Ухвала

від 20.05.2024 по справі 369/7719/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

20 травня 2024 року

м. Київ

справа № 369/7719/22

провадження № 61-7117ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , та касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І., в справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Державне підприємство «Київське лісове господарство», Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Державне підприємство «Київське лісове господарство», Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок.

У листопаді 2023 року прокурором подано заяву про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що підставою звернення до суду з позовом у даній справі слугувала те, що всупереч ЗК України, ЛК України на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року № 3304 із постійного користування ДП «Київське лісове господарство» вибули земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544, внаслідок чого власник Фастівська районна державна адміністрація позбавлена права розпорядження вказаними земельними ділянками. Прокуратурою встановлено, що на спірних земельних ділянках на час подання заяви ведуться будівельні роботи.

Прокурор просив:

накласти арешт на спірні земельні ділянки та встановити заборону на здійснення забудови на спірних земельних ділянках;

заборонити державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543,3222481600:02:010:0544.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області в складі судді Пінкевич Н. С., від 04 грудня 2023 року заяву прокурора залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

потенційна можливість вчинення відповідачем дій, які будуть спрямовані на відчуження спірних земельних ділянок чи інше розпорядженнями ними, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову;

посилання прокурора на реальну загрозу забудови спірних ділянок, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог не підтверджені жодними належними доказами;

наслідком вжиття обраних прокуратурою заходів забезпечення позову призведе до порушення балансу інтересів, а саме співвідношення між можливими негативними наслідками від невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову, з урахуванням прав та інтересів про захист яких подано позов, із негативними наслідками, які можуть настати від вжиття цих заходів для відповідача та осіб, які не є учасниками цього судового процесу;

прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, саме за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, які є предметом цього спору.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабеця І. Н. на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року задоволено, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву прокурора про забезпечення позову задоволено

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-яких дій щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544, а також здійснювати їх поділ чи об`єднання, заборонено проведення на вказаних ділянках будь-яких робіт.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що відповідачі на час звернення до суду з даною заявою вчиняють дії, щодо відчуження майна на яке прокурор просить накласти арешт, водночас, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19). Потенційна можливість вчинення відповідачем дій, які будуть спрямовані на відчуження спірних земельних ділянок чи інше розпорядженнями ними, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. За таких обставин, суд не вбачав підстав для задоволення заяви про забезпечення позову;

однак з таким висновком суду першої інстанції не погодився апеляційний суд з наступних підстав. Так, за обставинами цієї справи в серпні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 та інших про повернення земельних ділянок лісогосподарського призначення. Підставою для звернення до суду з позовом у цій справі слугувало те, що всупереч вимог ЗК України, ЛК України, на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року № 3304, із постійного користування ДП «Київське лісове господарство» вибули земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544, внаслідок чого власник - Фастівська районна державна адміністрація позбавлена права розпорядження вказаними земельними ділянками;

предметом даної позовної заяви є повернення спірних земельних ділянок на користь Фастівської районної державної адміністрації Київської області, що вже з часу первинної державної реєстрації та подання даного позову зазнали поділу і відчуження на користь дійсних відповідачів;

на цей час на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544 проводяться будівельні роботи, про що суду першої інстанції надано копії рішень про присвоєння будівельної адреси спірним земельним ділянкам, а також копії повідомлень про початок виконання будівельних робіт. Під час розгляду даної справи рішенням державного реєстратора від 21 вересня 2023 року № 69389651 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - садовий будинок, розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527. Наведене свідчить про реальну загрозу забудови спірних земельних ділянок, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог;

здійснення поділу чи об`єднання спірних земельних ділянок з іншими земельними ділянками під час розгляду цивільної справи може унеможливити у подальшому виконання рішення суду, що невілює захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах. При цьому, відповідним та співмірним обмеженням має виступати утримання від подальшої зміни якісних характеристик земельних ділянок;

невжиття заходів забезпечення позову у даній справі матиме негативні наслідки для дійсного власника спірних земельних ділянок у вигляді неможливості або значного утруднення їх використання для позивача. Отже, заходи забезпечення позову обґрунтовані необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за відповідачами, у разі відсутності забезпечення позову, дає право вільно ними розпоряджатись, у тому числі, відчужувати їх третім особам. У такому разі для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог або зміни предмета позову, визначати підсудність вказаного спору та замінювати неналежного відповідача у справі, що згідно вимог чинного законодавства можливо лише на стадії підготовчого провадження.

апеляційний суд врахував те, що вже під час розгляду справи прокурор подавав заяву про зміну предмету позову у зв`язку із поділом та відчуженням оспорюваних земельних ділянок (заява від 28 листопада 2023 року). При цьому, відсутність на даний час будь-яких дій відповідачів, які могли би підтвердити наміри щодо вчинення дій щодо відчуження, поділу чи об`єднання земельних ділянок, не спростовують наявність у відповідачів, як у одноособових власників можливості вільно розпорядитися вказаними земельними ділянками, якщо не вжити заходи забезпечення позову;

обґрунтованою є висока ймовірність забудови, відчуження, реєстрації, поділу чи об`єднання земельних ділянок із кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області, а також викликати подальше утруднення виконання рішення суду, в межах даної справи. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони на вчинення дій щодо відчуження земельних ділянок і їх забудови не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки вони залишаються у їх володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті;

заходи забезпечення позову, про які йдеться у заяві про його забезпечення є співмірними із заявленими позовними вимогами та забезпечують збалансованість інтересів сторін, також вони є засобом тимчасового характеру та мають на меті збереження існуючого становища до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили для забезпечення можливості ефективного поновлення прав держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області;

законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення;

в порушення статей 76, 149, 150 ЦПК України, судом першої інстанції не враховано обставини, доводи та обґрунтування прокурора, що невжиття заявлених заходів забезпечення може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів держави. Натомість, висновки суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не ґрунтуються на дослідженні усіх обставин та доводів прокурора у справі та не відповідають вимогам законодавства;

вжиття саме таких заходів забезпечення є адекватним змісту порушеного права власності держави на землю, на відновлення якого поданий позов прокурора у цій справі, та, за умови його задоволення, не створить труднощів при виконанні рішення суду. Застосування саме таких заходів забезпечення відповідає процесуальним нормам, що регулюють відповідні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.

у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року в справі № 910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду;

питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, як і питання зловживання правами на звернення з аналогічним позовом. Підстави звернення різні, склад відповідачів також змінений на відміну від справи № 369/7054/17-ц, а отже і відсутні підстави для постановлення окремої ухвали, на вимогу представника одного з відповідачів.

ОСОБА_1 13 травня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

заявлені прокурором вимоги не є сумісними (не відповідають) встановленим законом способам захисту порушеного права і являють собою по суті експропріацію власності у незаконний спосіб, відтак забезпечення цього процесу (позову) застосованими апеляційним судом засобами, не є співмірним із характером відносин, у яких перебувають сторони - ці відносини не є спірними, так само, як і земельні ділянки, щодо яких подано позов, а отже постановлене апеляційним судом рішення є незаконним;

порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні поданої прокурором апеляційної скарги полягає в незастосуванні цим судом положень статті 6 Конвенції;

спір щодо права власності на зазначені у позові прокурора земельні ділянки вичерпано шляхом постановлення рішення суду, яке є остаточним і обов`язковим до виконання;

ухвала про відмову в забезпеченні позову, що її безпідставно скасував суд апеляційної інстанції, є такою, що постановлена з урахуванням визначених статтями 149, 150 ЦПК України критеріїв. А тому, суд апеляційної інстанції скасувавши законне і справедливе рішення, ігноруючи наведену аргументацію, ухвалив рішення, яке в принципі не мало правових підстав за національним законодавством, припустившись помилки щодо питань права, якої не міг би припуститися розумний суд, і таким чином ухваливши рішення, яке можна вважати актом грубого свавілля.

ОСОБА_3 15 травня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

в матеріалах справи наявні докази, а стороною відповідачів було додатково проінформовано суд апеляційної інстанції, що судами двічі розглядалась та вирішувалась справа щодо спірних земельних ділянок. Тобто, такий спір вже неодноразово було вирішено судами, і постановлені ними рішення набрали законної сили;

судом апеляційної інстанції не визначено, за захистом якого саме права було звернуто позов, який позивач просив забезпечити;

доцільність вжиття судом заходів забезпечення позову визначається, з-поміж іншого, через з`ясування судом змісту заявленої позовної вимоги; ймовірності настання негативних наслідків для особи, яка звернулася за судовим захистом, у разі невжиття таких заходів; відповідності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам і у такий спосіб - дотриманні балансу інтересів інших учасників справи тощо;

суд апеляційної інстанції на етапі апеляційного перегляду ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову остаточно встановив: факт порушення відповідачами права власності особи, в інтересах якої прокуратура звернулась із позовом до суду; факт того, хто є «дійсним власником» спірних земельних ділянок;

позиція суду апеляційної інстанції суперечить поняттю «незалежний і безсторонній суд», що є складовим елементом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одночасно, така позиція закриває суду першої інстанції, що розглядатиме спір по суті, можливість вирішити заявлений спір у інший спосіб, аніж це зазначено в оскаржуваній постанові, оскільки вона ухвалена судом вищої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що в серпні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 та інших про повернення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Підставою для звернення до суду з позовом у цій справі слугувало те, що всупереч вимог ЗК України, ЛК України, на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року № 3304, із постійного користування ДП «Київське лісове господарство» вибули земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544, внаслідок чого власник - Фастівська районна державна адміністрація позбавлена права розпорядження вказаними земельними ділянками.

Предметом позову є повернення спірних земельних ділянок на користь Фастівської районної державної адміністрації Київської області, що вже з часу первинної державної реєстрації та подання цього позову зазнали поділу і відчуження на користь дійсних відповідачів.

На даний час на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544 проводяться будівельні роботи, про що суду першої інстанції надано копії рішень про присвоєння будівельної адреси спірним земельним ділянкам, а також копії повідомлень про початок виконання будівельних робіт.

Під час розгляду даної справи рішенням державного реєстратора від 21 вересня 2023 року № 69389651 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - садовий будинок, розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом». Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40 - 43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).

Встановивши, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення заяви про забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційних скарг та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційні скарги - необґрунтовані.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року в справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Державне підприємство «Київське лісове господарство», Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року в справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Державне підприємство «Київське лісове господарство», Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков