Постанова

від 24.05.2024 по справі 340/2722/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року

м. Київ

справа № 340/2722/22

адміністративне провадження № К/990/2286/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року (ухвалене суддею-доповідачем Науменком В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів: Білак С.В., Юрко І.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - скаржник, відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), у зв`язку із встановленням групи інвалідності та більшого відсотка втрати працездатності після первинного встановлення ступеня втрати працездатності;

- скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 13 протоколу № 13 від 27 січня 2022 року, затвердженого Міністром оборони України 1 лютого 2022 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення стосовно призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), у зв`язку із встановленням групи інвалідності після первинного встановлення ступеня втрати працездатності;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуване рішення Міністерства оборони України вважає протиправними, оскільки хоча звернення до органу МСЕК ним було вчинено не у межах дворічного строку з дня встановлення втрати професійної працездатності, проте впливу на терміни проведення огляду та встановлення йому групи інвалідності МСЕК він не мав, а тому обставини, що спричинили встановлення вищої групи інвалідності поза межами дворічного строку після встановлення факту втрати працездатності вперше, не залежали від його волевиявлення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 13 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 13 від 27 січня 2022 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, та прийняти відповідне рішення з врахуванням правового висновку суду. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що наявність інвалідності згідно з результатами лікарсько-консультативної комісії була виявлена у позивача до спливу дворічного строку, наслідком чого позивача було направлено на огляд до Кіровоградського обласного бюро МСЕК відповідно до направлення від 4 серпня 2021 року № 80. Тобто, суди попередніх інстанцій виходили з того, що група інвалідності позивачеві могла бути встановлена в межах дворічного терміну та не була встановлена у зазначений строк з причин, що не залежали від позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення Закону № 2011-XII.

7. Скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 та від 21 березня 2023 року у справі № 240/7411/21.

8. Так, у висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеному у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 240/7411/21, Суд вважав за необхідне відступити від правової позиції, висловленої у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа № 295/3091/17), 21 червня 2018 року (справа № 760/11440/17), 30 вересня 2019 року (справа № 825/1380/18) та інших, де її застосовано, та дійшов наступного висновку щодо застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:

(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком, після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, застосовуються починаючи з 1 січня 2014 року;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 1 січня 2014 року чи після).

9. На думку Міністерства оборони України, на позивача поширювалося обмеження дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

10. Касаційна скарга надійшла до Суду 17 січня 2024 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 340/2722/22 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення дії рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року задоволено.

13. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 24 травня 2024 року.

14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

15. 26 лютого 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 (правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_1 ; далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України. Вказаний відзив мотивований наявністю актуальної практики Верховного Суду з аналогічних зі спірними правовідносинами, а саме: Верховний Суд у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957 дійшов висновку про обмеження дворічним строком виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з погіршенням стану здоров`я (встановлення вищого відсотку втрати працездатності або ступеня інвалідності) особам, яким уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і виплачено таку допомогу вперше.

16. Таким чином, оскільки інвалідність позивачу в цій справі була встановлена зі спливом двох років після встановлення ступеня втрати працездатності, ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає правомірним рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, а висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності скасування вказаних рішень, необґрунтованими.

17. 1 березня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України, де зазначається про необґрунтованість доводів касаційної скарги. Вказаний відзив позивач мотивує порушенням відповідачем принципу пропорційності при прийнятті рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, з огляду на наявність рішення Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)2022 (далі - рішення КСУ № 1-р(ІІ)2022), яким з 6 квітня 2022 року визнано неконституційним положення Закону № 2011-ХІІ щодо обмеження виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років.

18. 12 березня 2024 року від позивача також надійшло заперечення на відзив ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке аналогічно до відзиву на касаційну скаргу мотивоване порушенням скаржником при прийнятті оскаржуваного рішення принципу пропорційності з огляду на ухвалене КСУ рішення № 1-р(ІІ)2022.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

19. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що в 2014 році позивач під час захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання на території Донецької області, отримав вибухові травми, які відповідно до довідки від 9 вересня 2014 року № 471 військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України спричинили захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

20. 6 серпня 2019 року органами МСЕК позивачу було встановлено 20 % втрати професійної працездатності внаслідок поранення, що пов`язане із захистом Батьківщини, про що видано довідку серії 12 ААА № 007920 від 6 серпня 2019 року.

21. Надалі позивач через отримані травми періодично перебував на лікуванні у медичних закладах, а саме у період з 14 листопада по 23 листопада 2019 року, з 26 лютого по 6 березня 2020 року, з 28 січня по 8 лютого 2021 року, з 14 квітня по 19 квітня 2021 року, з 18 червня по 12 липня 2021 року з діагнозом: наслідок перенесеної повторної черепно-мозкової травми (13 липня 2014 року та 7 вересня 2014 року); контузії головного мозку від вибуху боєприпасів; посттравматична енцефалопатія II ступеня з розсіяною неврологічною симптоматикою; лікворно-венозна дистензія з стійкою цефалгією С-м ВСД з пароксизмальними станами; виражений астенічний, мозжечковий та мнестичний синдроми; ДЦЗХ, остеохондроз хребта з переважним ураженням ПВХ; антелістез 5 ст.; хронічна попереково-крижова радікулопатія; стійкий больовий синдром, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23 листопада 2019 року № 3366, від 6 березня 2020 року № 668, від 08 лютого 2021 року № 321, від 19 квітня 2021 року № 1088, від12 липня 2021 року № 1907.

22. За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією КЗ «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради» позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 10 серпня 2021 року (причиною інвалідності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини), встановлено 30 % (тридцять відсотків) з урахуванням 20% (двадцяти відсотків) втрати працездатності, причиною втрати працездатності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, про що видано довідку до акта огляду МСЕК серія 12 ААБ № 574445 від 31 серпня 2021 року.

23. Позивач через ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункту 8 Порядку № 975.

24. 16 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав лист ОСОБА_1 про результати розгляду комісією Міністерства оборони України документів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та надав копію витягу з протоколу засідання комісії № 13 від 27 січня 2022 року, зі змісту якого вбачається, що у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено, оскільки зміна ступеня втрати працездатності відбулась більше, ніж через два роки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

28. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

31. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

33. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

34. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

35. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

36. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

37. Так Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

38. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на:

військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

39. Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

40. Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

41. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

42. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок №975, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Практика Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 24 червня 2021 року у справі № 120/1985/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.

43. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

44. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що саме дата, яка зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, є моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2024 року у справі № 280/8617/21, від 8 квітня 2024 року у справі № 240/512/22, від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23, від 8 травня 2024 року у справі № 240/17749/20.

45. Суди попередніх інстанцій встановили, що 06 серпня 2019 року органами МСЕК позивачу було встановлено 20 % втрати професійної працездатності внаслідок поранення, що пов`язане із захистом Батьківщини, про що видано довідку серії 12 ААА № 007920 від 6 серпня 2019 року.

46. Надалі, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 574445 від 31 серпня 2021 року, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 10 серпня 2021 року (причиною інвалідності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини) та 30 % з урахуванням 20 % втрати працездатності (причиною втрати працездатності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини).

47. Відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, Міністерство оборони України, керуючись положеннями чинної на момент винесення рішення частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, вказало, що зміна ступеня втрати працездатності відбулась пізніше, ніж через два роки.

48. Аналізуючи правомірність та обґрунтованість вказаного рішення Міністерства оборони України колегія суддів виходить із такого.

49. Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

50. У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності 1 січня 2017 року ) частину четверту статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

51. Аналогічно у пункті 8 Порядку № 975 зазначено, що у разі якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

52. Також варто зазначити, що Верховний Суд неодноразово робив висновок щодо застосування вищевказаних норм у подібних правовідносинах.

53. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа № 295/3091/17), від 21 червня 2018 року (справа № 760/11440/17), який зводиться до того, що пункт 2 частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ не містить часових обмежень для випадків, коли після первинного встановлення часткової втрати працездатності особі вперше встановлюється інвалідність. Первинне встановлення інвалідності є окремими випадком, який дає право на виплату окремого виду допомоги - допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності.

54. У постанові від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 Верховний Суд дійшов такого висновку про застосування частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-XII:

1) «право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 1 січня 2014 року;

3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 1 січня 2014 року чи після).

55. Отже, частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено можливість виплати, з урахуванням раніше виплаченої суми, одноразової грошової допомоги особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували, у більшому розмірі внаслідок встановленого факту погіршення здоров`я. Водночас цією нормою передбачено також обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я. Відтак особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату одноразової грошової допомоги, з врахуванням раніше виплаченої суми.

56. Таким чином, дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Встановлення вказаного строку визначає існування (виникнення або припинення) права і тягне за собою втрату такого права внаслідок його закінчення.»

57. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957. Верховний Суд у цій справі також вказав, що встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов`язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги; встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми; дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.

58. Із огляду на вищезазначене колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та обмежується дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

59. Вищезазначені положення також дають змогу дійти висновку, що законодавець встановив преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) дворічний строк, яким обмежено виникнення у особи, якій вже було встановлено факт ушкодження здоров`я і виплачено одноразову грошову допомогу вперше, права на повторну (з урахуванням вже виплачених сум) виплату зазначеної допомоги у разі погіршення стану здоров`я (встановлення вищого відсотка втрати працездатності або ступеня інвалідності).

60. Колегія суддів наголошує, що встановлення обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

61. Водночас у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17, від 12 березня 2019 року у справі № 760/18315/16-а, від 14 лютого 2022 року у справі № 580/3295/20 та від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23 Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість у будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

62. Крім того Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.

63. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

64. При цьому, враховуючи вищезазначене, Суд вважає за необхідне наголосити, що за загальним правилом преклюзивний (присічний) строк не може бути поновлений, водночас, у виключних випадках, зокрема тоді, коли пропуск такого строку зумовлений непереборними обставинами, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та(або) поважними причинами, які не залежали від волі та дій особи, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом, а також у разі відсутності підстав стверджувати про можливу бездіяльність особи, що може виражатися у її незацікавленості у дотриманні встановлених строків або умисному ухиленні від вчинення необхідних «активних» дій, преклюзивний (присічний) строк може вважатися незавершеним, а особа такою, що не втратила своє право, у цьому випадку, на соціальне забезпечення.

65. Суди попередніх інстанцій, скасовуючи рішення відповідача, вказали на наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги після спливу дворічного строку з огляду на те, що інвалідність могла бути встановлена позивачу в межах дворічного терміну, проте з незалежних від позивача причин, за наслідками його огляду Кіровоградським обласним бюро МСЕК, що відбувся 31 серпня 2021 року, 30 % втрати працездатності та ІІІ група інвалідності встановлені позивачу з 10 серпня 2021 року.

66. При цьому суди попередніх інстанцій також зауважили, що в період між встановленням ступеня втрати працездатності до моменту направлення на огляд до Кіровоградського обласного бюро МСЕК позивач періодично перебував на лікуванні за наслідками отриманих травм у медичних закладах у період з 14 листопада по 23 листопада 2019 року, з 26 лютого по 6 березня 2020 року, з 28 січня по 08 лютого 2021 року, з 14 квітня по 19 квітня 2021 року, з 18 червня по 12 липня 2021 року, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

67. Проте з такими висновками колегія суддів погоджується не повністю з огляду на таке.

68. Як було зазначено вище, право на отримання одноразової допомоги у разі визначення військовослужбовцю вищої групи інвалідності або вищого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності законодавець пов`язує, зокрема, з датою виявлення у військовослужбовця факту погіршення здоров`я в межах дворічного строку з дня встановлення ступеню втрати працездатності або інвалідності вперше, що зазначається в акті МСЕК.

69. Таким чином, враховуючи зміст спірних правовідносин, що виникли у цій справі, а також відсутність обґрунтованих доводів щодо наявності непереборних обставин, які зумовили пропуск позивачем дворічного строку, встановленого частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, колегія суддів зазначає, що ключовим питанням, на яке необхідно надати відповідь для правильного вирішення спору, є саме правильність встановлення в акті МСЕК, що складений за наслідками переогляду стану здоров`я позивача, дати інвалідності та(або) ступеню втрати працездатності.

70. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317).

71. Пунктом 10 Положення № 1317 визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії: загального профілю та спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

72. При цьому порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначені пунктом 8 Положення № 1317, відповідно до якого датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

73. Такими документами відповідно до пункту 3 Положенням № 1317 є, зокрема, направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

74. Отже, дату встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках законодавець пов`язує із днем надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 Положення № 1317.

75. Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок лікарсько-консультативної комісії про необхідність направлення позивача для проходження МСЕК складений 04 серпня 2021 року. Водночас ІІІ групу інвалідності та 30 % втрати працездатності, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 574445 від 31 серпня 2021 року, позивачу встановлено з 10 серпня 2021 року.

76. При цьому колегія суддів наголошує, що судами попередніх інстанцій не встановлено, коли саме до МСЕК надійшов вказаний висновок лікарсько-консультативної комісії, що вказує на передчасність їх висновків у справі про часткове задоволення позовних вимог та про наявність підстав для отримання позивачем одноразової грошової допомоги, оскільки для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити день надходження до комісії направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, який в силу вимог пункту 8 Положенням № 1317 має бути датою встановлення інвалідності та(або) ступеню втрати працездатності.

77. Без установлення зазначених вище обставин на підставі належних і допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

78. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

79. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

80. Разом з тим, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

81. Однак без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, що відповідно до статті 353 КАС України є достатньою підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

82. Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень надати оцінку доводам позивача, що зазначені у відзиві на касаційну скаргу, а саме стосовно порушення Міністерством оборони України принципу пропорційності з огляду на визнання неконституційним рішенням КСУ № 1-р(ІІ)2022 положення Закону № 2011-ХІІ щодо обмеження виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, зазначивши таке.

83. У постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 260/1656/22 Верховний Суд вказав, що визнана Конституційним Судом України неконституційною норма закону втрачає чинність лише з дня ухвалення відповідного рішення або пізніше (про що зазначається у рішенні Конституційного Суду України). Вказане свідчить про те, що рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість Верховної Ради України конкретні норми закону (законодавче регулювання)), гарантуючи при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні та неможливість настання непередбачуваних наслідків для правової та бюджетної системи.

84. Крім того колегія суддів зауважує, що КСУ обґрунтовував необхідність прийняття вказаного рішення перебуванням України в умовах воєнного стану з 24 лютого 2022 року та наголосив на необхідності надання відповідних гарантій, а також посиленого соціального захисту військовослужбовцям, які беруть участь у відсічі збройної агресії рф проти України. КСУ, зокрема, зазначив, що в умовах збройної агресії повномасштабного характеру законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України. Виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.

85. Крім того, Суд зауважує, що після ухвалення КСУ цього рішення, з метою перевірки доцільності відступу від правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19, на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) було передано справу № 340/5086/20.

86. Проте, ухвалою Верховного Суду у складі Судової палати від 1 червня 2022 року справу № 340/5086/20 повернуто колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, оскільки Судова палата не вбачала підстави для відступу від правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19, оскільки правовідносини у справі № 240/10153/19 виникли до 6 квітня 2022 року (ухвалення рішення Конституційного Суду України 1-р(ІІ)/2022).

87. Крім того, за наслідками розгляду справи № 280/5907/19, яка виникла з аналогічних правовідносин, Верховний Суд в постанові від 4 серпня 2022 року дійшов висновку, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин, оскільки, зокрема, на час їх виникнення, положення частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-XII були чинними та підлягали застосуванню.

88. Також колегія суддів вказує, що за наслідками розгляду справи № 240/7411/21, в постанові від 21 березня 2023 року Судова палата Верховного Суду також вирішила, що підстави для відступу від позицій, сформованих Верховним Судом у справах № 240/10153/19 та № 1.380.2019.006957, відсутні і, зокрема, вказала, що стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ застосовується без урахування частини четвертої цієї статті лише до правовідносин, що виникли після 6 квітня 2022 року.

89. Тому підстави, якими позивач обґрунтовує порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення принципу пропорційності, є необґрунтованими, оскільки на момент ухвалення такого рішення положення Закону № 2011-ХІІ, якими керувалося Міністерство оборони України, були чинними і неконституційними не визнані.

90. Крім того, колегія суддів наголошує, що зазначене вище слід також врахувати судам попередніх інстанцій під час здійснення нового розгляду вказаної справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

92. Отже, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили такі обставини без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

93. Під час нового розгляду справи суд повинен взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: В.М. Кравчук

С.М. Чиркін