Рішення

від 18.04.2024 по справі 904/5221/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024м. ДніпроСправа № 904/5221/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.

та представників:

від позивача: Ярличенко І.В. - самопредставництво;

від відповідача: Доманський В.П. - адвокат;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Бажан В.П. - адвокат;

від третьої особи-3: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Житлово-будівельного кооперативу № 295, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міський комунальний заклад культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14", м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання права власності на нерухоме майно.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 295 та просить:

- визнати право комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на нежитлове приміщення № 594, загальною площею 104,3 кв.м, літ. а (4) ганок з майданчиком по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі;

- визнати право комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на нежитлове приміщення № 595, загальною площею 59,7 кв.м, літ. а (8) ганок по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі;

- визнати право комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на нежитлове приміщення № 596, загальною площею 60,4 кв.м, літ. а (5) ганок по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі;

- визнати право комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на нежитлове приміщення № 597, загальною площею 48,3 кв.м, літ. а (6) ганок по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі (далі спірні об`єкти нерухомості).

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує своїм правом власності на спірні об`єкти нерухомості, набутим на підставі долучених до позову розпорядчих документів щодо будівництва, прийняття в експлуатацію, передання на баланс, присвоєння поштових адрес житловому будинку тощо та неправомірною реєстрацією державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. на підставі рішень від 07.12.2021 №№ 62108797, 62109943, 62109554, від 08.12.2021 № 62120434 спірних об`єктів нерухомості за відповідачем, оскільки рішення про їх передачу останньому позивачем не приймалося.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на спірні об`єкти нерухомості;

- заборони державним реєстраторам, Житлово-будівельному кооперативу № 295 та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) з відчуження, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на спірні об`єкти нерухомості;

- заборони державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії, передбачені чинним законодавством), окрім дій щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову у цій справі щодо спірних об`єктів нерухомості;

- заборони державним виконавцям, приватним виконавцям, Житлово-будівельному кооперативу № 295 та будь-яким особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення (звільнення) спірних об`єктів нерухомості.

Обгрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає про те, що за результатом перегляду справи № 904/2160/22 постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу № 295 задоволено. Зобов`язано Міський комунальний заклад культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14" звільнити нежитлові приміщення № 139 (нова нумерація № 594), № 140 (нова нумерація № 595), № 141 (нова нумерація № 596), № 142 (нова нумерація № 597), які розташовані за адресою: вул. Велика Діївська, 40 у м. Дніпрі та перебувають у власності Житлово-будівельного кооперативу №295. У задоволенні зустрічного позову про скасування рішень державного реєстратора та припинення права власності відмовлено.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.08.2023 зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/2160/22.

З огляду на викладене заявник доходить висновку, що існує реальна можливість виселення Міського комунального закладу культури Дніпровська дитяча музична школа №14 із займаних приміщень, якими є спірні об`єкти нерухомості.

Ухвалою суду від 29.09.2023, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

У відзиві на позов, який надійшов до суду 17.10.2023, представник відповідача проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити повністю (а.с. 1 - 12 т. 2).

При цьому посилається на таке.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №209§21 від 31.03.1980 затверджено акт державної комісії від 31.03.1980 про прийняття в експлуатацію 9-ти поверхового 136-ти квартирного житлового будинку № 13И ЖБК-295 разом із вбудованими приміщеннями з передачею цього будинку в цілому на баланс саме ЖБК № 295. Інших рішень про передачу приміщень з балансу ЖБК № 295 не існувало та не існує.

Відтак, відповідач вважає, що з березня 1980 року він є власником спірних нежитлових приміщень.

У 2016 році Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на адресу ЖБК № 295 надіслано лист від 18.04.2016 № Х-21 з повідомленням про те, що житловий будинок (без будь-яких застережень) не є об`єктом комунальної власності та перебуває на балансі ЖБК №295 (а.с. 35т. 2).

Також у ЖБК № 295 в наявності виписка з облікової книги про реєстрацію багатоквартирного будинку від 14.04.2011, відповідно до якої Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради підтверджує, що житловий будинок літ. А-9, розташований у місті Дніпропетровську по вул. Братів Трофімових, 40 (після перейменування - Велика Діївська, 40) зареєстрований за ЖБК №295 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.06.2003 № 1549 "Про проведення реєстрації багатоквартирних будинків, що перебувають на утриманні об`єднань співвласників (власників квартир і нежитлових приміщень) або юридичних осіб-балансоутримувачів незалежно від форм власності".

За зверненням ЖБК № 295 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. були прийняті рішення від 07.12.2021 №№ 62108797, 62109943, 62109554 та від 08.12.2021 № 62120434 про державну реєстрацію права приватної власності ЖБК № 295 на нежитлові приміщення №№ 592, 595, 596, 597 у буд. АДРЕСА_1 .

Наказом Міністерства юстиції України від 11.04.2023 № 1297/5 "Про задоволення скарги" задоволено скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 13.01.2022 № 6/1-3 та скасовано указані рішення державного реєстратора.

Зазначений наказ Міністерства юстиції України оскаржений відповідачем у судовому порядку (справа Господарського суду міста Києва № 904/2414/23).

Щодо цих обставин відповідач зауважує, що факт державної реєстрації права власності та його скасування наказом Міністерства юстиції України не спростовує наявності у ЖБК № 295 права власності на спірні нежитлові приміщення.

Окремо відповідач заявляє, що державна реєстрація за ним права власності на нежитлове приміщення № 594 не скасована і є чинною, що на думку відповідача свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту стосовно цього об`єкта нерухомості і наявність додаткової підстави для відмови у позові.

За результатом судового провадження у справі № 904/2160/22, а саме за наслідком апеляційного перегляду, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022, позовні вимоги ЖБК № 295 задоволено: зобов`язано Міський комунальний заклад культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14" звільнити нежитлові приміщення № 139 (нова нумерація № 594), № 140 (нова нумерація № 595), № 141 (нова нумерація № 596), № 142 (нова нумерація № 597), які розташовані в буд. 40 по вул. Діївській у м. Дніпрі та перебувають у власності Житлово-будівельного кооперативу № 295; у задоволенні зустрічного позову Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14" до ЖБК № 295 про скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. від 07.12.2021 №№ 62110407, 62109943, 62109554, від 08.12.2021 № 62120434 про реєстрацію права приватної власності за ЖБК № 295 нежитлових приміщень №№ 594, 595, 596, 597 відповідно та про припинення права власності відмовлено.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем за первісним позовом не надано, а матеріали справи не містять правовстановлювальних документів, інших доказів (зокрема фінансування будівництва спірного приміщення за рахунок державних коштів, прийняття його до комунальної власності у встановленому законом порядку), які б свідчили про наявність підстав для визнання права комунальної власності на спірні приміщення.

За вказаних обставин відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції вже прийняв рішення про право власності ЖБК № 295 щодо спірних нежитлових приміщень і встановив дану обставину в резолютивній частині постанови.

За результатом судового провадження у справі № 904/2161/22, а саме за наслідком апеляційного перегляду, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2023 залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022, згідно з яким стягнуто з Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14" на користь Житлово-будівельного кооперативу № 295 заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 1 від 10.02.2020 у сумі 22099,08 грн разом із судовим збором у сумі 1836,13 грн та відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди № 1 від 10.02.2020.

При цьому відповідач стверджує, що матеріалами указаної справи підтверджено його право власності на житловий будинок та набуття права колективної власності на нього разом зі спірними нежитловими приміщеннями.

Підсумовуючи свої заперечення проти позову, відповідач акцентує увагу суду на тому, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірні нежитлові приміщення з підстав статті 392 Цивільного кодексу України не підтверджені належними, допустимими доказами.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 30.10.2023, позивач не погоджується з доводами відповідача й наполягає на своєму праві власності на спірні нежитлові приміщення відповідно до наданих ним доказів.

Правомірність обраного ним способу захисту позивач підтверджує, посилаючись на статті 15, 392 Цивільного кодексу України (а.с. 68 71 т. 2).

06.11.2023 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС відповідач подав заперечення, в яких, аналізуючи чинне на час спірних правовідносин законодавство, а саме ЦК УРСР, Типовий статут житлово-будівельних кооперативів (затв. постановою Ради Міністрів УРСР № 1065 від 10.09.1962), наказ Державного комітету по цивільному будівництву і архітектурі при Держбуді СРСР № 81 від 20.05.1965 "Про затвердження вказівок про проектування, будівництво і визначення вартості кооперативних житлових будинків і квартир", доходить наступного висновку:

фінансування та будівництво нежитлових приміщень могло мати місце, якщо таке будівництво та фінансування було погоджено безпосередньо з членами житлово-будівельного кооперативу;

вартість робіт з будівництва таких нежитлових приміщень після його закінчення, відноситься на баланс підприємства (установи, організації), яке буде здійснювати експлуатацію приміщень;

за наданими позивачем доказами вбачається відсутність будь-яких документів, які б вказували та підтверджували, що ЖБК № 295 погоджувало фінансування нежитлових приміщень за рахунок державних коштів; відсутність будь-яких документів, які б вказували та підтверджували, що спірні нежитлові приміщення, а саме вартість їх робіт була передана на баланс іншим організаціям (підприємствам, установам), окрім як безпосередньо самому ЖБК №295 (рішення виконавчого комітету Дніпропетровської ради народних депутатів від 31.03.1980 № 209§21).

Відтак, відповідач вважає, що позивачем не доведена належність спірних нежитлових приміщень до комунальної власності (а.с. 109 111 т. 2).

Третя особа-2 - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради у поданих до суду 31.10.2023 поясненнях позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю (а.с. 83 86 т. 2).

Треті особи-1, 3 письмових пояснень щодо позову або відзиву не подали.

29.09.2023 представник позивача подав письмове клопотання про витребування у Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради інвентаризаційної справи № 1875 на нежитлові приміщення 139, 140, 141, 142 у будинку № 40 по вул. Братів Трофімових у м. Дніпрі, копію якої ним було долучено до позовної заяви (а.с. 120 - 128, 217-218 т. 1).

Зазначене клопотання заявлено "з метою встановлення об`єктивної істини у справі" (а.с. 218 т. 1).

За результатом обговорення у підготовчому засіданні з іншими учасниками справи клопотання представника позивача протокольною ухвалою від 21.11.2023 у його задоволенні судом відмовлено за відсутності правових підстав (а.с. 137 т. 2).

30.10.2023 від представника відповідача адвоката Доманського В.П. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому заявник із посиланням на пункт 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) просить зупинити провадження у справі № 904/5221/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 904/2414/23 за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 295 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 11.04.2023 за № 1297/5 "Про задоволення скарги" (а.с. 48 50 т. 2).

Ухвалою суду від 31.10.2023 клопотання заявника було повернуто без розгляду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 170 ГПК України (а.с. 81-82 т. 2).

13.11.2023 відповідач повторно подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 904/2414/23 за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 295 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 11.04.2023 за № 1297/5 "Про задоволення скарги", яким було задоволено скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 13.01.2022 № 6/1-3 й скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. від 07.12.2021 №№ 62108797, 62109943, 62109554 та від 08.12.2021 № 62120434 про реєстрацію за Житлово-будівельним кооперативом №295 спірних об`єктів нерухомості (а.с. 117 - 119 т. 2).

Ухвалою суду від 21.11.2023 у задоволенні клопотання відповідача відмовлено (а.с. 139-140 т. 2).

11.12.2023 представник відповідача подав клопотання про залишення позову без руху з підстав частини одинадцятої статті 176 ГПК України у зв`язку з відсутністю належних і допустимих доказів щодо сплати позивачем судового збору у розмірі, який би відповідав дійсній вартості спірного майна (а.с. 158 - 163 т. 2).

Ухвалою суду від 04.01.2024 у задоволенні клопотання відповідача відмовлено (а.с. 219 221 т. 2).

Під час підготовчого засідання 12.12.2023 представник позивача подав письмове клопотання про витребування судом у Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради доказів - інвентаризаційної справи № 1875 на нежитлові приміщення 139, 140, 141, 142 у будинку № 40 по вул. Братів Трофімових у м. Дніпрі (а.с. 182 - 185 т. 2).

Ухвалою суду від 04.01.2024 клопотання позивача залишено без розгляду з підстав частини другої статті 118 ГПК України (а.с. 215, 228-229 т. 2).

03.01.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС представник позивача подав чергове письмове клопотання про витребування судом у Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради доказів - інвентаризаційної справи №1875 на нежитлові приміщення 139, 140, 141, 142 у будинку № 40 по вул. Братів Трофімових у м. Дніпрі (а.с. 200-201 т. 2).

Ухвалою суду від 04.01.2024 клопотання позивача залишено без розгляду з підстав частини другої статті 118 ГПК України (а.с. 216, 236-237 т. 2).

Ухвалою суду від 29.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 31.10.2023, після чого підготовче засідання відкладалося на 21.11.2023, 12.12.2023, 04.01.2024.

Ухвалою суду від 04.01.2024 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 25.01.2024 з наступним відкладенням розгляду справи на 15.02.2024, за результатом якого судом оголошувалася перерва до 07.03.2024, 20.03.2024, 02.04.2024, 18.04.2024.

19.03.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС представник відповідача адвокат Доманський В.П. подав додаткові докази у справі на підтвердження перебування спірних приміщень у володінні відповідача з 1980 року, серед яких інвентаризаційна картка обліку основних засобів, бухгалтерська довідка, договори оренди за 2016, 2019 роки, листування з орендарем третьою особою-1 у справі щодо орендної плати, виписки по банківському рахунку тощо (а.с. 38 83 т. 3).

Зазначені докази подані у відповідь на підтвердження пояснень представника відповідача під час розгляду справи по суті на запитання суду під час з`ясування обставин у справі стосовно доказів на утримання спірних нежитлових приміщень з моменту прийняття будинку в експлуатацію.

За частиною п`ятою статті 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

У судове засідання 18.04.2024 представники третіх осіб-1, 3 не з`явилися, про дату, час і місце засідання суду повідомлялися належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 ГПК України шляхом надсилання ухвали суду до їхніх електронних кабінетів, про що в матеріалах справи наявні відповідні довідки.

За частиною першою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За вказаних обставин неявка представників третіх осіб-1, 3 не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Під час розгляду справи по суті представники сторін надали пояснення, аналогічні тим, що зазначені в поданих до суду заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 6789 від 23.01.1980 року "Про затвердження житлово-будівельного кооперативу № 295" з метою забезпечення житлом робочих і службовців заводів ім. В.І. Леніна, агрегатного, тепловозоремонтного, електротехнічного обладнання, комбайнового, тресту "Укрметалургремонт" та відділу культури міськвиконкому вирішено затвердити житлово-будівельний кооператив № 295 при виконкомі міської ради народних депутатів на будівництво 136 квартирного дев`ятиповерхового житлового будинку (будівельний номер № 13-И) на житловому масиві "Комунар" (а.с. 39 т. 1).

Головним управлінням Капітального будівництва Дніпропетровського міськвиконкому було складено та затверджено внутрішньобудинковий титульний список на 1980 рік (Забудова МКР Комунар 1А). У графі № 1 "Найменування підприємств, пускових комплексів, черг об`єктів та витрати" зазначені (серед іншого) вбудовані приміщення в житловому будинку № 13И. Цей список складено для надання щорічно фінансуючій установі - СТРОЙБАНКУ СРСР (а.с. 24 т. 1).

Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів УРСР прийнято рішення № 209§21 від 31.03.1980 року "Про затвердження акта державної комісії про приймання в експлуатацію житлового будинку № 13и ЖБК-295 у мікрорайоні "Комунар-1а"житлового масиву "Петровський" у Ленінському районі", яким затвердежно акт державної комісії від 31.03.1980 року про приймання в експлуатацію 9-ти поверхового 136-ти квартирного житлового будинку № 13и ЖБК-295 у мікрорайоні "Комунар-1а" житлового масиву "Петровський" загальною площею 7411 кв.м та житловою площею 4831 кв.м із вбудованими приміщеннями - вбудований ЖЕК загальною площею 155 кв.м, приміщення для роботи з населенням загальною площею 132 кв.м та піонерською кімнатою загальною площею 56 кв.м, збудованого домобудівним комбінатом № 1 для УКСу виконкому. Дозволено УКСу міськвиконкому ввести в експлуатацію житловий будинок, прийнятий за актом державної комісії, затвердженим цим рішенням та передати його на баланс Житлово-будівельному кооперативу № 295 (а.с. 23 т. 1).

25.05.1984 року розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 139/1р «Про впорядкування поштової нумерації існуючим та тим, що будуються спорудам мікрорайона "Комунар" у Ленінському районі» житловому будинку (будівельний № 13) присвоєно поштовий номер за адресою: вул. Братів Трофімових № 40 (а.с. 36 - 38 т. 1).

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 897-р від 26.11.2015 року "Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська" відбулося перейменування топонімів м.Дніпропетровська. Згідно з Додатком до вказаного розпорядження вулицю Братів Трофімових перейменовано на вулицю Велика Діївська (а.с. 49 - 52 т. 1).

Згідно з розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 22.07.1983 року № 206-р музичну школу № 14 було вирішено розмістити у приміщенні, що займає житлово-експлуатаційне об`єднання Ленінського району за адресою житловий масив Комунар, 13И. Після закінчення будівництва нової будівлі лабораторії інституту "Укрвостоксинтез", яку було заплановано ввести в експлуатацію в серпні 1984 року, стару будівлю лабораторії за адресою Червоній Камінь, 13 вирішено передати музичній школі № 14 (а.с. 40 т. 1).

Відповідно до пункту 1 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 544 від 17.04.1997 року "Про передачу на баланс закладам культури та клубам школярів приміщень, в яких вони розташовані" передано на баланс закладам управління культури та мистецтв виконкому та центрам роботи за місцем мешкання комітету у справах молоді виконкому, які фінансуються з міського бюджету, приміщення міської комунальної власності, де вони розташовані з гідно з Додатками 1, 2. Зокрема, відповідно до Додатку 2 по Ленінському району указано "ДМШ 14" за адресою: вул. Братів Трофімових, 40 (а.с.41 48 т. 1)

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 року "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" затверджено перелік об`єктів комунальної власності, серед яких у розділі VI "Перелік закладів культури" в Ленінському районі ДМШ № 14 за адресою: ж/м Комунар, 13-е (а.с. 60 - 68 т. 1).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/10 від 18.06.2003 року внесені зміни до рішення міської ради № 46 від 27.11.1991 у частині розділу VI «Перелік закладів культури» шляхом викладення його в новій редакції. Зокрема, одним із об`єктів комунальної власності в Ленінському районі зазначено Міський комунальний заклад культури Дніпропетровська дитяча музична школа № 14 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 40 (а.с. 77 - 86 т. 1).

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1549 від 19.06.2003 "Про проведення реєстрації багатоквартирних будинків, що перебувають на утриманні об`єднань співвласників (власників квартир і нежитлових приміщень), або юридичних осіб балансоутримувачів незалежно від форм власності" житловий будинок літ А-9, що розташований у місті Дніпропетровську по вул. Братів Трофімових, 40, у квітні 2011 року було зареєстровано Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради за Житлово-будівельним кооперативом № 295 (код ЄДРПОУ 23068638) за реєстровим № 4982-88 з відповідним записом в облікову книгу № 49 ЖЮ (а.с. 31-32 т. 2).

За інформацією цього ж бюро технічної інвентаризації, викладеною в його листі № 7506 від 17.06.2021 на запит ЖБК № 295, станом на 31.12.2012 відсутні відомості про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення №№ 139, 140, 141, 142, що знаходяться на першому поверсі житлового будинку літ. А-9 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, буд. 40 (а.с.36 т. 2).

З інвентаризаційної справи № 1875 на будинок № 40 по вул. Братів Трофімових у м. Дніпропетровську (Ленінський район), квартал 1010, ЖБК 295, станом на 03.07.2002 у будинку 40 (літ. А-9) на першому поверсі розташовані нежитлові приміщення: № 139 загальною площею 106,0 кв.м, № 140 загальною площею 59,7 кв.м; № 141 загальною площею 60,4 кв.м; № 142 загальною площею 48,3 кв.м (а.с. 120 - 128 т. 1).

За результатом поточної інвентаризації, здійсненої станом на 27.07.2021 інженером з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна Карапетян М.Є., нежитлові приміщення №№139, 140, 141, 142 у будинку № 40 по вул. Велика Діївська у м. Дніпрі змінили свою нумерацію на №№ 594, 595, 596, 597 відповідно (далі спірні нежитлові приміщення) (а.с. 129 т.1, а.с. 37 т. 2).

Зазначена інформація про спірні нежитлові приміщення підтверджується відомостями з Єдиної бази даних звітів про оцінку, згідно з якими: нежитлове приміщення № 594, ганок з майданчиком (а4) загальною площею 104,3 кв.м; нежитлове приміщення № 595, ганок (а8) загальною площею 59,7 кв.м; нежитлове приміщення № 596, ганок (а5) загальною площею 60,4 кв.м; нежитлове приміщення № 597, ганок (а6) загальною площею 48,3 кв.м (а.с. 90 113 т. 1).

07.12.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62110407, а саме: рішення про реєстрацію права власності за Житлово-будівельним кооперативом № 295 на нежитлове приміщення № 594 загальною площею 104,3 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-9 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд.40; форма власності приватна, розмір частки 1/1, дата й час державної реєстрації 03.12.2021 (а.с. 15-16, 196-197 т. 1).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номери Інформаційних довідок 347857213, 347857322, 347857424), а також обставинами справи № 904/2160/22, які суд приймає відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, підтверджується посилання позивача у цій справі на реєстрацію 03.12.2021 за відповідачем інших спірних нежитлових приміщень.

Так, 07.12.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62109943, а саме: рішення про реєстрацію права власності за Житлово-будівельним кооперативом № 295 на нежитлове приміщення № 595 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 40, форма власності приватна, розмір частки 1/1.

07.12.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62109554, а саме: рішення про реєстрацію права власності за Житлово-будівельним кооперативом № 295 на нежитлове приміщення № 596 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд.40, форма власності приватна, розмір частки 1/1.

08.12.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62120434, а саме: рішення про реєстрацію права власності за Житлово-будівельним кооперативом № 295 на нежитлове приміщення № 597 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд.40, форма власності приватна, розмір частки 1/1.

Указані рішення прийняті приватним нотаріусом на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів УРСР № 209§21 від 31.03.1980 року (а.с. 17 - 22 т. 1, 13 - 17 т. 2).

За скаргою Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 13.01.2022 № 6/1-3 наказом Міністерства юстиції від 11.04.2023 № 1297/5 скасовані, серед інших, рішення №№ 62109943, 62109554 від 07.12.2021, № 62120434 від 08.12.2021, прийняті приватим нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Стаднік І.Л. (а.с.114 т.1).

При цьому рішення приватного нотаріуса 62110407 про реєстрацію права власності за Житлово-будівельним кооперативом № 295 на нежитлове приміщення № 594 загальною площею 104,3 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 40, не оскаржувалося та не скасовувалося. Відтак, на цей час це приміщення зареєстроване на праві власності за відповідачем та за фактом реєстраційного посвідчення перебуває у його володінні.

Згідно з висновком Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23.11.2022, покладеного в основу наказу Міністерства юстиції України, розпорядження № 139/1р від 25.05.1984, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів УРСР, що було додано (зокрема) до заяви про державну реєстрацію спірних нежитлових приміщень, не давало змоги встановити факт виникнення у ЖБК № 295 права власності на ці нежитлові приміщення (а.с. 116 т. 1).

Наказ Міністерства юстиції України від 11.04.2023 № 1297/5 став підставою для скасування 11.04.2023 зареєстрованого за відповідачем права власності на нежитлові приміщення №№ 595, 596, 597 із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав, що підтверджується Інформаційними довідками з цього реєстру 347857213, 347857322, 347857424 (а.с.17 - 22 т. 1).

Факт реєстрації за відповідачем спірних нежитлових приміщень з наступним частковим скасуванням зареєстрованого за ним права власності, а також надані позивачем докази в обґрунтування набуття ним права власності на спірні нежитлові приміщення позивач вважає достатніми правовими підставами для звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності з підстав статті 392 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Предметом доказування є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю підстав для визнання за позивачем права власності на спірні нежитлові приміщення з підстав статті 392 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом указаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17 (п. 17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 під час перегляду справи №344/16879/15-ц дійшла висновку, що позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлювальних документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 522/102/13-ц (провадження № 14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц (провадження № 14-268цс19).

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений позивачем спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, а також висновку Великої Палати Верховного Суду в її постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608,18 (п. 78) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

За нормативними приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, недопустимі докази це докази, отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування.

Сторонами не оспорюється рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів УРСР № 209§21 від 31.03.1980 року, яким затверджено акт державної комісії про приймання в експлуатацію житлового будинку № 13и ЖБК-295 разом із вбудованими спірними нежитловими приміщеннями.

Згідно з частиною четвертою статті 86 Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР) в редакції від 18.07.1963, чинного на час прийняття указаного рішення виконкому, власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Відповідно до статті 87 цього Кодексу соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій. Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження. Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Статтею 89 ЦК УРСР передбачено, що державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

За частинами першою, другою статті 94 ЦК УРСР колгоспи, інші кооперативні організації, їх об`єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів. Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, належить виключно самим власникам.

Відповідно до статті 97 ЦК УРСР профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Виникнення і припинення права власності було врегульовано главою 12 ЦК УРСР.

Зокрема, за статтею 128 ЦК УРСР, яка визначає момент виникнення права власності у набувача майна за договором (із змінами, внесеними Указом ПВР № 278-11 від 20.05.85) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Отже, станом на березень 1980 року можливість набуття міською радою права на нерухомість допускалася лише у державній (загальнодержавній) формі.

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов`язки виникають:

з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;

в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок інших дій громадян і організацій;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Відтак, можливість виникнення у міської ради права на спірні нежитлові приміщення допускалася якщо не на підставі адміністративного акту, то на підставі договору (щонайменше з підрядною організацією), який би містив істотні умови (в тому числі й щодо фінансування), відповідає закону та є логічним (поза розумних сумнівів).

Тому, момент виникнення у позивача права власності на спірне нерухоме майно повинен підтверджуватися фактом його передачі за результатом виконання такого договору (в тому числі й щодо фінансування).

З наявних у справі доказів підтверджується факт передачі житлового будинку № 13и (будівельний номер) разом із вбудованими нежитловими приміщеннями у мікрорайоні "Комунар-1а", з наступним присвоєнням поштової нумерації за встановленою (з перейменуванням) поштовою адресою: м. Дніпро, вул. Братів Трофімових (Діївська), буд. 40, однак не позивачу, а Житлово-будівельному кооперативу № 295 для прийняття на баланс.

Фінансування будівництва спірних нежитлових приміщень позивачем чи на його користь державними органами, установами, організаціями, до сфери управління яких ці спірні нежитлові приміщення на момент забудови могли входити, жодними доказами позивачем не підтверджено.

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів УРСР № 209§21 від 31.03.1980 року цей житловий будинок разом із вбудованими нежитловими приміщеннями був прийнятий відповідачем на баланс та відповідно облікований, що підтверджується копією інвентарної картки обліку основних засобів від 28.04.1980 (а.с. 65 т. 3).

За обліковими даними інвентарної картки джерелом придбання (фінансування) прийнятого на баланс житлового будинку із вбудованими приміщеннями указані пайові внески членів ЖБК.

Зазначена інформація відображена ЖБК № 295 також і в інвентарній книзі обліку основних засобів (а.с. 66-67 т. 3).

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990 р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26 березня 1991 р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 5 листопада 1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю".

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності); установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю; Міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, зобов`язані здійснити до 1 січня 1992 р. передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Пунктом 3 указаної постанови Кабінету Міністрів України також установлено, що:

розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів;

розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів;

передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. № 285 "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Зокрема, згідно з підпунктом а) пункту 5 постанови Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. № 285 "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд" (із змінами, внесеними згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 414 від 16.12.87) передача будинків і споруд провадиться: міністерствами, державними комітетами і відомствами УРСР міністерствам, державним комітетам і відомствам СРСР та виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів - за рішенням цих міністерств, державних комітетів, відомств УРСР, попередньо погодженим, відповідно, з міністерством, державним комітетом і відомством СРСР, виконавчим комітетом обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

Міністерства, державні комітети і відомства УРСР, виконавчі комітети обласних, Київської, Севастопольської міських Рад народних депутатів приймають будинки і споруди, які передають їм міністерства, державні комітети і відомства СРСР, за попередньо погодженими рішеннями.

Пунктом 6 постанови Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. № 285 передбачено, що Міністерства, державні комітети, відомства УРСР і виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів передають кооперативним та іншим громадянським організаціям (за погодженням з центральними органами цих організацій) і приймають від них будинки і споруди.

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів передають і приймають будинки і споруди з дозволу виконавчого комітету обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. № 678 "Про порядок передачі державного майна" (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482), яким затверджено Положення про порядок передачі державного майна (далі Положення), втратила чинність постанова Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. № 285.

За змістом пунктів 2, 3 цього Положення предметом передачі можуть бути окремі інвентарні об`єкти із загальнодержавної власності у власність адміністративно-територіальних одиниць та навпаки на підставі рішень Кабінету Міністрів України.

За змістом пункту 2 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" об`єктом передачі можуть бути, серед іншого, також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) та за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території), яке було передано або передається для розміщення апарату державного органу тощо.

Жодних доказів на підтвердження дотримання чи то вчинення заходів для дотримання зазначеного порядку приймання спірних нежитлових приміщень на етапі законодавчо передбаченого розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) позивачем суду не надано.

Отже, надані позивачем докази не підтверджують набуття ним спірних нежитлових приміщень у комунальну власність ні на етапі забудови житлового будинку, ні в процесі розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) й відповідно не обґрунтовано та не доведено порушення його прав та інтересів.

Крім того, положення статті 392 ЦК України спрямовані на захист існуючого права власності, однак не встановлюють способу його набуття, як цього намагається довести позивач.

Відповідно до частини першої статті 384 ЦК України усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку.

Спільним майном будинку кооперативу є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку кооперативу, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників будинку кооперативу та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований будинок кооперативу та його прибудинкова територія, з моменту державної реєстрації таких прав відповідно до закону.

Позивач у справі не спростував призначення спірних нежитлових приміщень, зокрема на етапі забудови житлового приміщеня, з іншою метою, ніж для задоволення потреб усіх співвласників будинку кооперативу.

За таких обставин правові підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, окремо щодо позову про визнання права власності на нежитлове приміщення № 594, загальною площею 104,3 кв.м, літ. а (4) ганок з майданчиком по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі суд зазначає про таке.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити з його ефективності, тобто відповідності такого способу захисту змісту порушеного права, характеру правопорушення та можливості забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 (№ 61-268св21).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено в постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, належним способом захисту прав власника, який не може зареєструвати своє право на об`єкт нерухомості, оскільки наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно є позов про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою (п. 80).

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту щодо спірного нежитлового приміщення № 594, загальною площею 104,3 кв.м, літ. а (4) ганок з майданчиком по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі, суд доходить висновку про його неефективність, що додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір у сумі 120814,16 грн (8054277,18х1,5% = 120814,16) за подання позову до суду , покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до Житлово-будівельного кооперативу № 295 про визнання права комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на: нежитлове приміщення № 594, загальною площею 104,3 кв.м, літ. а (4) ганок з майданчиком по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі; нежитлове приміщення № 595, загальною площею 59,7 кв.м, літ. а (8) ганок по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі; нежитлове приміщення № 596, загальною площею 60,4 кв.м, літ. а (5) ганок по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі; нежитлове приміщення № 597, загальною площею 48,3 кв.м, літ. а (6) ганок по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 120814,16 грн за подання позову до суду покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.05.2024.

Суддя І.І. Колісник