Постанова

від 30.10.2024 по справі 910/19931/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 910/19931/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 (повний текст складено та підписано 24.05.2024)

у справі №910/19931/23 (суддя Мандриченко О.В.)

За позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

до Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України

про стягнення 912 785,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Київський науковий-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України про стягнення 912 785,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в ході проведення Північним офісом Держаудитслужби планової ревізії окремих питань господарської діяльності в Київському науково-методичному центрі по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій за період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року встановлено ряд порушень, про що складено акт ревізії від 29.06.2023 року № 04-30/267, зокрема, щодо завищення вартості виконаних робіт підрядником за договором № 65, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 912 785,52 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року у справі №910/19931/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки між сторонами у справі було укладено договір №65 від 10.09.2020 року, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за договором підряду робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини 2 статті 224 Господарського кодексу України. Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року у справі №910/19931/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням вимог процесуального та матеріального права. На думку скаржника місцевим господарським судом не з`ясовано чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, не перевірена наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом належної їх оцінки, не оцінені подані позивачем докази, та умови спірного договору, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Крім того на думку скаржника судом першої інстанції проігноровані факти, на які посилався позивач в позовній заяві, а саме розрахунки, не забезпечення відповідачем відповідності робіт вимогам діючим нормативним документам, не відповідність якості та обсягу робіт, не забезпечення виконання робіт у визначеному обсязі встановлені умовами договору тощо. Зокрема скаржник вважає, що шляхом завищення розміру вартості проектно-вишукувальних робіт при виконанні робіт за Договором 65 відповідачем було безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 912 785,52 грн., та порушено ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, завдано втрат місцевому бюджету на відповідну суму. Тому, у випадку, якщо відступ відповідача від умов договору має своїм наслідком невиконання певного обсягу робіт, замовник має можливість захисту своїх порушених прав та інтересів шляхом відшкодування збитків на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224-225 Господарського кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19931/23.

13.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/19931/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року, розгляд справи призначено на 24.07.2024 року.

25.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України, відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи без участі представників.

27.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, позивача у справі, надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 року, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/19931/23 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 року апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №910/19931/23 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 16.10.2024 року.

Судове засідання, призначене на 16.10.2024 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відрядженні з 16.10.2024 року по 20.10.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 року розгляд справи призначено на 30.10.2024 року.

В судове засідання 30.10.2024 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2020 року між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі також - позивач, замовник) та Підприємством об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України (далі також - відповідач, виконавець) укладено договір №65 (далі - договір) закупівлі послуг у сфері містобудування код CPV за ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва"), відповідно до умов п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується надати послуги за визначеним предметом закупівлі - Послуги у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва"), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість послуг зазначених у п. 1.1 цього договору визначена на підставі кошторису (додаток №3 до договору) та протоколу погодження договірної ціни (додаток №2 до договору) та становить 2 518 171,66 грн. в т.ч. ПДВ 419 695,28 грн. і включає в себе усі витрати виконавця, пов`язані з виконанням договору.

Згідно з п. 2.3 договору, оплата послуг здійснюється поетапно на підставі актів здачі-приймання наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний розрахунок за останнім етапом надання послуг здійснюється після затвердження науково-проектної документації.

Відповідно до п. 2.4 договору, замовник здійснює оплату тільки за фактично надані послуги протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг послуг та вартість, наданих виконавцем послуг.

У п. 3.1 договору, сторонами погоджено, що виконавець надає замовнику послуги поетапно відповідно до календарного графіку надання послуг та надає акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після кожного етапу згідно з календарним графіком надання послуг.

Відповідно до п. 3.2 договору, замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг.

08.10.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 22), відповідно до якої, сторони дійшли згоди внести наступні зміни, а саме:

1. На виконання Рішення Київської міської ради XI сесія VIII скликання від 7 липня 2020 року № 10/9089 "Про заборону виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) та його структурним підрозділам, комунальним унітарним підприємствам, установам та організаціям, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, господарським товариствам, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді міста Києва, укладати договори чи інші правочини, що містять положення про конфіденційність інформації" виключити п. 4.3.5 розділу 4 Права та обв`язки сторін договору № 65 від 10.09.2020 року.

06.10.2020 року між сторонами було складено акт №1 здачі-приймання наданих послуг на суму 893 576, 66 грн., 01.12.2020 року - акт №2 здачі-приймання наданих послуг на суму 1 163 032, 79 грн., 01.12.2020 року - акт №3 здачі-приймання наданих послуг на суму 461 562, 10 грн., що разом становить 2 518 171, 66 грн.(а.с. 14-16).

Сторонами під час розгляду справи було підтверджено, що виконані відповідачем роботи за договором №65 на суму 2 518 171, 66 грн. були оплачені позивачем у повному обсязі.

У період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року Північним офісом державної аудиторської служби України було проведено ревізію Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, за результати якої складено акт №04-30/267 від 29.06.2023 року. (а.с. 27-31).

В акті ревізії №04-30/267 від 29.06.2023 року зафіксовано завищення вартості робіт за Договором №65 закупівлі послуг від 10.09.2020 року на суму 912 785, 52 грн.

З врахуванням викладеного, позивач звернувся до відповідача з претензію №066/1-634 від 09.08.2023 року в якій просив повернути грошові кошти у розмірі 912 785, 52 грн. (а.с. 32-34).

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, тому позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача збитки у сумі 912 785, 52 грн.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Отже, причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 912 785, 52 грн. завищеної вартості виконаних робіт за договорами, у вигляді збитків.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вимогами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.2 договору, замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із статтею 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як наслідок, перевірка фактичного обсягу витрат робочого часу, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень щодо виконання відповідачем підрядних робіт, обумовлених договором №65 від 10.09.2020 року, а тому позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю.

Також колегія суддів звертає увагу, що оскільки в матеріалах справи відсутня мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача, а обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена позивачем, умови договору підряду сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Водночас, звертаючись з даним позовом, позивач розмір заявлених до стягнення збитків у розмірі 912 785, 52 грн. визначив виходячи із здійснення надмірної сплати за послуги на підставі завищення вартості робіт за договором.

У той же час статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 Господарського кодексу України.

Застосовуючи дані статті, суду необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Колегія суддів зазначає, що у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача перерахована йому як виконавцю за договорами сума не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі №922/2310/17.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки між сторонами у справі було укладено договір, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата за договором, такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини другої статті 224 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами весь склад правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а саме наявності причинно-наслідкового зв`язку між заподіяними збитками та діями відповідача.

Посилання позивача на акт, складений за результатом планової ревізії його фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року, як на беззаперечну підставу для стягнення збитків є безпідставним, оскільки акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.

Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі договору, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2020 року у справі №910/7984/16.

За таких умов місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не підтверджено обґрунтованості та законності позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь завищеної вартості наданих послуг у розмірі 912 785, 52 грн. на підставі акта ревізії фінансового-господарської діяльності.

Поряд з цим судом першої інстанції зазначено, що звіт внутрішнього аудиту вказаного органу управління (контролю) може бути підставою для вжиття ним у межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року у справі №910/19931/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року у справі № 910/19931/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19931/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир