ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/28192/23
категорія 108020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноуліміт" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ноуліміт" звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням суду від 16 лютого 2024 року ухвалено: "Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноуліміт" (вул. Домбровського, 45,м. Житомир, 10029, ЄДРПОУ: 43291849) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення. Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про визначення коду товару від 18 серпня 2023 року №КТ-UA101000-0030-2023. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноуліміт" документально підтверджені судові витрати у сумі 11064 (одинадцять тисяч шістдесят чотири) гривні 00 копійок".
Через підсистему електронний суд позивач 28.02.2024 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Просить ухвалити додаткове рішення суду у справі № 240/28192/23 про стягнення із Житомирської митниці витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн. В обґрунтування заяви вказує, що позивачем при поданні позовної заяви відповідно до вимог, які встановлені КАС України було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу на суму 25000,00 грн. Вказує, що 24 жовтня 2023 року Позивач оплатив 50% гонорару на суму 12500, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №498, актом приймання-передачі наданих послуг №498 та платіжною інструкцією №381 від 25 жовтня 2023 року, а 20 лютого 2024 року Позивач оплатив 50% гонорару на суму 12500,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №536, актом приймання-передачі наданих послуг №536 та платіжною інструкцією №74.
Житомирська митниця 05.03.2024 направила через підсистему електронний суд заперечення на ухвалення додаткового рішення. Заперечуючи щодо задоволення заяви позивача, відповідач зазначає, що вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог законодавцем передбачено виключно за умови наявності поважних причин у сторони, які перешкоджали своєчасному поданню доказів на підтвердження понесених судових витрат, та за умови подання відповідної заяви до закінчення судових дебатів, тобто до виходу суду до нарадчої кімнати. Всупереч вказаним вимогам КАС України, представником Позивача до прийняття судом рішення від 16.02.2024 не було подано жодної заяви, передбаченої ч.3 ст.143 КАС України, щодо наявності поважних причин у сторони, які перешкоджали своєчасному поданню доказів на підтвердження понесених судових витрат. Натомість, 28.02.2024, тобто після ухвалення судом рішення у справі, представником Позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноуліміт» понесені судові витрати, а саме: 25000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 гривень представником позивача долучено рахунок-фактуру №498 від 24.10.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 24.10.2023, платіжну інструкцію №381 від 25.10.2023, рахунок-фактуру №536 від 20.02.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 20.02.2024, платіжну інструкцію №74. Останнє засідання у справі відбулось 15.01.2024, рішення по справі винесене 16.02.2024. При цьому, жодних причин, які перешкоджали Позивачу надати вказані докази на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу до ухвалення рішення по суті позовних вимог, в заяві Позивача не наведено. Вважає, що заява представника позивача від 28.02.2024 подана з порушенням вимог ст.143 КАС України, а тому підстави, передбачені ст.ст. 143, 252 КАС України для ухвалення додаткового рішення, по даній справі щодо судових витрат на правничу допомогу відсутні.
У період із 23.03.2024 по 29.03.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Суд, розглянувши заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначає наступне.
Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша).
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя).
Суд зауважує, що однією з позовних вимог у позові вказано: " Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОУЛІМІТ» (код ЄДРПОУ 43291849) суму сплаченого судового збору у розмірі 2684 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень."
У рішенні суду питання щодо стягнення понесених позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн було вирішено.
Отже, при ухваленні рішення у справі, питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу судом не вирішено.
Згідно з частинами 1 та 5 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За змістом статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 цього Кодексу щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 22.12.2018 у справі №826/856/18 та від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд зазначає, що Верховний Суд в своєму висновку викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд вказує та враховує, що однією з позовних вимог у позові вказано: " Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОУЛІМІТ» (код ЄДРПОУ 43291849) суму сплаченого судового збору у розмірі 2684 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень." У рішенні суду питання щодо стягнення понесених позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн було вирішено. Отже, при ухваленні рішення у справі, питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу судом не вирішено.
Отже, є помилковим твердження відповідача, викладене у запереченнях на заяву, що до ухвалення рішення позивачем не було подано жодної заяви, передбаченої ч. 3 ст. 143 КАС Україн.
До суду надійшла заява представника позивача про стягнення на користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. До заяви додано копії: акта №498 від 24.10.2023 приймання - передачі наданих послуг; рахунку - фактури від 24.10.2023 №498; платіжної інструкції №381 від 25.10.2023; акта №536 від 20.02.2024 приймання - передачі наданих послуг; рахунку - фактури від №536 від 20.02.2024; платіжної інструкції №74 від 20.02.2024.
Отже, належними доказами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (
В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Європейський Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд, при вирішення питання щодо розміру витрат позивача на професійну правичу допомогу зауважує, що відповідач у своєму заперечення на заяву позивача, не вказував щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Перевіривши зміст доданих до заяви документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 25000 грн є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноуліміт" про ухвалення додаткового рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноуліміт" документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000 ( двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя О.В. Лавренчук
Суд | Житомирський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.05.2024 |
Оприлюднено | 27.05.2024 |
Номер документу | 119268003 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення коду товару за УКТЗЕД |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Лавренчук Ольга Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні