Постанова

від 21.05.2024 по справі 463/1737/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/1737/22 Головуючий у 1 інстанції: Яворський С.Й.

Провадження № 22-ц/811/1656/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю представника позивачки ОСОБА_1 , представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 адвоката Микити Тараса Володимировича на рішенняЛичаківськогорайонногосуду м.Львова від11травня 2023рокув складі судді Яворського С.Й. всправі запозовом ОСОБА_4 до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицькогопро поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

У березні 2022 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, просила визнати незаконним та скасувати наказ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького №32/кз/тр від 26.01.2022, поновити на роботі на посаді лаборанта клінічної діагностичної лабораторії Спеціалізваної консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.02.2022 по день постановлення судового рішення, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Вимоги обґрунтовані тим, щоз 1986 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем - Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького, працюючи на посаді лаборанта клінічної діагностичної лабораторії Спеціалізваної консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. У зв`язку із цим з 1986 до 01.08.2021 отримувала доплату за шкідливі умови праці. Крім цього, з 2006 року працювала за сумісництвом на посаді медичного статистика (0,50% посадового окладу).

Наказом №32/кз/тр від 26.01.2022 ОСОБА_4 звільнено з посади лаборанта клінічної діагностичної лабораторії Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни, 01 лютого 2022 року, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці, а саме ліквідації структурного підрозділу - Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни.

Оскаржуваний Наказ №32/кз/тр від 26.01.2022 та своє звільнення вважає незаконним, оскільки її звільнення проведено за відсутності для цього відповідної передбаченої законодавством правової підстави для звільнення, на яку ж в оскаржуваному наказі покликається сам відповідач, а саме: зміни в організації виробництва і праці, а також з порушенням, передбаченої законом процедури для звільнення особи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Стверджуючи про відсутність фактичних змін в організації праці працівників Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та відповідно незаконності дій керівництва відповідача щодо ліквідації поліклініки позивач зазначає, що Спеціалізована консультаційна поліклініка фтизіопульманологічного профілю була створена у 1967 році, як консультативна поліклініка НДІ туберкульозу МОЗ України. Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України №514 від 16.07.2009 «Про затвердження Переліку протитуберкульозних закладів із змінами, внесеними Наказом МОЗ України №814 від 17.10.2012 поліклініку включено до Переліку протитуберкульозних закладів.

На думку сторони позивача, ліквідувавши Спеціалізовану консультативну поліклініку фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького відповідач порушив права на працю, на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації, вийшов за межі власних повноважень; спірні рішення суперечать Законам та підзаконним нормативно правовим актам у сфері охорони здоров`я.

Питання незаконності ліквідації поліклініки є предметом розгляду Національною службою посередництва і примирення в межах двох колективних трудових спорів щодо трьох вимог, ініційованих трудовим колективом поліклініки (Розпорядженням Національної служби примирення і посередництва №296-р від 03.08.2021 зареєстровано колективний трудовий спір щодо надання непридатного робочого місця працівникам поліклініки та порушення прав профспілкової організації; Розпорядженням Національної служби примирення і посередництва № 493-р від 23.12.2021 зареєстровано колективний трудовий спір щодо припинення здійснення заходів щодо ліквідації Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького).

Незважаючи на наявність розпочатих колективних трудових спорів, які по суті ще не вирішені, відповідачем, за твердженням сторони позивача, в порушення вимог законодавства було прийнято рішення про її звільнення.

Зазначаючи про те, що відповідачем не було запропоновано позивачу усіх вакантних на час попередження про наступне звільнення та на день звільнення посад, у поданій позовній заяві позивачка вказує про те, що24.11.2021 позивачу ОСОБА_4 , як і решті працівників поліклініки, було запропоновано для ознайомлення Список вакансій станом на 19.11.2021 на одному аркуші, оскільки зазначені посади не відповідали вимогам позивачки щодо умов праці, їх режиму, кваліфікації і т.п., остання відмовилась від зазначених в списку посад.

Поряд з цим, в середині лютого 2022 року позивачці стало відомо зі слів працівників Університету про те, що на день її попередження про наступне вивільнення та ознайомлення із списком від 24.11.2021 були вакантними такі посади: на кафедрі епідеміології - 0,5 ставки асистента;на кафедрі біохімії - 1 ставка лаборанта;на кафедрі педіатрії №2 - 0,5 ставки лаборанта;на кафедрі акушерства та гінекології - 0,5 ставки лаборанта;на кафедрі хірургії №1-1 ставка лаборанта;на кафедрі хірургії та ендоскопії - 1 ставка лаборанта;у відділі техобслуговування лабораторного і медобладнання - 1 ставка інженера.

В свою чергу, з незрозумілих причин, зазначені посади були відсутніми у списку від 19.11.2021. За твердженнями позивачки, саме на одну з перелічених посад вона б дала згоду на переведення.Вказанідії, на думку позивачки, відповідачем вчинено умисно з метою звільнення її з будь-яких підстав з роботи, недопущення її подальшої роботи в Університеті за її активну викривальну громадську позицію щодо порушень норм законності в Університеті (особливо керівництвом НДІЕГ), що одночасно є і порушенням вимог ст. 49-2 КЗпП України.

Крім цього, в порушення вимог ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», відповідачем не подано відповідної інформації про заплановане звільнення до Львівського міського центру зайнятості.

Стверджуючи про незаконність свого звільнення позивачка ОСОБА_4 також покликається на те, що в порушення вимог ч.1 ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» її звільнення відбулось без звернення адміністрації відповідача з поданням до професійного комітету Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, засновником та членом якої з 30.03.2021 є і позивачка, про надання згоди на її звільнення.

Оскаржуваним рішенням Личаківськогорайонногосуду м.Львовавід11травня2023рокув позові ОСОБА_4 до Львівськогонаціонального медичногоуніверситету іменіДанила Галицькогопропоновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивачки ОСОБА_4 адвокат Микита Т.В., з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає таке ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає,що звертаючисьдо судупозивачка вважала,що звільненняє незаконнимз такихпідстав: 1) фактичних змін в організації праці працівників Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького не відбулось, а дії керівництва відповідача щодо ліквідації поліклініки є незаконними; 2)відповідачем не запропоновано позивачці усіх вакантних на час попередження про наступне звільнення та при звільненні посад; 3)звільнення позивачки відбулось без звернення адміністрації відповідача з поданням до професійного комітету Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічногопрофілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про надання згоди на звільнення позивачки; 4) звільнення відбулося під час тривання двох колективних трудових спорів, предметом яких є незаконність ліквідації Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Звертає увагу, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Стверджує, що відповідачем не запропоновано позивачці усі наявні вакансії, наводить штатний розпис та нові штатні одиниці, при цьому, згідно практики касаційного суду пропозиції не повинні бути формальними «про людське око», роботодавець повинен пропонувати працівникам усі наявні вакансії не тільки станом на день попереджнння/звільнення, але протягом усього часу двомісячного строку, в разі їх появи.

Впродовж тривання процедури скорочення чисельності та штату працівників у відповідача три рази змінювалися штатні розписи та постійно вводилися нові штатні одиниці, які апріорі, після їх введення ставали вакантними, однак відповідач не пропонував такі позивачці.

Сама ж кількість запропонованих вакансій, при їх неповноті, не має значення для констатації невиконання роботодавцем відповідного обов`язку.

Наводить перелік вакантних посад згідно із штатними розписами, які з`явилися у період з 19.11.2021 по 01.02.2022, але не були запропоновані позивачці.

Твердження відповідача про те, що збільшення штатних одиниць пов`язане із навчальним процесом та годинами викладання у викладацько-професорського складу роботодавця, не заслуговують на увагу, оскільки найбільша чисельність штатних одиниць вводилася відповідачем до штатних розписів не професорсько-викладацького складу, а до лабораторій НДІ, які об`єднують в собі новостворений лікувально-діагностичний центр.

Також зазначає, що всупереч Розпорядження Національної служби примирення і посередництва № 296-р від 03.08.2021, відхилено пропозицію профспілки щодо утворення примирної комісії для вироблення рішення із задоволення вимог найманих працівників в колективному трудовому договорі, покликаючись на відсутність будь яких спорів з трудовим колективом.

Крім цього, звертає увагу на формалізм у процедурі ліквідації поліклініки та самоусунення відповідача від роботи з Вільною профспілкою Поліклініки.

Просить скасувати рішення Личаківськогорайонногосуду м.Львова від11травня 2023року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

03.07.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на апеляційну скаргу у якому покликаючись на відповідне обґрунтування спірних правовідносин, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_1 та підтримку доводів скарги, а також пояснення представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив з того, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно із оскаржуваним наказом№ 32/кз/тр від 26.01.2022 позивачку ОСОБА_4 звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, де під змінами в організації виробництва і праці вп. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема, мається на увазі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту оскаржуваного наказу№ 32/кз/тр від 26.01.2022 зміни в організації виробництва і праці мали місце у формі ліквідації структурного підрозділу Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького- Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни.

Наказом № 3627-з від 29.10.2021 ЛНМУ імені ОСОБА_5 «Про зміну внутрішньої (організаційної) структури Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, шляхом ліквідації структурного підрозділу - Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю Науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, та скорочення чисельності і штату працівників цього структурного підрозділу» внесено відповідні зміни з 01 лютого 2022 року у внутрішню (організаційну) структуру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, шляхом ліквідації Спеціалізованої консультативної поліклініки та скорочення чисельності і штату працівників цього структурного підрозділу.

Вказані обставини, на думку місцевого суду, свідчать про те, що в даному випадку мали місце зміни в організації виробництва і праці у формі ліквідації та відповідно скорочення чисельності та штату працівників Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

При цьому, суд вказав, що є хибними покликання сторони позивачки про те, що відповідач не наділений повноваженнями та компетенцією щодо прийняття рішення про ліквідацію Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю Науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, що спростовується письмовими поясненнями представника відповідача, наданими у поданому відзиві на позов на підставі Закону України «Про вищу освіту».

Щодо дотримання відповідачем процедури вивільнення позивачки ОСОБА_4 , то 24.11.2021 останню попереджено про наступне звільнення 01.02.2022 з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із внесенням змін в організацію виробництва і праці університету шляхом зміни внутрішньої (організаційної) структури Львівського національного медичного університету імені Данила Галицькогошляхом ліквідації структурного підрозділу - Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни (наказ №3627-з від 29.10.2021).

Факт належного попередження позивачки 24.11.2021, тобто не пізніше ніж за два місяці, про її звільнення, стверджується підписом останньої, що позивачкою не оспорюється.

Крім цього, на виконання вимогст.49-2 КЗпП України,24.11.2021 позивачці ОСОБА_4 запропоновано для ознайомлення Список вакансій станом на 19.11.2021, вакантних, як на час попередження, так і на момент звільнення.

Таким чином, з переліком вакантних посад позивачка ознайомлена, з пропозиціями не згідна, від підпису про працевлаштування відмовилась, про що складено акт від 24.11.2021, тому покликання сторони позивача на те, що відповідачем не було їй запропоновано усіх вакантних посад, як на час попередження про звільнення, так і на день звільнення, суд визнав такими, що спрямовані на введення суду в оману.

Не знайшли свого доказового підтвердження й покликання позивачки ОСОБА_4 про начебто наявність інших вакантних посад, як на момент її попередження про майбутнє вивільнення, так і на момент самого звільнення, які начебто відповідачем не були вказані у запропонованих Списках посад, при цьому, вказані покликання позивачки спростовуються наданою стороною відповідача інформацією, яка наявна у Списках вакансій станом на 19.11.2021 та станом на 01.02.2022, відповідно до якої список вакантних посад є ідентичним, як на момент попередження позивачки про звільнення, так і на момент її звільнення.

Враховуючи наведене, суд прийшов висновку, про те, що позивачці було повідомлено про наявність усіх вакантних посад, як на момент її повідомлення про вивільнення, так і на момент її звільнення, що відповідали її освітньо-кваліфікаційному рівню та професійним навичкам, що свідчить про виконання відповідачем вимогст.49-2 КЗпП України.

Крім цього, на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення» тач. 3 ст. 492КЗпП,відповідач повідомив Державну службу зайнятості за місцем своєї реєстрації про заплановане вивільнення працівників у передбачений законом строк - не пізніше ніж за 2 місяці до вивільнення працівників у вигляді Звіту за формою №4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці», який затверджений наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013№ 317.

При цьому, суд вказав, що неподання цього звіту не впливає на законність звільнення особи та не може бути підставою для поновлення на роботі, а є лише підставою для застосування до роботодавця відповідних заходів відповідальності.

Таким чином, судом встановлено виконання відповідачем приписів та вимог ст. 49-2 КЗпП України в частині дотримання строку та належності персонального попередження про наступне вивільнення працівника; пропозиції іншої роботи (вакантних посад); враховано переважне право на залишення на роботі (наявність такого у позивача не встановлено); здійснено повідомлення Державної служби зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників.

Щодо покликань ОСОБА_4 на те, що її звільнення відбулось без звернення адміністрації університету з поданням до профспілкового комітету Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічногопрофілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про надання згоди на її звільнення, то суд зазначив, що оскільки згідно оскаржуваного наказу № 32/кз/тр від 26.01.2022 звільнення позивачки ОСОБА_4 було пов`язане із змінами в організації виробництва і праці у формі ліквідації поліклініки, то з врахуванням положеньст.43,43-1 КЗпП України в даному випадку отримання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору з ОСОБА_4 та відповідно її звільнення законодавством не вимагається, що свідчить про необґрунтованість доводів сторони позивача у цій частині.

Поряд з цим, 01 листопада 2021 року відповідач звернувся із Поданням до Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 про надання згоди на звільнення всіх працівників поліклініки, в тому числі і позивачки, однак 11 листопада 2021 року від Голови вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького отримано Службову записку від 11.11.2021, згідно якої Профспілковий комітет не дає згоди на звільнення працівників.

Зважаючи на те, що Службова записка від 11.11.2021 Голови Вільної профспілки СКПФПП ЛНМУ ім. Д. Галицького (рішення профспілкового органу не надано) про відмову у наданні згоди на звільнення в порушення вимог ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (щодо обгрунтованості Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору) не містила достатньої аргументації та посилання на правове обгрунтування незаконності звільнення працівників або посилання на неврахування роботодавцем фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівниками є порушенням їх законних прав, а також не містила будь - яких даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення, відповідач прийшов висновку, що така Службова розписка, яка була розцінена відповідачем як рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору, є необгрунтованим, тому роботодавець реалізував своє право звільнити працівників без згоди виборного органу профспілки, отримання якої як зазначено вище і так не вимагає законодавство у випадку змін в організації виробництва та праці пов`язаних із ліквідацією поліклініки.

В свою чергу, врахувавши правові висновки касаційної інстанції, районний суд ухвалою суду від 27.05.2022 зупинив провадження у справі у зв`язку із зверненням до Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 із запитом про надання згоди (відмову у наданні згоди) з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України на звільнення ОСОБА_4 з посади лаборанта лікувально-діагностичної лабораторії Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

17.06.2022 на адресу суду надійшов лист-повідомлення Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького №08 від 16.06.2022 року, за підписом в.о. голови профспілкового комітету Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького Н.Ж. Пташинської про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Поряд з цим, витребувавши копії протоколу № 2 загальних зборів членів Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 від 30.03.2022 та протоколу №4 від 16.06.2022 засідання профспілкового комітету Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького, суд встановив, що протокол №4 від 16.06.2022 та наявна в ньому інформація суперечить встановленим в ході розгляду справи обставинам та спростовується наданими в судовому засіданні показаннями свідків, зокрема, такий був підписаний головою профспілкового комітету ОСОБА_6 та членами профспілкового комітету ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які згідно вказаного протоколу також і виступали на вказаному засіданні, однак, згідно показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вони на засіданні профспілкового комітету 16.06.2022 присутні не були, не виступали та жодного протоколу не підписували, оскільки ще в липні 2021 року та жовтні 2021 року відповідно вийшли зі складу Вільної профспілки, про що подали голові ОСОБА_6 відповідні заяви, що свідчить про неповноважність профспілкового комітету Вільної профспілки.

Враховуючи наведене, суд критично оцінив представлений протокол №4 від 16.06.2022 в контексті частини 9 ст. 43 КЗпП України, як рішення про відмову профспілкового органу в наданні дозволу на звільнення позивачки.

Крім цього, оцінюючи покликання сторони позивача про те, щоїї звільнення відбулось під час тривання двох колективних трудових спорів, які зареєстровані Національною службою примирення і посередництва, як підстава для визнання її звільнення незаконним, суд вказав, що оспорюючи законність свого звільнення позивач у позовній заяві не наводить жодного нормативно-правового обґрунтування заборони розірвання трудового договору на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в період тривання двох колективних трудових спорів, а також не вказує в чому саме полягає незаконність звільнення працівника за таких обставин.

Таким чином, звільнення позивачки здійснено за наявності для цього чітко передбаченої законодавством та обґрунтованої відповідними обставинами та доказами правової підстави, а також з дотриманням порядку та процедури вивільнення працівника, тому в задоволенні вимоги про поновлення на роботі суд відмовив у зв`язку із необґрунтованістю, оскільки в задоволенні основної позовної вимоги відмовлено з підстав її необгрунтованості, відсутні підстави і для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від первісної.

Зважаючи на те, що позивачка при зверненні до суду з вказаним позовом звільнена від сплати судового збору, судові витрати віднесено за рахунок держави.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке.

Законодавство про працю складається з Кодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Крім цього, положення ЦК України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (ч. 1 ст. 9).

Згідно із частиною 2 статті 3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.ст. 2-1, 5-1КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другоюстатті 2 КЗпП Українипередбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно зістаттею 22 КЗпП Українивідповідно доКонституції Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Судом встановлено,що позивачка ОСОБА_4 з 06.08.1986 працювала на посаді лаборанта клінічної діагностичної лабораторії Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_4 НОМЕР_1 (т.1, а.с. 17).

У зв`язку із цим позивачка отримувала доплату за шкідливі умови праці (т.1 а.с. 89).

Крім цього, на підставі заяви від 29.03.2006, позивачка ОСОБА_4 з 01.04.2006 працює за сумісництвом медичним статистом (0,5 ставки) (т.1, а.с. 85).

Згідно із копією витягу з наказу Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від 16.02.2018 №48-к, з 20.02.2018 позивачку зараховано до кадрового складу Науково-дослідчого інституту епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького працівників Державної установи «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров`я України» Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю, на посаду статистика медичного (вища категорія) на 0,5 ставки за сумісництвом з окладом 1524,00 грн., за шкідливі умови праці 457,20 грн., за вислугу років 30%, за тривалість безперервної роботи 40% (т.1, а.с. 87).

Наказом № 32/кз/тр від 26.01.2022 позивачку ОСОБА_4 звільнено з посади лаборанта клініко-діагностичної лабораторії Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни, 01 лютого 2022, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників університету, шляхом ліквідації структурного підрозділу - Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни.

Згідно із наказом підставою прийняття такого був: наказ №3627-з від 29.10.2021, рішення вченої ради від 27.10.2021 (протокол №5-ВР), повідомлення від 24.11.2021 (т.1 а.с. 20).

Зазначені обставини беззаперечно підтверджуються матеріалами справи, тому в силу вимог ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Звертаючись з позовними вимогами сторона позивачки свої доводи фактично зводить до того, що наказ про звільнення є незаконним, просить про поновлення на роботі та стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно дост.43Конституції Українидержава створюєумови дляповного здійсненнягромадянами правана працю,гарантує рівніможливості увиборі професіїта родутрудової діяльності,реалізовує програмипрофесійно-технічногонавчання,підготовки іперепідготовки кадріввідповідно досуспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із статтею 23КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 24КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статі2,36,40,41 КЗпП України).

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначені статтями 40,41 КЗпП України (п. 4 ст. 36 кодексу).

Так, відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від06листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» (зі змінами) роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, для правової кваліфікації порушень роботодавцем прав працівників при вивільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має встановити факт дотримання процедури попередження про такі зміни та пропозиції працівнику іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Враховуючи наведене, виключною правовою проблемою у спірних правовідносинах є необхідність встановлення судом факту виконання роботодавцем приписів та вимог ст. 49-2 КЗпП України в частині дотримання строку та персонального попередження про наступне вивільнення працівника, надання ним пропозиції іншої роботи (вакантних посад), врахуванння переважного права на залишення на роботі, повідомлення Державної служби зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників та наявність згоди профспілки на звільнення працівника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу№ 32/кз/тр від 26.01.2022 зміни в організації виробництва і праці мали місце у формі ліквідації структурного підрозділу Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького- Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни.

Колегія суддів виходить з того, що цивільне та трудове законодавство не передбачає право чи обов`язок суду перевіряти доцільності скорочення штату та чисельності працівників, оскільки власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Враховуючи наведене, колегія суддів виходить з того, що безспірно встановленим є факт змін ворганізації виробництва і праці відповідача, шляхом ліквідації структурного підрозділу - Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни, що підтверджується Наказом № 3588-з від 27.10.2021 ЛНМУ імені ОСОБА_5 та рішенням Вченої ради ЛНМУ імені ОСОБА_5 від 27.10.2021, згідно яких прийнято рішення ліквідувати структурний підрозділ - Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 з 01 лютого 2022 року та скоротити повністю чисельність і штат працівників структурного підрозділу - Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 кого з 01 лютого 2022 року (т.1 а.с. 70-75).

Уся хронологія подій та рішення відповідних суб`єктів, що пов`язані та мали наслідком ліквідацію Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького власне дозволяють зробити висновки про зміни ворганізації виробництва і праці відповідача, викладена судом першої інстанції згідно встановлених фактів, необхідності у повторній констатації таких колегія суддів не вбачає.

В свою чергу, розгляд колективних трудових спорів Національною службою посередництва і примирення щодо питання правомірності та законності ліквідації поліклініки, надання непридатного робочого місця працівникам поліклініки та порушення прав профспілкової організації, припинення здійснення заходів щодо ліквідації, висновків суду у цій частині не спростовує.

При цьому, колегія суддів погоджується з місцевим судом у контексті відсутності законодавчої заборони розірвання трудового договору на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у період розгляду колективних трудових спорів.

Що стосується обов`язку відповідача щодо персонального попередження, зокрема позивачки, про наступне вивільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, колегія суддів враховує таке.

Положеннями ст.49-2 КЗпП України закріплено порядок вивільнення працівників, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Зокрема питання переважногоправа на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці регулюється положеннями ст.42КЗпП України.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Колегія суддів виходить із того, що відповідно до статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, обов`язок із працевлаштування працівника покладено на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, тому за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Для правової кваліфікації порушень роботодавцем прав працівників при вивільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має встановити факт недотримання процедури попередження про такі зміни та пропозиції працівнику іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно із копією повідомлення слідує, що 24.11.2021 позивачка ОСОБА_4 була попереджена про наступне звільнення 01.02.2022 з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із внесенням змін в організацію виробництва і праці університету шляхом зміни внутрішньої (організаційної) структури Львівського національного медичного університету імені Данила Галицькогошляхом ліквідації структурного підрозділу - Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни (наказ №3627-з від 29.10.2021). Факт належного попередження стверджується підписом позивачки, наявним на повідомленні (т.1 а.с. 94).

Крім цього, у матеріалах справи наявний Акт від 24.11.2021 згідно якого позивачці ОСОБА_4 було запропоновано для ознайомлення Список вакансій станом на 19.11.2021, вакантних, на час попередження, з переліком вакантних посад позивачка ознайомлена, з пропозиціями не згідна, від підпису про працевлаштування відмовилась (т.1, а.с.91-92).

Також, у матеріалах справи наявний список Вакансій станом на 01.02.2022 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, відповідно до якого список вакантних посад є ідентичним, як на момент попередження позивачки про звільнення, так і на момент самого звільнення (т.1 а.с. 93).

У поданій позовній заяві, а також в наданих в судовому засіданні поясненнях представник позивачки підтверджує факт надання їй для ознайомлення Списку вакансій станом на 19.11.2021, ознайомлення з такими та відмову від зазначених у списку посад з підстав невідповідності таких її вимогам до умов праці, їх оплати, режиму, кваліфікації та ін.

При цьому, згідно списків вакансій, крім інших посад, зазначені, а відтак запропоновані позивачці і посади лаборантів на відповідних кафедрах на які, в подальшому, були працевлаштовані інші працівники Спеціалізованої поліклініки.

Зокрема, у Списку вакансій станом на 19.11.2021 відповідачем запропоновано позивачці чотири посади лаборанта, дві з них у лабораторії санітарної токсикології НДІ епідеміології та гігієни, а саме в структурному підрозділі, де працювала позивачка.

Крім цього, у вказаному спику запропоновано позивачці десять посад старшого лаборанта, зокрема на кафедрі акушерства та гінекології, на кафедрі хірургії № 1, на кафедрі хірургії та ендоскопії, та інш.

Таким чином, позивачка мала можливість обрати із запропонованого списку вакантну посаду для власного працевлаштування, однак такою можливістю не скористалася.

Враховуючи наведене, висновок суду про те, що позивачці повідомлено про усі наявні вакантні посади, як на момент її повідомлення про вивільнення, так і на момент її звільнення, що відповідали її освітньо-кваліфікаційному рівню та професійним навичкам, не є спростованим, що свідчить про виконання роботодавцем свого обов`язку визначеногост.49-2 КЗпП України.

Доказів про наявність підстав щодо врахування у позивачки переважного права на залишення на роботі та застосування статті 42 КЗпП України, колегією суддів не встановлено.

25 листопада 2021 року відповідачем подано до територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, що підтверджується копією звітності (Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці) з відміткою про її прийняття відповідальною особою (т.1 а.с. 96).

Оцінюючи доводи ОСОБА_4 про те, що її звільнення відбулось без звернення адміністрації університету з поданням до профспілкового комітету Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічногопрофілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про надання згоди на її звільнення, колегія суддів враховує таке.

Так, дійсно закріплюючи наявність обов`язковоїпопередньоїзгодивиборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі п.1 ст.40 КЗпП України зміни в організації виробництва і праці, законодавець передбачив виняток з даного правила, згідно якого попереднязгода не потрібна у випадкурозірвання трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП України зміни в організації виробництва і праці у формі ліквідації підприємства, установи, організації. Таке тлумачення ст. 43 КЗпП України підтверджується положеннями ст.43-1 КЗпП України, відповідно до якої розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема: ліквідації підприємства, установи, організації.

Оскільки згідно оскаржуваного наказу № 32/кз/тр від 26.01.2022 звільнення позивача ОСОБА_4 було пов`язане із змінами в організації виробництва і праці у формі ліквідації поліклініки, то з врахуванням положеньст. 43,43-1 КЗпП України в даному випадку отримання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору з ОСОБА_4 та відповідно її звільнення законодавством не вимагається.

Поряд з цим, 01 листопада 2021 року відповідач звертався із Поданням до Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 про надання згоди на звільнення всіх працівників поліклініки, в тому числі і позивача (т.1 а.с. 97).

11 листопада 2021 року від Голови вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 отримано Службову записку від 11.11.2021, згідно якої Профспілковий комітет не дає згоди на звільнення працівників (т.1 а.с.98-99).

19.05.2022 на виконання вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України сторона відповідача звернулася до суду із клопотанням про зупинення провадження по справі у зв`язку із виниклою необхідністю в отриманні письмового рішення профспілки про надання згоди або про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем.

Ухвалою суду від 27.05.2022 зупинено провадження у справі у зв`язку із зверненням до Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 із запитом про надання згоди (відмову у наданні згоди) з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України на звільнення ОСОБА_4 з посади лаборанта лікувально-діагностичної лабораторії Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

17.06.2022 на адресу суду надійшов лист-повідомлення Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького №08 від 16.06.2022, за підписом в.о. голови профспілкового комітету Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького Н.Ж. Пташинської про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с. 118-132).

13.10.2022 на виконання вимог ухвали суду від 22.09.2022 про витребування доказів на адресу суду скеровано копії письмових документів: протоколу №2 загальних зборів членів Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 від 30.03.2022 року, а також протоколу №4 від 16.06.2022 засідання профспілкового комітету Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького (т.1 а.с.150-159).

Враховуючи правильну та обґрунтовано критичну оцінку доказів у цій частині, ухвалою Львівського апеляційного суду від 12.09.2023 також витребувано у Вільної профспілкиСпеціалізованої консультативноїполіклініки фтизіопульмонологічногопрофілю НДІепідеміології тагігієни ЛНМУімені ОСОБА_5 згоду або відмову в дачі згоди на звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України ОСОБА_4 з посади лаборанта лікувально-діагностичної лабораторії Спеціалізваної консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Крім цього, витребувано від Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 необхідну інформацію, а саме належним чином засвідчені копії статуту (положення) ВП СКПФП НДІЕГ ЛНМУ і ДГ, а також інформацію щодо кількісного та персонального складу виборного органу цієї профспілки, який наділений повноваженнями щодо надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та членства у профспілці (виходу з профспілки) ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

На час виконання ухвали провадження у справі зупинено.

12.02.2024 на адресу апеляційного суду надійшла заява Голови Профспілки ОСОБА_6 про продовження строку для розгляду питання щодо надання згоди/відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 , до заяви долучено копію протоколу Загальних зборів членів Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького від 31.01.2024, копію Статуту Вільної профспілки.

Зважаючи на обрання нових членів профспілкового комітету лише 31.01.2024, апеляційний суд продовжив до 01 квітня 2024 року процесуальний строк виконання ухвали суду від 12 вересня 2023 року, якою витребувано у Вільної профспілкиСпеціалізованої консультативноїполіклініки фтизіопульмонологічногопрофілю НДІепідеміології тагігієни ЛНМУімені ОСОБА_5 згоду або відмову в наданні згоди на звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України ОСОБА_4 з посади лаборанта лікувально-діагностичної лабораторії Спеціалізваної консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

22.03.2024 на адресу апеляційного суду надійшли Протокол профспілкового комітету Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені ОСОБА_5 від 20.03.2024 № 6 щодо відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 та рішення Загальних Зборів Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького від 31.01.2024 про обрання членів профспілкового комітету (т. 3 а.с. 92-99).

Разом з цим, обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 фактично відповідає змісту частини доводів позовної заяви та апеляційної скарги останньої, яким надана належна правова оцінка, про що зазначено вище.

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого нормам трудового законодавства, фактичним обставинам справи.

В свою чергу, надана профспілковим комітетом відмова у звільненні ОСОБА_4 не містить належних правових аргументів, а обґрунтування такої зводяться до незгоди профспілкового органу з рішенням ректора щодо ліквідації Поліклініки.

Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку про те, що позивачку звільнено правомірно, з дотриманням процедури і порядку, передбачених чинним законодавством, підстави для поновлення її на роботі відсутні, тому не може бути задоволена і вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від вимоги про поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст.ст.259,367,368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.ст.375,381,382,383,384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняЛичаківськогорайонногосуду м.Львова від11травня 2023року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 23 травня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк