Ухвала

від 23.05.2024 по справі 688/476/22

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/476/22

№ 6/688/47/24

УХВАЛА

Іменем України

23 травня 2024 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Стаднічук Н.Л., розглянувши заяву приватного виконавця Лабчука Романа Михайловича про визначення часки у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2024 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області надійшла заява приватного виконавцяЛабчука Р.М. про визначення часткиборжника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у спільномумайні подружжя земельнійділянці длярибогосподарських потребплощею 2газ кадастровимномером 6821589200:04:013:0018,що знаходитьсяза адресою:Хмельницька область,Хмельницький район,с.Буцневе, зареєстрованійна ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,для зверненняна неїстягнення ізабезпечення виконаннярішення Шепетівськогоміськрайонного суду№688/476/22про стягненняз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості задоговором позикив сумі2738912,46грн.,з яких1900000,00грн.-основний борг,547770,00грн.-інфляційні втрати,224876,71грн.-3% річних, 66265,75 грн. - проценти та 12405,00 грн. судовий збір та виконавчого напису №13867 від 28.10.2021 про стягнення заборгованості в сумі 744912,39 грн. на користь «Кредитні ініціативи».

Ухвалою суду від 14 травня 2024 року заяву прийнято до розгляду.

В судове засідання приватний виконавець Лабчук Р.М. не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Стягувач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, представник стягувача ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Представник боржника ОСОБА_1 адвокат Волошин М.К. в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові заперечення проти заяви, у яких проти заяви заперечував з тих підстав, що у шлюбному договорі від 22.06.2022 передбачено, що майно, яке набуте сторонами під час перебування у шлюбі та зареєстроване на ім`я дружини вважається особистою приватною власністю дружини як таке, що набуте за її особисті грошові кошти. Просив провести судове засідання без участі його та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст..443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб.

Розглянувши заяву приватного виконавця, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 2738912,46 грн., з яких 1900000 грн. основний борг, 547770,00 грн. інфляційні втрати, 224876,71 грн. 3% річних, 66265,75 грн. проценти, а також судовий збір в сумі 12405,00 грн.

На виконання рішення суду приватним виконавцем Лабчуком Р.М. відкрито виконавче провадження згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2023.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р.М. від 26.10.2023 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6821589200:04:013:0018 на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2022.

Згідно шлюбного договору від 22.06.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Сморкаловою К.О., сторони перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з 12.02.2005, домовилися про непоширення на майно, придбане під час шлюбу, положень ст..60 Сімейного кодексу України.

П.3 вказаного шлюбного договору визначено, що майно, яке набуте та/або буде набуте сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі та зареєстроване на ім`я дружини, вважається особистою приватною власністю дружини як таке, що було набуте за її особисті кошти.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадовихосіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 червня 2022 року у справі № 2-591/11 зазначено, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до положень ч.4 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, спрямований на розв`язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, що виконується.

Практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів. На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.

Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

В аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про оспорення фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числіза позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74 - 75 цієї постанови).

У справі, що розглядається, приватний виконавець звернувся до суду для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким, на думку заявника, боржник володіє спільно з іншою особою ОСОБА_2 . Водночас, боржник заперечує належність майна на праві спільної сумісної власності їй і боржнику, вважає дружину єдиною власницею спірного майна.

Отже, у цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає необхідним залишити подання приватного виконавця Лабчука Р.М. без розгляду.

Керуючисьст.ст.442, 260,261,353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву приватного виконавця Лабчука Романа Михайловича про визначення часки у спільному майні подружжя залишити без розгляду.

Роз`яснити приватному виконавцю Лабчуку Роману Михайловичу його право на звернення з відповідною позовною заявою в порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 23 травня 2024 року.

Суддя Н.Л. Стаднічук