Постанова

від 08.08.2024 по справі 359/2708/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №359/2708/20

Апеляційне провадження №22-ц/824/12753/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.НЕРУХОМІСТЬ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03 листопада 2011 року між ним та публічним акціонерним товариством «Астра банк» був укладений кредитний договір № 400102025182016, за умовами якого він отримав кошти у розмірі 700 000 грн на оплату нерухомого майна - гостьового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 184,7 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0350 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3210500000:09:062:0039.

За іпотечним договором від 03 листопада 2011 року, укладеним між ним та ПАТ «Астра банк», указане нерухоме майно передав в іпотеку банку на забезпечення кредитного договору.

18 січня 2013 року позивач отримав лист-вимогу ПАТ «Астра банк» від 15 січня 2013 року про дострокове повернення кредитних коштів.

У грудні 2013 року він отримав від ПАТ «Астра банк» повідомлення про відступлення з 02 грудня 2013 року прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами АТ «Дельта Банк».

За твердженнями позивача станом на 13 жовтня 2014 року він повністю погасив заборгованість за кредитним договором у вигляді безспірної суми у розмірі 149 093,00 грн.

02 березня 2015 року постановою правління Національного Банку України № 150 АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію. На підставі постанови правління Національного Банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта Банк» виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT «Дельта Банк».

25 лютого 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість» укладений договір № 2180/К купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року, відповідно до умов якого до ТОВ «Укр.Нерухомість» перейшли права вимоги за кредитним договором у розмірі 255 580,00 грн. Крім того, 25 лютого 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюк Л.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери 51318745, 51318405, 51319071 та 51318897.

Позивач зазначав, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відсуджений об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено обтяжувача в особі ПАТ «Астра банк», що підтверджує відсутність факту передачі права вимоги за іпотечним договором від ПАТ «Астра банк» до АТ «Дельта Банк».

Вважає, що укладений між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість» за своєю правовою природою є договором факторингу. Для надання фінансової послуги фактор має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ. Натомість у Державному реєстрі фінансових установ інформація щодо належності ТОВ «Укр.Нерухомість» до фінансових установ відсутня.

На підставі наведеного, просив суд:

- визнати недійсним договір від 25 лютого 2020 року № 2180/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року №400102025182016 та за іпотечним договором від 03 листопада 2011 року № б/н, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр.Нерухомість»;

- скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 51318745 від 25.02.2020;

- скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 51318405 від 25.02.2020;

- скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 51319071 від 25.02.2020;

- скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 51318897 від 25.02.2020.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано вжиті заходи забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 з подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 2180/К від 25.02.2020 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором №400102025182016 від 03.11.2011 року та іпотечним договором № б/н від 03.11.2011 року, який укладений між Акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР.НЕРУХОМІСТЬ», закрито провадження в справі у цій частині. В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив постанову апеляційного суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.11.2011 між ПАТ «Астра банк» (після перейменування АТ «АГРОПРОСПЕРІС БАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 400102025182016. Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, кредитор надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 700000 грн. Строк користування кредитом з 03.11.2011 року по 03.11.2031року (включно).

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається позичальнику на оплату за нерухоме майно (надалі майно) : а) гостьовий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 184,7 кв.м.; б) земельна ділянка, на якій розташований гостьовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0350 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210500000:09:062:0039.

Крім того 03.11.2011 року між ПАТ «Астра банк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудкою О.С., за реєстровим №4215.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору, одночасно із укладенням договорів купівлі-продажу нерухомого майна та забезпечує виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором № 400102025182016від 03.11.2011 року, передано в іпотеку нерухоме майно: гостьовий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 184,7 кв.м.; б) земельна ділянка на якій розташований гостьовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0350 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210500000:09:062:0039. Як убачається з долученої до позовної заяви копії листа вимоги № 6341-В від 15.01.2013 року, АТ «Астра Банк» повідомило позивачу, що починаючи з 04.12.2012 року ним не виконуються зобов`язання за Кредитним договором, в зв`язку з чим станом на 15.01.2013 прострочена заборгованість за кредитним договором, враховуючи пеню, становить 15672,52 грн.

02.12.2013 року між ПАТ «Астра банк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В., реєстровий №1533, відповідно до якого ПАТ «Астра Банк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вищевказаними Кредитним договором № 400102025182016 від 03.11.2011 року та Іпотечним договором від 03.11.2011 року за реєстровим №4215, що підтверджується Договором та актом приймання-передачі прав вимоги.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 201775901 від 25.02.2020 року 03.11.2011 року була зареєстрована іпотека та обтяження заборона на вищевказане нерухоме майно на підставі укладеного Іпотечного договору , серія та номер: №4215 , виданого 03.11.2011, обтяжувач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

Листом № 13329/АВ-К/06122013-08779/2 від 06.12.2013 за підписом голови правління ПАТ «Астра банк» та заступника голови правління ПАТ «Астра банк», а також нового кредитора голови ради директорів АТ «Дельта банк» позивача ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення прав вимоги.

Листом від 31.12.2013 року № 05-1747975 АТ «Дельта банк» повідомило ОСОБА_1 , що по кредитному договору № 400102025182016 від 03.11.2011 року з боку ПАТ «Астра банк» та АТ «Дельта банк» було передано суму загальної заборгованості, яка станом на 02.12.2013 року складала 720475,85 грн., з яких: 641641,06 грн. сума заборгованості по кредиту, 78834,79 грн. проценти за користування кредитом. З

долучених позивачем копій документів ним були здійснені платежі на рахунок АТ «Дельта Банк», призначення яких: погашення кредитної заборгованості згідно договору №400102025182016 від 03.11.2011:квитанція № 30186345 від 26.12.2013 року на суму 94093,00 грн., квитанція від 11 березня 2014 року на суму 20000,00 грн., квитанція від 04 червня 2014 року на суму 5000,00 грн., квитанція від 13 жовтня 2014 року на суму 30000,00 грн.

11.02.2020 було проведено електронні торги (аукціон), які оформлені протоколом № UA-ЕА-2020-01-21-000180-b стосовно продажу права вимоги за кредитним договором, ціна продажу лоту 255580 грн., переможцем яких став ТОВ «Укр.Нерухомість».

25.02.2020 року на підставі ст.ст.6,512-519,627,632,656 Цивільного кодексу України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених вищевказаним протоколом № UA-ЕА-2020-01-21-000180-b від 11.02.2020 року, між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість» було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №2180/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилою Василівною за реєстровим №322.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 2180/К сторони погодились, що за своєю правовою природою, договір є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги (відступлення прав вимоги). Відповідно до умов п.2.2. Договору № 2180/К за цим договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком в повному обсязі коштів відповідно до пункту 4.1 цього Договору, набуває наступні права кредитора за Основними договорами: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами щодо сплати Боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пеней), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених Основним и договорами, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір Прав вимоги, що переходять до Нового кредитора , вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора відповідно до цього Договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги. До Нового кредитора не переходить право на нарахування процентів за користування Боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надані Банку відповідно до умов Основних Договорів.

Згідно до Додатком №1 до Договору №2180/К (Реєстр договорів, право вимоги за якими відступаються , та боржників за такими договорами), підписаного відповідачами, наданого приватним нотаріусом Черленюх Л.В., до відповідача ТОВ «Укр.Нерухомість» відійшло право вимоги за Кредитним договором з додатковою угодою та додатком до вказаного договору, що є його невід`ємною частиною №400102025182016 від 03.11.2011, та за Іпотечним договором, посвідченим 03.11.2011 приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С. за реєст. №4215, щодо боржника ОСОБА_1 . Загальна заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту становила 557382,85 грн.

На підставі вказаного Договору №2180/К приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. 25.02.2020 були прийняті рішення про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З Долучених до матеріалів цивільної справи Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та про реєстрацію обтяження від 25.02.2020 року встановлено, що зміни вносилися приватним нотаріусом Черленюх Л.В. щодо іпотекодержателя та обтяжувача ТОВ «УКР.НЕРУХОМІСТЬ». Вказані витяги містять відомості про те, що первинна реєстрація іпотеки та обтяжень була вчинена 03.11.2011 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 насамперед зазначив, що позивачем не доведено, що оспорювані правочини укладені з порушенням вимог закону, а також безпосередньо порушують його права. Заперечення позивача щодо розміру заборгованості за кредитним договором №400102025182016, що був укладений між ним та ПАТ «Астра Банк» та право вимоги за яким перейшло до відповідача ТОВ «Укр.Нерухомість» щодо розміру заборгованості, її можливого погашення, а також щодо спливу строку давності за вимогами за цим договором, не можуть бути підставою для визнання оспорюваного Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.02.2020 року недійсним, та можуть бути враховані у разі виникнення спору щодо виконання позивачем своїх зобов`язань за договором перед новим кредитором, яким є ТОВ «Укр.Нерухомість».

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу позивача, зазначає таке:

По своїй суті позиція позивача, висловлена в апеляційній скарзі, в переважній більшості співпадає з доводами та обґрунтуваннями позовних вимог, які він висловлював й в суді першої інстанції, і яким судом було надано відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:

«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Окремо колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що право на оскарження договору належить або його стороні, або виключно особам, чиї права та інтереси порушені таким договором.

Дана позиція відображена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 (відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена однією зі сторін правочину, а також іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину).

При відступленні права вимоги до нового власника переходить той самий обсяг прав, що був і у попереднього. Таким чином по відношенню до боржника такий перехід права вимоги нічого не змінює, оскільки і обсяг зобов`язання, і порядок та процедура його виконання залишаються незмінним.

Оскільки відступлення права вимоги врегульовує виключно питання особи кредитора і жодним чином не змінює обставин основного зобов`язання, з точки зору апеляційного суду боржник не володіє належним правом на оскарження такого договору, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

При вирішенні справи колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим доводи апелянта з приводу того, що на час видалення суду першої інстанції до нарадчої кімнати витребувана судом інформація надійшла до суду через систему «Електронний суд», однак була зареєстровано судом вже на наступний день. В той же час колегія суддів не вбачає суттєвих порушень прав позивача з цього приводу, оскільки витребувані матеріали все ж таки містяться у справі, позивач отримав доступ до них, мав можливість їх врахувати та посилатися на них як при подальшому розгляді справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій, так і при новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції. При цьому, зважаючи на вищевикладені висновки суду про відсутність порушення прав позивача оскаржуваними правочинами, зазначені документи не мають принципового значення для вирішення справи.

Решта доводів і вимог апеляційної скарги вже отримали належну правову оцінку, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції, про що було зазначено вище.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько