Рішення

від 24.05.2024 по справі 910/19931/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2024Справа № 910/19931/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/19931/23

За позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій;

до Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України;

про стягнення 912 785,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України 912 785,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на виконання укладеного договору № 65 від 10.09.2020 про закупівлю послуг у сфері містобудування код CPV за ДК 021:2015 71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва") виконував роботи, які були сплачені позивачем, однак, у подальшому, в ході проведення Північним офісом Держаудитслужби планової ревізії окремих питань господарської діяльності в Київському науково-методичному центрі по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 встановлено ряд порушень, про що складено акт ревізії від 29.06.2023 № 04-30/267, зокрема, щодо завищення вартості виконаних робіт підрядником за договором № 65, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 912 785,52 грн.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 № 01.3-16/113/24 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 матеріали справи № 910/19931/23 були передані на розгляд судді Мандриченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 позовну заяву Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

22.01.2024 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/19931/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

08.02.2024 Підприємство об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій 13.02.2024 подав до господарського суду відповідь на відзив Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України.

16.02.2024 Підприємство об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України подало до господарського суду заперечення на відповідь Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.09.2020 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі також позивач, замовник) та Підприємством об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України (далі також - відповідач, виконавець) укладено договір №65 (далі договір) закупівлі послуг у сфері містобудування код CPV за ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва"), відповідно до умов п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується надати послуги за визначеним предметом закупівлі Послуги у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва"), а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість послуг зазначених у п. 1.1 цього договору визначена на підставі кошторису (додаток №3 до договору) та протоколу погодження договірної ціни (додаток №2 до договору) та становить 2 518 171,66 грн в т.ч. ПДВ 419 695,28 грн і включає в себе усі витрати виконавця, пов`язані з виконанням договору.

Згідно з п. 2.3 договору, оплата послуг здійснюється поетапно на підставі актів здачі-приймання наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний розрахунок за останнім етапом надання послуг здійснюється після затвердження науково-проектної документації.

Відповідно до п. 2.4 договору, замовник здійснює оплату тільки за фактично надані послуги протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг послуг та вартість, наданих виконавцем послуг.

У п. 3.1 договору, сторонами погоджено, що виконавець надає замовнику послуги поетапно відповідно до календарного графіку надання послуг та надає акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після кожного етапу згідно з календарним графіком надання послуг.

Відповідно до п. 3.2 договору, замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг.

08.10.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди внести наступні зміни, а саме:

1. На виконання Рішення Київської міської ради XI сесія VIII скликання від 7 липня 2020 року № 10/9089 Про заборону виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) та його структурним підрозділам, комунальним унітарним підприємствам, установам та організаціям, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, господарським товариствам, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді міста Києва, укладати договори чи інші правочини, що містять положення про конфіденційність інформації виключити п. 4.3.5 розділу 4 Права та обв`язки сторін договору № 65 від 10.09.2020 року.

Судом встановлено, що 06.10.2020 між сторонами було складено акт №1 здачі-приймання наданих послуг на суму 893 576,66 грн, 01.12.2020 акт №2 здачі-приймання наданих послуг на суму 1 163 032,79 грн, 01.12.2020 акт №3 здачі-приймання наданих послуг на суму 461 562,10 грн, що разом становить 2 518 171,66 грн.

Сторонами під час розгляду справи було підтверджено, що виконані відповідачем роботи за договором №65 на суму 2 518 171,66 грн були оплачені позивачем у повному обсязі.

У період з 01.01.2019 по 31.12.2022 Північним офісом державної аудиторської служби України було проведено ревізію Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, за результати якої складено акт №04-30/267 від 29.06.2023.

В акті ревізії №04-30/267 від 29.06.2023 зафіксовано завищення вартості робіт за Договором №65 закупівлі послуг від 10.09.2020 на суму 912 785,52 грн.

Так як позивач звернувся до відповідача з претензію повернути грошові кошти у розмірі 912 785,52 грн, яка залишилась відповідачем без задоволення, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 912 785,52 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до приписів частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вимогами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із статтею 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як наслідок, перевірка фактичного обсягу витрат робочого часу, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені договором №65 від 10.09.2020, суд дійшов висновку, що позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Водночас обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена позивачем.

Отже, умови договору сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 Господарського кодексу України.

Застосовуючи дані статті, суду необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір №65 від 10.09.2020, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за договором підряду робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини 2 статті 224 Господарського кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки саме позивача, а не відповідача, а тому може нести негативні наслідки саме для Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій.

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 та у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №922/59/19.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі договору №65 від 10.09.2020, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, тобто позивача у справі.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором №65 від 10.09.2020.

При цьому, суд зазначає, що звіт внутрішнього аудиту може бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій до Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України про стягнення 912 785,00 грн не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко