Постанова

від 24.05.2024 по справі 904/4589/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4589/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024р.

(суддя Татарчук В.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 29.01.2024р.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення заборгованості, у розмірі 65 260,74грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін", про стягнення заборгованості в загальному розмірі 65 260,74 грн., з якої: 25321,99 грн. - основного боргу, 612,73 грн. - пені, 503,62 грн. - трьох відсотків річних, 3109,91 грн. - інфляційних втрат, 130,50 грн. - плати за абонентське обслуговування за договором №3159/жб/1 від 01.11.2021р., 30 141,54 грн. - основного боргу, 765,89 грн. - пені, 629,49 грн. - трьох відсотків річних, 3 914,57 грн. - інфляційних втрат, 130,50 грн. - плати за абонентське обслуговування за договором №3159/жб/2 від 01.11.2021р..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Типовими індивідуальними договорами, про надання послуги з постачання теплової енергії, які у позивача обліковуються з відповідачем за реквізитами №3159/жб/1 від 01.11.2021р. та №3159/жб/2 від 01.11.2021р., за період з листопада 2021 р. по березень 2023 р., за послугу з постачання теплової енергії та за період з листопада 2021 р. по березень 2023 р. за послугу з абонентського обслуговування, в частині своєчасної та повної оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, яка складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін" на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" заборгованість, в загальному розмірі 65 260,74грн., з якої: 25 321,99 грн. - основного боргу, 612,73грн. - пені, 503,62грн. - трьох відсотків річних, 3 109,91грн. - інфляційних втрат, 130,50 грн. - плати за абонентське обслуговування за договором №3159/жб/1 від 01.11.2021р., 30 141,54 грн. - основного боргу, 765,89 грн. - пені, 629,49 грн. - трьох відсотків річних, 3 914,57 грн. - інфляційних втрат, 130,50 грн. - плати за абонентське обслуговування за договором №3159/жб/2 від 01.11.2021р. та 2684,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції: помилково зробив висновок, що момент акцептування індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії є його оприлюднення на сайті Позивача та відсутність рішення обрання співвласниками багатоквартирного будинку іншого виду правочину та надавача послуги. В той час як момент акцептування даного договору визначений у п. 4 останнього та обумовлений рядом активних дій з боку споживача (Відповідача), вчинення будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю послуги підписаної заяви-приєднання, сплати рахунка за надану послугу, факт отримання послуги; не звергнув уваги на недотримання сторонами умов п. 4 індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, зокрема на відсутність його акцепту з боку Відповідача та відсутність виконання умов п. 5, які передбачають настання зобов`язання зі сплати заборгованості за постачання теплової енергії.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дослідив Акт обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 22.06.2020р., відповідно до якого Позивач не містить даних щодо кількості стояків приміщення, довжини транзитного трубопроводу, діаметру транзитного трубоопроводу і в той же час зазначає, що транзитний трубопровід приміщення Відповідача заізольований. (Січеславська, 1) Акт обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 21.10.2021р., відповідно до якого транзитний трубопровід приміщення Відповідача заізольований. (п-т Південний,10, прим. 62).

Скаржник вказує, що Позивачем не надано детального помісячного розрахунку як саме визначалась вартість спожитої теплової енергії і з яких складових вона формується з метою встановлення вартості наданих послуг з постачання теплової енергії за кожен вид (опалення приміщення споживача, опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення); в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обсягу спожитого тепла, а використання Позивачем розрахункового способу визначення заборгованості за послуги з теплопостачання відповідно методики №315, на думку Скаржника, є незаконним адже за обома адресами, де розташована нерухомість Відповідача встановлені засоби комерційного обліку теплової енергії.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права на стадії розгляду справи прийняв від Позивача докази по справі без будь-яких пояснень та поновлення строків, формально підійшов до контролю за виконання позивачем процесуальних обов`язків покладених ухвалами суду та проявив упередженість, надав перевагу одній стороні (Позивачу) судового спору перед іншою стороною (Відповідачем), порушивши правила прийняття доказів за встановленими строками, процедурами (ст. ст. 80,118,119,182,194 ГПК України), тим самим, на думку Скаржника, позбавив можливості Відповідача реалізувати свої процесуальні права та обов`язки надати заперечення на відповідь на відзив та письмові пояснення.

Скаржник також вказує на те, що Позивачем не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Так, Скаржник зауважує на тому, що з 2009 року ТОВ «Ювелірна мережа «Рубін» не є споживачем комунальної послуги з постачання теплової енергії. На момент від`єднання ТОВ «Ювелірна мережа «Рубін» від централізованого постачання теплової енергії виконавцем цих послуг був «КПТМ Криворіжтепломережа». З 2009, з моменту від`єднання від централізованої системи теплопостачання та до 2023р., а ні в КПТМ Криворіжтепломережа», а ні в AT «Криворізька теплоцентраль» до ТОВ «Ювелірна мережа «Рубін» претензій не було, про що, на думку Скаржника, свідчить відсутність судових спорів за 14 років. При цьому, на думку Скаржника, факт відсутності отримання послуг з постачання теплової енергії Відповідачу підтверджується вищезазначеними Актами обстеження інженерних систем, які були складені представниками Позивача.

Скаржник наголошує, що теплова енергія, яка надійшла по вул. Січеславська, буд. 1 та пр-т Південний, буд. 10, за період з 01.11.2021р. по 31.03.2023р., та була зафіксована будинковим вузлом комерційного обліку, була розподілена між приміщеннями будинку, підключеними до центральної системи опалення. Відповідачу ця кількість теплової енергії не була розподілена, оскільки Відповідач від`єднаний від системи центрального опалення, а транзитні трубопроводи, що проходять через його приміщення заізольовані.

У відповіді на відзив Скаржник зазначив, що товариство не погоджується з доводами викладеними у відзиві, вказує на те, що між сторонами не укладено індивідуальний договір на отримання теплової енергії, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт отримання послуг ТОВ Ювелірна мережа Рубін, за які Позивач нарахував заборгованість.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, а рішення законним і обгрунтованим, оскільки твердження відповідача про те, що типові індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії, що обліковуються у Позивача № 3159/жб/1 та 3159/жб/2 від 01.11.2021р., не укладалися не відповідає дійсності та вимогам чинного законодавства.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4589/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024р. у справі № 904/4589/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/4589/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою фізичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №327977350 від 04.04.2023 та №327977386 від04.04.2023, а також свідоцтв про право власності на нерухоме майно №19305039 від 20.03.2014 та №19308992 від 20.03.2014 (а.с. 34, 35, 37, 39 том 1) нежитлове приміщення №37 за адресою: вул. Січеславська, буд. 1 у місті Кривий Ріг та нежитлове приміщення №62 за адресою: просп. Південний, буд. 10 у місті Кривий Ріг належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін".

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017р. перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль". У зв`язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018р. внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу. Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011р. «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (копія рішення додається) до ДП «Криворізька теплоцентраль» передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (по новому Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013р. виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку № 9 по вул. Ногіна (Ракітіна), м. Кривого Рогу є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль». Таким чином, наразі, виконавцем послуги теплопостачання для будинку № 1, за адресою: вул. Січеславська у місті Кривий Ріг та будинку № 10, за адресою: просп. Південний у місті Кривий Ріг, є позивач АТ "Криворізька теплоцентраль".

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг, 01.10.2021р. на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Позивач зазначає, що 01.11.2021р. між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін" укладено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії.

Дані типові договори з відповідачем обліковуються за реквізитами №3159/жб/1 від 01.11.2021., за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, буд. 1, прим. 37 та №3159/жб/2 від 01.11.2021р., за адресою: м. Кривий Ріг, просп. Південний, буд. 10, прим. 62 (далі договори).

Відповідно до п. 5 типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України (п. 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору).

Згідно з п. 4 договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до п. 5 договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на втілення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (надалі Методика № 315). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 договору).

Відповідно до п. 30 вказаного договору, плата за послуги постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021. №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Відповідно до п. 41 договору, споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж;) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).

У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу (п. 45 договору).

Згідно з п. 47 договору, оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному ст. 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п. 51, 52 договору).

Відповідно до Акту обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 22.06.2020р., нежитлове приміщення №37 в будинку 1 на вул. Січеславська забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення (а.с. 145 том 1).

Відповідно до Акту обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 21.10.2021р., нежитлове приміщення №62 в будинку 10 на просп. Південний забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення (а.с. 150 том 1).

Проте, з огляду на положення п. 5 договору власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Як зазначає позивач, за період з листопада 2021 р. по березень 2023 р., обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначався як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі. Для п`ятиповерхової будівлі частка складає - 14% (розділ III п. 2 Методики №315). Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до Методики №315 пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об`ємів.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі для індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами -15% та розподіляється між усіма споживачами будівлі (розділ V п. 1,2 Методики №315).

З 01.01.2022р. внесено зміни до Методики №315 та відповідно до розділу IV, п. 8 Методики № 315, який визначає обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, що складає для п`ятиповерхових будинків 25%.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень (розділ IV п. 12 Методики №315).

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення визначається відповідно до розділу II пункт 2.

Факт поставки теплової енергії у період з листопада 2021 р. по березень 2023 р. підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно з рішеннями Виконкому Криворізької міської ради №490 від 22.09.2021р., №158 від 23.03.2022р. про початок та закінчення опалювального сезону 2021/2022 та №760 від 28.09.2022р. про початок опалювального сезону 2022/2023, а також актами від 27.10.2021р. про подачу теплоносія на будівлю, №687 від 01.04.2022р. про припинення подачі теплоносія на будівлю, №623 від 03.11.2022р. про подачу теплоносія на будівлю, №27 від 05.11.2021р. про подачу теплоносія на будівлю, №13 від 01.04.2022р. про припинення подачі теплоносія на будівлю, №55 від 05.11.2022р. про подачу теплоносія на будівлю, №46 від 23.03.2023р. про припинення подачі теплоносія на будівлю (а.с. 20-22, 147-149, 151-154 том 1).

У будинку АДРЕСА_1 встановлено комерційні прилади обліку теплової енергії (а.с. 146, 155, 156 том 1). Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) (а.с. 41, 44, 47, 50, 53, 56, 75, 78, 81, 85, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 129, 132, 135, 139, 143 том 1), на виконання умов зазначених договорів позивач у період з листопада 2021 р. по березень 2023 р. надав відповідачеві послуги теплопостачання на загальну суму 55 463,53 грн., з якої 25 321,99 грн. за договором №3159/жб/1 від 01.11.2021р. по об`єкту вул. Січеславська, буд. 1, прим. 37 та 30141,54 грн. за договором №3159/жб/2 від 01.11.2021р. по об`єкту просп. Південний, буд. 10, прим. 62..Також, позивач надав відповідачеві послуги з абонентського обслуговування за період з листопада 2021 р. по березень 2023 р., на загальну суму 261,00 грн., з якої 130,50 грн. за договором №3159/жб/1 від 01.11.2021 по об`єкту вул. Січеславська, буд. 1, прим. 37 та 130,50грн за договором №3159/жб/2 від 01.11.2021 по об`єкту просп. Південний, буд. 10, прим. 62, відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та актів надання послуг з абонентського обслуговування (а.с. 41,44, 47, 50, 53, 56, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 75, 78, 81, 85, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 129, 132, 135, 139, 143).

Акти приймання передачі теплової енергії (надання послуг) та акти надання послуг з абонентського обслуговування підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).

Позивач зазначає, що всі вищенаведені акти разом із рахунками направлялися відповідачу засобами поштового зв`язку разом із супровідними листами. Як доказ направлення на адресу відповідача вказаних супровідних листів з актами та рахунками позивач надав до суду копії реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції та фіскальних чеків (а.с. 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58-59, 74, 77, 80, 83-84, 87, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 113, 128, 131, 134, 137-139, 141, 142 том 1). Деякі з них, були отримані відповідачем, деякі повернені з відміткою працівників поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання та адресат відмовився від прийняття.

Відповідно до п. 34 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлену теплову енергію, а також за надані послуги абонентського обслуговування не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію у розмірі 55 462,53 грн. та за послуги абонентського обслуговування, у розмірі 261,00 грн., що і стало причиною звернення до суду.

Пунктом 45 договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії, за наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженою належним чином.

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати поставленої теплової енергії, позивач, з посиланням на п. 45 договору, нарахував пеню у розмірі 1378,62 за загальний період з 03.01.2022р. по 15.05.2023р..

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував Відповідачу 3 % річних, за період з 03.01.2022р. по 15.05.2023р., в загальному розмірі 1 133,11 грн. та інфляційні втрати, за той же період, у загальному розмірі 7 024,48 грн..

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача вартості наданих Позивачем послуг постачання теплової енергії та нарахованих Позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені.

Рішення мотивовано тим, що відповідач порушив зобов`язання за укладеним сторонами Типовими індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії в частині оплати у встановлені строки поставленої позивачем теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 275 ГК України, відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

На підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року ( в редакції постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021 року) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 вказаних Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із ч. 7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частинами 4, 5 ст. 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017р. перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль". У зв`язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018р. внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу. Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011р. «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (копія рішення додається) до ДП «Криворізька теплоцентраль» передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (по новому Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013р. виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку № 9 по вул. Ногіна (Ракітіна), м. Кривого Рогу є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль». Таким чином, наразі, виконавцем послуги теплопостачання для будинку № 1, за адресою: вул. Січеславська у місті Кривий Ріг та будинку № 10, за адресою: просп. Південний у місті Кривий Ріг, є позивач АТ "Криворізька теплоцентраль".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін" є власником нежитлового приміщення №37 за адресою: вул. Січеславська, буд. 1 у м. Кривий Ріг та нежитлове приміщення №62, за адресою: просп. Південний, буд. 10 у м. Кривий Ріг, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №327977350 від 04.04.2023р. та №327977386 від 04.04.2023р., а також свідоцтвами про право власності на нерухоме майно №19305039 від 20.03.2014р. та №19308992 від 20.03.2014р. Вказані приміщення знаходиться у багатоквартирному житловому будинку.

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг, 01.10.2021р. на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається через те, що вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин. Докази іншого апелянтом не надано.

Оскільки, як зазначає позивач, протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку № 1, за адресою: вул. Січеславська у місті Кривий Ріг та будинку № 10, за адресою: просп. Південний у місті Кривий Ріг, про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін" фактично укладено типові індивідуальні договори, про надання послуги з постачання теплової енергії.

Позивач зазначає, що дані типові договори з відповідачем обліковуються за реквізитами №3159/жб/1 від 01.11.2021р. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, буд. 1, прим. 37 та №3159/жб/2 від 01.11.2021р., за адресою: м. Кривий Ріг, просп. Південний, буд. 10, прим. 62 (далі договори), за умовами п. 1 яких, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору).

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору).

Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5 договору).

Відповідно до п. 30 договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).

Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному ст. 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги (п. 47 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).

Відповідно до Акту обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 22.06.2020р., нежитлове приміщення №37 в будинку 1 на вул. Січеславська забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення.

Відповідно до Акту обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 21.10.2021р., нежитлове приміщення №62 в будинку 10 на просп. Південний забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення.

Проте, з огляду на положення п. 5 договору, власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Як зазначає позивач, за період з листопада 2021 р. по березень 2023 р., обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначався як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі. Для п`ятиповерхової будівлі частка складає - 14% (розділ III п. 2 Методики №315). Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до Методики №315 пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об`ємів.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі для індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами -15% та розподіляється між усіма споживачами будівлі (розділ V п. 1,2 Методики №315).

З 01.01.2022р. внесено зміни до Методики №315 та відповідно до розділу IV, п. 8 Методики № 315, який визначає обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, що складає для п`ятиповерхових будинків 25%.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень (розділ IV п. 12 Методики №315).

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення визначається відповідно до розділу II пункт 2.

Факт поставки теплової енергії за період з 01.11.2021р. по 31.03.2023р. підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житлові будинки АДРЕСА_2 , згідно з рішеннями Виконкому Криворізької міської ради № 490 від 22.09.2021р., № 158 від 23.03.2022р., про початок та закінчення опалювального сезону 2021/2022 , №760 від 28.09.2022р., про початок опалювального сезону 2022/2023, а також актами від 27.10.2021р., про подачу теплоносія на будівлю, №687 від 01.04.2022р., про припинення подачі теплоносія на будівлю, №623 від 03.11.2022р., про подачу теплоносія на будівлю, №27 від 05.11.2021р., про подачу теплоносія на будівлю, №13 від 01.04.2022р., про припинення подачі теплоносія на будівлю, №55 від 05.11.2022р., про подачу теплоносія на будівлю, №46 від 23.03.2023р., про припинення подачі теплоносія на будівлю.

Позивач зазначає, що в буд. АДРЕСА_1 встановлено комерційні прилади обліку теплової енергії, що підтверджується актами технічного огляду вузла обліку теплової енергії від 09.10.2009р., 15.09.2020р., 21.09.2021р.. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення. У позивача наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого загальною площею нежитлового приміщення №37, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська (Кремлівська), буд. 1, є 136,7 кв.м., а загальною площею нежитлового приміщення №62, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, просп. Південний, буд. 10, є 156,2 кв.м..

Як свідчать матеріали справи, зокрема Акти технічного огляду вузла обліку теплової енергії від 09.10.2009р., 15.09.2020р., 21.09.2021р., в будинку №1 по вул. Січеславська у місті Кривий Ріг та у будинку №10 по просп. Південний у місті Кривий Ріг встановлено комерційні прилади обліку теплової енергії. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначених будинках не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

На виконання умов зазначених договорів позивач, у період з листопада 2021 р. по березень 2023 р., надав відповідачеві послуги теплопостачання, на загальну суму 55 463,53 грн., з якої: 25 321,99 грн. за договором №3159/жб/1 від 01.11.2021р., по об`єкту вул. Січеславська, буд. 1, прим. 37 та 30 141,54 грн., за договором №3159/жб/2 від 01.11.2021р., по об`єкту просп. Південний, буд. 10, прим. 62, що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) (а.с. 41, 44, 47, 50, 53, 56, 75, 78, 81, 85, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 129, 132, 135, 139, 143 том 1).

Також, позивач надав відповідачеві послуги з абонентського обслуговування, за період з листопада 2021 р. по березень 2023 р., на загальну суму 261,00 грн., з якої: 130,50 грн., за договором №3159/жб/1 від 01.11.2021р., по об`єкту вул. Січеславська, буд. 1, прим. 37 та 130,50 грн., за договором №3159/жб/2 від 01.11.2021р., по об`єкту просп. Південний, буд. 10, прим. 62, про що свідчать акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та акти надання послуг з абонентського обслуговування (а.с. 41,44, 47, 50, 53, 56, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 75, 78, 81, 85, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 129, 132, 135, 139, 143).

Матеріали справи свідчать, що вищенаведені акти разом із рахунками направлялися відповідачу засобами поштового зв`язку разом із супровідними листами № 10580/30 від 29.12.2021р., № 551/30 від 20.01.20223р., №2676/30 від 16.02.2022р., № 3031/30 від 15.03.2022р., №4907/30 від 14.06.2022р, № 4908/30 від 14.06.2022р., № 10297/30 від 13.12.2022р., № 10298/30 від 13.12.2022р.№ 212/30 від 11.01.2023р., № 1099/30 від 14.02.2023р., № 1929/30 від 07.03.2023р., № 2776/30 від 05.04.2023р..

Вказані вище акти приймання передачі теплової енергії (надання послуг) підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, в постанові від 22.08.2023р. у cправі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердженості заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію, за період з листопада 2021р. по березень 2023 р, у загальному розмірі 55 463,53 грн. та заборгованості за послуги абонентського обслуговування, у загальному розмірі 261,00 грн., за період з листопада 2021р. по березень 2023 р,.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч.1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

З урахуванням приписів п. 34 договору, строк оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, за період листопад 2021 р. - березень 2023 р., є таким, що настав.

Доказів сплати Відповідачем заборгованості суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за поставлену теплову енергію, в загальному розмірі 55 463,53 грн. та плату за абонентське обслуговування, у загальному розмірі 261,00 грн., за період 01.11.2021р. - 31.03.2023р..

Також, Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, у розмірі 1378,62 грн., за загальний період з 03.01.2022р. по 15.05.2023р..

Відповідно до п.45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

За приписами ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 ст. 231 ГК України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідач контррозрахунку не надав.

Крім того, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних, за період з 03.01.2022р. по 15.05.2023р., в загальному розмірі 1 133,11 грн. та інфляційні втрати, за той же період, у загальному розмірі 7 024,48 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. в справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Доводи Скаржника про відсутність підстав для оплати послуг з постачання теплової енергії, через наявність у спірному приміщенні альтернативного опалення, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до положень п. 5 договору, власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

В п. 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії зазначено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Крім того, підп. п. 41 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Такі ж умови мітяться у п. 41 Типового індивідуального договору постачання теплової енергії, затвердженого Кабінетом міністрів України.

Отже, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Такий правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2020р. у справі № 311/3489/18.

Відтак, з 01.11.2021р. розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень проводиться відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018р. №315 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.12.2018р. за № 1502/32954). Обсяг теплової енергії приміщення з індивідуальним опаленням/приміщення з транзитними мережами опалення на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

На підтвердження зазначеного Позивачем надало суду детальні розрахунки відповідно до кожного приміщення.

Доводи Скаржника про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки прийняв письмові пояснення АТ «Криворізька теплоцентраль» після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, колігією суддів відхиляються, як безпідставні, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.08.2023р. Господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу про відкриття провадження, якою надав ТОВ «ЮМ «РУБІН» 15 днів на надання відзиву на позовну заяву, а АТ «Криворізька теплоцентраль», в свою чергу, 10 дні на надання відповіді на відзив.

Вищенаведену ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету Позивача у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 28.08.2023р. згідно довідки Господарського суду Дніпропетровської області.

На адресу Відповідача копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023р. у даній справі направлено засобами поштового зв`язку.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930022843224, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023р. у даній справі вручена відповідачу 07.09.2023р..

Відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Отже, з моменту вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тобто саме з 08.09.2023р., для Відповідача почався 15-ти денний термін для подання відзиву на позов. Граничний строк подання відзиву на позов спливав 22.09.2023року.

У свою чергу, відзив на позов Відповідач направив на адресу Позивача лише 11.10.2024р., про що свідчить відмітка поштової установи на конверті (а.с.193, т.1).

Позивач стверджує, що відзив на позовну заяву АТ «Криворізька теплоцентраль» отримало 16.10.2023р.

Відповідь на відзив на позовну заяву, АТ «Криворізька теплоцентраль» направило на адресу Відповідача 24.10.2024р., про що свідчить опис вкладення у цінний лист №5001401787830 (а.с. 209,т.1).

Ухвалою від 27.10.2023р. у справі №904/4589/23 Господарський суд Дніпропетровської області вирішив перейти у загальне позовне провадження, призначивши справу до розгляду, та зобов`язав АТ «Криворізька теплоцентраль» надати суду відзив з чіткою вказівкою щодо яких саме об`єктів були надані послуги, а також письмові пояснення яким чином здійснювався розрахунок послуги з постачання теплової енергії з урахуванням актів обстеження інженерних систем нежитлових приміщень, відповідно до яких встановлено відключення відповідача від внутрішньобудинкової системи опалення та наявності у нього засобів індивідуального джерела опалення приміщень.

Ухвалою від 16.11.2023р. Господарський суд Дніпропетровської області зобов`язав Позивача виконати вимоги п. 4 ухвали суду від 27.10.2023р. щодо надання письмових пояснень, яким чином здійснювався розрахунок послуги з постачання теплової енергії з урахуванням актів обстеження інженерних систем нежитлових приміщень, відповідно до яких встановлено відключення відповідача від внутрішньобудинкової системи опалення та наявності у нього засобів індивідуального джерела опалення приміщень.

На виконання вимоги суду, письмові пояснення були направлені Позивачем 30.11.2023р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 5001401777380 та копією чеку.

Відтак, зазначені вище пояснення були направленні на адресу суду до постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023р., про закриття провадження у справі та призначення розгляду справи по суті від 05.12.2024р..

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Водночас за положеннями частини 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процессуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін"..

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна мережа "Рубін" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024р. у справі № 904/4589/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В.Чус

СуддяМ.О.Дармін