Постанова

від 20.05.2024 по справі 520/19232/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 р.Справа № 520/19232/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.09.23 по справі №520/19232/23

за позовом Селянського (Фермерського) господарства Никоненко В.О.

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Селянське (Фермерське) господарство ОСОБА_1 (надалі - позивач, СФГ ОСОБА_1 ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі відповідач, апелянт, ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив суд

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.03.2023 №13020/6/20-40-04-13-08 про не підтвердження СФГ ОСОБА_1 статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік;

- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області підтвердити СФГ ОСОБА_1 статус платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік та відновити в Реєстрі платників єдиного податку відомості про статус СФГ ОСОБА_1 , як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2023, про що видати відповідну довідку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року позов СФГ ОСОБА_1 - частково.

Визнано протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області щодо не підтвердження СФГ ОСОБА_1 статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік.

Зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області поновити СФГ ОСОБА_1 статус платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік та відновити в Реєстрі платників єдиного податку відомості про статус СФГ ОСОБА_1 , як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2023, про що видати відповідну довідку.

Стягнуто на користь СФГ ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 2694,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ГУ ДПС у Харківській області не погодилося з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на правомірність власних дій щодо не підтвердження СФГ ОСОБА_1 статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік з огляду на несвоєчасне подання податкової звітності позивачем. Вважає відсутніми підстави для проведення перевірки позивача з метою не підтвердження спірного статусу, оскільки несвоєчасне подання відповідної звітності є належною підставою для не підтвердження СФГ ОСОБА_1 статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року залишити без змін, апеляційну скаргу податкового органу без задоволення. Зазначив, що чинне податкове законодавство чітко розмежовує поняття переходу на спрощену систему та підтвердження статусу платника єдиного податку. Вказує, що податкове законодавство не містить такої підстави для не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи через несвоєчасне подання податкової звітності, такі наслідки настають лише у випадку неподання звітності взагалі.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Харківській області задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СФГ ОСОБА_1 є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований 05.03.1994, номер запису 14541200000000266, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області.

Основним видом діяльності позивача є «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» (код КВЕД 01.11).

У позовній заяві вказано, що СФГ ОСОБА_1 з 2016 року є платником єдиного податку 4 групи, зокрема, статус платника єдиного податку 4 групи на 2022 рік підтверджено Довідкою-підтвердженням від 10.07.2023 №37003/6/20-40-04-13-08.

Під час розгляду справи встановлено, що для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік позивачем до контролюючого органу було подано: розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва від 13.02.2023 № 9021232002; звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 09.03.2023 № 9044926340 з додатком 1: Відомості про наявність земельних ділянок від 09.03.2023 № 9044926340; загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 09.03.2023 № 9044937633 з додатком: Відомості про наявність земельних ділянок від 09.03.2023 № 9044937633.

Листом ГУ ДПС у Харківській області від 22.03.2023 №13020/6/20-40-04-13-08 позивача було повідомлено про те, що поданій господарством звітності для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік від 09.03.2023 за реєстраційним номером № 9044926340, №9044926338, №9044937633, №9044937632 та від 13.02.2023 за реєстраційним номером №9021232002 присвоєно ознаку «історія подання». Повідомлено позивача, що статус платника єдиного податку на 2023 рік СФГ ОСОБА_1 не підтверджено.

Позивач, вважаючи зазначене рішення контролюючого органу протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не було дотримано передбачену законодавством процедуру перевірки податкової звітності позивача, як платника єдиного податку, за наслідками якої було встановлено факт несвоєчасного подання позивачем податкової звітності передбаченої.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі ПК України)

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку урегульовані у розділі XIV ПК України.

Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

Згідно з пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Положеннями пп. 298.8.4 п. 298.8 ст. 298 ПК України визначено, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Відтак, до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Відповідно до пп. 295.9.1 п.295.9 ст. 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно з п. 299.1, 299.2 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ПК України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (пункт 299.10 статті 299) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (пункт 291.5 статті 291), проте не містить норм, відповідно до яких платник, який подав звітність за відповідний рік після 20 лютого, зазначену у пп. 298.8.1 п.298.8 ст. 298 ПК України не може бути платником єдиного податку 4 групи, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 814/1394/15, від 08.12.2021 у справі № 580/2725/19.

При цьому, колегія суддів зауважує, що приписами п. 291.5-1 ст. 291 ПК України встановлені випадки (умови) за яких суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи, тоді як порядок анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульовано положеннями статті 299 ПК України.

Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу.

Таким чином, нормами ПК України закріплені вичерпні підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи, які не тотожні підставам за яких суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Законодавством чітко розмежовано поняття переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

Під час розгляду справи встановлено доводи позивача стосовно того, що у попередніх роках господарство набуло статусу платника єдиного податку четвертої групи, доказів зворотного апелянтом не надано та не заперечується, а відтак, спірним у цій справі є саме питання підтвердження статусу платника єдиного податку, а не дії господарства, спрямовані на перехід на спрощену систему оподаткування.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що позивачем податкову звітність було подано до контролюючого органу 09.03.2023.

Відповідно до пп. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Тобто способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом за наявності обставин за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Згідно з пп. 299.2 ст. 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до абз.2 пп. 76.1. ст. 76 ПК Україну вся податкова звітність суцільним порядком підлягає камеральній перевірці.

Згідно з приписами п. 6.3. ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Пунктом 86.2. ст. 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач, який прийняв податкову звітність позивача, яка подавалась з метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік, не здійснив письмової відмови у її прийняті, а відтак після надходження такої звітності був зобов`язаний провести камеральну перевірку поданої позивачем звітності, і у разі виявлення порушень податкового законодавства щодо подання такої звітності, як то подання неповного комплекту документів, порушення строків подання тощо, скласти акт перевірки та протягом трьох днів надати його для підписання позивачу.

Вказані дії контролюючого органу давали б можливість позивачу як платнику податків відповідно до п.86.7. ст. 86 ПК України, у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта.

Однак, вказаного контролюючим органом здійснено не було.

Отже колегія суддів зазначає, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Під час розгляду справи судом встановлено, що контролюючим органом перевірки позивача проведено не було та, відповідно, не було складено акту про порушення вимог чинного законодавства. Також, рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку відповідачем не приймалось.

Отже, відсутність рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи вказує на недотримання контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, способу реалізації владних управлінських функцій, а також свідчить про безпідставність та протиправність дій податкового органу щодо не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2023 році.

Крім того, суд зазначає, що направлений на адресу позивача лист Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, від 22.03.2023 №13020/6/20-40-04-13-08 не є рішенням контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки не містить висновку відповідача про таке анулювання.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав вважати, що відповідачем не було дотримано передбачену законодавством процедуру перевірки податкової звітності позивача, як платника єдиного податку, за наслідками якої було встановлено факт несвоєчасного подання позивачем податкової звітності передбаченої пп.298.8.1. п.298.8 ст.298 ПК України, та не підтверджено СФГ ОСОБА_1 статус платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визнання протиправними дій ГУ ДПС Харківській області щодо відмови у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2023 році та наявності правових підстав для зобов`язання відповідача поновити позивача як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2023 року та відновити в Реєстрі платників єдиного податку відомості про статус СФГ ОСОБА_1 , як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2023, про що видати відповідну довідку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цієї справи.

Посилання апелянта на наявність підстав для не підтвердження СФГ ОСОБА_1 статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік через порушення позивачем термінів визначених у пп.298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки несвоєчасного подання податкової звітності не є підставою згідно вимог ПК України, для анульовання шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року по справі №520/19232/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 24.05.2024.