Рішення

від 24.05.2024 по справі 904/1096/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2024м. ДніпроСправа № 904/1096/24За позовом Фізичної особи-підприємця Почеп Олександра Борисовича, м. Лисичанськ Луганської області

до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК", м. Дніпро

про стягнення 310 000,00грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Фізична особа-підприємець Почеп Олександр Борисович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК" заборгованість у розмірі 310 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що помилково перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 200 000,00грн та 110 000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №137 від 31.03.2022 та №47 від 01.04.2022. Між позивачем і відповідачем ніколи не укладалися господарські договори (в усній чи письмовій формі), сторони ніколи не здійснювали між собою господарські операції, і відповідно, не підписували первинні бухгалтерські документи. Призначення платежу "Оплата за товар зг рах №бн від 31.03.2022", що вказано в обох платіжних дорученнях є помилковим, рахунок від 31.03.2022 від відповідача позивач не отримував.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що наприкінці березня 2022 року позивач двічі звертався до відділу продаж Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК" з пропозиціями придбати певну номенклатуру товару підприємства. Розглянувши і прийнявши пропозицію, 31 березня 2022 року, позивачу було надано два проекти рахунків (без номерів) із зазначенням номенклатури та вартості замовленого ним товару. За бажанням позивача поставка мала відбуватись двома окремими партіями, що і зумовило наявність двох рахунків і в подальшому двох платежів. Згідно з цими рахунками б/н від 31.03.2022 на 200 000,00грн і 110 000,00грн, відповідно, платіжним дорученням №137 від 31.03.2022 та платіжним дорученням №147 від 01.04.2022 позивач здійснив переказ коштів в рахунок оплати двох партій замовленого ним товару. Оплачені позивачем партії товару були передані останньому 01 і 05 квітня 2022 року. Разом з товаром позивачу були надані два примірника видаткової накладної № 472 від 01 квітня 2022 року та видаткової накладної №474 від 05 квітня 2022 року. Нарікань на якість і обсяги поставленого товару від позивача не надходили. Отже, відповідач вважає, що між сторонами було укладено два договори поставки, відповідно до яких у встановлений сторонами термін постачальник передав товар покупцю, а той, у свою чергу, оплатив і прийняв цей товар.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00грн.

До відзиву на позовну заяву долучено заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на характер спірних відносин.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що:

- долучені до відзиву рахунки на оплату від 31.03.2022 є одностороннім документом, складеним відповідачем за власною ініціативою, відсутні докази надіслання чи вручення цього рахунку позивачу, а тому зміст такого рахунку залежить виключно від волі відповідача, і не виключено що такий рахунок було створено відповідачем лише після подання позовної заяви, що розглядається у справі №904/1096/24;

- відповідач не уточнює на яких умовах ним здійснювалася поставка товару (отримання товару позивачем відбувалося зі складу відповідача, чи відповідач доставив товар на адресу позивача). Проте, не могло існувати ситуації, при якій разом з товаром покупцю було передано і товар, і обидва примірника, видаткової накладної, без отримання продавцем підписаної покупцем видаткової накладної;

- як фізичній особі підприємцю зовсім не потрібно закуповувати будь-які піддони, та ще й в такій великій кількості. Що собою являє товар під номерами 2 і 3, та його призначення - позивачу зовсім не відомо;

- основним видом діяльності відповідача є "20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.". На веб-сайті останнього також вказана інформація про виробництво відповідачем та про продаж ним тільки побутової хімії. Будь-якої інформації про продаж відповідачем піддонів серед відкритої інформації позивачем не знайдено;

- податкові накладні, надані відповідачем, сформовані з порушенням чинного законодавства, з незрозумілих підстав зареєстровані податковими органами, а самі податкові накладні мають ознаки службового підроблення щодо специфіки нібито замовленого позивачем товару;

- до відзиву долучено фрагменти листування нібито з позивачем. Проте, таке листування здійснювалося не позивачем, а Світланою Ярмоленко, і не з належної йому електронної пошти, а з електронної пошти s.yarmolenko.bsp.gmail.com. З фрагментів листування, вбачається що копії установчих документів позивача надані 05.04.2022, тобто вже після здійснення оплат, після нібито виставлення відповідачем рахунків на оплату, після нібито створення відповідачем однієї з видаткових накладних (№472 від 01.04.2022), після поставки товару за такою накладною, та після дати виписування податкових накладних.

Відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив та зазначено, що:

- у відповіді на відзив позивач стверджує, що предметом його позову є стягнення неустойки за порушення постачальником умов договору поставки. Таке твердження не відповідає змісту заявлених на адресу Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК" вимог;

- позивач достеменно знав банківські реквізити Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК" і здійснені ним перекази є оплатою замовленого ним товару. Чому саме цей товар замовив і купив позивач, відповідачу було не цікаво, визначальним було те, що саме цей товар був у наявності і він (товар) був оплачений на момент його передачі позивачу. Не маючи наміру здійснити "оплату саме відповідачу", позивач, який за його словами до цих платежів не мав жодних контактів з відповідачем, випадково вгадав номер рахунку IВАN відповідача, який складається з 29 символів і "помилково" набрав правильно на дві групи знаків. А саме, перші 10 знаків - код країни, контрольне число та код банку. Перші дві літери - UА - код України, два символи після коду - контрольні (призначені для перевірки достовірності рахунку й захищають інформацію від помилок під час внесення даних), наступні шість цифр - код МФО банку. Була вгадана і друга група символів (19 знаків) - номер рахунку клієнта банку. Перші п`ять нулів, як правило, доповнюють ІВАN до 29 знаків, а 14 цифр - це номер рахунку картки. Імовірність вгадати 6 чисел при розіграші звичайної лотереї дорівнює 1 до 52 457 860, а позивач вірно вгадав 29 символів, що на думку відповідача є неймовірним;

- податкові накладні №28 від 31.03.2022 та №18 від 01.04.2022 є документальним підтвердженням заперечень відповідача. А та обставина, що вказані податкові накладні пройшли відповідну реєстрацію і з боку контролюючого органу не було нарікань щодо їх змісту і порядку їх подання, вказує на безпідставність тверджень позивача з приводу їх наявності;

- Господарським судом Дніпропетровської області 15.01.2024 була розглянута справа №904/5942/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ, Луганська область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпро про стягнення помилково сплачених коштів. На переконання відповідача, подібність вимог, спосіб їх обґрунтування вказує на те, що Фізична особи-підприємець ОСОБА_1, м. Лисичанськ, Луганська область, позивач у справі №904/5942/23, імовірно є позивачем і у справі № 904/1096/24. У разі якщо це дійсно так, то позивач не помиляється у своїх платежах, він системно зловживає процесуальними правами, звертаючись зі штучними позовами, маючи на меті одночасно отримати придбаний товар і повернути сплачені за нього кошти.

Позивачем надано до суду пояснення та зазначено, що:

- помилково зазначено, що предметом розгляду справи №904/1096/24 є стягнення неустойки за порушення постачальником умов договору поставки;

- під час введення реквізитів для оплати, бухгалтер який надавав бухгалтерські послуги в тому числі і позивачу (здійснював ведення бухгалтерської документації та здійснював оплати), помилився із введенням однієї (або кількох) цифр в IBAN отримувача. Також, можливо, що цей бухгалтер мав реквізити банківського рахунку відповідача, які отримав під час обслуговування інших своїх клієнтів, і помилково зазначив такі реквізити в кабінеті банкінгу позивача, в результаті чого сплата відбулася за рахунок коштів позивача;

- позивач не мав ні обов`язку ні підстав сплачувати кошти відповідачу, а відповідач відповідно не мав підстав приймати такі кошти. Будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем не існувало, будь-якого товару (про який вказує відповідач) позивач отримував;

- справи №904/5942/23 та №904/1096/24 є аналогічними, так як помилкові оплати виникли під час обслуговування позивача одним і тим же бухгалтером, яким і була допущена помилкова оплата. При цьому, у справі 904/5942/23 задоволено позовні вимоги та стягнуто на користь позивача помилково сплачені кошти, а відповідач в результаті визнав свій обов`язок з повернення безпідставно отриманих коштів. Такі кошти відповідачем були сплачені на користь позивача, та відповідачем не подавалася апеляційна скарга.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 справу №904/1096/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Ухвалою суду від 13.05.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

21 травня 2024 року від позивача до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та долучено відповідні докази.

Ухвалою суду від 22.05.2024 продовжено розгляд справи №904/1096/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 24.05.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Почеп Олександр Борисович перерахував на рахунок Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК" кошти у розмірі 310 000,00грн згідно платіжних доручень: №137 від 31.03.2022 на суму 200 000,00грн, №147 від 110 000,00грн (а.с. 7, 8).

Згідно призначення платежу, оплата здійснена за товар згідно рахунків: № бн від 31.03.2022; №бн від 31.03.2022.

Позивач стверджує, що перерахунок коштів здійснено помилково без достатніх на те правових підстав.

Надалі позивач звернуся до відповідача з вимогою про повернення помилково сплачених коштів, проте, вказана вимога залишена без задоволення (а.с. 9-10).

Спростовуючи доводи позивача, відповідач надав до суду:

рахунок від 31 березня 2022 року на оплату товару: піддон полегшений 1200*800 у кількості 1333шт, ціна без ПДВ 125,00грн; ковпачок SWдвокомпонентний червоний/прозорий Миргородський, у кількості 16шт, ціна без ПДВ 2,50грн; ковпачок Софія 30мл, у кількості 1шт, ціна без ПДВ 1,67грн, на загальну суму 200 000,00грн (а.с. 35);

рахунок від 31 березня 2022 року на оплату товару: піддон полегшений 1200*800 у кількості 733шт, ціна без ПДВ 125,00грн; ковпачок SWдвокомпонентний червоний/прозорий Миргородський, у кількості 16шт, ціна без ПДВ 2,50грн; ковпачок Софія 30мл, у кількості 1шт, ціна без ПДВ 1,67грн, на загальну суму 110 000,00грн (а.с. 36);

підписані в односторонньому порядку видаткові накладні №472 від 01.04.2022 на суму 200 000,00грн та № 474 від 05.04.2022 на суму 110 000,00грн (а.с. 37, 38);

податкові накладні №28 від 31.03.2022 на суму 200 000,00грн та №18 від 01.04.2022 на суму 110 000,00грн та квитанції №1 від 07.07.2022 та №1 від 08.07.2022 (а.с. 39-42);

лист за вих. №669 від 20.03.2024 про повторне направлення на адресу позивача видаткових накладних №472 від 01.04.2022 та №474 від 05.04.2022, з проханням підписати та повернути один примірник на адресу підприємства (а.с. 44-45).

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не укладалося договору постачання піддонів полегшених 1200*800; ковпачків SWдвокомпонентних червоних/прозорих Миргородський, у кількості 16шт, ціна без ПДВ 2,50грн та ковпачок Софія 30мл, у кількості 1шт, ціна без ПДВ 1,67грн, на загальну суму 310 000,00грн, у письмовій формі, як це передбачено законом, в т.ч. у "спрощений спосіб" шляхом обміну листами чи телеграмами, та не узгоджувалось його істотних умов, зокрема щодо строків та порядку поставки товару.

Суд, виходячи з вищевикладених норм чинного законодавства України, вважає, що виставлення рахунку на оплату має здійснюватися на виконання досягнутих між сторонами домовленостей (вчинення правочину) та не може замінювати, навіть у випадку його оплати, чи ототожнюватися з укладенням між сторонами договору у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, між сторонами не укладалося договору на постачання піддонів полегшених та ковпачків, які було оплачено позивачем згідно рахунків №б/н від 31.03.2022 на суму 200000,00грн та 110000,00грн, тому не виникло відповідного господарського зобов`язання, а правові підстави для оплати позивачем вказаних рахунків були відсутні.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи не підтверджується існування договірних відносин і між позивачем та Світланою Ярмоленко, з якою відбувалося електронне листування щодо поставки товару та надання персональних даних позивача, а складення та реєстрація відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних №28 від 31.03.2022 та №18 від 01.04.2022 на загальну суму 310000,00грн, за якими постачальником (продавцем) є відповідач - Приватне підприємство "Науково-Виробнича Фірма СВК", а отримувач (покупець) не зазначено, не є належним та допустимим доказом існування між сторонами договірних відносин та виникнення відповідних зобов`язань.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.

За приписами ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець Почеп Олександр Борисович перерахував на рахунок Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК" кошти у розмірі 310 000,00грн згідно платіжних доручень: №137 від 31.03.2022 на суму 200 000,00грн, №147 від 01.04.2022 на суму 110 000,00грн (а.с. 7, 8).

Згідно призначення платежу, оплата здійснена за товар згідно рахунків: № бн від 31.03.2022; №бн від 31.03.2022.

Однак, рахунки на оплату №б/н від 31.03.2022 є односторонніми документами, складені відповідачем, будь-яких доказів як надіслання, так і отримання позивачем цих рахунків відповідачем не надано.

Також матеріали справи не містять доказів постачання позивачу відповідачем товару - піддонів полегшених та ковпачків на загальну суму 310000,00грн відповідно до рахунків № бн від 31.03.2022, як не містять і доказів повернення цих коштів позивачу. Відповідач не уточнює на яких умовах ним здійснювалася поставка товару (отримання товару позивачем або уповноваженою ним особою відбувалося зі складу відповідача, чи відповідач доставив товар на адресу позивача).

За наведених обставин відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти, перераховані йому позивачем згідно платіжних доручень №137 від 31.03.2022 на суму 200 000,00грн, №147 від 01.04.2022 на суму 110 000,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4650,00грн, що підтверджується: платіжною інструкцією №263 від 28.02.2024 на суму 3720,00грн; квитанцією №KMQ6-U7MQ-S73E від 16.05.2024 на суму 930,00грн. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 4 650,00грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Почеп Олександра Борисовича до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК" про стягнення 310 000,00грн - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК" (ідентифікаційний код 20257936; бул. Слави, буд. 54, м. Дніпро, 49126) на користь Фізичної особи - підприємця Почеп Олександра Борисовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 310 000,00грн (триста десять тисяч гривень 00коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 650,00грн (чотири тисячі шістсот п`ятдесят гривень 00коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 24.05.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва