Ухвала

від 03.09.2024 по справі 369/7719/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 369/7719/22

провадження № 61-9537 ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року за заявою заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державне підприємство «Київське лісове господарство», Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області (далі - прокурор) звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок.

У листопаді 2023 року прокурором подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що підставою звернення до суду з позовом у цій справі слугувало те, що всупереч ЗК України, ЛК України, на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року № 3304 із постійного користування ДП «Київське лісове господарство» вибули земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544, внаслідок чого власник - Фастівська районна державна адміністрація позбавлена права розпорядження вказаними земельними ділянками. Прокуратурою встановлено, що на спірних земельних ділянках на час подання заяви ведуться будівельні роботи.

Прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та встановити заборону на здійснення забудови на спірних земельних ділянках, а також заборонити державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року заяву прокурора залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву прокурора про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544, а також здійснювати їх поділ чи об`єднання, заборонено проведення на вказаних ділянках будь-яких робіт.

До Верховного Суду 02 липня 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просив її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявнику надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку або навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У серпні 2024 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Оверчук Д. М. на виконання вимог ухвали від 23 липня 2024 року подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Причиною такого неповідомлення стала його участь у складі Збройних Сил України та перебування безпосередньо на лінії бойового зіткнення. У період з 07 січня по 05 травня 2024 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у бойових діях на території Лиманської міської територіальної громади, Донецької області, а з 06 травня 2024 року переведений для виконання бойових завдань за призначенням до с. Курилівка, Харківської області, тому не зміг у визначені законом строки подати касаційну скаргу. Вказані обставини підтверджуються відповідними доказами. Клопотання підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 27 червня 2024 року, якою первісну касаційну скаргу повернуто заявнику, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Позов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (пункти 1, 2 частини першої, частина третя статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

З касаційної скарги, даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що між сторонами виник спір з приводу повернення спірних земельних ділянок на користь Фастівської районної державної адміністрації Київської області, які з часу первинної державної реєстрації та подання цього позову зазнали поділу і відчуження на користь відповідачів.

На даний час на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544 проводяться будівельні роботи, про що суду першої інстанції надано копії рішень про присвоєння будівельної адреси спірним земельним ділянкам, а також копії повідомлень про початок виконання будівельних робіт.

Під час розгляду цієї справи рішенням державного реєстратора від 21 вересня 2023 року № 69389651 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - садовий будинок, розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527.

Апеляційний суд встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза забудови спірних земельних ділянок, а також те, що здійснення поділу чи об`єднання спірних земельних ділянок з іншими земельними ділянками під час розгляду цієї справи може ускладнити або унеможливити у подальшому виконання рішення суду, у разі задоволення позову, дійшов вірного висновку про необхідність забезпечення виконання ймовірного судового рішення у відповідності до заявлених вимог шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони вчиняти певні дії. Такий ризик є виправданим та відповідає меті забезпечення позову.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд апеляційної інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, та дійшов вірного висновку про забезпечення позову.

Доводам касаційної скарги про обгрунтованість заявлених позовних вимог надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами і не є вирішенням справи по суті позовних вимог.

Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержання норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками суду і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на постанову апеляційного суду, якою вирішено лише процесуальне питання, є необґрунтованою.

Правильне застосовування норм статей 149-150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення,розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Також, Верховним Судом враховано, що постановою від 20 травня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року за заявою заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державне підприємство «Київське лісове господарство», Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара