Постанова

від 22.05.2024 по справі 359/2708/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 359/2708/20

провадження № 61-18262св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр.Нерухомість»,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г .В., Білич І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати недійсним договір від 25 лютого 2020 року № 2180/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року №400102025182016 та за іпотечним договором від 03 листопада 2011 року № б/н, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр.Нерухомість» (далі - ТОВ «Укр.Нерухомість»);

- скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року індексний номер 51318745;

- скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року індексний номер 51318405;

- скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року індексний номер 51319071;

- скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року індексний номер 51318897.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 03 листопада 2011 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Астра банк» (далі - ПАТ «Астра банк») був укладений кредитний договір № 400102025182016, за умовами якого отримав кошти у розмірі 700 000 грн на оплату нерухомого майна - гостьового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 184,7 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0350 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3210500000:09:062:0039.

За іпотечним договором від 03 листопада 2011 року, укладеним між ним та ПАТ «Астра банк», указане нерухоме майно передав в іпотеку банку на забезпечення кредитного договору.

18 січня 2013 року він отримав лист-вимогу ПАТ «Астра банк» від 15 січня 2013 року про дострокове повернення кредитних коштів.

У грудні 2013 року він отримав від ПАТ «Астра банк» повідомлення про відступлення з 02 грудня 2013 року прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами АТ «Дельта Банк».

Станом на 13 жовтня 2014 року він повністю погасив заборгованість за кредитним договором у вигляді безспірної суми у розмірі 149 093,00 грн.

02 березня 2015 року постановою правління Національного Банка України № 150 АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію. На підставі постанови правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта Банк» виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT «Дельта Банк».

25 лютого 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість» укладений договір № 2180/К купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року, відповідно до умов якого до ТОВ «Укр.Нерухомість» перейшли права вимоги за кредитним договором у розмірі 255 580,00 грн. Крім того, 25 лютого 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюк Л.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери 51318745, 51318405, 51319071 та 51318897.

Позивач зазначав, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відсуджений об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено обтяжувача в особі ПАТ «Астра банк», що підтверджує відсутність факту передачі права вимоги за іпотечним договором від ПАТ «Астра банк» до АТ «Дельта Банк».

Вважає, що укладений між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість» оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором факторингу. Проте для надання фінансового послуги фактор має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ. У Державному реєстрі фінансових установ інформація щодо належності ТОВ «Укр.Нерухомість» до фінансових установ відсутня.

Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано вжиті заходи забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачем, що оспорювані правочини укладені з порушенням вимог закону та його прав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року а наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 2180/К від 25 лютого 2020 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та іпотечним договором від 03 листопада 2011 року № б/н, який укладений між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість», закрито провадження в справі у цій частині.

В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку про те, що з урахуванням предмету спору і положень ЦПК України, ГПК України вказані позовні вимоги підлягали розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач оспорив господарський договір між юридичними особами.

Суд також зазначив, що закриття провадження в справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 25 лютого 2020 року № 2180/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування записів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року за індексними номерами 51318745, 51318405, 51319071, 51318897, тому погодився з рішенням суду першої інстанції в цій частині про відмову у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 серпня 2022 року в справі № 695/318/20, від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16, від 09 серпня 2023 року в справі № 201/6750/16, від 18 квітня 2019 року в справі № 905/146/18, від 24 квітня 2019 року в справі № 559/73/14-ц, від 14 травня 2019 року в справі № 914/787/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16, від 18 грудня 2019 року в справі № 161/13889/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Зазначає, що суди не врахували, що відповідачі на надали жодних документів, що підтверджують факт передачі прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, не надали розрахункових документів, що, в свою чергу, з урахуванням статі 517 ЦК України, надавало йому ( ОСОБА_1 ) право не виконувати жодного обов`язку за кредитним договором до моменту надання йому відповідачами доказів переходу права вимоги за грошовим зобов`язанням. Укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість» оспорюваний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу. Сама по собі назва цього договору не змінює його правової природи.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Укр.Нерухомість» подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Бориспільського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 359/2708/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Дельта Банк», ТОВ «Укр.Нерухомість», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Зупинено дію рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року справу № 359/2708/20 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 03 листопада 2011 року ОСОБА_1 уклав із ПАТ «Астра банк» кредитний договір, за умовами якого отримав кредит на оплату нерухомого майна у розмірі 700 000,00 грн із терміном повернення до 03 листопада 2031 року.

Зобов`язання за цим кредитним договором забезпечено договором іпотеки, укладеним між 03 листопада 2011 року між ПАТ «Астра банк» та ОСОБА_1 , згідно з яким останній передав в іпотеку банківській установі гостьовий будинок із господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 184,7 кв. м, та земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,0350 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210500000:09:062:0039.

Листом-вимогою від 15 січня 2013 року ПАТ «Астра банк» повідомило ОСОБА_1 про наявність, станом на 15 січня 2013 року, простроченої заборгованості за кредитним договором з урахуванням пені, розмір якої становить 15 672,52 грн.

02 грудня 2013 між ПАТ «Астра банк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т. В., відповідно до умов якого ПАТ «Астра Банк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами від 03 листопада 2011 року.

Листом від 06 грудня 2013 року ОСОБА_1 повідомлений про відступлення прав вимоги, а у листі від 31 грудня 2013 року АТ «Дельта банк» повідомило ОСОБА_1 про наявність, станом на 02 грудня 2013 року, кредитної заборгованості у розмірі 720 475,85 грн, з яких: 641 641,06 грн - заборгованість за кредитом, 78 834,79 грн - проценти за користування кредитом.

02 березня 2015 року постановою Правління Національного Банка України № 150 АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено з 03 березня 2015 року тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк».

02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT «Дельта Банк».

11 лютого 2020 року, внаслідок проведених електронних торгів, ТОВ «Укр.Нерухомість» придбало права вимоги за кредитним договором (ціна продажу лоту 255 580,00 грн) та 25 лютого 2020 року уклало з ПАТ «Дельта банк» договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким до ТОВ «Укр.Нерухомість» відійшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними 03 листопада 2011 року між ПАТ «Астра банк» та ОСОБА_1 , загальна заборгованість за кредитним договором становила 557 382,85 грн.

На підставі вказаного договору 25 лютого 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. внесла зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іпотекодержателя та обтяжувача - ТОВ «Укр.Нерузомість»:

- індексний номер 51318405 від 25 лютого 2020 року про реєстрацію іпотеки на предмет іпотеки - гостьовий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 184,7 кв. м;

- індексний номер 51318897 від 25 лютого 2020 року про реєстрацію обтяження - заборони на нерухоме майно - гостьовий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 184,7 кв. м;

- індексний номер 51319071 від 25 лютого 2020 року про реєстрацію обтяження - заборони на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 3210500000:09:062:0039;

- індексний номер 51318745 від 25 лютого 2020 року про реєстрацію іпотеки на предмет іпотеки - земельну ділянку кадастровий номер 3210500000:09:062:0039.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 серпня 2022 року в справі № 695/318/20, від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16, від 09 серпня 2023 року в справі № 201/6750/16, від 18 квітня 2019 року в справі № 905/146/18, від 24 квітня 2019 року в справі № 559/73/14-ц, від 14 травня 2019 року в справі № 914/787/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16, від 18 грудня 2019 року в справі № 161/13889/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 25 лютого 2020 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 03 листопада 2011 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк») та ТОВ «Укр.Нерухомість», апеляційний суд виходив із того, що між позивачем та відповідачами існує спір щодо недійсності правочину, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами ГПК України.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з такого

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 у квітні 2020 року звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укр.Нерухомість», у якому просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором 03 листопада 2011 року, укладений між ТОВ «Укр.Нерухомість» та ПАТ «Дельта Банк», у частині відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 03 листопада 2011 року, сторонами якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18 (провадження № 12-300гс18) вказано, що Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

До 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII - існували інші правила щодо юрисдикції господарських судів. Проте у цій справі позивач звернувся до суду у червні 2018 року, тобто після набрання чинності новою редакцією ГПК України.

З дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду тоді, коли сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Натомість за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має.

Пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України виключив з-під юрисдикції господарського суду спори щодо всіх правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами якого не є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. А частина перша статті 19 ЦПК України у системному зв`язку з частиною першою статті 2, частиною першою статті 5, статтею 46, частиною першою статті 47, частиною другою статті 48 цього кодексу не встановлюють обмежень щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами акцесорного зобов`язання є винятково юридичні особи та (або фізичні особи-підприємці).

Тобто, з 15 грудня 2017 року, якщо хоча би однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року в справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20), у постановах Верховного Суду від 02 червня 2022 року в справі № 727/6828/18-ц, від 12 січня 2023 року у справі № 760/21482/19.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та, закриваючи провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, помилково вважав, що спір підвідомчий господарському суду та з огляду на пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції господарських судів.

У справі, яка переглядається, за змістом позовної заяви предметом оскарження є договір відступлення права вимоги, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість», за якими відступлені права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Астра банк». Оспорюваний договір відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 25 лютого 2020 року вчинений в рамках дії та виконання кредитного договору від 03 листопада 2011 року, сторонами якого є банк та фізична особа ОСОБА_1 .

Тобто, предметом позову у даній справі є дійсність договору відступлення прав вимоги, за яким відступлені права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, стороною якого є фізична особа - ОСОБА_1 (позичальник, іпотекодавець), які за своїм змістом є цивільно-правовими, а не господарсько-правовими відносинами.

Між позивачем та відповідачами існує спір щодо визнання недійсним правочину, яким передано право вимоги за кредитним договором, стороною якого є фізична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження в справі за вимогами про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, апеляційний суд вважав, що, у зв`язку з цим, відсутні підстави й для задоволення інших вимог про скасування записів приватного нотаріуса про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року. Тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню у повному обсязі з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної постанова Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов