Ухвала

від 22.05.2024 по справі 917/1957/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 917/1957/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубним`ясо" про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 12.01.2024 (суддя Киричук О. А.) у справі

за позовом Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1) Харківської обласної державної адміністрації - Харківської обласної військової адміністрації; 2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів, Акціонерне товариство "Українська залізниця", до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубним`ясо" про стягнення 233 187,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

Салтівська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації - Харківської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубним`ясо" (далі - ТОВ "Лубним`ясо") сумі 233 187,94 грн пені за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов`язання з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів від 23.03.2022.

12.01.2024 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення про часткове задоволення позову; стягнув з ТОВ "Лубним`ясо" до Державного бюджету України пеню у розмірі 116 593,97 грн; в іншій частині позову відмовив.

08.04.2024 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення цього рішення без змін.

13.05.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ТОВ "Лубним`ясо" та заступника керівника Харківської обласної прокуратури на зазначені судові рішення.

ТОВ "Лубним`ясо" звернулося до Верховного Суду із заявою, в якій просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень, яка мотивована таким. З метою виконання судового рішення, що набрало законної сили, відповідач звернувся до Салтівської окружної прокуратури міста Харкова з адвокатським запитом та проханням повідомити банківські реквізити для перерахунку присуджених до стягнення коштів. На цей запит отримав письмову відповідь про те, що зарахування грошових коштів варто здійснювати на рахунок АТ "Українська залізниця" та повідомлено відповідні реквізити. Разом з тим, 15.05.2024 до електронного кабінету ТОВ "Лубним`ясо" надійшли накази у цій справі, відповідно до яких сума пені стягується на користь Державного бюджету України. А тому, за доводами заявника, до розгляду справи Верховним Судом та визначення належного отримувача пені, виконання судових рішень є передчасним та несе ризик подвійного стягнення.

Відповідно до частини першої статті 332 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що розгляд питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з дією та виконанням оскаржуваних судових рішень.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Розглянувши доводи на обґрунтування необхідності зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає їх непереконливими, оскільки у такому випадку, зокрема, не буде дотримано одного із встановлених частиною третьою статті 2 ГПК України основних принципів господарського судочинства - обов`язковості судового рішення. При цьому процесуальним законом передбачена процедура повороту виконання судового рішення, яка дозволяє повернути кошти, стягнуті на виконання судового рішення, у разі його скасування. Водночас обставин неможливості повороту виконання судових рішень скаржник не довів.

Ураховуючи також, що зупинення виконання судових рішень в силу приписів статей 294, 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, з огляду на необхідність забезпечення балансу прав та інтересів сторін на стадії касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення виконання оскаржуваних рішень, а тому відмовляє у задоволенні відповідної заяви ТОВ "Лубним`ясо".

Керуючись статтями 234, 235, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубним`ясо" про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 12.01.2024 у справі № 917/1957/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Волковицька

Суддя Г. М. Мачульський