Постанова

від 06.08.2024 по справі 910/1715/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2024 р. Справа№ 910/1715/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсил»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року

у справі № 910/1715/24 (суддя - Ломака В.С.)

за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсил»

про стягнення 287 101, 44 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укрпошта» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсил» 194 567,04 грн. пені та 92 532,40 грн. штрафу, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами 14.12.2022 року договором поставки № 141222-05Е.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсил» на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» 194 567, 04 грн. пені, 92 532, 40 грн. штрафу та 4 306, 49 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсил» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №910/1715/24 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим.

Зокрема, скаржник зазначив, що позов підписано особою, повноваження якої непідтверджені належним чином. Так, в ордері на право надання правової (правничої) допомоги, у якості органу в якому надається правова допомога вказано «всіх судах України», що за усталеною судовою практикою і Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, не є належним заповненням ордеру, оскільки не дає можливості встановити, у якому саме органі надається правова допомога.

Крім того, апелянт вказує, що уповноваженим представником покупця зазначеним в договорі, щодо повноважень якого є достатні відомості, є заступник генерального директора з фінансових питань - Палій Максим Орестович, який діє на підставі довіреності № 041122-19/Р2 від 04.11.2022. Водночас, подана позивачем заявка не містить підпису Палія М.О. або будь-якої іншої особи щодо якої належним чином надані відомості про її повноваження відносно підписання договорів від імені АТ «Укрпошта».

Також апелянт звертає увагу, що 28.07.2023 позивач отримав від банку гарантію за договором поставки № 141222-05Е у сумі 247 215, 36 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсил». Розгляд апеляційної скарги призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

20.06.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зокрема, позивач зазначив, що зазначення у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога», що правова допомога надається «у судових органах України» незалежно від спеціалізації, є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Крім того, позивач наголошує, що АТ «Укрпошта» була надана довіреність, яка уповноважує повіреного на вчинення дій щодо підписання заявок на поставку. До того ж, заявка була відправлена через сервіс обміну документами «Вчасно». Наявність у підписанта заявки КЕП співробітника АТ «Укрпошта» в тому числі підтверджує, що дії начальника управління матеріально-технічного забезпечення, зокрема в частині підписання заявок, була в межах повноважень, наданих йому АТ «Укрпошта».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14.12.2022 року між Акціонерним товариством «Укрпошта» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсил» (надалі - постачальник) з використанням електронного цифрового підпису укладено договір поставки № 141222-05Е (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю у власність товар, найменування, асортимент, кількість, ціна товару та інша інформація щодо товару та технічної документації до нього, наведені у Специфікації, яка є додатком № 1 до цього договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах договору.

Вказаний правочин підписаний електронними підписами та скріплений електронними печатками сторін у сервісі «Вчасно».

За умовами пункту 1.9 договору постачальник є зареєстрованим користувачем сервісу обміну документів за посиланням: https://vchasno.ua (далі - сервіс) та зобов`язується бути зареєстрованим користувачем сервісу протягом строку дії договору. Постачальник зобов`язується використовувати сервіс для отримання відповідних документів, відправлених покупцем на умовах Договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору поставка товару здійснюється згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року на умовах поставки «Зі сплатою мита» (DDP) у місце поставки, що визначено в додатку № 1 до договору та зазначене в заявці.

Відповідно до пункту 3.2 цієї угоди поставка здійснюється партіями, за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою покупця, у строк, що передбачений у Специфікації. Заявка є невід`ємною частиною договору, в якій зазначається найменування та асортимент товару, кількість (обсяг) партії поставки, місце поставки відповідно до додатку № 1 до договору тощо.

Постачальник зобов`язаний своєчасно (але не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати поставки товару) повідомити покупця про дату поставки товару шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту покупця із зазначенням дати поставки, місця поставки та кількості піддонів. Не повідомлення (несвоєчасне повідомлення) покупця згідно з вищенаведеними вимогами є підставою для неприйняття товару покупцем із звільненням останнього за це від будь-якої з цим пов`язаної відповідальності.

Партією товару за договором вважається поставка товару в обсязі, що визначений за кожною окремою заявкою покупця (пункт 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за договором, які оформлюються виключно за підписом покупця, окрім повідомлень про зміну (припинення, доповнення) договору або будь-яких актів, які передбачають підписання обома сторонами та не можуть направлятися електронною поштою або з використанням Сервісу, подається покупцем на адресу постачальника одним із способів на вибір покупця:

- шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту постачальника з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного покупцем, у форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (пункт 3.4.1);

- шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим постачальником з моменту присвоєння сервісом статусу документу «відправлений». Документ, направлений за допомогою сервісу, підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноважених осіб покупця. Доказом належного отримання документів за допомогою сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи, що здійснює надання послуг за сервісом з відповідним підтвердженням (пункт 3.4.2);

- шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу постачальника, зазначену в договорі та/або передачі її уповноваженому представнику постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника (пункт 3.4.3).

Згідно з пунктом 3.5 договору у випадку направлення відповідного документу декількома з перелічених у договорі способів, датою отримання постачальником документу покупця вважається найбільш рання дата отримання документу. Порядок відправлення та отримання документів, визначений пунктом 3.4 договору, застосовується і до відправки та отримання документів постачальником.

Відповідно до пункту 6.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до дати, зазначеної у Специфікації. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за договором.

У Специфікації, яка є додатком № 1 до договору, сторони погодили найменування, код УКТЗЕД, технічні характеристики, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару (пломба-стяжка для опломбування мішків).

Згідно з пунктом 1 Специфікації ціна Договору становить: без ПДВ 4 760 000,00 грн., ПДВ - 952 000,00 грн., всього з ПДВ - 5 712 000,00 грн.

Пунктом 7 Специфікації передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 21 календарного дня з моменту надання заявки.

За умовами пункту 9 Специфікації у відповідності до пункту 6.1 цього договору останній діє до 30.06.2023 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2022 року покупець шляхом направлення в електронному вигляді за допомогою сервісу «Вчасно» подав на адресу постачальника заявку від 20.12.2022 року № 110323 на поставку пломби-стяжки для опломбування мішків у кількості 300 000 одиниць загальною вартістю 489 600,00 грн. зі строком поставки - до 10.01.2023 року. Означена заявка за допомогою кваліфікованого електронного підпису була підписана начальником УМТЗ «Укрпошта» Омороковим О.О. Статус цього документа «Відправлений» був присвоєний сервісом «Вчасно» 20.12.2022 року, а отже вказана заявка вважається отриманою постачальником 20.12.2022 року.

Крім того, 19.06.2023 року позивач шляхом направлення в електронному вигляді за допомогою сервісу «Вчасно» подав на адресу відповідача заявку від 19.06.2023 року № 052438 на поставку пломби-стяжки для опломбування мішків у кількості 600 000 одиниць загальною вартістю 979 200,00 грн. зі строком поставки - до 10.07.2023 року. Дана заявка за допомогою кваліфікованого електронного підпису також була підписана начальником УМТЗ «Укрпошта» Омороковим О.О. Статус документа «Відправлений» був присвоєний цій заявці сервісом 19.06.2023 року, отже остання вважається отриманою постачальником 19.06.2023 року.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе за спірним договором обов`язок щодо вчасної поставки товару в установлені заявками від 20.12.2022 року № 110323 (до 10.01.2023 року) та від 19.06.2023 року № 052438 (до 10.07.2023 року) строки не виконав.

Так, зазначений у заявці від 20.12.2022 року № 110323 товар, загальна вартість якого склала 489 600,00 грн., був поставлений відповідачем на користь позивача частинами на підставі видаткових накладних від 10.01.2023 року № 24 на суму 146 880,00 грн. (поставка відбулася 10.01.2023 року, тобто в межах передбаченого цією заявкою строку поставки) та від 21.02.2023 року № 177 на суму 342 720,00 грн. (поставка фактично відбулася 22.02.2023 року, тобто з простроченням терміну поставки на 42 календарних дні).

Разом із тим, вказаний у заявці від 19.06.2023 року № 052438 товар, загальна вартість якого склала 979 200,00 грн., відповідачем на користь позивача взагалі поставлений не був.

Листом від 23.06.2023 року відповідач, зважаючи на зростання ціни товару, звернулося до позивача із проханням збільшити ціну на «пломбу-стяжку для опломбування мішків» до 1,98 грн. за одиницю з ПДВ та надіслати постачальнику виправлену заявку на поставку від 19.06.2023 року № 052438.

Однак, листом від 05.07.2023 року № 101.004.002.001.-6310-23 позивач відмовив у задоволенні прохання відповідача та зазначив про відсутність правових підстав для внесення змін до договору в частині збільшення його ціни.

12.07.2023 року листом № 22-2509 відповідач повідомив позивача про відсутність у постачальника відомостей про підписання заявки від 19.06.2023 року № 052438 уповноваженою особою покупця та неможливість прийняття від позивача іншої заявки на поставку відповідного товару, з огляду на закінчення строку дії договору.

У відповідь на вказане звернення позивач направив на адресу постачальника лист від 14.07.2023 року № 101.004.002.001.-6961-23, в якому вказав про неприйнятність фактичної відмови відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за договором та заявкою від 19.06.2023 року № 052438, а також вимагав поставити передбачений зазначеною заявкою товар.

10.10.2023 року листом № 421-2255 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату неустойки, нарахованої внаслідок несвоєчасної поставки постачальником погодженого між сторонами товару за заявками від 20.12.2022 року № 110323 та від 19.06.2023 року № 052438.

Проте, така претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 194 567,04 грн. пені та 92 532,40 грн. штрафу, нарахованих за несвоєчасну поставку товару за заявками від 20.12.2022 року № 110323 та від 19.06.2023 року № 052438.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 3.2 договору поставка здійснюється партіями, за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою покупця, у строк, що передбачений у Специфікації.

У Специфікації, яка є додатком № 1 до договору, сторони погодили, що постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 21 календарного дня з моменту надання заявки.

Таким чином, згідно із заявки від 20.12.2022 року № 110323 відповідач повинен був поставити товар у строк до 10.01.2023 року, а згідно заявки від 19.06.2023 року № 052438 - до 10.07.2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у Заявках від 20.12.2022 року № 110323 та від 19.06.2023 року № 052438.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки замовнику (покупцю) передбаченого укладеним між сторонами договором та заявками товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 194 567,04 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну поставку продукції за заявкою від 20.12.2022 року № 110323 вартістю 342 720,00 грн. у період з 11.01.2023 року до 22.02.2023 року (за 42 дні прострочення) та несвоєчасну поставку продукції за Заявкою від 19.06.2023 року № 052438 вартістю 979 200,00 грн. у період з 11.07.2023 року до 10.01.2024 року (за 184 дні прострочення), а також 92 532,40 грн. штрафу, нарахованого за прострочення понад 30 днів поставки товару за обома заявками загальною вартістю 1 321 920,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та у постанові від 31.03.2021 року в справі № 916/3848/19.

Крім того, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір цього виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2018 року в справі № 903/545/17.

За умовами частини 2 статті 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту Укрпошти остання не здійснювала публічну пропозицію власних акцій і, відповідно, за типом є приватним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Отже, позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

Разом із тим, згідно з пунктом 5.2 Договору за порушення строків поставки товару або умов якості товару постачальник несе відповідальність та сплачує покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.

Штрафні санкції (пеня, штраф), нараховані постачальнику покупцем згідно з цим розділом Договору, сплачуються постачальником протягом 10 робочих днів з дати отримання вимоги на оплату, яку складає покупець та надсилає постачальнику в порядку, передбаченому Договором (пункт 5.11 цієї угоди).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Водночас, заперечуючи проти задоволення вимог апелянт посилається на те, що за умовами пункту 3.4 договору заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за договором оформлюються виключно за підписом покупця. Так, зазначеним у договорі уповноваженим представником покупця, щодо повноважень якого у відповідача були наявні достатні відомості, є заступник генерального директора з фінансових питань АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 . Проте, подана заявка не містила підпису ОСОБА_1 , або будь-якої іншої особи, щодо якої у позивача були наявні відомості про її повноваження щодо підписання договорів від імені покупця.

Однак, колегія суддів зазначає, що наявність у начальника управління матеріально-технічного забезпечення АТ «Укрпошта» ОСОБА_2 повноважень на підписання відповідних заявок підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності від 26.10.2022 року № 261022-13/Р-041 виданої Генеральним директором АТ «Укрпошта», за змістом якої означений представник уповноважений в межах договорів поставки, укладених на рівні центрального апарату управління АТ «Укрпошта» та ініційованих підпорядкованими повіреному структурними підрозділами, підписувати, зокрема, заявки постачальникам щодо поставки товару (продукції).

Заперечуючи належність повноважень ОСОБА_2 на підписання заявок від імені АТ «Укрпошта» апелянт зазначає, що він не укладав договори поставки з центральним апаратом управління АТ «Укрпошта» та/або ініційованих підпорядкованими ОСОБА_2 структурними підрозділами.

Згідно із ч. 1 чт. 80 ЦК України організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку є юридичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро служб тощо).

Пунктом 3.7. Статуту АТ «Укрпошта» передбачено, що товариство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, формує облікову політику.

Отже, Центральний апарат управління АТ «Укрпошта» є структурним підрозділом АТ «Укрпошта».

Таким чином, ОСОБА_2 були надані повноваження за довіреністю від 26.10.2022 року № 261022-13/Р-04 як за договорами поставки укладеними безпосередньо АТ «Укрпошта», так і структурними підрозділами, які підпорядковані останньому.

Як вбачається із матеріалів справи, договір поставки № 141222-05Е був укладений Акціонерним товариством «Укрпошта».

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що довіреністю від 26.10.2022 року № 261022-13/Р-041 ОСОБА_2 був наділений повноваженнями на підписання заявок на поставку товару від імені АТ «Укрпошта».

Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів, які свідчать про відмову відповідача від прийняття до виконання, зокрема, направленої останньому заявки від 19.06.2023 року № 052438 внаслідок її підписання неуповноваженою на те особою чи доказів звернення відповідача до АТ «Укрпоштиа» з вимогами про надання документів, що підтверджують дійсний обсяг повноважень ОСОБА_2 та правомірність підписання ним цієї заявки.

Більше того, заявка позивача від 19.06.2023 року № 052438 була підписана тією ж особою ( ОСОБА_2 ), яка підписала попередню заявку від 20.12.2022 року № 110323, прийняту відповідачем до виконання без жодних зауважень чи заперечень.

Слід також зазначити, що в адресованому позивачу листі від 23.06.2023 року відповідач просив позивача збільшити ціну на "пломбу-стяжку для опломбування мішків" до 1,98 грн. за одиницю з ПДВ та надіслати постачальнику виправлену заявку на поставку від 19.06.2023 року № 052438, посилаючись на зростання ціни товару. Однак жодних заперечень щодо відсутності в особи, що підписала заявку від 19.06.2023 року № 052438, відповідних повноважень, відповідачем у наведеному листі також висловлено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вищенаведені твердження відповідача жодним чином не спростовують обґрунтованості вимог позивача та фактично зводяться до суперечливої поведінки самого постачальника.

Посилання апелянта на те, що задоволення своїх вимог позивач отримав від банку-гаранта - у сумі 247 215,36 грн. в якості забезпечення виконання відповідачем, зобов`язань за договором поставки, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки згідно із положеннями пункту 7.7 договору кошти, що надійшли покупцю як забезпечення виконання договору за банківською гарантією (у разі, коли вони не повертаються постачальнику), не є виконанням постачальником зобов`язань за договором, не заліковуються в рахунок інших зобов`язань постачальника за цим договором та не звільняють постачальника від виконання умов договору, в тому числі від сплати повної суми штрафних санкцій (відповідальності) та збитків за договором.

Щодо тверджень апелянта про підписання позовної заяви неуповноваженою особою АТ «Укрпошта», то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява підписана представником АТ «Укрпошта» - адвокатом Наталією Хоружею.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження повноважень підписання позованої заяви від імені АТ «Укрпошта» Наталією Хоружею до матеріалів справи надано ордер серія ВІ № 1196426.

Скаржник зазначає, що ордер серія ВІ № 1196426 не є належним доказом, який підтверджує повноваження Наталії Хоружи діяти від імені АТ «Укрпошта», оскільки у вказаному ордері у якості органу в якому надається правова допомога зазначено «у всіх судах України», що за усталеною судовою практикою і Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, не є належним заповненням ордеру, оскільки не дає можливості встановити, у якому саме органі надається правова допомога.

Згідно із п.п. 5, 11, 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118 (далі - Положення), ордер, встановленої форми, є обов 'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Ордер, зокрема, містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених її. 2 ч.І статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Зазначення у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога», що правова допомога надається «у судових органах України» незалежно від спеціалізації, є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20, від 13 квітня 2022 року у справі №756/334/21.

Таким чином, твердження апелянта про відсутність належного підтвердження повноважень представника позивача є необґрунтованими.

Беручи до уваги те, що відповідач несвоєчасно виконав взятий на себе обов`язок щодо поставки погодженого між сторонами товару за заявкою від 20.12.2022 року № 110323 та не здійснив поставку товару згідно із заявки від 19.06.2023 року № 052438, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу, колегія суддів зазначає, що вони є арифметично вірними, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 194 567,04 грн. та штрафу у розмірі 92 532,40 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянтка не подала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсил» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року у справі № 910/1715/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року у справі № 910/1715/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/1715/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко