Ухвала

від 16.05.2024 по справі 915/1926/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

16 травня 2024 року Справа № 915/1926/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., розглянувши матеріали заяви у справі № 915/1926/23, в якій

Заявник (кредитор): Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» (код ЄДРПОУ 42725156, 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, оф. 102-Б)

Боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

Керуючий реструктуризацією: Капінус Андрій Анатолійович (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1533 від 16.07.2013) адреса: 54017, м. Миколаїв, а/с 55).

суть спору: про визнання кредиторських вимог в сумі 150 050,00 грн.

в с т а н о в и в:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 26.01.2024 відкрито провадження у справі № 915/1926/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Капінуса Андрія Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1533 від 16.07.2013). З урахуванням режиму воєнного стану на всій території України призначено попереднє судове засідання поза строком, визначеним Кодексу України з процедур банкрутства, на 25.04.2024 о 10:00.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, Господарським судом Миколаївської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному вебпорталі судової влади України. Відповідне повідомлення опубліковане 19.02.2024 на офіційному сайті Верховного Суду за № 72561.

На адресу суду надійшла заява ТОВ «ФК Форт» (вх. № 3100/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 150 050,00 грн.

Оскільки заявником при зверненні з заявою про визнання кредиторських вимог не було дотримано вимог ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме не надано доказів, що підтверджують грошові вимоги до боржника, суд ухвалою від 01.04.2024 вищевказану заяву залишив без руху, та встановив заявнику 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви.

У визначений судом час недоліки заяви усунуто не було, тому ухвалою суду від 19.04.2024 вищевказану заяву було повернуто заявнику.

03.05.2024 на адресу суду надійшла заява ТОВ «ФК Форт» від 12.04.2024 (вх. №5318/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 150 050,00 грн. Жодних доказів на підтвердження грошових вимог, заявлених до боржника, до заяви не додано.

Разом з тим, заявник вважає, що його заява повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 75 ГПК України та нормам ГПК України, які регулюють розгляд провадження у справах про банкрутство, посилаючись на те, що в матеріалах справи № 915/1926/23 вже наявні документи, які підтверджують факт наявності грошових вимог заяника. Крім того, згідно відзиву арбітражного керуючого Капінуса А. А. від 19.03.2024 вимоги заявника є визнаними як боржником так і арбітражним керуючим.

За такого, заявник вважає, що суд, повертаючи заяву про визнання кредиторських вимог без розгляду, допустився надмірного формалізму і подання заявником доказів на підтвердження грошових вимог, заявлених до боржника, є необов`язковим.

Дослідивши матеріали заяви про визнання кредиторських вимог та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що заява від 12.04.2024 (вх. № 5318/24 від 03.05.2024) не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Згідно ч 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);

виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;

відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;

перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Як встановлено судом, до заяви про визнання кредиторських вимог від 12.04.2024 (вх. № 5318/24 від 03.05.2024) не надано документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.04.2023 у справі № 910/5174/21 дійшов наступних висновків щодо надання кредитором доказів існування заборгованості боржника.

«…26. За частиною третьою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

27. Колегія суддів Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/23);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

28. Така судова практика є сталою як при застосуванні статей 23-25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (що втратив чинність), так і при застосуванні статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства (введеного в дію з 21.10.2019), що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.».

Таким чином, необхідність підкріплення заяви про визнання кредиторських вимог належними та вірогідними доказами є визначеним законом обов`язком кредитора. Навіть за умови визнання заборгованості боржником або розпорядником майна, суд повинен дослідити докази, надані кредитором на підтвердження існування такої заборгованості, щоб уникнути визнання фіктивного або неіснуючого боргу.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамова проти України» дійшов висновку, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Враховуючи вищевикладене, вимога суду щодо дотримання заявником частини третьої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства є не проявом надмірного формалізму в питанні прийняття заяви до розгляду, а дотриманням принципів змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство.

Ураховуючи викладене, заява ТОВ «ФК Форт» від 12.04.2024 (вх. № 5318/24 від 03.05.2024) підлягає поверненню заявнику.

Разом з тим, відповідно п. 3 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства, повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто в межах строку, встановленого частиною першою статті 45 цього Кодексу.

Керуючись ст. 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 162, 164, 174, 232 - 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» від 12.04.2024 (вх. №5318/24 від 03.05.2024) про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 у загальному розмірі 150 050,00 грн. повернути заявнику.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Південно - західного апеляційного господарського суду.

Ухвалу складено та підписано 16.05.2024.

Суддя О. В. Ткаченко