Постанова

від 23.05.2024 по справі 523/20780/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1369/24

Справа № 523/20780/21

Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2022 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 01.02.2019 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі ТВБВ № 10015/0616 ОПЧ філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 на підставі заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії, було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до п. 3.1. якої, шляхом підписання цієї заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії до Договору, відповідач погодився на одержання (збільшення) кредиту та з умовами користування кредитом відповідно до умов договору та підтвердив укладення між ним та банком кредитного договору з істотними умовами кредитування, викладених в Заяві та Умовах користування кредитною лінією.

Згідно з п. 3.2 заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії відповідачу було встановлено/збільшено кредит на споживчі потреби в національній валюті шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) на картковий рахунок НОМЕР_1 у розмірі 27 000 грн.

Згідно п.п. 3.3.1-3.3.2 заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 38% річних за користування кредитними коштами у всіх випадках, крім користування кредитними коштами протягом Грейс - періоду та 0,001% річних за користування кредитними коштами у всіх випадках, крім користування кредитними коштами протягом Грейс періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно згідно умов договору.

В подальшому поточний рахунок відповідача було змінено з рахунку НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 .

AT «Ощадбанк» свої зобов`язання за вказаним договором виконав повністю, надавши ОСОБА_1 кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на платіжну картку. Однак, позичальник порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 25.10.2021 року складає 35171,57 грн, з яких:

- 26 754,91 грн сума основної заборгованості по кредиту;

- 3329,43 грн проценти за користування кредитом;

- 68,77 грн комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів;

- 211,86 грн пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 115,52 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;

- 2853,40 грн втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 369,60 грн втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;

-1296,93 грн розмір 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 171,15 грн розмір 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 5.2 Тарифів передбачено нарахування комісійної винагороди за зняття готівкових коштів, наданих в кредит (додатково до комісії за зняття готівки відповідно до п. 5.1) 2,99%. Згідно виписки по картковому рахунку нараховано комісію у розмірі 68,77 грн за отримання готівки за рахунок кредитних коштів. На підтвердження виконання банком умов договору в частині надання кредиту та факту невиконання своїх зобов`язань боржником, позивачем надано виписку по картковому рахунку за період з 01.10.2018 року по 15.08.2019 року та з 15.08.2019 року по 25.10.2021 року. Надано розрахунок заборгованості складений станом на 25.10.2021 року.

Оскільки у добровільному порядку відповідач борг не повертає, банк звернувся з цим позовом до суду.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г,) в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09328601, р/р НОМЕР_4 в ООУ АТ «Ощадбанк», МФО:328845, 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 171 гривень 57 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г,) в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09328601, р/р НОМЕР_4 в ООУ АТ «Ощадбанк», МФО:328845, 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) судовий збір у розмірі 2 270 гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27.10.2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник посилається на те, що право банку на дострокове повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів наступає після дотримання наступних умов: повідомлення споживача у письмовій формі про затримку сплати частини споживчого кредиту та/або процентів із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені; не усунення споживачем порушення умов договору про споживчий кредит протягом строку, визначеного ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. ОСОБА_1 зазначає, що позивачем було порушено порядок дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, тому за недотримання вищевказаної вимоги у кредитодавця не виникає права дострокової вимоги до споживача, у зв`язку з чим звернення до суду із позовом на реалізацію права (дострокове виконання зобов`язання), яке не настало є передчасним та не може підлягати судовому захисту. Стосовно нарахування штрафних санкцій, пені, інфляційних витрат та 3% річних за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 зазначає, що 29.05.2020 року набули чинності внесені зміни Верховною Радою України до пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» відповідно до яких за невиконання та неналежне виконання умов договору неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань, в період дії карантину не нараховуються. Законом України від 17.03.2020 року № 530IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) віднесено до форс-мажору, обставин непереборної сили. Таким чином, нарахування штрафних санкцій та пені під час дії карантинних обмежень на території України заборонено. Крім того апелянт посилається на те, що на підставі Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 та 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеною ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. З огляду на вказане, апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково при винесенні рішення стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції, пеню, інфляційні витрати та 3 % річних.

25.07.2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», в якому банк просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2022 року без змін.

В обґрунтування поданого відзиву, позивач посилається на те, що підписавши заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, в тому числі порядок його зміни міститься в договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписанням заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії позичальник підтвердив , що до її підписання банк ознайомив відповідача з умовами користування кредитною лінією, паспортом споживчого кредиту, таблицею орієнтованої сукупної вартості кредиту, тарифами банку. Позивач вважає, що заява на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії, яка підписана ОСОБА_1 містить розмір кредитної лінії, що надається, розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб містить умови та порядок повернення тіла кредиту, порядок сплати відсотків та інших обов`язкових платежів за користування кредитом, а також право банку нараховувати пеню на суми прострочених платежів, тому заявлені позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яка станом на 25.10.2021 р. складає 35171,57 грн, на думку позивача є обґрунтованими. Стосовно дострокового стягнення кредитної заборгованості банк зазначає, що сторони врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту-зміну строку виконання основного зобов`язання. Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання спорів. Не направлення такого повідомлення кредитором, на думку банку, не може свідчити про відсутність порушення прав, та як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту. Стосовно нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат позивач зазначає, що вони нараховані банком до введення карантинних обмежень. Посилання апелянта на внесення змін щодо заборони нарахування штрафних санкцій на підставі введення на території України воєнного стану з 24.02.2022 року на думку позивача, не заслуговують на увагу, адже з позовом до суду банк звернувся 17.11.2021 року та в процесі розгляду справи розмір позовних вимог не змінював. На підставі вказаного, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ціна позову у вказаній справі є менше ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України судове рішення повинного ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», суд першої інстанції посилався на те, що оскільки існування заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростована та зазначена заборгованість не погашена, суд дійшов висновку, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 35 171,57 грн є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору та ст. 1050 ЦК України.

Однак апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 01.02.2019 року Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі ТВБВ № 10015/0616 ОПЧ філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту).

Відповідно до п. 3.1. підписанням заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії, відповідач погодився на одержання (збільшення) кредиту та з умовами користування кредитом відповідно до умов договору та підтвердив укладення між ним та банком кредитного договору з істотними умовами кредитування, викладеними в Заяві та Умовах користування кредитною лінією.

Згідно з п. 3.2 Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії відповідачу було встановлено/збільшено кредит на споживчі потреби в національній валюті шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) на картковий рахунок НОМЕР_1 у розмірі 27 000 грн.

Згідно п.п. 3.3.1-3.3.2 Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 38% річних за користування кредитними коштами на момент укладення цього кредитного договору та може бути змінена, в порядку та на умовах визначених договором, окрім випадку користування кредитними коштами протягом Грейс періоду; 0,001% річних за користування кредитними коштами протягом Грейс періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно згідно умов договору.

Підпунктом 3.5 визначено, що датою укладення кредитного договору/зміни умов кредитного договору є дата підписання цієї заяви уповноваженим представником (працівником) Банку.

В п.п. 3.6. зазначено, що всі інші умови кредитного договору, в тому числі порядок його зміни, містяться в Договорі.

На підтвердження факту укладення кредитного договору, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до позовної заяви надало витяг з договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 10.01.2019 року, копію заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту) від 01.02.2019 року, виписки по рахунку з 01.10.2018 року по 15.08.2019 року та з 14.08.2019 року по 25.10.2021 року, копію статуту АТ «Ощадбанк», розрахунок заборгованості за основним боргом, пенею, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання станом на 25.10.2021 р. Розрахунок заборгованості доданий банком за такий період (за основним боргом з 01.02.2019 року по 23.03.2020 року 26754, 91 грн; за процентами з 26.02.2019 року по 23.03.2020 року 3329,43 грн; за комісією з 01.02.2019 року по 26.01.2020 року 68,77 грн.; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу з 01.02.2019 року по 23.03.2020 року 211,86 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів з 26.02.2019 року по 23.03.2020 року 115, 52 грн).

Позивач визначив розмір заборгованості, виходячи з вказаного вище розрахунку, який станом на 25.10.2021 року складає 35171,57 грн., з яких:

- 26 754,91 грн сума основної заборгованості по кредиту;

- 3329,43 грн проценти за користування кредитом;

- 68,77 грн комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів;

- 211,86 грн пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 115,52 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;

- 2853,40 грн втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 369,60 грн втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;

-1296,93 грн розмір 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 171,15 грн розмір 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості.

З виписки по картковому рахунку за договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював погашення заборгованості (а.с. 30-39).

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України щодо зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження того, що сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки позивачем надано до суду заяву на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту) від 01.02.2019 року, в якій в п.3.3. зазначено, що процентна ставка є фіксованою, і складає:

- п.п. 3.3.1. 38% річних за користування кредитними коштами на момент укладення цього кредитного договору та може бути змінена , в порядку та на умовах визначених договором, окрім випадку користування кредитними коштами протягом Грейс періоду;

- п.п. 3.3.2. 0,001% річних за користування кредитними коштами протягом Грейс періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно згідно умов договору.

Таким чином із заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту) від 01.02.2019 року вбачається, що сторони погодили базову процентну ставку, отже у відповідача згідно договору наявний обов`язок по сплаті вказаних у заяві процентів за кредитними коштами, відтак сума щодо нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3329, 43 грн (за період з 26.02.2019 року по 23.03.2020 року відповідно до розрахунку заборгованості) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, дослідивши матеріали справи, зокрема копію заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) від 01.02.2019 року, апеляційний суд встановив, що у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у виді заборгованості по сплаті комісії за отримання готівки за рахунок кредитних коштів 68,77 грн; пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 211,86 грн; пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 115,52 грн.

В позовній заяві позивач посилається на те, що ставка комісії вказана в п. 5.1-5.2 тарифів та складає - 2,99%, однак дослідивши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає зазначених позивачем тарифів, які містять узгодження між сторонами кредиту щодо нарахування комісії та визначення її ставки в розмірі 2,99%.

Відтак слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача відсотків у виді заборгованості по сплаті комісії за отримання готівки за рахунок кредитних коштів 68,77 грн; пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 211,86 грн; пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 115,52 грн, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Наведене вище узгоджується із позицією Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 214/2793/16-ц. Судді ВС підкреслили, що згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено законом.

Також наведена правова позиція узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що заява на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту), яка була укладена між сторонами 01.02.2019 року не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

В позовній заяві Банк зазначив, що в подальшому поточний рахунок відповідача було змінено з рахунку НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , при цьому позивач не надав суду доказів про платіжні картки, які видавались банком відповідачу та не надано відомостей щодо строку їх дії.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Ощадбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

При цьому позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості по кредиту в розмірі 26754, 91 грн, яка згідно до долученого банком розрахунку за період з 01.02.2019 року по 23.03.2020 року і є заборгованістю відповідача за тілом кредиту.

Апеляційний суд критично оцінює доводи скаржника про те, що позивачем було порушено порядок дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому за недотримання вищевказаної вимоги у кредитодавця не виникає права дострокової вимоги до споживача, у зв`язку з чим звернення до суду із позовом на реалізацію права (дострокове виконання зобов`язання), яке не настало є передчасним та не може підлягати судовому захисту.

Колегія суддів зазначає, що сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, не додано належних доказів про погодження ними строку користування відповідачем грошовими коштами.

Також, виходячи із специфіки правовідносин, пов`язаних з кредитуванням на картку, до справи не додано відомостей про строк дії карти споживача та відомостей про її перевипуск та отримання перевипущеної карти споживачем.

Відсутність даних доказів не надає суду підстав для висновку про те, що заявлена позивачем вимога про повернення коштів є достроковою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 наведено правову позицію про те, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідач в порушення умов кредитного договору та наведених норм ЦК України, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав та не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Власного розрахунку заборгованості відповідач не надав та не спростував належними та допустимими доказами розрахунок заборгованості, наданий позивачем.

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з боржника отриманої ним та непогашеної суми основної заборгованості по кредиту в розмірі 26754, 91 грн та обумовлені договором 38 % процентів річних за користування кредитними коштами в розмірі 3329,43 грн, а в решті вимог позову слід відмовити.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що нарахування штрафних санкцій, пені, інфляційних витрат та 3% річних за вказаним кредитним договором в період дії карантинних обмежень на території України заборонено та крім того у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеною ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першоюстатті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другоюстатті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першоїстатті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.

Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд встановив, що в них не містяться відомостей щодо строку повернення кредиту (користування ним), не має жодних підтверджень щодо факту видачі ОСОБА_1 банківських карток АТ «Державний ощадний банк України», не додано відомостей про строк дії кредитної карти, відомостей про її перевипуск на новий строк та про отримання відповідачем перевипущеної карти.

Оскільки вказана інформація відсутня в матеріалах справи, вказане позбавляє колегію суддів можливості достовірно та чітко встановити строк кредитування, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки та відсотків, нарахованих за прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 01.02.2019 року, яка станом на 25.10.2021 року становить - 30084, 34 грн, з яких: сума основної заборгованості по кредиту - 26 754,91 грн; проценти за користування кредитом - 3329,43 грн. В іншій частині заявлених вимог слід відмовити з підстав та обґрунтувань викладених у цій постанові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27.10.2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г) в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09328601, р/р НОМЕР_4 в ООУ АТ «Ощадбанк», МФО: 328845, 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) заборгованість за кредитним договором від 01.02.2019 року, яка станом на 25.10.2021 року становить 30 084, 34 грн, з яких: сума основної заборгованості по кредиту - 26 754,91 грн; проценти за користування кредитом 3329,43 грн.

В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 п. 2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова