Рішення

від 24.05.2024 по справі 910/1715/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2024Справа № 910/1715/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсил"

про стягнення 287 101,44 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укрпошта" (далі - позивач, Укрпошта) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсил" (далі - відповідач, Товариство) 194 567,04 грн. пені та 92 532,40 грн. штрафу, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами 14.12.2022 року договором поставки № 141222-05Е.

Ухвалою від 15.02.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/1715/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

25.03.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 22.03.2024 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що виконання зобов`язань відповідача за договором поставки № 141222-05Е було забезпечено банківською гарантією від 14.12.2022 року № BGV/UA/03-2-04724, наданою АТ "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК", який наразі визнано неплатоспроможним і введено тимчасову адміністрацію. Разом із тим, на задоволення своїх вимог невідомої правової природи 28.07.2023 року позивач отримав від означеного банку-гаранта грошові кошти в розмірі 247 215,36 грн. Також відповідач вказав про зниження його довіри до Укрпошти як контрагента у господарських відносинах та застосування більш формального та ризикоорієнтованого підходу до спірних правовідносин, у зв`язку із чим, подальше схвалення попередніх заявок жодним чином не зобов`язує сторону правочину до подальшого схвалення наступних. Товариство звернуло увагу й на те, що, з урахуванням змісту пункту 1 наданої позивачем довіреності, відповідач позбавлений можливості встановити наявність у представника Укрпошти Оморокова О.О. належних повноважень в межах договору поставки № 141222-05Е, оскільки із зазначеного пункту вбачається, що повноваження стосуються інших договорів, укладених з центральним апаратом та ініційованих структурними підрозділами. Крім того, у відзиві на позовну заяву Товариство в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України поставило позивачу запитання про обставини, що, на думку відповідача, мають значення для справи, а також просило суд поновити процесуальний строк на подання цієї заяви по суті справи, посилаючись на технічні збої в роботі системи "Електронний суд".

Беручи до уваги закріплені положеннями статей 7, 13, 14, 15 Господарського процесуального кодексу України принципи рівності прав та обов`язків усіх учасників процесу, диспозитивності та пропорційності, враховуючи необхідність забезпечення принципу змагальності сторін, а також беручи до уваги наведені Товариством у відзиві фактичні обставини та мотиви, означена заява по суті справи була прийнята судом до розгляду.

02.04.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Укрпошти від 01.04.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій позивач, зокрема, звернув увагу на те, що у відзиві на позов Товариство фактично не заперечує проти факту порушення ним умов договору поставки за заявкою № 052438, а також проти розміру нарахованих Укрпоштою штрафних санкцій та порядку їх обчислення. У той же час, вищенаведена заявка від імені Укрпошти (як покупця за договором) була підписана уповноваженою особою на підставі довіреності, виданої генеральним директором, який в свою чергу має право на управління поточною діяльністю позивача. Відтак, обставини невизнання відповідачем наявності у Оморокова О.О. повноважень на підписання відповідної заявки зводяться виключно до намагання ухилитися від відповідальності за порушення зобов`язань за укладеною між сторонами угодою.

02.04.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 02.04.2024 року на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останнє навело додаткові аргументи на спростування обґрунтованості позовних вимог Укрпошти.

09.04.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 05.04.2024 року з відповідями на поставлені Укрпошті запитання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України. Означена заява прийнята судом до розгляду.

Інших заяв чи клопотань від сторін на адресу суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2022 року між Акціонерним товариством "Укрпошта" (далі - покупець, Укрпошта) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсил" (далі - постачальник, Товариство) з використанням електронного цифрового підпису укладено договір поставки № 141222-05Е (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю у власність товар, найменування, асортимент, кількість, ціна товару та інша інформація щодо товару та технічної документації до нього, наведені у Специфікації, яка є Додатком № 1 до цього Договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах Договору.

Вказаний правочин підписаний електронними підписами та скріплений електронними печатками сторін у сервісі "Вчасно".

За умовами пункту 1.9 Договору постачальник є зареєстрованим користувачем сервісу обміну документів за посиланням: https://vchasno.ua (далі - Сервіс) та зобов`язується бути зареєстрованим користувачем Сервісу протягом строку дії Договору. Постачальник зобов`язується використовувати Сервіс для отримання відповідних документів, відправлених покупцем на умовах Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору поставка товару здійснюється згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року на умовах поставки "Зі сплатою мита" (DDP) у місце поставки, що визначено в Додатку № 1 до Договору та зазначене в Заявці.

Відповідно до пункту 3.2 цієї угоди поставка здійснюється партіями, за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою покупця, у строк, що передбачений у Специфікації. Заявка є невід`ємною частиною Договору, в якій зазначається найменування та асортимент товару, кількість (обсяг) партії поставки, місце поставки відповідно до Додатку № 1 до Договору тощо.

Постачальник зобов`язаний своєчасно (але не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати поставки товару) повідомити покупця про дату поставки товару шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту покупця із зазначенням дати поставки, місця поставки та кількості піддонів. Не повідомлення (несвоєчасне повідомлення) покупця згідно з вищенаведеними вимогами є підставою для неприйняття товару покупцем із звільненням останнього за це від будь-якої з цим пов`язаної відповідальності.

Партією товару за Договором вважається поставка товару в обсязі, що визначений за кожною окремою Заявкою покупця (пункт 3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що Заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за Договором, які оформлюються виключно за підписом покупця, окрім повідомлень про зміну (припинення, доповнення) Договору або будь-яких актів, які передбачають підписання обома сторонами та не можуть направлятися електронною поштою або з використанням Сервісу, подається покупцем на адресу постачальника одним із способів на вибір покупця:

шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту постачальника з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного покупцем, у форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (пункт 3.4.1);

шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою Сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим постачальником з моменту присвоєння Сервісом статусу документу "Відправлений". Документ, направлений за допомогою Сервісу, підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноважених осіб покупця. Доказом належного отримання документів за допомогою Сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з Сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи, що здійснює надання послуг за Сервісом з відповідним підтвердженням (пункт 3.4.2);

шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу постачальника, зазначену в Договорі та/або передачі її уповноваженому представнику постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника (пункт 3.4.3).

Згідно з пунктом 3.5 Договору у випадку направлення відповідного документу декількома з перелічених у Договорі способів, датою отримання постачальником документу покупця вважається найбільш рання дата отримання документу. Порядок відправлення та отримання документів, визначений пунктом 3.4 Договору, застосовується і до відправки та отримання документів постачальником.

Відповідно до пунктів 3.8, 3.9 наведеного правочину датою поставки (передачі) товару та переходу права власності на товар є дата фактичного отримання товару та супровідних документів покупцем від постачальника за умови належно оформлених та підписаних сторонами первинних документів.

Передача товару від постачальника покупцю здійснюється на підставі належним чином оформленого оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої уповноваженому представникові покупця з обов`язковим складанням і підписанням сторонами відповідних документів, обумовлених цим Договором. Оригінал довіреності надається покупцем постачальнику для ознайомлення, копія цієї довіреності передається постачальнику.

За умовами пункту 4.1 Договору його ціна та ціна за одиницю товару зазначаються в Специфікації та включають в себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до дати, зазначеної у Специфікації. Припинення дії Договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за Договором.

У Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, сторони погодили найменування, код УКТЗЕД, технічні характеристики, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару (пломба-стяжка для опломбування мішків).

Згідно з пунктом 1 Специфікації ціна Договору становить: без ПДВ 4 760 000,00 грн., ПДВ - 952 000,00 грн., всього з ПДВ - 5 712 000,00 грн.

Пунктом 7 Специфікації передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 21 календарного дня з моменту надання Заявки.

Адреса складу покупця за місцем поставки: м. Київ, вул. Г. Кірпи, 2, або м. Київ, вул. Мурманська, 7 (пункт 8 Специфікації).

За умовами пункту 9 Специфікації у відповідності до пункту 6.1 цього Договору останній діє до 30.06.2023 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2022 року покупець шляхом направлення в електронному вигляді за допомогою Сервісу подав на адресу постачальника Заявку від 20.12.2022 року № 110323 на поставку пломби-стяжки для опломбування мішків у кількості 300 000 одиниць загальною вартістю 489 600,00 грн. зі строком поставки - до 10.01.2023 року. Означена заявка за допомогою кваліфікованого електронного підпису була підписана начальником УМТЗ Укрпошти Омороковим О.О. Статус цього документа "Відправлений" був присвоєний Сервісом 20.12.2022 року, отже наведена Заявка вважається отриманою постачальником 20.12.2022 року.

Крім того, 19.06.2023 року позивач шляхом направлення в електронному вигляді за допомогою Сервісу подав на адресу відповідача Заявку від 19.06.2023 року № 052438 на поставку пломби-стяжки для опломбування мішків у кількості 600 000 одиниць загальною вартістю 979 200,00 грн. зі строком поставки - до 10.07.2023 року. Означена заявка за допомогою кваліфікованого електронного підпису також була підписана начальником УМТЗ Укрпошти Омороковим О.О. Статус документа "Відправлений" був присвоєний цій Заявці Сервісом 19.06.2023 року, отже остання вважається отриманою постачальником 19.06.2023 року.

Наявність у начальника управління матеріально-технічного забезпечення Укрпошти Оморокова О.О. повноважень на підписання вищевказаних Заявок підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності від 26.10.2022 року № 261022-13/Р-041, за змістом якої останній уповноважений в межах договорів поставки, укладених на рівні центрального апарату управління Укрпошти та ініційованих підпорядкованими повіреному структурними підрозділами, підписувати, зокрема, заявки постачальникам щодо поставки товару (продукції).

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе за спірним Договором обов`язок щодо вчасної поставки передбаченого цією угодою товару в установлені Заявками від 20.12.2022 року № 110323 (до 10.01.2023 року) та від 19.06.2023 року № 052438 (до 10.07.2023 року) строки виконав неналежним чином.

Так, зазначений у Заявці від 20.12.2022 року № 110323 товар, загальна вартість якого склала 489 600,00 грн., був поставлений Товариством на користь позивача частинами на підставі видаткових накладних від 10.01.2023 року № 24 на суму 146 880,00 грн. (поставка відбулася 10.01.2023 року, тобто в межах передбаченого цією Заявкою строку поставки) та від 21.02.2023 року № 177 на суму 342 720,00 грн. (поставка фактично відбулася 22.02.2023 року, тобто з простроченням терміну поставки на 42 календарних дні).

Разом із тим, вказаний у заявці від 19.06.2023 року № 052438 товар, загальна вартість якого склала 979 200,00 грн., Товариством на користь Укрпошти взагалі поставлений не був.

Листом від 23.06.2023 року Товариство, зважаючи на зростання ціни товару, звернулося до позивача із проханням збільшити ціну на "пломбу-стяжку для опломбування мішків" до 1,98 грн. за одиницю з ПДВ та надіслати постачальнику виправлену Заявку на поставку від 19.06.2023 року № 052438.

Однак, листом від 05.07.2023 року № 101.004.002.001.-6310-23 Укрпошта відмовила у задоволенні прохання відповідача та зазначила про відсутність правових підстав для внесення змін до Договору в частині збільшення його ціни.

Суд звертає увагу на те, що за умовами пункту 4.2 Договору ціна за одиницю товару протягом строку дії Договору та ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін у випадку та в порядку, передбаченому Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178.

Ціни, що змінюються та коригуються згідно з умовами цього Договору, застосовуються з моменту укладення сторонами відповідної додаткової угоди (пункт 4.3 Договору).

Договір може бути змінено сторонами у випадках, передбачених Договором та законодавством України, при цьому такі зміни повинні бути оформлені шляхом укладання додаткової угоди до Договору або письмовим повідомленням відповідної сторони, якщо направлення такого повідомлення безпосередньо передбачено умовами цього Договору (пункт 8.7 Договору).

Листом від 12.07.2023 року № 22-2509 Товариство повідомило позивача про відсутність у постачальника відомостей про підписання Заявки від 19.06.2023 року № 052438 (яка за наявними у матеріалах справи документами була підписана тією ж особою, яка підписала прийняту відповідачем до виконання Заявку від 20.12.2022 року № 110323) уповноваженою особою покупця та неможливість прийняття від позивача іншої заявки на поставку відповідного товару, з огляду на закінчення строку дії Договору.

У відповідь на означене звернення Укрпошта направила на адресу постачальника лист від 14.07.2023 року № 101.004.002.001.-6961-23, в якому вказала про неприйнятність фактичної відмови відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та Заявкою від 19.06.2023 року № 052438, а також вимагала поставити передбачений означеною Заявкою товар.

Листом від 10.10.2023 року № 421-2255 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату неустойки, нарахованої внаслідок несвоєчасної поставки постачальником погодженого між сторонами товару за Заявками від 20.12.2022 року № 110323 та від 19.06.2023 року № 052438. Проте, така претензія була залишена Товариством без задоволення, про що відповідач повідомив покупця листом від 23.10.2023 року, а нараховані позивачем штрафні санкції у добровільному порядку Товариством сплачені не були.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 194 567,04 грн. пені та 92 532,40 грн. штрафу, нарахованих за несвоєчасну поставку товару за Заявками від 20.12.2022 року № 110323 та від 19.06.2023 року № 052438.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 3.2 Договору поставка здійснюється партіями, за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою покупця, у строк, що передбачений у Специфікації.

У Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, сторони погодили, що постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 21 календарного дня з моменту надання Заявки.

У Заявці від 20.12.2022 року № 110323 був передбачений строк поставки товару - до 10.01.2023 року, а в Заявці від 19.06.2023 року № 052438 - до 10.07.2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у Заявках від 20.12.2022 року № 110323 та від 19.06.2023 року № 052438.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки замовнику (покупцю) передбаченого укладеним між сторонами Договором та Заявками товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 194 567,04 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну поставку продукції за Заявкою від 20.12.2022 року № 110323 вартістю 342 720,00 грн. у період з 11.01.2023 року до 22.02.2023 року (за 42 дні прострочення) та несвоєчасну поставку продукції за Заявкою від 19.06.2023 року № 052438 вартістю 979 200,00 грн. у період з 11.07.2023 року до 10.01.2024 року (за 184 дні прострочення), а також 92 532,40 грн. штрафу, нарахованого за прострочення понад 30 днів поставки товару за обома Заявками загальною вартістю 1 321 920,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та у постанові від 31.03.2021 року в справі № 916/3848/19.

Крім того, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір цього виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2018 року в справі № 903/545/17.

За умовами частини 2 статті 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту Укрпошти остання не здійснювала публічну пропозицію власних акцій і, відповідно, за типом є приватним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Отже, позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

Разом із тим, згідно з пунктом 5.2 Договору за порушення строків поставки товару або умов якості товару постачальник несе відповідальність та сплачує покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.

Штрафні санкції (пеня, штраф), нараховані постачальнику покупцем згідно з цим розділом Договору, сплачуються постачальником протягом 10 робочих днів з дати отримання вимоги на оплату, яку складає покупець та надсилає постачальнику в порядку, передбаченому Договором (пункт 5.11 цієї угоди).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Заперечуючи проти задоволення вимог Укрпошти, відповідач посилався на те, що за умовами пункту 3.4 Договору Заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за Договором оформлюються виключно за підписом покупця. Так, зазначеним у Договорі уповноваженим представником покупця, щодо повноважень якого у відповідача були наявні достатні відомості, є заступник генерального директора з фінансових питань Укрпошти Палій Максим Орестович. Проте, подана Заявка не містила підпису Палія М.О., або будь-якої іншої особи, щодо якої у Товариства були наявні відомості про її повноваження щодо підписання договорів від імені покупця, тобто Укрпошти.

Разом із тим, вищенаведені посилання відповідача не свідчать про безпідставність вимог позивача та не підтверджують наявності правових підстав для звільнення постачальника від відповідальності за неналежне виконання умов Договору, оскільки наявність у начальника управління матеріально-технічного забезпечення Укрпошти Оморокова О.О. повноважень на підписання відповідних Заявок підтверджується наявною в матеріалах справи копією виданої Генеральним директором Укрпошти довіреності від 26.10.2022 року № 261022-13/Р-041, за змістом якої означений представник уповноважений в межах договорів поставки, укладених на рівні центрального апарату управління Укрпошти та ініційованих підпорядкованими повіреному структурними підрозділами, підписувати, зокрема, заявки постачальникам щодо поставки товару (продукції).

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про відмову Товариства від прийняття до виконання, зокрема, направленої останньому Заявки від 19.06.2023 року № 052438 внаслідок її підписання неуповноваженою на те особою чи доказів звернення відповідача до Укрпошти з вимогами про надання документів, що підтверджують дійсний обсяг повноважень Оморокова О.О. та правомірність підписання ним цієї заявки. Більше того, заявка позивача від 19.06.2023 року № 052438 була підписана тією ж особою (Омороковим О.О.), яка підписала попередню Заявку від 20.12.2022 року № 110323, прийняту відповідачем до виконання без жодних зауважень чи заперечень.

Слід також зазначити, що в адресованому позивачу листі від 23.06.2023 року Товариство просило Укрпошту збільшити ціну на "пломбу-стяжку для опломбування мішків" до 1,98 грн. за одиницю з ПДВ та надіслати постачальнику виправлену Заявку на поставку від 19.06.2023 року № 052438, посилаючись на зростання ціни товару. Однак жодних заперечень щодо відсутності в особи, що підписала Заявку від 19.06.2023 року № 052438, відповідних повноважень, відповідачем у наведеному листі також висловлено не було.

З огляду на викладене, суд зазначає, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відтак, вищенаведені твердження Товариства оцінюються судом критично, оскільки жодним чином не спростовують обґрунтованості вимог позивача та фактично зводяться до суперечливої поведінки самого постачальника.

Посилання відповідача на те, що на задоволення своїх вимог невідомої правової природи 28.07.2023 року позивач отримав від банку-гаранта - АТ "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" грошові кошти в розмірі 247 215,36 грн. в якості забезпечення виконання Товариством зобов`язань за Договором, також оцінюються судом критично з огляду, зокрема, на положення пункту 7.7 Договору, за якими кошти, що надійшли покупцю як забезпечення виконання Договору за банківською гарантією (у разі, коли вони не повертаються постачальнику), не є виконанням постачальником зобов`язань за Договором, не заліковуються в рахунок інших зобов`язань постачальника за цим Договором та не звільняють постачальника від виконання умов Договору, в тому числі від сплати повної суми штрафних санкцій (відповідальності) та збитків за Договором.

Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Оскільки судом встановлено, що відповідач несвоєчасно виконав взятий на себе обов`язок щодо поставки погодженого між сторонами товару за Заявками від 20.12.2022 року № 110323 (вартістю 342 720,00 грн. у період з 11.01.2023 року по 21.02.2023 року включно, тобто з простроченням, зокрема, на 42 дні) та від 19.06.2023 року № 052438 (вартістю 979 200,00 грн. у період з 11.07.2023 року до 10.01.2024 року, тобто з простроченням, зокрема, на 184 дні), і розміри нарахованої позивачем пені в сумі 194 567,04 грн. та штрафу в розмірі 92 532,40 грн. відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, а також не перевищують обрахованих судом розмірів цих штрафних санкцій за дійсні періоди прострочення, суд дійшов висновку, що позов Укрпошти про стягнення з відповідача означених сум цих санкцій є обґрунтованим.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки товару позивачу чи зміни умов Договору в частині строків поставки (чи ціни) товару, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не впливають на висновки суду щодо задоволення позову, оскільки, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсил" (03179, місто Київ, вулиця Валі Котика, будинок 31; код ЄДРПОУ 38882880) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22; код ЄДРПОУ 21560045) 194 567 (сто дев`яносто чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім) грн. 04 коп. пені, 92 532 (дев`яносто дві тисячі п`ятсот тридцять дві) грн. 40 коп. штрафу та 4 306 (чотири тисячі триста шість) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.05.2024 року.

Суддя В.С. Ломака