Рішення

від 24.05.2024 по справі 520/6476/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 травня 2024 р.№ 520/6476/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №0453632-2414-2016-UA63060050000033240 від 07.11.2023 на суму 60 810,75 грн.

Позивач обґрунтовує позов тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, а позов підлягає задоволенню, оскільки позивач є сільськогосподарським виробником та об`єкт нерухомості використовуються в господарській діяльності Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ», засновником якого є позивач, тому відповідно до пп. «ж» пп.266.2.2. ст.266 ПК України необхідно застосувати податкову пільгу.

Ухвалою суду від 18.03.2024 у справі відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено передачу нерухомого майна від власника ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ», адже не надано акт прийому-передачі майна, що є обов`язковою вимогою передачі майна. Також, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження реєстрації прав на вищезазначене нерухоме майно за Фермерським господарством «ТРІЙЦЯ». Доказів, що позивачем передано зазначеному Фермерському господарству належний йому об`єкт нерухомості в користування - не надано, тому позивачем належним чином не доведено використання зазначеного майна в господарській діяльності фермерського господарства. Контролюючий орган вважає, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, а тому до нього не може бути застосована податкова пільга, передбачена нормами пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. На позивача, як власника нежитлового об`єкту нерухомого майна, не поширюється положення пп. «ж» пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України. ГУ ДПС вважає, що визначення ОСОБА_1 зобов`язання відбулося відповідно до норм податкового законодавства, а тому підстави для скасування рішення контролюючого органу відсутні.

Представник позивача, не погодившись з відзивом надав додаткові пояснення, в яких зазначив, оскільки позивач займається підприємницькою діяльністю у сфері вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції через Фермерське господарство «ТРІЙЦЯ», як однієї із форм підприємницької діяльності, де позивач є єдиним засновником та головою, тому позивач у відповідності до норм чинного законодавства є сільськогосподарським товаровиробником. У зв`язку з цим, доводи податкового органу про те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача про недоведеність передачі нерухомого майна від власника ОСОБА_1 до ФГ «ТРІЙЦЯ», представник зауважив внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ» підтверджується протоколом загальних зборів №1/2019 від 18.04.2019 та статутом Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ», актом приймання-передачі майна до статутного капіталу від 18.04.2019. Перебування вказаної нежитлової будівлі на балансі ФГ «ТРІЙЦЯ» підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по основним засобам, повідомленням за формою №20-ОПП від 31.08.2018 щодо об`єктів нерухомості. Використання вказаного нерухомого майна в господарській діяльності позивача у формі ФГ «ТРІЙЦЯ» підтверджується: книгою складського обліку, в тому числі із відповідними відмітками і за 2022 рік; повідомленням за формою №20-ОПП від 31.08.2018; довідкою Зорянського старостинського округу Красноградської міської ради від 11.03.2024 за №37; відповідними фотоматеріалами. Окрім цього, додатковим доказом використання вказаної будівлі в господарській діяльності також є і документи щодо реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції за 2022 рік, зокрема, ТТН №2 від 19.04.2022 та ТТН №1, №3 і №4 від 19.04.2022, згідно яких вбачається, що адресою навантаження продукції (зокрема, соняшника) є: с. Тишенківка, вул. Весняна, буд.40, тобто адреса місцезнаходження спірної будівлі. Підтвердженням того, що ФГ «ТРІЙЦЯ» займається вирощуванням та реалізацією с/гкультур, зокрема і в 2022 році, є також відповідні статистичні звіти за формами №4-сг.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.

Позивач є власником об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ.Д-1, загальною площею 1871,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Красноградський район, с. Тишенківка, вул. Весняна, буд.40, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.09.2008, а також витягом про реєстрацію права власності від 15.09.2018 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №140111811 від 03.10.2018 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2024.

З протоколу №1/2019 від 18.04.2019 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є засновником та головою Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ» (код ЄДРПОУ 42312312). Основним видом діяльності Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ» є КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

12.12.2023 ОСОБА_1 від ГУ ДПС у Харківській області отримано податкове повідомлення-рішення №0453632-2414-2016-UA63060050000033240 від 07.11.2023 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 у розмірі 60 810,75 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, надіслав на адресу Державної податкової служби України відповідну скаргу від 22.12.2023 у рамках процедури адміністративного оскарження, відповідно до якої просив скасувати прийняте відносно нього спірне податкове повідомлення-рішення.

05.03.2024 засобами поштового зв`язку на адресу позивача надійшло рішення Державної податкової служби України №4704/6/99-00-06-01-03-06 від 22.02.2024 про результати розгляду скарги, відповідно до якого спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позов.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України (далі -ПК України).

Пунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

У відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою ж оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому, положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до абз. «ж» зазначеної правової норми, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначив, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. ж пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з абз. ж пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 26 листопада 2020 року у справі №560/168/19, від 04 березня 2021 року у справі №500/2782/18).

Пільга, встановлена абз. «ж» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Так, оцінюючи спірне податкове повідомлення - рішення, суд повинен дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «ж» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Згідно з ДК 018-2000 клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси, тощо.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, зокрема, позивач є власником об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ.Д-1, загальною площею 1871,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.09.2008, а також витягом про реєстрацію права власності від 15.09.2018 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №140111811 від 03.10.2018 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2024.

Відповідно до довідки Зорянського старостинського округу Красноградської міської ради від 11.03.2024 за №37 Фермерське господарство «ТРІЙЦЯ», яке зареєстроване 17.08.2017, для зберігання господарської продукції та сільськогосподарської техніки використовує нежитлову будівлю (сарай) по АДРЕСА_2 .

Крім того, позивачем до позовної заяви у підтвердження доводів передачі нерухомого майна від власника ОСОБА_1 до ФГ «ТРІЙЦЯ» додано наступні докази: протокол загальних зборів №1/2019 від 18.04.2019, статут Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ» (зокрема, п.5.2. статуту), акт приймання-передачі майна до статутного капіталу від 18.04.2019; перебування вказаної нежитлової будівлі на балансі ФГ «ТРІЙЦЯ» підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по основним засобам, а також повідомленням за формою №20-ОПП від 31.08.2018 щодо об`єктів нерухомості; використання вказаного нерухомого майна в господарській діяльності позивача у формі ФГ «ТРІЙЦЯ» підтверджується книгою складського обліку, в тому числі із відповідними відмітками і за 2022 рік; повідомленням за формою №20-ОПП від 31.08.2018.

Таким чином, вказана нежитлова будівля (склад) використовується Фермерським господарством «ТРІЙЦЯ» як сільськогосподарським товаровиробником за його цільовим призначенням для зберігання сільськогосподарської продукції, що підтверджується книгою складського обліку.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, про те, що належне останньому будівля відноситься до класу будівель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року у справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17.

У цих постановах Верховний Суд зазначив, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу - Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).

Визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» на період 2001 - 2004 років від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Більше того, законодавець з метою визначення осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вжив також поняття виробники сільськогосподарської продукції.

Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту5.3 статті 5 ПК України.

Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні абзацу «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 у справі № 140/2700/19.

Згідно ч.1 ст. 1 Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року №973-IV Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону (ч.2 ст.1 Закону №973-IV).

З протоколу №1/2019 від 18.04.2019 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є засновником та головою Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ» (код ЄДРПОУ 42312312). Основним видом діяльності Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ» є КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Підтвердженням того, що ФГ «ТРІЙЦЯ» займається вирощуванням та реалізацією с/г культур, зокрема і в 2022 році, є відповідні статистичні звіти за формами №4-сг (Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року), №29-сг (Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2022 році), №21-сг (Звіт про реалізацію продукції сільського господарства за 2022 рік), згідно яких вбачається, що ФГ «ТРІЙЦЯ» займалося виробництвом та реалізацією кукурудзи та соняшника.

Крім того, ФГ «ТРІЙЦЯ» має в користуванні земельні ділянки та сплачує податки у відповідності до норм податкового законодавства, що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік.

Таким чином, у розумінні вищенаведених норм та практики їх застосування Верховним Судом у схожих правовідносинах, слід дійти висновку, що позивач наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника, а тому має право на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Суд також бере до уваги, що за податковий період, зокрема, за 2020 рік, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки стосовно одного і того ж об`єкту нерухомого майна сараю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням ДПС України від 13.09.2021 за №7915/0/99-00-06-01-04-09 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік.

Таким чином, за результатами звірки даних на підставі заяви позивача щодо вищенаведеного об`єкту нежитлової нерухомості, ДПС України надано пільгу позивачу щодо об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1871,1 кв.м., що свідчить про відкликання податкового повідомлення-рішення від 25.05.2021 №0545641-2409-2016 на підставі норм пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Отже, податковим органом визнається наявність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника, тому зазначена обставина визнається судом доведеною в силу вимог ч. 1 ст. 78 КАС України.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що покладення обов`язку щодо сплати податку на належне позивачу нерухоме майно суперечить підпункту ж 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0453632-2414-2016-UA63060050000033240 від 07.11.2023.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і, тому надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0.0.3508821862.1 від 05.03.2024.

Крім того, відповідно до ч.1, 3ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат, в якій зазначено, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

ГУ ДПС у Харківській області подано заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій відповідач заперечує щодо задоволення заяви в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір гонорару не відповідає складності справи.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Згідно з положеннями ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 ст.134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 134 КАС України).

Водночас, у силу вимог ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір про надання правничої (правової) допомоги №01/03-24 від 01.03.2024, рахунок №СФ-1 від 01.03.2024 на суму 8 000,00 грн., докази сплати вартості послуг у розмірі 8 000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції від 07.03.2024, акт прийому-передачі наданих послуг від 19.04.2024, згідно з яким адвокатом надано такі послуги: підготовка та складення позовної заяви до суду про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0453632-2414-2016-UA63060050000033240 від 07.11.2023 на суму 60 810,75 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту №12/03-24 від 12.03.2024 до ДПС України про надання інформації та документів; підготовка та складення до суду додаткових письмових пояснень у справі №520/6476/24; підготовка та складення заяви про стягнення і розподіл судових витрат у справі №520/6476/24.

Натомість, відповідачем всупереч ч.7 ст.134 КАС України не доведено неспівмірності вищевказаних витрат.

Аналізуючи документи, надані позивачем на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, враховуючи критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч. 5 ст. 134 КАС України суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 968,96 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495) №0453632-2414-2016-UA63060050000033240 від 07.11.2023 на суму 60 810,75 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М. Шляхова