Рішення

від 22.05.2024 по справі 306/1644/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 р. м. УжгородСправа № 306/1644/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Свалява Закарпатської області

про стягнення 99 454,15 грн безпідставно збережених коштів

За участю представників:

позивача ОСОБА_2 в порядку самопредставництва;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Свалявська міська рада Закарпатської області звернулася до Свалявського районного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 99 454,15 грн збитків у вигляді упущеної вигоди орендної плати, завданої внаслідок незаконного користування земельною ділянкою.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2023 року у задоволенні позову Свалявської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме недоотриманого доходу у вигляді орендної плати завдані внаслідок незаконного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у сумі 99 454,15 грн. та стягнення судового збору відмовлено повністю у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Закарпатського апеляційного суду ввід 06 грудня 2023 року у справі №306/1644/22 задоволено апеляційну скаргу Свалявської міської ради; рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2023 року в даній справі скасовано, а провадження у справі за позовом Свалявської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів закрито.

Крім того, роз`яснено Свалявській міській раді право звернення із даним позовом до Господарського суду Закарпатської області.

Скориставшись правом подати заяву про передачу справи до Господарського суду Закарпатської області для розгляду по суті, заявник подав відповідну заяву до Закарпатського апеляційного суду, за результатами розгляду якої на підставі ухвали суду від 26 грудня 2023 року справа №306/1644/22 передана за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Закарпатської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №306/1644/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 року.

Зважаючи на забезпечення з 27 березня 2023 року судам технічної можливості отримувати інформацію з Демографічного реєстру, 24 січня 2024 року судом сформовано засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд запит щодо ОСОБА_1 та отримано відповідь № 418431 від 24.01.2024 щодо зареєстрованого місце проживання відповідача фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою від 24.01.2024 суд прийняв справу №306/1644/22 до провадження за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21 лютого 2024 року, а також встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

У підготовчому засіданні 21 лютого 2024 року, за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача від 06.02.2024 про уточнення процесуального статусу відповідача як фізичної особи підприємця та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 14 березня 2024 року задля забезпечення відповідачу можливості подання заперечень щодо відповіді на відзив.

Ухвалою від 14 березня 2024 року суд прийняв до розгляду заяву позивача від 22.02.2024 №02-14/819 про уточнення позовних вимог, постановив здійснювати в подальшому розгляд справи з урахуванням зміненого предмету позову (відповідно до якого предметом позову визначено безпідставно збережені кошти), продовжив строк підготовчого провадження у справі № 306/1644/22 на тридцять днів та відклав підготовче засідання у справі на 11 квітня 2024 року.

В ході підготовчого розгляду справи суд ухвалою від 09 квітня 2024 року задовольнив частково клопотання від 04.04.2024 про продовження строку для надання відповідачем заперечення та продовжив Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 строк для подання заперечення на відповідь на відзив до 14.04.2024 включно та ухвалою від 11 квітня 2024 року учасників справи повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 23 квітня 2024 року.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 23.04.2024 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 22.05.2024 року. Крім того, протокольною ухвалою від 23.04.2024 суд за клопотанням відповідача зобов`язав позивача в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України надати для огляду в судовому засіданні оригінал витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.02.2018 року.

Представник позивача судовому засіданні підтримав позовні вимоги з визначених в позовній заяві, з урахуванням уточнень позовних вимог, підстав та підтримав доводи поданих суду письмових пояснень від 21.05.2024 відповідно до яких зазначено, що оригінал витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.02.2018 року знаходиться у відповідачки, видавався Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області (Відділом у Свалявському районі) ОСОБА_1 , а відтак, саме у відповідача знаходиться оригінал означеного витягу.

Крім того, до письмових пояснень від 21.05.2024 позивачем долучено копії листа Свалявської міської ради Закарпатської області від 24.04.2024 за №02-13/1819, адресованого Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області та листа-відповіді №18-7-0.4-2280-2-24 від 01.05.2024 на нього.

Положеннями частин 2, 3 ст. ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).

В той же час, в письмових поясненнях від 21.05.2024 позивачем не зазначено жодних причин поважності пропуску строку подання доказів (листа Свалявської міської ради Закарпатської області від 24.04.2024 за №02-13/1819, адресованого Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області та листа-відповіді №18-7-0.4-2280-2-24 від 01.05.2024 на нього), не подано клопотання про поновлення строку його подання, а суд самостійно (без відповідного клопотання учасника справи) позбавлений можливості вирішувати питання поновлення пропущених строків подання доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

За наведених обставин, зважаючи на те, що докази, долучені позивачем до письмових пояснень від 21.05.2024 подані поза межа строку встановленого в ст. 80 ГПК України на їх подання, письмові пояснення не містять поважних причин пропуску процесуального строку визначеного законом, суд на підставі приписів ст.ст. 80, 118 ГПК вбачає за необхідне залишити без розгляду долучені позивачем до письмових пояснень від 21.05.2024 докази та не враховувати їх під час прийняття рішення у даній справі.

Відповідач в судове засідання 22.05.2024 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи ФОП ОСОБА_1 була повідомлена належним чином у встановленому законом порядку.

В той же час, 22.05.2024 відповідачем через «Електронний суд» подано клопотання від 21.05.2024 про відкладення розгляду справи у зв`язку з метою належного оформлення письмових доводів стосовно поданих позивачем 21.05.2024 письмових пояснень, які подані Свалявською міською радою Закарпатської області в переддень судового засідання та фактично отримані відповідачем у другій половині дня 21.05.2024 року.

Розглядаючи означене клопотання відповідача за первісним позовом, суд враховує, що відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України підставою відкладення розгляду справи може бути перша неявка в судове засідання справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Позатим, клопотання відповідача від 21.05.2024 не містить будь-яких обґрунтувань поважності причин неявки представника ФОП ОСОБА_1 в судове засідання 22.05.2024, а доводи представника підприємця пов`язуються з необхідністю «оформлення письмових доводів», а не з поважністю причин неявки представника в судове засідання, який за всіма обставинами був непозбавлений можливості взяти участь в розгляді справи та, у випадку необхідності, заявити суду клопотання про відкладення розгляду справи (оголошення перерви) за правилами ст. 216 ГПК України в разі виникнення в ході розгляду обставин, що перешкоджають вирішенню спору в судовому засіданні.

Також, при розгляді означеного клопотання відповідача суд зважає, що встановлення поважності причин неявки учасника справи є дискрецією суду, проте в будь-якому разі пов`язується з поданням таким учасником доказів на підтвердження причин неявки за наслідками оцінки яких судом й приймається рішення про поважність таких причин та, як наслідок відкладення судового засідання відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України або про відсутність підстав вважати неявку поважною та розгляд справи за відсутності учасника згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Розглядаючи клопотання відповідача, суд констатує, що відповідачем не подано суду жодних доказів наявності поважних причин неявки в судове засідання, як і не повідомлено про причини неявки представника в судове засідання, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України виключає можливість відкладення судового засідання та є підставою для розгляду справи за відсутності відповідача.

При розгляді вказаного клопотання відповідача суд також приймає до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, тоді як адвокату Бобаль І.І. не може бути невідомо, що встановлений в ч. 2 ст. 195 ГПК України строк розгляду даної справи по суті закінчується 22.05.2024 року, а «належне оформлення своїх письмових доводів» щодо письмових пояснень позивача не може вважатися самостійною підставою для відкладення розгляду справи, позаяк приписами ч. 5 ст. 161 ГПК України подання учасниками справи додаткових пояснень щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, пов`язується з наданням судом дозволу учаснику справи подати відповідні пояснення, тоді як у даній справі відповідний дозвіл відповідачу судом не надавався.

Згідно з приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене та ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 23.04.2024 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих сторонами у справі доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються використанням відповідачем з 29.08.2018 по 22.12.2021 земельної ділянки комунальної власності площею 0,5406 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 без належної правової підстави, у зв`язку з чим, за переконанням Свалявської міської ради Закарпатської області, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 безпідставно зберегло грошові кошти, які мала сплатити за використання земельної ділянки за період з вересня 2018 року по грудень 2021 року включно.

У зв`язку з викладеним, за позицією позивача (з урахуванням зміненого предмета позову), відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, на підставі частини першої статті 1212 ЦК України зобов`язаний сплатити 99 454,15 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в з вересня 2018 року по грудень 2021 року включно.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.02.2024 та відзиві від 28.03.2024 на позов з урахуванням зміненого предмету позову заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що 24.05.2019 земельна ділянка комунальної власності площею 0,5406 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 була повернута Свалявській міській раді за актом приймання-передачі, володільцем такої земельної ділянки є міська рада, що унеможливлює стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.

Звертає увагу, що відповідачем протягом 2019-2022 років вживалися заходи щодо викупу спірної земельної ділянки, укладено договір та сплачено авансовий платіж в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а органом місцевого самоврядування приймалися рішення про надання дозволу на вику у власність такої земельної ділянки, про затвердження звіту про експертну грошову оцінку, про затвердження актуалізації звіту

При цьому, пояснює, що позивач безпідставно ухиляється від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, у зв`язку з чим з посиланням на судову практику Верховного Суду (постанова від 15.10.2019 у справі №922/1379/18) зазначає, що в спірних правовідносинах відсутні факти набуття (збереження) без достатньої правової підстави земельної ділянки та, як наслідок, застосування ст. 1212 ЦК України.

Зауважує, що ОСОБА_1 у спірний період (вересень 2018 року грудень 2021 року) була власником нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 не як підприємець, процедуру викупу відповідачем ініційовано також не як підприємцем, як і укладено в 2024 році договір оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем не як підприємцем, господарська діяльність в спірний період на земельній ділянці кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 не здійснювалася, а відтак, відносини, які виникли у даній справі не є господарськими, а ОСОБА_1 у статусі підприємця не може нести відповідальність за зобов`язаннями у даній справі, які не пов`язані з підприємницькою діяльністю.

З урахуванням викладеного акцентує увагу, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли покладати тягар відповідальності за зобов`язаннями фізичної особи на фізичну особу-підприємця.

Окрім того, під час розгляду даної справи в Свалявському районному суді Закарпатської області відповідачем подано суду клопотання від 14.11.2022 про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог за період з 01.09.2018 по 01.09.2019 в сумі 29 836,20 грн, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки спливу такого строку.

Відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив від 04.04.2024 вважає неналежними аргументи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначає позивач при цьому, що відповідачем підтверджується відсутність сплаченого земельного податку, орендної плати за користуванням землею ФОП ОСОБА_1 за період з вересня 2018 по грудень 2021 року, а розрахунок 99 454,15 грн. безпідставно збережених коштів здійснено позивачем на підставі даних з витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що містяться у матеріалах справи.

Звертає увагу, що викуп спірної земельної ділянки не є предметом даного спору, а посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду в справі №922/1379/18 є нерелевантним до спірних правовідносин, позаяк обставини вказаної справи є відмінної від справи №306/1644/22, зокрема щодо наявності доказів сплати плати за землю, тоді як в даній справі відповідачем жодних платежів за час фактичного використання земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 не здійснювалося.

Твердження представника відповідача у справі про невідповідність відповідача, якому заявлено позовні вимоги за позицією позивача спростовуються судовими рішеннями у справі №306/1194/23 та постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.12.2023 року у даній справі.

Заперечення.

Відповідач в поданих суду запереченнях від 15.04.2023 не погоджується з аргументами позивача, які викладені у відповіді на відзив, зазначає, що розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено позивачем на підставі даних з витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку, а сам витяг від 12.02.2018 року №192/201/18 подано позивачем у копії, відповідність якої оригіналу не посвідчено у встановленому процесом порядку, у зв`язку з чим такий є недопустимим доказом.

Крім того, зауважує, що в постанові Закарпатського апеляційного суду від 06.12.2023 року у даній справі визначено, що спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, однак в господарському процесі стороною у справі може бути і фізична особа.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

09 липня 2008 року на підставі рішення 23-ої сесії 5-го скликання Свалявської міської ради від 24.06.2008 №23/110 між Свалявською міською радою, як Орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як Орендарем укладено Договір оренди земельної ділянки (далі Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 для виробничої діяльності (обслуговування цеху), яка знаходиться на території територіальної громади м. Сваляви та с. Драчино, за адресою, АДРЕСА_1 (п.п. 1., 2., 4. Договору).

Договір зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124010100-0408070700012 від 14 липня 2008 року у Закарпатській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру».

Згідно з п. 3 Договору на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, який відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №178658779 від 26.08.2019 є майновим комплексом, загальною площею 735,9 м.кв. (складається зі складу Г, площею 327,7 м.кв., складу Д, площею 408,2 м.кв., вбиральні Ж, огорожі 1-3) та належить на праві власності ОСОБА_1 , право власності якої зареєстровано державним реєстратором Свалявського районного управління юстиції (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2013, індексний номер 3985670).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2100013202023 від 16.01.2023 земельна ділянка площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 за адресою, АДРЕСА_1 належить до комунальної власності Свалявської міської ради, цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, дата державної реєстрації земельної ділянки 14.07.2008 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 31.03.2008, виконаного ТОВ «Експертна група Фаворит».

За змістом п. 7 Договору, він укладений строком на 5 років з дня його державної реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

На підставі Додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки від 29 серпня 2013 року, укладеної між Свалявською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , термін дії Договору оренди земельної ділянки від 14.07.2008 року продовжено на 5 років.

Крім того, відповідно до укладеної сторонами Додаткової угоди від 2018 року сторонами викладено в новій редакції пункти 4, 8 Договору та встановлено, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 994 541,82 грн, а сума щомісячної орендної плати складає 2486,35 грн.

Позатим, за встановленими у справі обставинами, у 2018 році після закінчення строку дії Договору оренди від 14.07.2008 (з урахуванням його продовження Додатковою угодою №1 від 29.08.2013) між сторонами підписано Акт про передачу та прийом земельної ділянки за №24 від 24.05.2019, відповідно до якого земельна ділянка площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 прийнята Орендодавцем з оренди від Орендаря у зв`язку з закінченням строку дії Договору оренди.

Матеріали справи свідчать, що Договір оренди від 14.07.2008 його сторонами не продовжено у встановленому законом порядку, а новий договір оренди земельної ділянки площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 укладено лише 07.02.2024 на підставі рішення Свалявської міської ради Закарпатської області від 21.12.2023 №1 між Свалявською міською радою, як Орендодавцем та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 як Орендарями, які з 22.12.2021 на праві спільної часткової власності (по кожен) володіють розташованим на земельній ділянці нерухомим майном цехом з розливу води, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №291952053 від 22.12.2021.

Відповідно до Акту комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 07.07.2022 за №7 (затвердженого рішення Свалявської міської ради Закарпатської області від 12.07.2022 за №158) встановлено, що укладений з відповідачем Договір оренди закінчився 29.08.2018 та з цього часу земельна ділянка площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у фактичному користуванні відповідачки без укладення нового договору оренди, у зв`язку з чим комісією позивача розраховано розмір збитків за період з вересня 2018 року по грудень 2021 року, який становить 99 454,15 грн.

Відповідачкою належність їй у період з вересня 2018 року по грудень 2021 року включно нерухомого майна, для обслуговування якого була сформована земельна ділянка площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 , - не оспорюється. Заперечується, при цьому, тільки факт його використання як підприємцем.

Позивач, водночас, стверджує, що відповідач з 29.08.2018 року і до 21.12.2021 року використовує земельну ділянку комунальної форми власності площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), - без належної на те правової підстави.

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №192 від 12.02.2018, №324/0/201-19 від 27.08.2019 кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, нормативно грошова оцінка станом на 09.02.2018 року та на 27.08.2019 становила 994 541,82 грн. Крім того, з посиланням на листи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 15.01.2022 №13-28-0.222-275/2-22, позивач зазначає, що у 2020 та 2021 роках коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки становить 1,2, у зв`язку з чим застосовна у спірний період нормативна грошова оцінка земельної ділянки є незмінною з 2018 року та становить 994 541,82 грн.

Рішенням Свалявської міської ради Закарпатської області від 13.12.2013 за №809 затверджено розміри орендної плати за використання земельних ділянок на території Свалявської міської ради у відсотках від грошової оцінки, зокрема, відповідно до додатку до означеного рішення встановлено ставку орендної плати за земельні ділянки «Інші землі промисловості» в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 28 додатку до рішення від 13.12.2013 за №809).

Розмір безпідставно збережених коштів позивачем розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді орендної плати за землю за період з вересня 2018 року по грудень 2021 року включно, загальна сума безпідставно збережених коштів складає 99 454,15 грн, з яких 9945,40 грн за чотири місяці 2018 року та по 29 836,25 грн за 2019, 2020 та 2021 роки.

Судом встановлено також, що згідно з рішенням Свалявської міської ради Закарпатської області дев`ятої сесії VII-скликання № 365 від 11 жовтня 2019 року, гр.. ОСОБА_1 надано дозвіл на викуп у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,5406 га по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Кадастровий номер земельної ділянки: 2124010100:02:043:0016.

Рішенням 10 сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 24 квітня 2020 року № 489 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки, яка підлягає продажу» вказану земельну ділянку площею 0,5406 га гр. ОСОБА_1 продано у власність. Вартість земельної ділянки склала 733 594 грн. 20 коп. (висновок експертів про ринкову вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення, дата оцінки - 05.12.2019р.).

У зв`язку із закінченням терміну чинності Звіту про експертну грошову оцінку 05 грудня 2020 року, рішенням 3 сесії 8 скликання Свалявської міської ради від 29 січня 2021 року №95 «Про надання дозволу на (доопрацювання) актуалізацію експертної грошової оцінки земельної ділянки» гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на актуалізацію звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, яка була виготовлена і згідно висновку експертів вартість земельної ділянки склала 741 432,90 грн.

Надалі, рішення 8 сесії 8 скликання Свалявської міської ради від 13.07.2021 року №330 «Про затвердження актуалізації звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки» затверджено актуалізацію звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 та внесено зміни до п.3 рішення 10 сесії 7 скликання від 24.04.2020 року №489 шляхом викладення його в новій редакції, за якою вирішено продати у власність громадянки ОСОБА_1 спірну земельну ділянку площею 0,5406 га за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код. КВЦПЗ (11.02.) шляхом продажу за 741 432,90 грн.

При цьому, на час виникнення спірних правовідносин викуп земельної ділянки площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016 не здійснено.

З урахуванням викладеного, встановлення наявності підстав для стягнення з відповідача безпідставно збереженої орендної плати за період з вересня 2018 року по грудень 2021 року включно в сумі 99 454,15 грн є предметом судового розгляду в даній справі.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою, виключно, відповідно до закону.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на користування якої має відповідач, як власник об`єкту нерухомості, що на ній розташовується.

Відповідно до положень ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи, зокрема витягом з Державного земельного кадастру № НВ-2100013202023 від 16.01.2013 підтверджується, що спірна земельна ділянка комунальної власності є сформованою в розумінні чинного законодавства, їй присвоєно кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, а підставою її формування слугував Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування належного відповідачу нерухомого майна в оренду ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 09.07.2008 (зареєстрований 14.07.2008).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування, без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №178658779 від 26.08.2019 вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 2124010100:02:043:0016.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами 09.07.2008 було укладено Договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, державна реєстрація якого відбулася 14.07.2008 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124010100-0408070700012 у Закарпатській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру».

Таким чином, беручи до уваги, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 щодо договорів оренди, укладених до 01.01.2013), встановлений в п. 7 Договору оренди від 09.07.2008 строк договору закінчувався 13.07.2013 року.

Водночас, з урахуванням Додаткової угоди №1 до Договору, термін його дії продовжено на 5 років, а відтак, суд висновує, що укладений між сторонами Договір закінчився 13.07.2018 року та, в подальшому, використання відповідачкою земельної ділянки площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування належного їй нерухомого майна відбувалося без належних правових підстав.

Не може вважатися доказом невикористання земельної ділянки відповідачем у спірний період Акт про передачу та прийом земельної ділянки за №24 від 24.05.2019, позаяк підставою його формування було припинення Договору оренди від 09.07.2008, а не фактичне припинення користування відповідачкою земельною ділянкою площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 , яке за встановлених у справі обставин у спірний період продовжувало здійснюватися ФОП ОСОБА_1 , як власницею об`єкту нерухомості, що на ній розташований.

При цьому, в матеріалах справи відсутні також і докази належного оформлення власником об`єктів нерухомості (відповідачем у справі) права користування спірною земельною ділянкою площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 , після закінчення строку дії Договору оренди від 09.07.2008, зокрема, у спірний період користування, а саме: відсутні докази укладення нового договору оренди з Свалявською міською радою та державної реєстрації такого права.

З урахуванням наведеного, суд висновує, що відповідач з 14.07.2018 користувався земельною ділянкою площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований належний йому об`єкт нерухомості без достатньої правової підстави.

Щодо посилання відповідача на судову практику Верховного Суду, що викладена у постанові від 15.10.2019 у справі №922/1379/18, суд звертає увагу відповідача, що у даній справі Верховним Судом вказано, що з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі продажу цієї земельної ділянки, який в подальшому був укладений, колегія суддів прийшла до висновку, що спірне майно не може вважатись набутим чи збереженим без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

В постанові Верховного Суду від 15.10.2019 на яку посилається відповідач вказано, зокрема, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Род-Ник Інвест" вживало всіх заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, сплачувало земельний податок за неї тощо..

В той же час, за встановлених у даній справі обставин відповідач не заперечує, що ним за спірний період не сплачувалась плата за землю у жодній формі, право власності на спірну земельну ділянку відповідач не оформив, оформивши в 2024 році новий договір оренди земельної ділянки (разом з співвласником об`єкта нерухомості).

Враховуючи наведене, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №922/1379/18, оскільки фактичні обставини у справах є різними.

Не можуть вважатися цілком прийнятними заперечення відповідача в даній частині щодо ухилення самого позивача як органу місцевого самоврядування від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки в межах ініційованої відповідачкою процедури її викупу, позаяк в спірних правовідносинах як власник земельної ділянки (позивач), так і землекористувач (відповідач) не позбавлені в будь-якому разі права (можливості) при добросовісному здійсненні ними власних прав у спірних земельних правовідносинах, захищати такі права від ймовірних порушень, в тому числі, в контексті заперечень відповідача проти позову, шляхом оспорення рішень/дій/бездіяльності органу місцевого самоврядування чи ініціювання в судовому порядку укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та/або поновлення попереднього договору оренди на підставі поданої відповідачкою заяви про поновлення від 11.10.2018 та з урахуванням отриманої відмови (лист виконкому позивача від 26.10.2018 за №1201/02-10).

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування».

Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В даному контексті підставними суд вважає аргументи відповідача щодо суперечливих дій самого органу місцевого самоврядування, який надавши спершу дозвіл на викуп відповідачем спірної земельної ділянки (рішення Свалявської міської ради №365 від 11.10.2019), уклавши з відповідачкою договір про сплату авансового платежу №93 від 18.10.2019 та затвердивши в подальшому звіт про експертну грошову оцінку (рішення Свалявської міської ради №489 від 24.04.2020) і актуалізований звіт про експертну грошову оцінку (рішення Свалявської міської ради №330 від 13.07.2021), якими вирішив продати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 , доручивши міському голові укласти договір купівлі-продажу (п.п. 3, 4 рішення №489 від 24.04.2020, з урахуванням рішення №330 від 13.07.2021) в подальшому не вжив жодних дій для укладення такого договору купівлі-продажу.

Водночас, за змістом ч. 6 статті 128 Земельного кодексу України рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

В той же час, за встановленими у справі обставинами позивачем залишилися нереалізованими рішення №489 від 24.04.2020 та №330 від 13.07.2021 про продаж відповідачу спірної земельної ділянки, а міським головою м. Свалява всупереч вимог п. 4 рішення №489 від 24.04.2020 договір купівлі-продажу з відповідачкою укладено не було.

Вказані дії позивача не можуть вважатися судом такими, що відповідають принципу належного урядування, проте, жодним чином не впливають на обґрунтованість вимог Свалявської міської ради Закарпатської області в даній справі та не можуть нівелювати встановлену Конституцією України та Законами України оплатність користування земельною ділянкою.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та у п. 65 постанови Велика Палата Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Пункт 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Абзац1 п. 289.1 Податкового кодексу України передбачає, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З аналізу наявних в матеріалах справи витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки №192 від 12.02.2018, №324/0/201-19 від 27.08.2019, які відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами, з огляду на категорію та функціональне використання спірної земельної ділянки, суд вважає правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі (яка встановлена в п. 28 додатку до рішення Свалявської міської ради від 13.12.2013 за №809), а відтак, виходячи зі встановлених ставок, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 2018 по 2021 рік становив по 29 836,25 грн за кожен календарний рік.

Невідповідними в даному контексті суд вважає аргументи відповідача, які викладені в запереченні від 15.04.2024 щодо недопустимості як доказу витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки №192 від 12.02.2018 у зв`язку з неналежним засвідченням позивачем копії означеного витягу, позаяк такий витяг видавався відділом Держгеокадастру самій відповідачці в справі, в якої і повинен перебувати оригінал витягу №192 від 12.02.2018 та, у випадку невідповідності поданої позивачем копії витягу оригіналу, ФОП ОСОБА_1 в будь-якому випадку не позбавлена можливості спростувати достовірність поданої позивачем копії, надавши суду оригінал витягу №192 від 12.02.2018.

Суд, при цьому, приймає до уваги, що зазначений у витязі №192 від 12.02.2018 розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 на 2018 рік 994 541,82 грн підтверджується також й витягом про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки на 2019 рік №324/0/201-19 від 27.08.2019 (з урахуванням індексації з коефіцієнтом 1,0) та визначений сторонами в п. 1 Додаткової угоди від 2018 року до Договору.

Таким чином, сукупний розмір плати за користування земельною ділянкою за період з вересня 2018 року по грудень 2021 року включно становить 99 454,15 грн, а проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за цей період містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.

Водночас, суд приймає до уваги, що за встановленими у справі обставинами, з 22.12.2021 розташований на земельній ділянці площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 об`єкт нерухомості - цех з розливу води належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , - а відтак період користування земельною ділянкою після 22.12.2021 не може вважатися спірним у даній справі, позаяк вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з 22.12.2021 повинні заявлятися солідарно до обох власників нерухомого майна.

З урахуванням наведеного, здійснивши власні розрахунки розміру безпідставно збереженої відповідачем орендної плати в спірний період в сукупності з 01 вересня 2019 року по 21 грудня 2021 року включно, суд доходить переконливого висновку, що за означений період відповідач мав сплатити позивачу 98 652,10 грн плати за користування земельною ділянкою, а нарахована позивачем за грудень 2021 року плата в розмірі 802,02 грн повинна заявлятися та стягуватися солідарно з відповідачки та ОСОБА_3 , у зв`язку з чим в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Таким чином, судом на підставі поданих доказів встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками. Водночас, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно відсутні, як відсутні і правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, за змістом ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки.

Поряд з наведеним, вбачається, що відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Свалява Закарпатської області в особі позивача, відтак, відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Свалява Закарпатської області в особі позивача. Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Аналогічна правова позиція наведена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Не можуть слугувати підставою звільнення від сплати безпідставно збереженої орендної плати посилання відповідача на статус відповідача як фізичну особу, а не підприємця в спірних правовідносинах, позаяк відповідно до встановлених в постанові Закарпатського апеляційного суду від 06.12.2023 у даній справі обставин, спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідачка, як підприємець, продовжувала після закінчення строку дії Договору оренди від 09.07.2008 року користуватися земельною ділянкою, площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 , не сплачуючи за це орендну плату і таке користування земельною ділянкою має похідний характер від тих відносин, на підстав яких розпочалося використання спірної земельної ділянки, тобто між позивачем та відповідачкою, як підприємцем.

Вказані обставини є преюдиційними для суду відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України та слугували підставою для передачі даної справи для розгляду Господарському суду Закарпатської області, що виключає можливість їх неврахування під час прийняття рішення Господарським судом.

Аргументи відповідача про пропуск позивачем позовної давності за вимогами про стягнення безпідставно збереженої орендної плати за період з 01.09.2018 по 01.09.2019 в сумі 29 836,20 грн спростовуються положеннями п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)») відповідно до яких встановлені, зокрема, ст. 257 ЦК України строки позовної давності продовжуються на строк дії карантину, встановленого з 12.03.2020 Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 98 652,10 грн за використання земельної ділянки площею 0,5406 га, кадастровий номер 2124010100:02:043:0016, за адресою: АДРЕСА_1 в період з 01.09.2018 року по 21.12.2021 року, суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак, підлягають задоволенню судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду від 29.12.2023 у даній справі задоволено клопотання позивача та повернуто Свалявській міській раді з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 6202,50 грн, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, згідно з платіжним дорученням № 2175 від 05 вересня 2022 року на суму 2481,00 грн та платіжним дорученням № 113 від 27 лютого 2023 року на суму 3 721,50 грн.

У зв`язку з викладеним, відповідно до п.п. 1) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» належний до сплати за подання даного позову судовий збір в розмірі 2481,00 грн покладається судом на сторони у справі та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Свалявської міської ради Закарпатської області (89300, м. Свалява Закарпатської області, пл. Головна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04053884) 98 652,10 грн (дев`яносто вісім тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 10 копійок) безпідставно збережених коштів.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) 2460,99 грн (дві тисячі чотириста шістдесят гривень 99 копійок) судового збору.

5. Стягнути з Свалявської міської ради Закарпатської області (89300, м. Свалява Закарпатської області, пл. Головна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04053884) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) 20,01 грн (двадцять гривень 01 копійку) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 24 травня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.