Постанова

від 23.09.2024 по справі 520/6476/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 р. Справа № 520/6476/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Шляхова О.М.) від 24.05.2024 року по справі № 520/6476/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 0453632-2414-2016-UA63060050000033240 від 07.11.2023 на суму 60810,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, а позов підлягає задоволенню, оскільки позивач є сільськогосподарським виробником та об`єкт нерухомості використовуються в господарській діяльності Фермерського господарства ТРІЙЦЯ, засновником якого є позивач, тому відповідно до пп. ж пп. 266.2.2. ст. 266 ПК України необхідно застосувати податкову пільгу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року по справі № 520/6476/24 позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495) № 0453632-2414-2016-UA63060050000033240 від 07.11.2023 на суму 60810,75 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги апеляційної скарги посилається на те, що позивач у розумінні законодавства не є сільськогосподарським товаровиробником. Вказує, що позивачем не доведено будь-якими доказами факт використання ним безпосередньо (саме власником об`єкта нерухомості, а не керівником юридичної особи) нерухомого майна у виробництві сільськогосподарської діяльності (саме як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах своїх сільськогосподарських потреб). Зазначає, що у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також представником позивача заявлене клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року по справі № 520/6476/24 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Д-1, загальною площею 1871,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.09.2008, а також витягом про реєстрацію права власності від 15.09.2018 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 140111811 від 03.10.2018 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2024.

З протоколу № 1/2019 від 18.04.2019 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є засновником та головою Фермерського господарства ТРІЙЦЯ (код ЄДРПОУ 42312312). Основним видом діяльності Фермерського господарства ТРІЙЦЯ є КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

12.12.2023 ОСОБА_1 від ГУ ДПС у Харківській області отримано податкове повідомлення-рішення № 0453632-2414-2016-UA63060050000033240 від 07.11.2023 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 у розмірі 60810,75 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, надіслав на адресу Державної податкової служби України відповідну скаргу від 22.12.2023 у рамках процедури адміністративного оскарження, відповідно до якої просив скасувати прийняте відносно нього спірне податкове повідомлення-рішення.

05.03.2024 засобами поштового зв`язку на адресу позивача надійшло рішення Державної податкової служби України № 4704/6/99-00-06-01-03-06 від 22.02.2024 про результати розгляду скарги, відповідно до якого спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника, а тому має право на пільгу, передбачену пунктом ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

За змістом пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

З матеріалів справи вбачається, що фактично між сторонами виник спір з приводу того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є власником об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Д-1, загальною площею 1871,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Красноградський район, с. Тишенківка, вул. Весняна, буд. 40, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.09.2008, а також витягом про реєстрацію права власності від 15.09.2018 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 140111811 від 03.10.2018 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2024.

Відповідно до довідки Зорянського старостинського округу Красноградської міської ради від 11.03.2024 за № 37, Фермерське господарство ТРІЙЦЯ, яке зареєстроване 17.08.2017, для зберігання господарської продукції та сільськогосподарської техніки використовує нежитлову будівлю (сарай) по вулиці Весняна, 40, с. Тишенківка.

Крім того, на підтвердження факту передачі нерухомого майна від власника ОСОБА_1 до ФГ ТРІЙЦЯ позивачем надано: протокол загальних зборів № 1/2019 від 18.04.2019; статут Фермерського господарства ТРІЙЦЯ (зокрема, п.5.2. статуту); акт приймання-передачі майна до статутного капіталу від 18.04.2019. Перебування вказаної нежитлової будівлі на балансі ФГ ТРІЙЦЯ підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по основним засобам, а також повідомленням за формою № 20-ОПП від 31.08.2018 щодо об`єктів нерухомості. Використання вказаного нерухомого майна в господарській діяльності позивача, як засновника ФГ ТРІЙЦЯ, підтверджується книгою складського обліку, в тому числі із відповідними відмітками і за 2022 рік; повідомленням за формою № 20-ОПП від 31.08.2018.

Також суд зазначає, що за змістом протоколу № 1/2019 від 18.04.2019 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є засновником та головою Фермерського господарства ТРІЙЦЯ (код ЄДРПОУ 42312312). Основним видом діяльності Фермерського господарства ТРІЙЦЯ є КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підтвердженням того, що ФГ ТРІЙЦЯ займається вирощуванням та реалізацією с/г культур, зокрема і в 2022 році, є відповідні статистичні звіти за формами № 4-сг (Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року), № 29-сг (Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2022 році), № 21-сг (Звіт про реалізацію продукції сільського господарства за 2022 рік), згідно яких вбачається, що ФГ ТРІЙЦЯ займалося виробництвом та реалізацією кукурудзи та соняшника.

Крім того, ФГ ТРІЙЦЯ має в користуванні земельні ділянки та сплачує податки у відповідності до норм податкового законодавства, що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік.

Суд зазначає, що фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Також, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Таким чином, вказана вище нежитлова будівля (склад) використовується Фермерським господарством ТРІЙЦЯ, єдиним засновником якого є позивач, як сільськогосподарським товаровиробником за його цільовим призначенням для зберігання сільськогосподарської продукції, що підтверджується книгою складського обліку, а позивач наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника, а тому має право на пільгу, передбачену пунктом ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України. В свою чергу, відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівля нерухомості, яка належить позивачу на праві власності, не є будівлею сільськогосподарського призначення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є об`єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладені, зокрема в постанові від 24.07.2024 р. у справі № 400/2283/20.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір про надання правничої (правової) допомоги № 01/03-24 від 01.03.2024, рахунок № СФ-1 від 01.03.2024 на суму 8000,00 грн., докази сплати вартості послуг у розмірі 8000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції від 07.03.2024, акт прийому-передачі наданих послуг від 19.04.2024, згідно з яким адвокатом надано такі послуги: підготовка та складення позовної заяви до суду про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0453632-2414-2016-UA63060050000033240 від 07.11.2023 на суму 60810,75 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту № 12/03-24 від 12.03.2024 до ДПС України про надання інформації та документів; підготовка та складення до суду додаткових письмових пояснень у справі № 520/6476/24; підготовка та складення заяви про стягнення і розподіл судових витрат у справі № 520/6476/24.

Задовольняючи клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем всупереч ч. 7 ст. 134 КАС України не доведено неспівмірності вищевказаних витрат.

Надаючи оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Як вказувалося вище, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір про надання правничої (правової) допомоги № 01/03-24 від 01.03.2024, рахунок № СФ-1 від 01.03.2024 на суму 8000,00 грн., докази сплати вартості послуг у розмірі 8000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції від 07.03.2024, акт прийому-передачі наданих послуг від 19.04.2024 (міститься в матеріалах справи в електронній формі), згідно з яким адвокатом надано такі послуги: підготовка та складення позовної заяви до суду про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0453632-2414-2016-UA63060050000033240 від 07.11.2023 на суму 60810,75 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту № 12/03-24 від 12.03.2024 до ДПС України про надання інформації та документів; підготовка та складення до суду додаткових письмових пояснень у справі № 520/6476/24; підготовка та складення заяви про стягнення і розподіл судових витрат у справі № 520/6476/24.

Відповідачем до суду надавалося заперечення на клопотання (заяву) про стягнення витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якого посилається на те, що представником позивача не наведено жодного доказу щодо підтвердження саме розміру заявлених судових витрат співмірності, реальності, розумності, в чому саме полягає складність справи, на яку витрачено певну кількість часу, та ін. Сам перелік наданих послуг та необґрунтована, нічим не підтверджена сума їх вартості не може розцінюватись, як доказування, бо саме сума вартості цих послуг і підлягає доказуванню.

Враховуючи предмет спору, виконану адвокатом роботу, колегія суддів вважає, що стягнутий судом до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу, у цій конкретній справі, є завищеним, та не є співмірним із складністю справи (предметом позову, ціною позову) з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, а тому, враховуючи надане відповідачем заперечення щодо заявленого клопотання, суд дійшов до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., які є обґрунтованим, пропорційними та співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг

У зв`язку з цим, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року по справі № 520/6476/24 підлягає скасуванню в частині стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп., з прийняттям в цій частині нового судового рішення про стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року по справі № 520/6476/24 підлягає залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Що стосується заявленого клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 01.03.2024 Адвокатом на користь Клієнта (Позивача) було виставлено рахунок № СФ-2 від 08.07.2024 року на суму 5000,00 грн. за надання правничої допомоги щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області на рішення суду першої інстанції по справі № 520/6476/24. За вказаним рахунком Позивачем було сплачено вартість послуг в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 08.07.2024. Факт надання послуг за вказаним договором на суму 5000,00 грн. підтверджується актом наданих послуг № 2 від 22.07.2024, підписаним між сторонами.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що наданий відзив на апеляційну скаргу фактично дублює ті доводи та обґрунтування, які наводилися позивачем (його представником) в тексті позовної заяви та наданих до суду першої інстанції додаткових письмових поясненнях, тобто складення відзиву на апеляційну скаргу не потребувало значного часу.

Таким чином, аналізуючи зміст наданих позивачу послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, зазначених у акті виконаних робіт, вартість наданих послуг, заперечення відповідача щодо неспівмірності понесених витрат, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, час витрачений адвокатом, враховуючи суть спірних правовідносин, стягненню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1000,00 грн.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року по справі № 520/6476/24 скасувати в частині стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 (чотири тисячі гривень) 00 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року по справі № 520/6476/24 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 (одна тисяча гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко