ТОВ «АГРІПОЛ» орендноїплати із2013по 2023рік неможе тлумачитисьяк систематичнанесплата орендноїплати,оскільки позивачамине доведеноналежними ідопустимими доказаминедобросовісність тавину відповідачау порушенніумов договоруоренди,суд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновкупро відсутністьпідстав длязадоволення позову.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17, а також у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20, від 27 липня 2022 року у справі № 274/3707/20, від 07 грудня 2022 року справа № 388/1076/21. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що встановивши дійсні обставини справи, дослідивши і оцінивши подані докази, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду особою, яка подала апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.05.2024.

Головуючий Судді: