Ухвала

від 22.05.2024 по справі 752/17751/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 752/17751/23

провадження № 61-6595ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм» на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року у справі за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання недійсним правочинів, свідоцтва та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ТОВ «Веріс-Форм», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ПАТ «АК «Київводоканал» про визнання недійсним правочинів, свідоцтва та скасування державної реєстрації.

Голосіївський районний суд м. Києва ухвалою від 05 вересня 2024 року відкрив провадження у справі за позовом Київської міської ради до ТОВ «Веріс-Форм», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочинів, свідоцтва та скасування державної реєстрації.

Іншою ухвалою від 05 вересня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва відмовив у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про:

· визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», оформлене протоколом від № 01 від 12 січня 2016 року, в частині внесення ОСОБА_1 в рахунок свого вкладу у статутний капітал нерухомого майна, а саме будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з нежилих та підсобних приміщень, загальною площею 313,2 кв.м, вартістю 370 000,00 грн;

· визнання недійсним акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Веріс-Форм» від 21 січня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Веріс-Форм» прийняв до статутного капіталу нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та складається з нежилих та підсобних приміщень, загальною площею

313,2 кв.м, вартістю 370 000,00 грн;

· скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 313,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка В. В. від 11 квітня 2016 року № 29192850 з одночасним припиненням права власності за ТОВ «Веріс-Форм».

Роз`яснив позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Постановою від 18 березня 2024 року Київський апеляційний суд скасував ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У травні 2024 року ТОВ «Веріс-Форм» подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність до корпоративних відносин позовних вимог, за якими було відмовлено у відкритті провадження у справі.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на такі підстави.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства, визнання недійсним акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Веріс-Форм», скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір не пов`язаний зі здійсненням підприємницької діяльності чи корпоративними відносинами, в зв`язку з чим не підпадає під господарську юрисдикцію. Поряд з цим суд апеляційної інстанції встановив, що до пред`явлення цього позову Київська міська рада вже скористалася своїм правом на звернення до суду в порядку господарського судочинства з цими ж позовними вимогами, але ухвалою від 31 травня 2023 року Господарський районний суд м. Києва закрив провадження у справі, роз`яснивши, що позовні вимоги слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що позовні вимоги слід розглядати в порядку господарського судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Схожий підхід щодо визначення кола правовідносин, на які поширюється юрисдикція загальних судів, визначена законодавцем в параграфі 1 Глави 2 ЦПК України.

Згідно зі змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так в ухвалі від 31 травня 2023 року у справі № 910/9657/22 Господарський суд м. Києва встановив, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», оформлене протоколом 12 січня 2016 року від № 01, в частині внесення ОСОБА_1 в рахунок свого вкладу у статутний капітал нерухомого майна, а саме будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з нежилих та підсобних приміщень, загальною площею 313,2 кв.м, вартістю 370 000,00 грн; визнання недійсним акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Веріс-Форм» від 21 січня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Веріс-Форм» прийняв до статутного капіталу нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та складається з нежилих та підсобних приміщень, загальною площею 313,2 кв.м, вартістю 370 000,00 грн; скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 313,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка В. В. від 11 квітня 2016 року № 29192850 з одночасним припиненням права власності за ТОВ «Веріс-Форм» не стосуються господарських відносин між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та ТОВ «Веріс-Форм», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

З інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень колегія суддів встановила, що Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради звернувся до суду з позовом, серед вимог якого були зазначені позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства, визнання недійсним акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Веріс-Форм», скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

29 травня 2023 року ТОВ «Веріс-Форм» звернулося до Господарського суду м. Києва з клопотанням про закриття провадження у справі з огляду на те, що позовні вимоги, включаючи зазначені вище, слід на його переконання розглядати в порядку цивільного судочинства.

31 травня 2023 року Господарський суд м. Києва своєю ухвалою задовольнив зазначене клопотання та закрив провадження у справі № 910/9657/22 з огляду на те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосуються господарських правовідносин.

Зазначена ухвала суду не оскаржувалася ТОВ «Веріс-Форм» в апеляційному порядку, станом на час подання цієї касаційної скарги набрала законної сили. Така поведінка свідчить про згоду ТОВ «Веріс-Форм» з зазначеним судовим рішенням.

Такі обставини в силу приписів частини четвертої статті 82 ЦПК України мають преюдиційне значення та не підлягають окремому дослідженню і доведенню, оскільки встановлені в судовому рішенні, яке не скасоване та набрало законної сили, ухвалене щодо правовідносин між тими ж сторонами спору та стосується тих же позовних вимог.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», оформлене протоколом від № 01 від 12 січня 2016 року, в частині внесення ОСОБА_1 в рахунок свого вкладу у статутний капітал нерухомого майна, а саме будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з нежилих та підсобних приміщень, загальною площею 313,2 кв.м, вартістю 370 000,00 грн; визнання недійсним акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Веріс-Форм» від 21 січня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Веріс-Форм» прийняв до статутного капіталу нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та складається з нежилих та підсобних приміщень, загальною площею 313,2 кв.м, вартістю 370 000,00 грн; скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 313,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка В. В. від 11 квітня 2016 року № 29192850 з одночасним припиненням права власності за ТОВ «Веріс-Форм» підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, натомість зводяться до незгоди з оскарженим судовим рішенням, що вказує на суперечливість в поведінці заявника.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16 роз`яснив, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Подаючи клопотання про закриття провадження у справі № 910/9657/22 ТОВ «Веріс-Форм» заявляло, що, зокрема, позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства, визнання недійсним акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Веріс-Форм», скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою від 31 травня 2023 року Господарський суд м. Києва задовольнив клопотання ТОВ «Веріс-Форм» та закрив провадження у справі з цих підстав. Товариство не оскаржувало зазначену ухвалу, а отже погодилося з її висновками, сформульованими на підставі поданого ним же клопотання.

Водночас у касаційній скарзі ТОВ «Веріс-Форм» стверджує, що ці ж позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що свідчить про суперечливість поведінки заявника, оскільки така поведінка не відповідає попереднім заявам цієї особи, а отже порушує принципи цивільного судочинства.

Такі обставини додатково свідчать про безпідставність вимог касаційної скарги.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга необґрунтована.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм» на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року у справі за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання недійсним правочинів, свідоцтва та скасування державної реєстрації.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров