Рішення

від 21.05.2024 по справі 521/10180/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/10180/23

Номер провадження № 2/521/447/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року

Малиновський районний суд м. Одеси

в складі головуючого: судді Бобуйок І.А.

секретаря судового засідання Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 (адресареєстрації: АДРЕСА_1 )до ОСОБА_2 (адресареєстрації: АДРЕСА_2 ),третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_3 (адресареєстрації: АДРЕСА_3 ),про поділмайна подружжяшляхом стягненнякомпенсації вартостічасток статутнихкапіталів юридичнихосіб,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні2023року ОСОБА_1 звернулася доМалиновського районногосуду м.Одеси зпозовною заявоюдо ОСОБА_2 про поділмайна подружжяшляхом стягненнякомпенсації вартостічасток статутнихкапіталів юридичнихосіб,та просиласуд: стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 компенсацію вартостічасток статутнихкапіталів: ТОВ "ХЕРСОНПІСОК",ідентифікаційний номерюридичної особи:42124628у розмірі500гривень;ТОВ "АЛТАНАЛ-АГРО",ідентифікаційний номерюридичної особи:41412444у розмірі1810485,16гривень; ТОВ "АВТОХОЛДИНГ",ідентифікаційний номерюридичної особи:38697469у розмірі700000гривень; ТОВ "ГАЗАВТО",ідентифікаційний номерюридичної особи:34785865у розмірі7800гривень; ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН", ідентифікаційний номер юридичної особи: 34074625 у розмірі 525000 гривень; ТОВ "АВТО-ПЛАЗА", ідентифікаційний номер юридичної особи: 32618769 у розмірі 3000000 гривень.

20.04.2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Леонову О.С.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2023 року у вищевказаній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.08.2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до Наказу №1-в/тр/с від 18.01.2024 року суддя Леонов О.С. перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначити призначений повторний автоматизований розподіл даної судової справи

06.02.2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйку І.А.

07.02.2024 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси суддею Бобуйком І.А. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.03.2024 року задоволено клопотання ОСОБА_3 та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судове засідання представник позивачки та позивачка не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, представник подав до суду заяву, в якій просив позовну заяву задовольнити повністю.

Представник відповідача та відповідач не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, відзиву на позов не надав.

Третя особа у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, подав до суду письмові пояснення.

Дослідивши всі матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб яке видано міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області 20 жовтня 2007 року серія НОМЕР_1 , актовий запис №1053.

Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

Спільне життя з відповідачем у нас не склалося, між нами зникла взаємоповага і почуття, що були на момент укладення шлюбу. Спільне господарство, як дружина та чоловік, ми не ведемо вже тривалий час, внаслідок чого у нас виникла необхідність у розірванні нашого шлюбу та поділі майна подружжя.

26.03.2023 року позивачка звернулась до відповідача з метою добровільного та безконфліктного вирішення питання щодо поділу спільного майна переліченого вище, проте відповідач відмовився.

Позивачка стверджує, що за час шлюбу подружжя набуло у власність: частку статутного капіталу ТОВ "ХЕРСОН ПІСОК", ідентифікаційний номер юридичної особи: 42124628 у розмірі 100%, що в грошовому виразі складає 1000 гривень; частку статутного капіталу ТОВ "АЛТАНАЛ-АГРО", ідентифікаційний номер юридичної особи: 41412444, у розмірі 30%, що в грошовому виразі складає 3 620 970, 32 гривень; частку статутного капіталу ТОВ "АВТО ХОЛДИНГ", ідентифікаційний номер юридичної особи: 38697469, у розмірі 50%, що в грошовому виразі складає 1 400000, частку статутного капіталу ТОВ "ГАЗ АВТО.", ідентифікаційний номер юридичної особи: 34785865, у розмірі 50%, що в грошовому виразі складає 15600 гривень; частку статутного капіталу ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН", ідентифікаційний номер юридичної особи: 34074625, у розмірі 100%, що в грошовому виразі складає 1 050 000 гривень; частку статутного капіталу ТОВ "АВТО-ПЛАЗА", ідентифікаційний номер юридичної особи: 32618769, у розмірі 50%, що в грошовому виразі складає 6 000 000 гривень.

Частина третястатті 368 ЦК України, частина першастатті 60 СК Українивизначають, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (стаття 57 СК). У разі виникнення спору з цього приводу, має доводитися не факт належності майна до спільної власності, а обставини, які виключають виникнення спільної сумісної власності на спірне майно.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 20.10.2007 року.

Згідно матеріалів справи, датою реєстрації ТОВ "ГАЗ АВТО.", ідентифікаційний номер юридичної особи: 34785865, є 21.12.2006 року, датою реєстрації ТОВ "АВТО ХОЛДИНГ", ідентифікаційний номер юридичної особи: 38697469, є 20.06.2013 року, датою реєстрації ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН", ідентифікаційний номер юридичної особи: 34074625, є 07.06.2006 року, датою реєстрації ТОВ "АВТО-ПЛАЗА", ідентифікаційний номер юридичної особи: 32618769, є 20.08.2003 року.

Судом встановлено, що матеріалах справи відсутні чіткі відомості про дати, коли відповідач зробив внески до статутних капіталів таких товариств, а сформовані товариства були ще до укладення шлюбу між сторонами, тому суд приходить до висновку, що внески було зроблено за рахунок особистих коштів відповідача.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом, що передбачено частиною другоюстатті 115 ЦК України.

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, що передбачено частиною першоюстатті 115 ЦК України.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом ізаконом(абзац четвертий частини другоїстатті 148 ЦК України).

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першоїстатті 10 Закону України «Про господарські товариства»).

Суд роз`яснює,що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власністю. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Томує твердження позивачки про можливість задоволення вимоги про виплату частини вартості внесеного одним з подружжя вкладу у статутний капітал товариства.Позивачкаможе вимагативиплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталівизначену на дату пред`явлення позовних вимог.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц.

Також, у справі №916/1329/23 Південно-західний апеляційний Господарський суд 05.03.2024 року прийняв постанову, яка набрала законної сили та якою, серед іншого, встановлено, що у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 у розмірі 275 000,00 доларів США, що складає еквівалент 10 056 365,00 гривень, звернено стягнення на предмет застави частку ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Авто-Плаза» розмірі 6 000 000,00 гривень, що становить 50% від розміру статутного капіталу ТОВ «Авто-Плаза», шляхом визнання права власності на неї за ОСОБА_3 ; визначити розмір частки ОСОБА_3 у статутному капітал ТОВ «Авто-Плаза» в розмірі 12 000 000,00 гривень, що становить 100% від розмір статутного капіталу ТОВ «Авто-Плаза».

Таким чином, судом встановлено, що заявлене до поділу майно - частка у статутному капіталі ТОВ «Авто-Плаза», не належить відповідачу ОСОБА_2 і не може бути визнана спільною власністю подружжя.

Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Стаття 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, апідставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Враховуючи, що позивачем, на переконання суду, не виконаний процесуальний обов`язок довести ті обставини, на які він покликається як на підставу своїх вимог, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18) зазначено, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 263 ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

На підставі ст.ст. 60, 61, 63, 70, 71, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 115, 148 365, 368 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 16, 76-81, 158, 209 - 246, 263, 354 ЦПК України суд, -

ВСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості часток статутних капіталів юридичних осіб відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.