Постанова

від 16.05.2024 по справі 910/17341/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. Справа №910/17341/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Суліма В.В.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Пащук В.С.

від відповідача: Шевцова Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024

у справі №910/17341/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Приватної фірми "Ривеніс"

до Акціонерного товариства "Укртранснафта"

про стягнення 335 342,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватна фірма "Ривеніс" (далі - ПФ "Ривеніс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі - АТ "Укртранснафта") 335 324,34 грн неустойки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ПФ "Ривеніс" посилається на порушення АТ "Укртранснафта" умов договору оренди перекачувальної станції на шасі вантажного автомобіля від 18.04.2022 №6, в частині своєчасного повернення об`єкта оренди, у зв`язку з чим позивач, на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), здійснив нарахування пені у сумі 335 324,34 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Укртранснафта" на користь ПФ "Ривеніс" 315 616,32 грн неустойки та 4 734,24 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування позивачем неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем орендованого за спірним договором майна за період з 19.04.2023 до 03.05.2023 включно, в загальному розмірі 315 616,32 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укртранснафта" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги АТ "Укртранснафта" посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, на підставі недоведених обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду дійсним обставинам справи.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що Господарський суд міста Києва не взяв до уваги:

- факт вжиття управителем майна АТ "Укртранснафта" всіх можливих дій та заходів щодо якнайшвидшого повернення орендованого майна;

- факт самостійного визначення ПФ "Ривеніс" дати отримання орендованого майна (04.05.2023) після того, як договір закінчився;

- неможливість повернення управителем майна АТ "Укртранснафта" орендованого майна до конкретно визначеної ПФ "Ривеніс" дати отримання спецтехніки (04.05.2023 (орендоване майно відповідно до умов договору неможливо повернути орендодавцю без залучення його представників, оскільки необхідне підписання обома сторонами відповідного акта приймання-передачі (пункт 5.3 договору).

Резюмуючи доводи апеляційної скарги, АТ "Укртранснафта" зазначає, що місцевий господарський суд, не дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не надавши повну оцінку взаємовідносинам, що склалися між сторонами договору, не застосувавши практику Верховного Суду в аналогічних справах, безпідставно дійшов висновку про наявність в діях відповідача вини у неповерненні спецтехніки, ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 апеляційну скаргу АТ "Укртранснафта" у справі №910/17341/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17341/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги АТ "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/17341/23.

11.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/17341/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17341/23. Розгляд апеляційної скарги АТ "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 призначено на 04.04.2024 Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 розгляд апеляційної скарги АТ "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 відкладено до 08.05.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 справу №910/17341/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Сулім В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Сулім В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 клопотання представника ПФ "Ривеніс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду залишено без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 розгляд апеляційної скарги АТ "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 відкладено до 16.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 задоволено заяву представника ПФ "Ривеніс" - адвоката Пащука Володимира Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено провести судове засідання у справі №910/17341/23, призначене на 16.05.2024, в режимі відеоконференції.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

18.03.2024, через систему "Електронний суд", ПФ "Ривеніс" подано відзив на апеляційну скаргу АТ "Укртранснафта", в якому просить суд відмовити в її задоволенні.

Так, у відзиві позивач вказує, що відсутність належних та достатніх доказів надсилання листа відповідачем про необхідність забрати об`єкт оренди не було виключною обставиною, якою керувався суд першої інстанції при ухваленні рішення.

Також, ПФ "Ривеніс" зазначає, що за несвоєчасне повернення майна з оренди в першу чергу відповідає орендар. Як і в суді першої інстанції відповідачем при подачі апеляційної скарги не надано жодних доказів вчинення підготовчих дій, які мали б передувати поверненню майна з оренди та мали бути вчинені відповідачем. Вимоги та доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та поданих стороною позивача доказів.

27.03.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній надає письмові пояснення по суті спору і просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

АТ "Укртранснафта" зазначає, що твердження позивача про те, що відповідач не вчинив попередніх дій для повернення об`єкта оренди є абсурдними, оскільки відповідно до умов договору та вимог законодавства України управитель майна АТ "Укртранснафта" мав здійснити виключно одну попередню дію - забезпечити належний стан майна для його повернення (що і було ним зроблено). Під час повернення орендованого майна 05.05.2023 жодних претензій щодо належного стану спецтехніки від позивача не було.

Також, відповідач зауважує, що визначення ним у листах точного місця повернення спецтехніки доводить намір останнього, в першу чергу, належно виконати умови договору та якомога скоріше повернути позивачу об`єкт оренди, а твердження останнього свідчать виключно про відверте зловживання своїми правами, як орендодавця та недобросовісне здійснення господарської діяльності. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу в ухиленні від його повернення виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 16.05.2024 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.04.2022 між ПФ "Ривеніс" (орендодавець) та АТ "Укртранснафта" (орендар) укладено договір оренди перекачувальної станції на шасі вантажного автомобіля №6, за умовами якого орендодавець зобов`язаний передати в строкове платне користування орендареві 3 (три) одиниці спеціальної техніки.

Згідно з пунктом 4.1 договору орендна плата за користування об`єктом оренди становить 3 600 000,00 грн на рік.

Відповідно до пункту 5.1 Договору об`єкт оренди передається в користування орендарю у строк, що не перевищує 3 (трьох) календарних днів з моменту укладення договору.

За умовами пункту 5.2 договору передання об`єкта оренди в користування та повернення об`єкта оренди з користування оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (в разі використання).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що об`єкт оренди вважається переданим в оренду та поверненим з оренди з моменту підписання обома сторонами відповідного акта приймання-передачі.

Пунктом 6.1 договору встановлено строк оренди об`єкта оренди - 1 календарний рік (365 днів) з моменту прийняття об`єкта оренди.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до завершення строку оренди, визначеного в пункті 6.1 договору, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (пункт 9.1 договору).

На виконання умов договору, 18.04.2022 сторони підписали акти приймання-передачі, за яким орендар прийняв: вантажний спеціальний бортовий автомобіль ПСГ-160 на базі ЗІЛ-130 з номерним знаком НОМЕР_1 , інвентарний №245; вантажний спеціальний бортовий автомобіль ПСГ-160 на базі ЗІЛ-130 з номерним знаком НОМЕР_2 , інвентарний №160; вантажний спеціальний бортовий автомобіль ПСГ-160 на базі ЗІЛ-4314 з номерним знаком НОМЕР_3 , інвентарний №225, в технічно справному стані.

Листом від 18.08.2022 №05-02/20/4500-22 відповідач просив позивача достроково розірвати договір оренди.

Листом від 23.08.2022 №271 позивач повідомив відповідача про відмову у розірвані договору оренди.

У подальшому відповідач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про розірвання договору оренди.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.12.2022 у справі №903/769/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022, відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "Укртранснафта".

Отже, термін дії оренди закінчився 18.04.2023.

04.05.2023 та 05.05.2023 сторонами складено і підписано акти приймання-передачі спецтехніки з орендного користування.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з повернення орендованого майна, на 17 днів (з 19.04.2023 по 05.05.2023 включно), у зв`язку з чим ПФ "Ривеніс" нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача неустойку на підставі статті 785 ЦК України у розмірі 335 342,34 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на відсутність його вини у простроченні повернення орендованої техніки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України договорі є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За змістом частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 18.04.2022 сторони підписали акти приймання-передачі, за яким орендар прийняв: вантажний спеціальний бортовий автомобіль ПСГ-160 на базі ЗІЛ-130 з номерним знаком НОМЕР_1 , інвентарний №245; вантажний спеціальний бортовий автомобіль ПСГ-160 на базі ЗІЛ-130 з номерним знаком НОМЕР_2 , інвентарний №160; вантажний спеціальний бортовий автомобіль ПСГ-160 на базі ЗІЛ-4314 з номерним знаком НОМЕР_3 , інвентарний №225, в технічно справному стані.

Відтак термін дії оренди закінчився 18.04.2023.

04.05.2023 та 05.05.2023 сторонами складено і підписано акти приймання-передачі спецтехніки з орендного користування.

Так, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 335 342,34 грн за період прострочки з 19.04.2023 до 05.05.2023 включно, на підставі статті 785 ЦК України.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач після закінчення строку оренди за договором, а саме 18.04.2023, не виконав своїх зобов`язань з негайного повернення майна, а орендована спецтехніка повернута позивачу 04.05.2023 та 05.05.2023, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі, підписані обома сторонами.

Листом від 27.04.2023 №05-02/23/2856-23 (вже після закінчення строку оренди) відповідач повідомив позивача про місцезнаходження орендованої техніки та пропонував направити свого представника для повернення майна з орендного користування. У той же час належних доказів направлення цього листа відповідач суду не надав.

Позивач повідомив про прибуття свого представника для передачі орендованого майна 04.05.2023.

При цьому, уповноважений представник позивача прибув за адресою місцезнаходження 1 одиниці техніки 04.05.2023, та прийняв відповідне майно з оренди по акту приймання-передачі від цієї ж дати.

Водночас до місцезнаходження решти майна представник позивача прибув лише 05.05.2023, а не у повідомлену ним же дату - 04.05.2023.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування позивачем неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем орендованого за договором майна за період з 19.04.2023 до 03.05.2023 включно, в загальному розмірі 315 616,32 грн.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, на переконання судової колегії, висновок суду першої інстанції, що відповідач не надав належних доказів направлення листа від 27.04.2023 №05-02/23/2856-23 не відповідає наявним в матеріалах справи доказам, які підтверджують факт відправки відповідачем 27.04.2023 на електронну адресу позивача вищенаведеного листа №05-02/23/2856-23 з вимогою невідкладно забрати об`єкт оренди.

Зокрема, у доказах відправки листа АТ "Укртранснафта" від 27.04.2023 №05-02/23/2856-23 міститься: офіційна електронна адреса ПФ "Ривеніс" - ІНФОРМАЦІЯ_1 на яку відправлено лист, дата та час відправки листа - 27.04.2023 о 14:42 год, наявність електронного цифрового підпису відповідача на документі та дата засвідчення документу електронним цифровим підписом, що в свою чергу дає всі правові підстави для встановлення факту відправки даного листа.

У листі від 27.04.2023 №05-02/23/2856-23 відповідач зазначив наступне:

"...18 серпня 2022 року Орендар направив на адресу Орендодавця лист №05-02/20/4500-22 з пропозицією розірвати Договір з проектом додаткової угоди та вимогою повернути авансову оплату за послуги оренди за вирахуванням вартості фактично наданих послуг.

Враховуючи відмову Орендодавця на розірвання Договору, Орендар звернувся до суду за вирішенням питання щодо розірвання Договору в судовому порядку.

Також, Орендодавцю відомо, що орендована техніка Орендарем не використовувалась, опломбована та знаходиться на площадках відстою:

1. ЛВДС "1К" (Львівська обл., Самбірський р-н, с. Страшевичі, вул. Лісова 1) ПСГ-160 АС7258НА (1 одиниця);

2. ЛВДС "5С" (Рівненська обл., Дубенський район, Смизька селищна рада, урочище Дружба, 1) ПСГ-160 НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (2 одиниці).

Відповідно до пункту 6.1 Договору строк оренди Об`єкта оренди - 1 календарний рік (365 днів) з моменту прийняття Об`єкта оренди.

Станом на дату направлення відповідного листа Орендодавець не прибув за місцем зберігання Об`єкту оренди для його отримання.

Враховуючи, що строк оренди сплинув 18 квітня 2023 року, АТ "Укртранснафта" просить невідкладно, але не пізніше 05.05.2023 включно, прибути уповноважених представників ПФ "Ривеніс" до місць зберігання ПСГ-160 на базі ЗІЛ-130 для отримання транспортних засобів із відповідним документальним оформленням повернення Об`єкту оренди. Прошу завчасно письмово повідомити про дату прибуття уповноважених представників ПФ "Ривеніс" та їх контактні дані.".

Отже, наведеним листом відповідач 27.04.2023 вказав Позивачу на те, що: позивачу відомо про місце знаходження об`єкта оренди враховуючи те, що ця обставина встановлена судовими рішення у справі №903/769/22 та не потребує доказуванню, згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України (місцезнаходження спецтехніки відоме позивачу з моменту отримання позовної заяви у справі №903/769/22, до якої було долучено акти опломбування спецтехніки); об`єкт оренди не використовується позивачем з 30.06.2022; з моменту закінчення строку дії договору позивач не прибув до відповідача для отримання об`єкта оренди; необхідність невідкладного направлення представників позивача для отримання об`єкта оренди.

Таким чином, враховуючи, що позивач не з`явився для отримання об`єкта оренди 18.04.2023, відповідач через 8 днів після закінчення строку оренди направив позивачу лист, яким додатково письмово підтвердив/зафіксував свій намір повернути останньому об`єкт оренди.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про безпідставність висновку місцевого господарського суду щодо невиконання відповідачем свого обов`язку з негайного повернення об`єкта оренди, оскільки можливість його повернення залежить також від активних дій позивача.

Як зазначалось вище, згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

До предмета доказування, при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки, в порядку частини 2 статті 785 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №922/2665/17.

Водночас, позивач не надав суду доказів ухилення відповідача від передачі об`єкта оренди або перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди. Сам по собі факт отримання позивачем від відповідача майна з оренди через 15/16 днів після закінчення її строку не є підтвердженням не виконання останнім обов`язку щодо повернення речі та не є підставою для стягнення з нього неустойки, передбаченої статтею 785 ЦК України.

Фактично відповідач звернувся до позивача з листом про необхідність забрати об`єкт оренди через 8 днів після закінчення строку оренди, а сам об`єкт оренди повернуто позивачу згідно з самостійно визначеною ним датою, через 15/16 днів з моменту закінчення строку оренди.

Таким чином, позивач не довів факту порушення відповідачем обов`язку з повернення об`єкта оренди. В свою чергу суд першої інстанції не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази, які обґрунтовують відсутність будь-яких порушень з боку відповідача щодо повернення спецтехніки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу в ухиленні від його повернення виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ "Укртранснафта" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати, які складаються зі сплаченої АТ "Укртранснафта" суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/17341/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Приватної фірма "Ривеніс" (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Січова, будинок 26; ідентифікаційний код 31183529) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2; ідентифікаційний код 31570412) 7 545 (сім тисяч сімсот сорок п`ять) грн 21 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/17341/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 21.05.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Сулім

В.В. Андрієнко