Постанова

від 23.05.2024 по справі 340/9903/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2024 року м. Дніпросправа № 340/9903/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор»

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (суддя Кармазина Т.М.) у справі №340/9903/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановиВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Державної установу Кропивницький слідчий ізолятор, щодо затримки у виплаті компенсації за не отримане речове майно;

- зобов`язати Державну установу Кропивницький слідчий ізолятор здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки (за 6 місяців) виплати компенсації за не отримане речове майно в розмірі 72682 сімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят дві грн.) 20коп.

В обгрунтування заявлених вимог посилалась на те, що проходила службу в Державній установі Кропивницький слідчий ізолятор та була звільнена за власним бажанням. Вказувала, що у день звільненні їй не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, зверталася до суду з позовом. На виконання рішення суду у справі №340/3734/23 відповідачем 16.11.2023 перераховано на її картковий рахунок грошові кошти. Отже, на думку позивачки, оскільки відповідач здійснив виплату компенсації за неотримане речове майно лише 16.11.2023, то наявна затримка розрахунку при звільненні та відповідач повинен нести відповідальність, передбачену ст.ст.116, 117 КЗпП України, виплативши позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправною бездіяльність Державної установи Кропивницький слідчий ізолятор, щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

стягнуто з Державної установи Кропивницький слідчий ізолятор на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 11649,72 грн.

Рішення суду мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що при звільненні позивачки з не не було проведено остаточного розрахунку у повному обсязі, а саме не виплачено компенсацію за неотримане речове майно, що є підставою для стягнення

з відповідача середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні.

Визначаючи суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивачки, суд, виходячи з принципу справедливості та співмірності, дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачці у розмірі 11649,72грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми при звільненні порівняно із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст.116, 117 КЗпП України. З цими обставинами відповідач пов`язує незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що наказом начальника Державної установи Кропивницький слідчий ізолятор №138/ОС-23 від 28.04.2023 ОСОБА_1 звільнено з 30.04.2023 зі служби на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) (а.с.6).

Позивачка зверталася до суду із позовом щодо невиплати в день звільнення компенсації за неотримане речове майно та зобов`язання ДУ Кропивницький слідчий ізолятор нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за неотримане речове майно, за цінами, що діють на момент підписання наказу про звільнення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року по справі № 340/3734/23 вирішено: адміністративний позов задовольнити частково; визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України щодо не проведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме не виплаті в день звільнення компенсації за не отримане речове майно та одноразової грошової допомоги; зобов`язати Державну установу "Кропивницький слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за не отримане речове майно, що належало до видачі станом на 30.04.2023. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Крім того вказаним рішенням суду встановлено, що перед звільненням, ОСОБА_1 письмово звернулася до керівництва Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" з заявою про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно особистого користування, відповідно до п. 2,5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

На виконання рішення суду відповідачем нарахована та виплачена 16.11.2023 позивачу на картковий рахунок грошова компенсація за неотримане речове майно в розмірі 11649,72 грн. про що свідчать виписка з рахунку банку позивача (а.с.8), а також платіжні інструкції №1016 від 15.11.2023, №1015 від 15.11.2023, №1014 від 15.11.2023 (а.с.22-24).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо затримки у виплаті компенсації за неотримане речове майно, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, фактично підставою для оскарження рішення суду першої інстанції стала позиція відповідача про те, що компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст.116, 117 КЗпП України.

З такою позицією відповідача суд апеляційної інстанції не погоджується з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713- IV Про Державну кримінально-виконавчу службу України (далі - Закон № 2713- IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч.2 ст.23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України).

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію, а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.

Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (ч.5 ст.21 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України).

Пунктом 1 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого 14.08.2013 Постановою Кабінету Міністрів України №578 (надалі - Порядок № 578) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Згідно з пунктом 23 Порядку №578, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, державної установи Центр пробації відповідно до їх закупівельної вартості.

Відповідно до п. 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Отже, положення наведених норм свідчать про наявність у позивачки права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Визначаючи наявність підстав для виплати на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки спеціальним законодавством не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, то у спірному випадку застосуванню підлягають положення трудового законодавства, якими такі питання врегульовані, тобто положення ст.116, 117 КЗпП України за загальними положеннями яких при звільненні працівнику повинні бути виплачені усі належні йому суми.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, в контексті спірних відносин, компенсація за неотримане речове майно відноситься до належних звільненому працівникові сумам, які мають бути виплачені на дату звільнення. Недотримання строків виплати компенсації за неотримане речове майно є підставою для відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 (провадження №К/9901/5696/20) зазначив, що стаття 116 КЗпП України оперує поняттям всі суми, що належать працівнику, а статтею 117 цього Кодексу передбачено санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні. Чинне законодавство передбачає обов`язок виплати військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно входить до складу сум, належних звільненому працівнику у розумінні ст.116 КЗпП України. Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необгрунтованість позиції відповідача про те, що компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст.116, 117 КЗпП України.

З цих підстав, враховуючи те, що інших аргументів, з якими відповідач пов`язує незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі №340/9903/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 23.05.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк