Рішення

від 20.05.2024 по справі 342/8/24

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/8/24

Провадження № 2/342/169/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гайдича Р.М.

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_1

позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городенка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що з 29 серпня 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . У шлюбі в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, кожен з них мав діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю, почастішали сварки, відповідач покинув сім`ю та почав проживати з іншою жінкою. Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10.01.2018, яке набрало законної сили 19.02.2018, шлюб між сторонами розірвано, неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з позивачкою, позивачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ». Через три місяці після ОСОБА_6 сина відповідач залишив сім`ю та перестав приймати участь у житті сина, не надавав кошти на його утримання, не цікавився його розвитком та вихованням. Відповідач усвідомлено переклав матеріальне утримання дитини на позивачку, усунувшись від свого обов`язку забезпечувати належні, гармонійні та комфортні умови проживання для своєї дитини, за яку він несе відповідальність до досягнення повноліття. З того часу, коли сторони почали проживати роздільно, заінтересованість відповідача в подальшій долі сина повністю припинилася. Він створив нову сім`ю, а син ОСОБА_7 став для нього минулим, яке він не бажає згадувати. Востаннє відповідач бачив сина сім років назад. Він не приймає участь у його вихованні, не провідує, не телефонує, не вітає з жодними святами, не цікавиться життям дитини. Оскільки хлопчик бачився з біологічним батьком у віці кількох місяців, зрозуміло, що він його не запам`ятав. Внаслідок протиправної поведінки відповідача син забув його, не сприймає як батька, не згадує про нього. Відповідач не намагається змінити ситуацію та усвідомлено нехтує своєю дитиною. Відсутність сталого спілкування між батьком та сином стала причиною відсутності будь-якого емоційного зв`язку між ними. Позивачка переконана, що при особистій зустрічі вони не впізнали б один одного. Така поведінка відповідача є безвідповідальною, так як на батьків покладається забезпечення основних життєвих потреб неповнолітніх дітей, які повністю залежать від батьків та не можуть забезпечувати себе самостійно. Приведені вище докази наглядно доводять усвідомлене рішення відповідача нехтувати батьківськими обов`язками стосовно сина. Він не шукає шляхи вирішення ситуації, можливості утримувати дитину, не виявляє жодного бажання приймати участь у його вихованні. Відповідно, наявність у відповідача будь яких прав щодо сина ОСОБА_8 суперечить закону та інтересам дитини.

Позивачка не бажає, щоб її син почувався покинутим, непотрібним власному батькові, так як такі відчуття формують у дитини комплекси неповноцінності. Дитина відчуває образу та приниження, читаючи у своєму свідоцтві про народження у графі «Батько» відомості про особу, яка ніколи не виявляла до неї батьківських почуттів, від якої вона не мала жодної уваги та турботи. Відповідач немає бажання спілкуватися і приймати участь у вихованні сина. Його не цікавить стан здоров`я, рівень розвитку, соціальна адаптація, добробут, середовище проживання дитини.

З довідки сімейного лікаря Сороківської АЗПСМ № 159 від 19.12.2023 слідує, що ОСОБА_4 , 2016 р.н., в дитинстві часто хворів простудними захворюваннями. Лікування хлопчика забезпечувала мама, батько не супроводжував сина, не цікавився здоров`ям дитини.

Комаришин ОСОБА_8 навчається в Сороківській гімназії з 01.09.2023. Батько шкільним життям сина не цікавився, до гімназії не навідувався, до вчителів з приводу успішності сина не звертався. Фактично сина сторін утримує теперішній чоловік позивачки ОСОБА_9 , який є військовослужбовцем. Дитина користується пільгами на харчування, як дитина військовослужбовця.

З наведеного очевидно, що всі сфери життя неповнолітнього ОСОБА_8 забезпечуються виключно позивачкою. У відповідача відсутні будь-які перешкоди стосовно спілкування з сином, надання йому матеріального утримання. Отже, він усвідомлено не бажає бути батьком ОСОБА_7 та нести щодо нього батьківські обов`язки. Це дає позивачці всі законні підстави для звернення в суд із позовом про позбавлення батьківських прав відповідача, для якого ці права мають декларативний характер та є тягарем. Відповідач є батьком лише згідно запису у свідоцтві про народження.

Позивачка з сином постійно проживає у житловому будинку матері позивачки, де створила для дитини комфортні умови проживання в окремій кімнаті. Дитина виховується у любові та турботі. Сім`я позивачки вирощує на продаж сільськогосподарську продукцію, отримує доходи від оренди паїв. Батько дитини жодної підтримки дитині не надає. За місцем проживання позивачка характеризується позитивно, зможе самостійно забезпечити виховання та утримання дитини відповідно до вимог законодавства та моральних засад суспільства і без участі біологічного батька, який своїми умисними діями відмовився від сина на користь новоствореної сім`ї.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 для розгляду даної справи було визначено суддю ОСОБА_10 .

Ухвалою суду від 09.01.2024 відкрито провадження у даній справі, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного 06.02.2024 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 65 від 06.02.2024, для розгляду вказаної справи визначено суддю Гайдича Р.М.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області в складі головуючого судді Гайдич Р.М. від 12.02.2024 дану справу прийнято до свого провадження на стадії підготовчого провадження, розгляд справи розпочато спочатку за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.03.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 20.05.2024 позивачка підтримала позовні вимоги з наведених у позові підстав, просила задовольнити. Суду пояснила, що відповідач не навідується до сина від його народження, не цікавиться ним, при зустрічі відвертається від нього, не надає фінансової допомоги на його утримання. В даний час вона перебуває в шлюбі та проживає з іншим чоловіком, який цікавиться та утримує її сина ОСОБА_8 .

Відповідач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у судові засідання, призначені на 24.04.2024 та на 20.05.2024, не з`явилися.

Від відповідача судом 15.01.2024 та 25.04.2024 засобами поштового зв`язку отримано заяви про розгляд справи без його участі. Зі змісту заяв вбачається, що відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, підтвердив, що не виконує батьківські обов`язки стосовно сина ОСОБА_8 та добровільно відмовляється від батьківських прав щодо нього, не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_8 .

Від служби у справах дітей Городенківської міської ради судом 18.03.2024 отримано висновок органу опіки та піклування Городенківської міської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 та клопотання про розгляд справи без участі представника служби у справах дітей. Висновок органу опіки та піклування служба у справах дітей підтримує в повному обсязі.

Дії відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

Суд, заслухавши вступне слово позивачки, показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2018 року по справі № 342/1174/17 (провадження № 2/342/106/2018), яке набрало законної сили 19 лютого 2018 р., розірвано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 29 серпня 2016 року в Сороківській сільській раді Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 2; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишено на проживанні з матір`ю ОСОБА_14 ; після розірвання шлюбу відновлено позивачці дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Те, що відповідач та позивачка є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07 листопада 2016 року виконкомом Сороківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 5 від 07.11.2016.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Такий висновок зробив Верховний Суд у справі № 522/10703/18 від 29.04.2020.

Як встановлено судом син сторін ОСОБА_4 , 2016 р.н., навчається у Сороківській гімназії з 01 вересня 2023 р. Його батько ОСОБА_3 шкільним життям сина не цікавився, не звертався до класного керівника та вчителів за інформацією про успішність дитини, не відвідував батьківські збори, на виклики до школи приходила лише мама, що стверджується копією довідки, виданої Сороківською гімназією Городенківської міської ради без зазначення дати видачі та вихідного номера.

Копією довідки № 158, виданої 19.12.2023 Сороківською АЗПСМ, стверджується, що дитина ОСОБА_4 , 2016 р.н., у дитинстві часто хворів простудними захворюваннями; лікування хлопчика забезпечувала мама ОСОБА_2 , батько дитини ОСОБА_3 його не супроводжував, здоров`ям сина не цікавився.

Позивачка та її малолітній син ОСОБА_8 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копіями витягів з реєстру Городенківської територіальної громади № 2023/010505530 та № 2023/010506126, сформованих 22.12.2023.

Із копії акту № 19/166, складеного 18.12.2023 комісією в складі старости Сороківського старостинського округу Кушнірука Я.Є., діловода Сороківського старостинського округу Сваричевської Г.І. та свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , вбачається, що біологічний батько дитини ОСОБА_4 , 2016 р.н., за період з 2016 року по теперішній час, який дитина проживає по АДРЕСА_1 , не з`являвся і ніякої підтримки не надавав; сім`я забезпечена, має власний будинок, веде своє господарство, вирощує на продаж с/г продукцію та с/г тварин, отримує орендну плату за паї.

Позивачка ОСОБА_2 по місцю проживання характеризується позитивно, в громадських місцях поводить себе добре, поганих звичок немає, на даний час не працює, одружена, виховує сина, до виконання батьківських обов`язків відноситься сумлінно; дитина охайна, доглянута, систематично відвідує школу, про що свідчить копія характеристики № 16/65, видана 18.12.2023 Сороківським старостинським округом Городенківської міської ради.

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 01 серпня 2023 р. Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стверджується, що позивачка ОСОБА_2 з 01.08.2023 перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 , актовий запис № 65 від 01.08.2023, прізвище позивачки до та після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 ».

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Мати чи батько вважаються такими, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, якщо вони за станом свого психічного здоров`я усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними, а також якщо вони мають юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов`язку.

Статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Такий висновок має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного із батьків батьківських прав.

Згідно висновку органу опіки та піклування Городенківської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 08 березня 2024 р. № 842, орган опіки та піклування Городенківської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У даному висновку зазначено, що мати дитини (позивачка) на засіданні комісії з питань захисту прав дитини пояснила, що порушила питання про позбавлення батька дитини (відповідача) батьківських прав, оскільки він жодним чином не цікавиться життям своєї дитини з 3-х місячного віку. Впродовж семи років батько не проявляв батьківської турботи щодо сина, через що дитина його зовсім не знає. На аліменти мати не подавала, намагалась сама забезпечувати дитину всім необхідним. Повідомила, що чоловік створив нову сім`ю, в якій є на вихованні троє дітей.

Батько дитини (відповідач) подав заяву, датовану 15.02.2024, в якій зазначив, що згідний на позбавлення його батьківських прав стосовно малолітнього сина, до заяви додав копію паспорта, а також просив на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядати справу про позбавлення його батьківських прав без його участі через травму ноги.

Підстав не приймати до уваги згаданий висновок у суду немає, оскільки він ґрунтується на доказах, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_11 , повідомила, що знає як позивачку, так і відповідача. Вона часто зустрічається з позивачкою, буває в неї вдома, так як їхні діти ходять в школу в один клас, разом граються. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні сина, зловживає спиртними напоями.

Свідок ОСОБА_12 , яка проживає по сусідству із позивачкою, також повідомила, що знає позивачку і відповідача, оскільки 3-4 рази на тиждень приходить до позивачки додому. Батько (відповідач) до дитини не навідується, не цікавиться сином. Дитина про тата ніколи не говорить. Дитину утримує та виховує мама (позивачка) та її теперішній чоловік.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Позивачка на підставі належних та допустимих доказів підтвердила свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання дитини. Натомість, надіслав до суду заяви, якими ствердив, що не виконує батьківські обов`язки стосовно сина ОСОБА_8 та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного, ст.ст. 150, 155, 164-166 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд роз`яснює, що відповідно до статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивачка ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

- відповідач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область.

Повний текст судового рішення складено 24.05.2024.

Суддя: Гайдич Р. М.