Рішення

від 22.05.2024 по справі 904/389/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024м. ДніпроСправа № 904/389/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Московська О.Г.;

від відповідача: Страх Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Кам`янської міської ради (м. Кам`янське Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кам`янська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати укладеним договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вулиця Широка, 351-В, загальною площею 3,5640 га, для розміщення будівель та споруд, в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- рішенням Кам`янської міської ради від 28.11.2014 № 1145-57/VI ТОВ "КИ.МОД" надано на умовах оренди земельну ділянку за адресою: вулиця Широка, 351-В, м.Кам`янське, кадастровий номер 1210400000:03:035:0274, загальною площею 3,5640 га для розміщення будівлі та споруд, КВЦПЗ - 11.02;

- на підставі рішення № 1145-57/VІ між ТОВ "КИ.МОД "та Кам`янською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки № 13027;

- 16.09.2020 на підставі договору № 1791 ТОВ "КИ.МОД" продало ТОВ "ДНФ" будівлі та споруди, а саме: будівлю КПП 1, Б-1, площею 61.1 кв. м; побутову будівлю, В-1, площею 50,8 кв. м; контрольно-пропускний пункт № 4, Г-1, площею 14,8 кв. м; склад пропану, Д-1, площею 55,6 кв. м; санітарно - гігієнічний комплекс, Е-1, площею 33,7 кв. м; склад, Ж-1, площею 7,1 кв. м; трансформаторну підстанцію, З-1, площею 32,5 кв. м; навіс, і; споруди, №5,7-15; майданчики, № 2-4; дорогу, № 6; тротуар I;

- після оформлення нотаріально договору купівлі-продажу майна від ТОВ "КИ.МОД" до ТОВ "ДНФ", у відповідності до приписів статті 120 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оренду землі", статті 377 Цивільного кодексу України, не відбулося автоматичного переходу права оренди спірної земельної ділянки від ТОВ "КИ.МОД" до ТОВ "ДНФ", нотаріусом не було здійснено заміни користувача земельної ділянки, а в подальшому, і відповідач в добровільному порядку не провів відповідну реєстрацію речового права щодо користування спірною земельною ділянкою та не уклав з міською радою відповідний договір оренди. Отже, відповідач має у власності той самий об`єкт нерухомого майна, який раніше використовував ТОВ "КИ.МОД", і який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0274, тобто відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою, якою раніше користувався також ТОВ "КИ.МОД";

- для врегулювання земельних правовідносин між користувачем та міською радою рішенням Кам`янської міської ради від 16.06.2023 № 1122-35/VІІІ "Про вилучення з користування земельних ділянок у ТОВ "КИ.МОД" та передачі в користування на умовах оренди земельних ділянок ТОВ "ДНФ" було надано право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вулиця Широка, 351-В, м. Кам`янське, кадастровий номер 1210400000:03:035:0274 (далі - рішення № 1122-35/VІІІ). ТОВ "ДНФ" на підставі рішення 1122-35/VІІІ було передано у користування ту ж саму земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:03:035:0274 , в тих самих межах, якою користувався ТОВ "КИ.МОД" до оформлення договору купівлі продажу;

- відповідно до підпункту 6.1. пункту 6 рішення 1122-35/VІІІ міська рада зобов`язала землекористувачів, зокрема, відповідача, укласти протягом 60-ти днів після прийняття цього рішення в департаменті комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, у встановленому порядку документи на землекористування (договори, угоди), шляхом надання оригіналу витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого в поточному році. Таким чином, рішенням міської ради визначено строки та місце укладання договору оренди землі;

- відповідно до інформації, яка міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 362711734, відповідачем не було зареєстровано речове право щодо оренди земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Широка, 351-В;

- враховуючи положення статті 13 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та досягнення загальногосподарського інтересу, відповідач неправомірно ухиляється від оформлення права користування земельною ділянкою і від підписання надісланих позивачем примірників договорів оренди земельної ділянки, чим порушуються права та інтереси позивача;

- відповідач не уклав з міською радою договір оренди земельної ділянки, не вчинив жодної дії щодо реєстрації права користування, але фактично користуються земельною ділянкою без правових підстав. Крім того, відповідач не сплачує відповідну орендну плату, оскільки договір оренди землі з позивачем не укладено, хоча земельна ділянка використовується для розміщення будівель та споруд. Такі дії відповідача є порушенням вимог статті 206 Земельного кодексу України, якою передбачено, що використання землі в Україні є платним;

- Кам`янська міська рада листом від 28.06.2023 № 09-08/990 направила на адресу відповідача ТОВ "ДНФ" для узгодження та підписання проект договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер № 1210400000:03:035:0274 за адресою: вулиця Широка, 351-В, м.Кам`янське, Дніпропетровська область, загальною площею 3,5640 га, для розміщення будівель та споруд. Зазначений проект договору оренди був складений з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі". Пропозиція, разом з проектом договору, актом приймання - передачі земельної ділянки, розрахунком розміру орендної плати, копією витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку, станом на 10.03.2023, позивачем були надіслані відповідачу з описом вкладення. Лист від 28.06.2023 вих. № 09-08/990 надісланий позивачем разом із вказаним переліком документів, але проігнорований відповідачем, яким не вчинені жодні дії щодо узгодження та укладання договору оренди земельної ділянки;

- на теперішній час позивачем виконано всі обов`язки, покладені на нього чинним законодавством України, щодо передачі в оренду відповідачу земельної ділянки, проте відповідач ухиляється від належного оформлення користування земельною ділянкою та укладання договору оренди земельної ділянки та продовжує використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Станом на день звернення до суду відповідачем не було повернуто позивачу підписаний проект договору оренди земельної ділянки та не направлено позивачу протокол розбіжностей до договору оренди земельної ділянки. Таким чином, з огляду на факт порушення відповідачем строку на вчинення дій з укладення договору оренди, який згідно з рішенням Кам`янської міської ради від 16.06.2023 № 1122-35/VІІІ становив 60 днів, після прийняття цього рішення, та/або надсилання протоколу розбіжностей до договору, договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер № 1210400000:03:035:0274, яка знаходиться за адресою: вулиця Широка, 351-В, м.Кам`янське, Дніпропетровська область, загальною площею 3,5640 га, для розміщення будівель та споруд, у позивача виникло право звернутися до суду з позовом, в якому він просить визнати договір оренди земельної ділянки укладеним в редакції, запропонованій позивачем.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2024.

У підготовче засідання 27.02.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому, останній про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що вбачається:

- із залученої до матеріалів справи довідки про отримання електронного листа, згідно з якою на електронну адресу відповідача була відправлена ухвала суду від 05.02.2024, яка доставлена до електронної скриньки відповідача - 05.02.2024 (а.с. 90);

- з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600247869449, відповідно до якого ухвала суду від 05.02.2024 була отримана відповідачем - 13.02.2024 (а.с. 91).

Судом було відзначено, що відповідно до вказаного вище рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600247869449 ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 13.02.2024, у зв`язку з чим судом встановлено, що строк для подачі відзиву на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 27.02.2024 підготовче засідання було відкладено на 12.03.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №11581/24 від 07.03.2024), в якій він просить суд надати можливість представнику відповідача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 12.03.2024 о 14:20 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 12.03.2024 о 14:20 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.03.2024 у задоволенні заяви відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було відмовлено.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду № 12092/24 від 12.03.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою представника відповідача.

У підготовче засідання 12.03.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому, судом враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.03.2024 підготовче засідання було відкладено на 04.04.2024.

У підготовче засідання 04.04.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засідання судом було відзначено, що відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 05.04.2024, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.04.2054 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 05.05.2024 включно; у підготовчому засіданні 04.04.2024 судом протокольно було оголошено перерву до 24.04.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 17774/24 від 09.04.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позивач, як на підставу своїх вимог посилається на те, що ТОВ "ДНФ" як власнику нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 351 А, 351 Б, 351В, 353А було направлено за адресою реєстрації проекти договорів оренди землі, на які нібито не було отримано жодної відповіді. Однак, такі твердження позивача є безпідставними та не відповідають дійсності, оскільки, ознайомившись з проектами договорів, директор товариства повідомив Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо своїх заперечень та, у зв`язку з чим, вже 17.07.2023 на електронну адресу Кам`янської міської ради (miskrada@kam.gov.ua) було відправлено лист зі своїми запереченнями та пропозиціями щодо такої істотної умови договору як розмір орендної плати та інших умов запропонованих проектів договорів, на який жодної офіційної відповіді товариство не отримало. Тобто, відповідач не тільки не погодився з наданим проектом договору й обґрунтував чому, а й у своїх запереченнях запропонував інший розмір орендної плати та інші умови, отже надав власну пропозицію;

- нерухоме майно, яке було придбано ТОВ "ДНФ" є річковим портом "Демос" з обладнаною причальною стінкою, однак через повномасштабну військову агресію Російської Федерації проти України, в тому числі через зупинення судноплавства, річкових та морських перевезень, руйнації дамби Каховської ГЕС, та як наслідок, зникнення Каховського водосховища та обміління русла ріки з 24.02.2022 повністю не використовується та не функціонує з незалежних від товариства причин. Більш того через неможливість функціонування товариства з нього звільнилися всі працівники (окрім директора), а тому товариство, отримавши проект договору, категорично не погодилося з запропонованим розміром орендної плати, який в даних реаліях є неадекватним, не підйомним та надмірним тягарем для товариства. Відтак, наданий позивачем проект договору грубо порушує встановлений законодавством принцип розумності та справедливості, в тому числі саме вільного та за взаємною згодою вибору істотних умов договору. У зв`язку з чим пропозиція позивача щодо укладення договору в наданій редакції не була прийнята. Більше того відповідачем було запропоновано власну редакцію вказаного пункту проекту договору оренди землі, а саме: орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 1% нормативно грошової оцінки земельної ділянки в рік без ПДВ, що відповідно до положень статті 646 Цивільного кодексу України є новою пропозицією;

- договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 Цивільного кодексу України). Більш того, відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Згідно з положеннями статті 646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Таким чином, ТОВ "ДНФ" не було прийнято пропозицію позивача щодо укладення договору оренди землі в запропонованій редакції, запропоновану власну редакцію, а відтак договір є не укладеним та не може бути визнаний укладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору;

- обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, як зобов`язання укласти договір, не передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України; договір - це волевиявлення учасника правочину, яке в силу статті 203 Цивільного кодексу України повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відмова відповідача від укладення такого договору є формою реалізації ним своїх прав, а тому підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання укласти договір оренди землі відсутні. Більш того, переддоговірний спір, згідно з частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України, може бути предметом розгляду суду лише при укладенні певних видів господарських договорів, до яких даний договір не відноситься;

- відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Позивачем в позовній заяві не наведено жодної норми матеріального права, які б вказували на обов`язковість укладення договору оренди земельної ділянки, відтак вказані дії позивача є безпідставними та незаконними, а такий спосіб захисту на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статей 20, 179-181, 187 Господарського кодексу України, як визнання договору укладеним, з огляду на правову позицію Верховного Суду, можливий лише щодо договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону (стаття 33 Закону України "Про оренду землі", статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тощо) або при укладанні господарських договорів за державним замовленням. Враховуючи приписи статті 120 Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Також, позивачем у поданий проект договору оренди земельної ділянки включені положення, які не є обов`язковими в силу законодавства, не містяться в Типовому договорі оренди земельної ділянки та ставлять позивача, як орендодавця у більш привілейоване становище. порівняно з орендарем, що також з огляду на принцип свободи договору, справедливості та розумності, не влаштовує ТОВ "ДНФ". Так, пунктом 3.4. договору не встановлюється умова щодо поновлення договору оренди, яка може бути встановлена в силу статті 126-1 Земельного кодексу України (відповідач вважає за необхідне встановити); відповідач вважає, що пункт 4.3. договору повинен бути викладений в наступній редакції: орендна плата сплачується у строки, визначені Податковим кодексом України, а все інше виключити; пункт 4.4.5. договору по суті в односторонньому порядку дає можливість орендодавцю змінювати в будь-який час розмір орендної плати (відповідач зазначає, що таке положення є не прийнятним та підлягає виключенню); редакція пункту 4.4.6. договору є неприйнятною та підлягає зміні на наступну, згідно з положеннями Типового договору: зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності; розділ 6 договору разом з пунктами 6.1, 6.2 необхідно виключити, як їх було виключено з Типового договору "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 843 від 23.11.2016; пункти 9.2.2.-9.2.3., пункти 9.4., 9.6.7., 9.6.9., 9.6.12.-9.6.14, 12.3.5, 12.7., 12.8. договору не передбачені Типовим договором та Законом України "Про оренду землі" та є неприйнятними, а відтак повинні бути виключені; редакція пункту 12.5. договору є неприйнятною та підлягає зміні на наступну згідно з положеннямиь Типового договору: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Таким чином, ТОВ "ДНФ" вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача судом повинно бути відмовлено.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. суду № 18183/24 від 11.04.2024), в якій він просить суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву, поданий до суду 09.04.2024, посилаючись на таке:

- у зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, в тому числі, через зупинення судноплавства, річкових та морських перевезень, руйнації дамби Каховської ГЕС та як наслідок зникнення Каховського водосховища та обміління русла ріки ТОВ "ДНФ" з 24.02.2022 як власник річкового порту "Демос", який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 351 А, 351 Б, 351В, 353А, повністю припинив свою діяльність та з нього звільнилися всі працівники, окрім директора, який фактично знаходиться у Вінницькій області;

- враховуючи те, що для необхідності пошуку документів та переписки між ТОВ "ДНФ" та Кам`янською міською радою стосовно укладення договорів оренди землі за 2023 рік, а також необхідності технічного відновлення інформації на сервері щодо поштового листування за минулий рік, які зі спливом року переміщуються в архів серверу, необхідно було директору прибути у м. Кривий Ріг, знайти спеціаліста який це зробить, що зайняло певного проміжку часу, та у зв`язку з чим, відбулася затримка з об`єктивних причин подати відповідний відзив на позовну заяву та додані до нього документи у відведений судом строк, відповідач вважає, що строк для подачі відзиву на позовну заяву пропущений з поважної причини;

- подання відзиву на позовну заяву та доданих до нього доказів є необхідним для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, жодним чином не порушить права сторін та не вплине на час розгляду даної справи, а забезпечить виконання основних засад (принципів) господарського судочинства, таких як верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі;

- відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення;

- зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, а також можливість надати суду необхідні докази для забезпечення захисту своїх прав. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд вважається ефективним лише якщо запити та зауваження сторін були "заслухані" по суті, тобто належним чином оцінені судовим органом. Іншими словами, метою статті 6 Конвенції є встановлення обов`язку для судового органу провести належну перевірку заяв, аргументів та доказів, наданих сторонами, без шкоди для оцінювання того, чи були вони відповідними.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду № 19302/24 від 18.04.2024), в яких він заперечує щодо приєднання до матеріалів справи відзиву на позовну заяву відповідача та врахування вказаного відзиву при дослідженні доказів у справі, вказуючи на таке:

- відповідно до відповіді на запит про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС № 691018 стосовно ТОВ "ДНФ", зазначено, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 07.03.2024. Представник відповідача - Страх Євгеній Олегович має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 23.05.2022. Відповідно до інформації з Ордеру на надання правової допомоги ТОВ "ДНФ", договір про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ДНФ" ще 07.03.2024;

- реєстрація електронного кабінету для участі у господарському процесі для усіх юридичних осіб є обов`язковою з 18.10.2023, тобто, відповідач та представник відповідача мали доступ до електронного кабінету системи "Електронний суд", мали змогу ознайомитися з ухвалою від 05.02.2024 про відкриття провадження у справі як в електронному, так і в паперовому вигляді, однак умисно проігнорували документи суду та подали відзив зі спливом 15-денного строку на можливість його подання;

- Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність. Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк;

- у розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, з огляду на вищевикладене, відповідач про існування позову був повідомлений поштовим зв`язком від суду наприкінці лютого, він є зареєстрований в системі "Електронний суд" з 07.03.2024. У заяві про поновлення строку відповідач наводить технічні причини неподання відзиву, які не можуть свідчити про непереборність обставин, які б зашкодили вчасному поданню відзиву на позовну заяву.

У підготовче засідання 24.04.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні відповідачем була обґрунтована заява про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву, а позивачем викладені заперечення щодо вказаної заяви. За результатом розгляду заяви відповідача про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву на позовну заяву, вказана заява була задоволена судом.

Враховуючи вказане, з метою надання позивачу часу для подачі відповіді на відзив на позовну заяву, у підготовчому засіданні 24.04.2024 судом протокольно було оголошено перерву до 01.05.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 20610/24 від 25.04.2024), в якій він заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та посилається на таке:

- для врегулювання земельних правовідносин між користувачем та міською радою, рішенням Кам`янської міської ради від 16.06.2023 № 1122-35/VIII "Про вилучення з користування земельних ділянок у ТОВ "КИ.МОД" та передачі в користування на умовах оренди земельних ділянок ТОВ "ДНФ" було надано право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул. Широка, 351-В, м. Кам?янське, кадастровий номер 1210400000:03:035:0274. Відповідно до підпункту 6.1. пункту 6 Рішення № 1122-35/VIII міська рада зобов`язала землекористувачів, зокрема, відповідача укласти протягом шістдесяти днів після прийняття цього рішення в департаменті комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради у встановленому порядку документи на землекористування (договори, угоди) шляхом надання оригіналу витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого у поточному році;

- стосовно пункту 3.4. договору, то позивач вважає запропоновану редакцію договору прийнятною, натомість сам відповідач не пояснив чому він бажає внести зміни в даний пункт. Стосовно пункту 4.3. договору, то запропонована редакція відповідачем по змісту відповідає тій редакції, яка запропонована в проекті договору та корегування даного пункту немає необхідності. Стосовно вилучення другого абзацу з даного пункту, то такі побажання є недоречними, оскільки у разі зміни функціонального або цільового призначення земельної ділянки, сторони будуть позбавлені можливості внести зміни в існуючий договір оренди та будуть вимушені кожен раз укладати нові договори оренди земельної ділянки. Стосовно виключення підпункту 4.4.5. договору, то відсутність даного пункту в разі зміни ставок оренди за користування землями міста Кам?янське, позбавить сторони можливості внести зміни до існуючого договору, а саме: у разі збільшення ставки оренди, міська рада не буде доотримувати в бюджет міста кошти та у разі зміни ставки в бік зменшення, орендар буде позбавлений права внести відповідні зміни до договору та сплачувати менші орендні платежі. Стосовно підпункту 4.4.6. договору та запропонованої редакції відповідачем, на зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності, є некоректним. Позивач повідомляє, що міська рада на місцевому рівні кожні 5-7 років, у відповідності до приписів діючого законодавства, має затверджувати нормативно грошову оцінку земель міста, так кожні 5-7 років, відповідно, на підставі затвердження нової нормативно-грошової оцінки відбувається відповідна зміна вартості земель саме міста Кам?янське. Тобто міська рада визначає нормативно-грошову оцінку тільки по землям на території міста Кам?янське та не може визначати нормативно-грошову оцінку земель державної власності. Тобто внесення змін до підпункту 4.4.6 договору в редакції відповідача внесе відповідну плутанину в договір оренди та така редакція не буде відповідати вимогам діючого законодавства. Стосовно виключення пунктів 6.1 та 6.2 договору, то це є неможливим, оскільки цими пунктами врегульовані питання передачі земельної ділянки в користування. Тобто, якщо виключити дані пункти договору, орендодавець не зможе провести передачу землі орендарю, що не відповідає меті договору, а саме: передання земельної ділянки в користування. Також, відповідач вважає пункти та підпункти 9.2.2, 9.2.3, 9.4, 9.6.7, 9.6.9, 9.6.12 - 9.6.14, 12.3.5, 12,7, 12.8 неприйнятними та просить їх виключити. Однак з цим не можна погодитися, оскільки: стосовно пункту 9.2.2 договору, то міська рада як власник має повне право контролювати додержання умов договору, щоб не допустити псування або забруднення земель міста та ніхто не має права позбавляти міську раду такого права. Щодо пункту 9.2.3 договору, то виключення даного пункту призведе до того, що міська рала, у разі зміни ставок або нормативно-грошової оцінки по земельній ділянці, не зможе збільшити розмір орендних платежів, що призведе до ненадходження коштів до бюджету міста. Щодо виключення пункту 9.4 договору, то його відсутність лише створить контролюючим органам можливість проводити свою роботу, що є неприйнятним. Стосовно підпунктів 9.6.12 -9.6.14 договору, то їх виключення створить додаткові проблеми як для самого орендаря, так і для орендодавця. Виключення підпункту 12.3.5 договору створить певну колізію, яка буде полягати в тому, що у разі продажу нерухомості колишній власник та орендар буде і надалі сплачувати орендні платежі за землю, якою фактично не буде користуватися. Виключення пункту 12.7 договору позбавить сторони договору розірвати договір до закінчення строку його дії, що є недоречним. Виключення пункту 12.8 договору позбавить сторони можливості захищати свої права в судовому порядку щодо можливості внесення змін до умов договору оренди. Тож якщо підсумувати всі пропозиції відповідача до пунктів та підпунктів договору, то вони є недоречними та такими, що створять для сторін додаткові перепони в процесі виконання умов договору. Більше того, хоча у своєму листі від 17.07.2023 відповідач заперечує проти певних пунктів та підпунктів договору, в своєму відзиві останній просить взагалі відмовити у задоволені позову, тобто це дає підставу стверджувати, що останній взагалі не має наміру виконувати вимоги законодавства та укладати договір оренди землі, що є не припустимим. Далі в своєму відзиві на позовну заяву відповідач приходить до висновку щодо необхідності викладення умов договору щодо розміру орендної плати в розмірі 1 % від нормативно-грошової оцінки на рік. Позивач зазначає, що 22.06.2018 рішенням Кам?янської міської ради № 1105-25/VII "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" установлена на території міста ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю, відповідно до якого річний розмір орендної плати за користування юридичними особами земельними ділянками для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02) становить 4% від нормативної грошової оцінки. Таким чином, ставка орендної плати за земельну ділянку, яку використовує відповідач для розміщення будівель та споруд становить 4 % від нормативної грошової оцінки землі, тому міська рада не має права зазначати в договорі ставку орендної плати за користування іншу ніж визначена рішенням міської ради. Також, відповідач посилається, що підприємство наразі не працює та через наявність руйнування Каховської ГЕС підприємство не може в повній мірі використовувати своє майно, однак на підтвердження цього не надає жодного належного та допустимого доказу. Відповідач вважає, що позивачем не доведено тієї обставини, що між міською радою та користувачем земельної ділянки має бути укладено відповідний договір оренди земельної ділянки, з чим не погоджується позивач;

- використання земель комунальної власності в силу приписів діючого законодавства відбувається на підставі договору оренди земельної ділянки та на оплатній основі. Всі заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є недоречними та безпідставними, а тому не заслуговують на увагу. Відповідачем не спростовано обов`язку землекористувача укласти з міською радою відповідний договір оренди, що дає підставу стверджувати, що позов міської ради обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі;

- відповідач посилається на ту обставину, що після отримання проектів договорів від позивача, останній відреагував відповідним листом від 17.07.2023 за вих. № 17/07, в якому виклав свої зауваження щодо пунктів та підпунктів проектів договорів. Даний лист відповідач нібито відправив засобами електронного зв`язку, а саме: зі своєї пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електрону пошту позивача, а саме: miskrada@kam.gov.ua, що вбачається зі скріншоту відправки, долученої до відзиву, лист було створено та відправлено 17.07.2023 о 11:22. З метою з`ясування обставин щодо направлення від відповідача до позивача по електронній пошті листа від 17.07.2023 за вих. № 17/07 на ім`я міського голови Кам`янської міської ради було направлено доповідну записку з проханнями надати відомості, які листи та від кого надходили на електрону пошту міської ради в період з 17.07.2023 по 01.08.2023, та 17.04.2024 від начальника загального відділу міської ради надійшла відповідь з додатком на 256-х сторінках щодо отриманих листів на електрону пошту miskrada@kam.gov.ua в період з 17.07.2023 по 01.08.2023. Після вивчення 256-ти листів скріншотів щодо вхідних листів на електрону пошту позивача, було з`ясовано, що від відповідача в період з 17.07.2023 та по 01.08.2023 не надходило листа від 17.07.2023 за вих. № 17/07, тобто дане може свідчити про те, що відповідач не надсилав такого листа позивачу та в такий спосіб намагається ввести в суд в оману щодо обставин, які не відбулися та не можуть бути належними чином доведені з боку відповідача. З огляду на викладене, позивач приходить до висновку, що оскільки у відповідності до приписів статей 641-645 Цивільного кодексу України, відповідач належним чином не направив до позивача лист/протокол розбіжностей щодо надісланого йому проекту договору оренди земельної ділянки, тим самим останній фактично погодив ті умови договору, які були запропоновані позивачем.

У підготовче засідання 01.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представник відповідача повідомив, що не має наміру подавати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, а також, представники сторін зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Також, у вказаному засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 01.05.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 01.05.2024 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 06.05.2024.

У судове засідання 06.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засідання 06.05.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та додаткових поясненнях.

У судовому засідання 06.05.2024 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

У судовому засіданні 06.05.2024 протокольно оголошувалась перерва до 22.05.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №25218/24 від 22.05.2024), в якій він просить долучити до матеріалів справи та врахувати під час прийняття рішення постанову верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 910/16771/19.

У судове засідання 22.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи заяв по суті справи, а також доказів з порушенням строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України та ухвалою суду, суд зазначає таке.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У той же час, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

У судовому засіданні 22.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.

Як убачається з матеріалів справи, 18.03.2014 за ТОВ "КИ.МОД" було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Дніпродзержинськ, вулиця Широка, 351-В.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради № 1145-57/VІ від 28.11.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" надано в користування на умовах оренди земельну ділянку за адресою вулиця Широка, 351-В, загальною площею 3,5640 га для розміщення будівель та споруд (а.с.73).

На підставі зазначеного рішення, 02.02.2015 між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) та ТОВ "КИ.МОД" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №13027, відповідно до умов якого орендареві передано в строкове платне користування строком до 28.11.2024 земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1210400000:03:035:0274 (а.с.53-54).

Вказана земельна ділянка була передана орендодавцем орендарю 02.02.2015, на підтвердження чого було складено та підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки від 02.02.2015 (а.с.60).

У подальшому, 17.02.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі № 13027 від 02.02.2015 (а.с.61-62,72).

Як свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 16.09.2020 право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м.Дніпродзержинськ, вулиця Широка, № 351-В, перейшло від ТОВ "КИ.МОД" до ТОВ "ДНФ".

Крім того, 16.06.2023 Кам`янською міською радою прийнято рішення № 1122-35/VII "Про вилучення з користування земельних ділянок у ТОВ "КИ.МОД" та передачі в користування на умовах оренди земельних ділянок ТОВ "ДНФ", яким, зокрема, вирішено: 1) вилучити з користування, у зв`язку з відчуженням нерухомого майна, у Товариства з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" земельну ділянку за адресою: м. Кам`янське, вулиця Широка, 351-В, кадастровий номер 1210400000:03:035:0274, загальною площею 3,5640 га, надану для розміщення будівлі та споруди; 2) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ДНФ" в користування на умовах оренди строком до 30.06.2033, зокрема, земельну ділянку за адресою: м. Кам`янське, вулиця Широка, 351-В, кадастровий номер 1210400000:03:035:0274, загальною площею 3,5640 га, надану для розміщення будівлі та споруди (а.с.19-21).

Як убачається зі змісту позовної заяви, у визначений рішенням № 1122-35/VII від 16.06.2023 строк, відповідач договір з міською радою не уклав, у зв`язку з чим, листом №09-08/990 від 28.06.2023 позивач направив на адресу відповідача для узгодження та підписання, зокрема, проєкт договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1210400000:03:035:0274, який останній не підписав, що і стало причиною звернення позивача до суду з вимогою про визнання відповідного договору укладеним в редакції Кам`янської міської ради.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, правовими підставами зміни договору є істотне порушення договору другою стороною, а також інші випадки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

У частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Згідно з висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України), особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент переходу до відповідача права власності на нерухоме майно - 16.09.2020), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України у вказаній редакції, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі №913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Враховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі №907/132/19.

Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов`язковим.

Подібний правовий висновок щодо застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема заміна орендаря у договорі оренди, у судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору), викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, а також у постанові від 26.08.2021 у справі № 910/12464/20.

В даному аспекті судом засвідчується, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (стаття 36 та частина 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Відповідно до положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря.

При цьому суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

З урахуванням наведеного, зважаючи на чинність договору оренди земельної ділянки №13027 від 02.02.2015, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:035:0274 була надана в оренду попередньому її користувачу (попередньому власнику нерухомого майна), та, відповідно, чинність цього договору для відповідача, як нового власника нерухомого майна, суд не вбачає правових підстав для визнання укладеним ще одного договору оренди тієї самої земельної ділянки.

Твердження позивача, що відповідно до умов пункту 12.3. договору оренди земельної ділянки № 13027 від 02.02.2015, останній припинив свою дію в зв`язку з продажем будівель та споруд, що розташовані на орендованій земельній ділянці, суд вважає безпідставними, адже в контексті імперативних положень частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", наведений пункт договору слід розуміти таким чином, що в разі продажу розташованих на орендованій ділянці об`єктів нерухомості, договір оренди припиняється не в цілому, а лише в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Так само, для чинності договору оренди № 13027 від 02.02.2015 не має значення і рішення Кам`янської міської ради № 1122-35/VII від 16.06.2023, адже відчуження нерухомого майна, яке розміщено на орендованій земельній ділянці, не є підставою для припинення права оренди землі, тим більше підставою для вилучення земельної ділянки, яке можливо виключно в порядку, передбаченому статтею 147 Земельного кодексу України.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки вістуні, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

У відповідності до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладаються на позивача.

В даному випадку, у зв`язку із прийняттям судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судом, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Кам`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Кам`янську міську раду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.05.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко