Рішення

від 24.05.2024 по справі 320/3907/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2024 року № 320/3907/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Кибальчича» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖК Кибальчича» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2022 № 201020410.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є неправомірним, необґрунтованим та таким, що порушує права платника податку, а відтак підлягає скасуванню, оскільки плата за землю не нараховується на земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Окрім того, у зв`язку з загрозою ракетних ударів та обстрілу, враховуючи відсутність надійних укриттів, що унеможливлює забезпечення захисту працівників і клієнтів, було прийнято рішення з 01.03.2022 тимчасово призупинити діяльність Товариства. Таким чином, Товариство не має фізичних та економічних можливостей виконувати своєчасно податкові зобов`язання зі сплати податків і зборів, граничні строки сплати яких припадають на податкові періоди з 24.02.2022, у зв`язку з введенням воєнного стану.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 позовну заяву залишено без руху як таку, що подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для їх усунення.

Позивачем усунено недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 15.03.2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому наголосив, що спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством за наслідками перевірки позивача.,

Також представник відповідача зазначив, що спірне рішення частково скасовано рішенням ДПС України від 02.11.2022 № 13718/6/99-00-06-03-02-06, однак позивач у позовні просить його скасувати, у той же час, як відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 17.11.2022 № 327810410 на зменшену суму в частині штрафних санкцій та направлено позивачу рекомендованим листом і вручено йому 23.11.2022. Представник відповідача просив залишити позов без розгляду.

Представник позивача подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений, зокрема, підпунктом 69.14 такого змісту: «Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. При цьому, введення воєнного стану на території міста Києва та Київської області бойових дій є загальновідомим, що надає позивачу право на застосування вказаної податкової пільги.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27.07.2020 № 563 позивач на умовах оренди користується земельною ділянкою 8000000000:66:038:0056 за адресою: вул. Миколи Кибальчича, 1 у Дніпровському районі м. Києва, за цільовим призначенням 02.03. для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, у розмірі 0,9179 га.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5450/5491 внесено зміни до рішення Київської міської ради № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» та доповнено пунктом 7 такого змісту: «Установлено, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 0 відсотків від їх нормативної грошової оцінки землі».

Згідно з рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», пункт 19.13. доповнено абзацом такого змісту: «Установити, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка».

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідачем проведена камеральна перевірка уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік, за результатом якої складено акт від 03.08.2022 №18704/ж5/26-15-04-10-03/36342574 (далі - акт), яким зафіксовано, що камеральною перевіркою встановлено, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб, зазначена позивачем в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний №9110100947 від 05.07.2022 за 2022 рік, є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки.

Так позивачем в уточнюючій податковій декларації зазначено за березень-червень 2022 року показник зобов`язань « 0», у той час, як відповідачем визначено суму податкових зобов`язань з плати за землю в загальному розмірі 165686,28 грн, а саме: за березень 2022 року 41421,57 грн, за квітень 2022 року - 41421,57 грн, за травень 2022 року - 41421,57 грн, за червень 2022 року - 41421,57 грн.

На підставі акту, відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 01.09.2022 №201020410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 207107,85 грн (165686,28 грн податкове зобов`язання; 41421,57 грн штрафні санкції).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу від 16.09.2022 № 16/09/22, за результатом розгляду якої, рішенням про результати розгляду скарги від 02.11.2022 № 13718/6/99-00-06-03-02-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.09.2022 №201020410 у частині застосування штрафу в сумі 36611,32 грн, а в іншій частині вказане рішення залишене без змін.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення від 01.09.2022 №201020410 скасовано лише в частині.

Водночас, на підставі акту від 03.08.2022 №18704/ж5/26-15-04-10-03/36342574 та рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 02.11.2022 № 13718/6/99-00-06-03-02-06, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.11.2022 №327810410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 170496,53 грн (165686,28 грн податкове зобов`язання; 4810,25 грн штрафні санкції).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 01.09.2022 №201020410 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто

Виходячи з наведених норми основного закону, у зв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Для вирішення спірних правовідносин суд застосовує норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс), у відповідній редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Кодекс визначає плату за землю як обов`язковий платіж у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Кодексу України орендна плата для цілей розділу XII Податкового кодексу України - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 Кодексу України платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Кодексу об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Статтею 285 Кодексу визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Кодексу податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з положеннями статті 288 Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє і до цього часу.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України 15.03.2022 прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу був доповнений, зокрема, підпунктом 69.14 такого змісту: «Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 4 цього Закону Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу дозволяє зробити висновок про те, що не підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): 1) за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб та: розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації; 2) за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

При цьому, буквальне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що для застосування вказаної пільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, про що свідчить зазначене у дужках дієслово у минулому часі «велися».

Суд враховує що на момент подання позивачем уточнюючої річної декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік від 05.07.2022 № 9110100947 був відсутній визначений Кабінетом Міністрів України перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, проте вказані обставини, на переконання суду, не можуть бути перешкодою для реалізації платником податків свого права, закріпленого в Кодексі.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку, всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання, покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні визначеного Кабінетом Міністрів України переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, що стала наслідком бездіяльності Уряду, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян чи юридичних осіб, які наділені такими правами.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру та визначити перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, суд вважає, що негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. У свою чергу, така бездіяльність Уряду має прямий вплив на майнові права позивача у вигляді необхідності сплати орендної плати, місячний розмір якої дорівнював 41421,57 грн до моменту уточнення податкових зобов`язань.

Одночасно суд зазначає, що факт ведення з 24 лютого 2022 року на території міста Києва та Київської області бойових дій є загальновідомим і, зокрема, підтверджується офіційними нормативно-правовими актами держави та офіційними заявами високопосадовців України, окрім іншого Президента України (https://www.president.gov.ua/news/zlo-ozbroyene-raketami-bombami-j-artileriyeyu-treba-zupiniti-73257), Київського міського голови (https://kyivcity.gov.ua/news/vitaliy_klichko_stolitsya_vstupila_v_fazu_oboroni/), заступниці міністра оборони (https://www.facebook.com/ganna.maliar/posts/2124154511076913) тощо.

Відповідно до частини третьої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість вказаних обставин, у свою чергу, надавала позивачу право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, незалежно від того, визначений Кабінетом Міністрів України відповідний перелік територій чи ні.

Разом з тим суд зазначає, що у подальшому, а саме 06.12.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», в пункті 1 якої встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

У свою чергу, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 було прийнято наказ № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно з яким, з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва визнається територією, на якій велися бойові дії.

Отже, вказаний Перелік додатково підтверджує правомірність позиції позивача про те, що на території міста Києва велися бойові дії, що, як наслідок, звільняє позивача від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельні ділянки, розташовані на такій території, та надає право на коригування податкових зобов`язань шляхом подання уточнюючої звітності.

Таким чином, факт ведення на території міста Києва бойових дій з 24.02.2022 є загальновідомим, а іншого Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, окрім того, який був затверджено Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було прийнято наказом від 22.12.2022 №309, ані Кабінет Міністрів України, ані будь-який інший орган державної виконавчої влади не приймав.

Також суд звертає увагу на те, що згідно з абзацом 1 пункту 284.1 статті 284 Кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, про затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» були установлені мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва.

Суд звертає увагу на те, що Київська міська рада своїм рішенням від 13.09.2022 №5449/5490 внесла зміни до рішення Київради від 09.12.2021 № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», встановивши, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.08.2022 по справі № 813/567/18 висловив позицію, що Податковий кодекс України закріплює мінімальний розмір орендної плати за землю, а не будь-які заборони чи обмеження щодо застосування органами місцевого самоврядування пільги з такої орендної плати.

Згідно зі статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, вищевказаним рішенням Київська міська рада надала юридичним та фізичним особам пільгу з орендної плати за землю комунальної власності територіальної громади міста Києва на період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч наведених вимог процесуального закону, відповідач належними та допустимими доказами не довів правовірності прийнятого ним спірного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 01.09.2022 № 201020410 було прийнято відповідачем безпідставно та необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що призвело до настання для позивача негативних наслідків у вигляді встановлення додаткового тягаря зі сплати орендної плати за землю.

У зв`язку з цим, суд вважає таке податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню силу своєї протиправності.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 3106,62 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У взаємозв`язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Кибальчича» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 01.09.2022 № 201020410.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Кибальчича» (ЄДРПОУ 36342574; вул. Колекторна, 18, м. Київ, 02660) сплачений судовий збір у розмірі 3106 (три тисячі сто шість) гривень 62 копійки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33/19 м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.