Рішення

від 24.05.2024 по справі 420/1197/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1197/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч.5 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВЕК» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВЕК» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті ПШ №058657 від 18.12.2023 року про накладення адміністративно-господарського штрафу щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВЕК».

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив, що Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було необґрунтовано покладено на ТОВ «ВИВЕК» відповідальність за порушення абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки адміністративно-господарські санкції не можуть накладатися на особу, яка не є автомобільним перевізником.

Ухвалою суду у справі №420/1197/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВЕК» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Під час розгляду справи від Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті та одночасно Державної служби України з безпеки на транспорті до суду надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідачі адміністративний позов не визнають та зазначають, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, обов`язкова наявність якої передбачена ст. 48 Закону України №2344-ІІІ. За результатами перевірки 24.10.2023 року встановлено відсутність у водія транспортного засобу товарно-транспортної накладної на момент проведення перевірки, зазначений факт не заперечувався водієм транспортного засобу.

Також відповідача у відзиві зазначили, що товарно-транспортну накладну та договір оренди транспортних засобів, укладений між ТОВ «ВИВЕК» та ФОП ОСОБА_1 , разом із заявкою, не було надано водієм транспортного засобу під час проведення перевірки, а також вищевказані документи не було надано позивачем на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 18.12.2023 року.

Щодо встановлення відповідальної особи автомобільного перевізника, то відповідачі у відзиві зазначили, що рейдова перевірка 24.10.2023 року відбулась щодо транспортного засобу, який належав позивачу.

Також відповідача зазначили, що 15.12.2023 року Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області отримав лист ТОВ «ВИВЕК» із відповідними документами, водночас опис вкладення до цінного листа з повідомленням про вручення поштового відправлення за формою ф.107 не співпадав з наявністю документів у самому листі, зокрема, були відсутні копії дововору оренди транспортних засобів від 01.01.2022 року, товарно-транспортних накладних від 23.10.2023 року №000019274 та №000019275, договору на перевезення вантажів №ЄММ-854/20 від 27.07.2020 року та акту наданих послуг з перевезення вантажів №49 від 25.10.2023 року. Разом з цим, листа на електронну пошту від позивача 07.12.2023 року Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області також не отримав.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Транспортний засіб марки МАН, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також причіп марки KRONE, державний номерний знак НОМЕР_2 перебувають на праві власності у товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВЕК». Даний факт також підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Згідно договору оренди вантажного автомобіля, причіпа від 01.01.2022 року, орендодавець ТОВ «ВИВЕК» та орендар ФОП ОСОБА_1 уклали даний договір про наступне: орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння наступне майно, зокрема, вантажний автомобіль марки МАН, державний номер НОМЕР_1 , модель TGA 26.400, рік випуску 2013; причіп марки KRONE, державний номер НОМЕР_2 , модель AZ, рік випуску 2010.

За п.4.1 даного Договору, термін оренди складає 2 роки, з 01.01.2022 року до 31.12.2023 року.

Відповідно до договору перевезення ЄММ-854/20 від 24.07.2020 року, ТОВ «ЄВРОМЕТ-МИКОЛАЇВ» (як замовник) та ФОП ОСОБА_1 (як перевізник) уклали цей Договір про те, що перевізник зобов`язується на підставі та в строк, встановлений заявкою, доставити ввірений йому вантаж до місця призначення, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

На підставі Договору перевезення ЄММ-854/20 від 24.07.2020 року було складено заявку на перевезення вантажу від 23.10.2023 року, відповідно до якого перевізником є ФОП ОСОБА_1 . Крім того, на підтвердження виконання вказаної заявки до суду позивачем надано акт надання послуг №49 від 25.10.2023 року, рахунок на оплату №49 від 25.10.2023 року та товарно-транспортну накладну №000019275 від 23.10.2023 року, відповідно до якої автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , водієм ОСОБА_2 , замовником та вантажовідправником ТОВ «ЄВРОМЕТ-МИКОЛАЇВ», а вантажоодержувачем ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС».

Водночас, 24.10.2023 року головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на а/д М-14 «Одеса-Мелітополь» 21 км 700 м було здійснено перевірку транспортного засобу марки МАН, державний номер НОМЕР_1 , та причіпу марки KRONE, державний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень.

Під час рейдової перевірки контролюючого органу водієм не було надано товарно-транспортної накладної.

За результатами здійснення перевірки контролюючим органом був складений акт АР №017647 від 24.10.2023 року, в якому зазначено, що номер дорожнього листа належить ТОВ «ВИВЕК», а також у висновку вказано про порушення позивачем абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

07.12.2023 року до позивача надійшло запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке відбудеться 18.12.2023 року.

Враховуючи вищевказані обставини, товариством з обмеженою відповідальністю «ВИВЕК» були складені письмові пояснення від 07.12.2023 року, в яких позивач надав обґрунтування щодо того, що під час здійснення рейдової перевірки 24.10.2023 року підприємство не було автомобільним перевізником, оскільки передав власний транспортний засіб та причіп в оренду ФОП ОСОБА_1 . На підтвердження вказаних доводів, позивачем до письмових пояснень було додано копії товарно-транспортної накладної №000019275 від 23.10.2023 року, договору на перевезення вантажів №ЄММ-854/20 від 27.07.2020 року, а також акту наданих послуг з перевезення вантажів №49 від 25.10.2023 року. Зазначені матеріали були направлені Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті поштовим відправленням із описом вкладення до вказаного цінного листа. Згідно наявного в матеріалах справи трекінгу відправлення за №2500700230554, вищевказане поштове відправлення було отримано відповідачем 15.12.2023 року.

Додатково позивач направив вищевказані письмові пояснення разом із додатками 07.12.2023 року на офіційну електронну адресу Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, що також підтверджується наявним в матеріалах скріншотом відправленого листа з електронної пошти «GMAIL» представника позивача.

Разом з цим, при отриманні вищевказаного поштового відправлення, уповноважені представника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки не виявили в ньому договору оренди вантажного автомобіля, причіпа від 01.01.2022 року, товарно-транспортної накладної №000019275 від 23.10.2023 року, договору на перевезення вантажів №ЄММ-854/20 від 27.07.2020 року, а також акту наданих послуг з перевезення вантажів №49 від 25.10.2023 року, про що був складений акт №1 від 15.12.2023 року. В матеріалах справи міститься супровідний лист про направлення акту №1 від 15.12.2023 року позивачу, водночас позивачем примірник акту №1 був отриманий лише 28.12.2023 року, що відповідачами під час розгляду справи не заперечувалось.

У той же час, Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки була винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ №058657 від 18.12.2023 року, якою на ТОВ «ВИВЕК» за порушення ч. 1 абзацу 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» було накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним, та вважаючи постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, а також надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту врегульовані Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 року (далі Закон №2344-III).

Згідно ст.5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За ст.6 Закону №2344-III реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно абз. 1 п. 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пп. 1 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Згідно ч.14 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі Порядок №1567).

Відповідно до п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно п. 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п.15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно п. 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акту) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (п. 21 Порядку №1567).

Відповідно до п.24 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно п.26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється територіальний орган Укртрансбезпеки, посадовою особою якого винесено відповідну постанову (п. 21 Порядку №1567).

Відповідно до п.32 Порядку №1567 скарга на постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів може бути подана до Укртрансбезпеки. Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її отримання відповідно до пункту 29 цього Порядку. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин за заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника, щодо якого винесена постанова, строк може бути поновлений керівником Укртрансбезпеки за умови надання заявником документів, що підтверджують наявність поважних причин несвоєчасного подання скарги в установлений строк (тимчасова непрацездатність, засвідчена в установленому порядку, або перебування у відрядженні).

Проаналізувавши вищезазначене суд приходить до висновку, що основним предметом рейдової перевірки, яка проводиться уповноваженими особами територіальних органів Укртрансбезпеки, є факт додержання саме автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Крім того, справа про порушення автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт розглядається територіальним органом Укртрансбезпеки за присутністю саме автомобільного перевізника, як відповідальної особи за виявлені контролюючим органом порушення.

Суд зауважує, що спірним питанням в межах спірних правовідносин у справі є не порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт, а правильне визначення відповідачем уповноваженої особи - автомобільного перевізника, до якого необхідно було застосовувати адміністративно-господарський штраф.

В розумінні ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до абз. 3 ч.1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 року за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень, зокрема, для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно ст. 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник; автомобільний перевізник; вантажоодержувач; транспортний засіб, його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року були затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила №363).

Згідно розділу 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно п.11.1 розділу 11 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Аналіз приписів статті 48 Закону № 2344-ІІІ та розділу 11 Правил №363 дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Разом з тим, водій повинен мати при собі товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, які повинні містити в собі обов`язкові реквізити, зокрема, дані про автомобільного перевізника.

Крім того, у постанові від 19.10.2023 року по справі №640/27759/21 Верховний Суд зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вже було з`ясовано судом вище, 24.10.2023 року уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області було здійснено перевірку транспортного засобу марки МАН, державний номер НОМЕР_1 , та причіпу марки KRONE, державний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень. Під час перевірки у водія була відсутня товарно-транспортна накладна №000019275 від 23.10.2023 року, яка підтверджувала, що автомобільним перевізником зазначено є ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим на момент перевірки контролюючим органом не було отримано документів, з яких би вбачалось, що автомобільним перевізником є саме ТОВ «ВИВЕК». Таких документів не було надано водієм під час перевірки контролюючому органу. Не було надано таких документів і під час розгляду адміністративної справи.

З огляду на вищенаведені обставини суд погоджується із твердженням сторони позивача, що відповідач на підставі припущень дійшов висновку, що ТОВ «ВИВЕК» станом на 24.10.2023 року був автомобільним перевізником.

Також суд враховує той факт, що позивачем заздалегідь, тобто до 18.12.2023 року, поштовими та електронними засобами зв`язку надавались Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті письмові пояснення та додаткові документи, які підтверджують факт того, що під час здійснення рейдової перевірки 24.10.2023 року ТОВ «ВИВЕК» не був автомобільним перевізником, оскільки передав власний транспортний засіб та причіп в оренду ФОП ОСОБА_1 .

Суд погоджується з позицією відповідача, що контролюючий орган міг не отримати 15.12.2023 року повний пакет надісланих позивачем документів, на підставі чого уповноваженими представниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті був складений акт №1 від 15.12.2023 року про нестачу документів. Водночас відповідачем не надано до суду доказів своєчасного повідомлення сторони позивача про складення Відділом акту №1 про нестачу вищевказаних документів, що фактично позбавило ТОВ «ВИВЕК» можливості усунути недоліки та надіслати відповідні документи повторно до контролюючого органу до 18.12.2023 року (позивач отримав вказаний акт лише 28.12.2023 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови №058657 від 18.12.2023 року). З огляду на вказані обставини суд критично ставиться та відхиляє твердження відповідачів, що на час винесення оскаржуваної постанови №058657 від 18.12.2023 року про накладення адміністративно-господарського штрафу, у відповідача існували підстави вважати автомобільним перевізником ТОВ «ВИВЕК».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на вищевикладені обставини справи та приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а також враховуючи, що відповідачами не були спростовані наведені твердження позивача щодо відсутності підстав для винесення постанови по застосування адміністративно-господарського штрафу до товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВЕК», суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті ПШ №058657 від 18.12.2023 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого підприємством судового збору у розмірі 3028,00 грн. з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВЕК» (25001, м. Кропивницький, вул. Солдатська, 56, кв.16) до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (65014, м.Одеса, вул. Успенська, 4), Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті ПШ №058657 від 18.12.2023 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВЕК» адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВЕК» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 028,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький