Рішення

від 07.11.2024 по справі 340/2722/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2722/22

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Притули К.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із встановленням групи інвалідності та більшого відсотка втрати працездатності після первинного встановлення ступеня втрати працездатності;

- скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 13 протоколу №13 від 27.01.2022 року, затвердженого Міністром оборони України 01 лютого 2022 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення стосовно призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у зв`язку із встановленням групи інвалідності після первинного встановлення ступеня втрати працездатності;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 06.08.2019 органами МСЕК позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності внаслідок поранення, що пов`язане із захистом Батьківщини. У зв`язку з цим Міністерством оборони України позивачу було виплачено 26894 грн. У подальшому позивач неодноразово проходив лікування зазначеної травми, під час чергового огляду лікаря встановлено наявність ознак інвалідності. 31.08.2021 під час огляду органами МСЕК позивачу з 10.08.2021 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини та встановлено 30% втрати працездатності, у зв`язку з чим позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги. 27.01.2022 комісією Міністерства оборони України прийнято рішення, що оформлене протоколом №13, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Такі дії та рішення відповідача позивач вважає протиправними, що й обумовило необхідність звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Рішенням від 09 серпня 2022 року Кіровоградський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково, а саме: визнано протиправним та скасовано пункт 13 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №13 від 27 січня 2022 року, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, та прийняти відповідне рішення з врахуванням правового висновку суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року у справі №340/2722/22 без змін.

Постановою Верховного суду від 24 травня 2024 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді від 14 червня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано докази. Ухвалою судді від 17.10.2024 повторно зобов`язано КЗ «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської області» надати докази.

Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 позов не визнали, надали відзиви на позовну заяву, вважають що у спірних правовідносинах відповідачі діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством, будь-якої вини чи протиправних дій з їх боку допущено не було, позивачу було виплачено 26894 грн. за втрату працездатності 20 %, а наступне встановлення інвалідності відбулось понад дворічний термін.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В 2014 році позивач під час захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання на території Донецької області, отримав вибухові травми, які відповідно до довідки від 9 вересня 2014 року № 471 військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України спричинили захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

6 серпня 2019 року органами МСЕК позивачу було встановлено 20 % втрати професійної працездатності внаслідок поранення, що пов`язане із захистом Батьківщини, про що видано довідку серії 12 ААА № 007920 від 6 серпня 2019 року.

Надалі позивач через отримані травми періодично перебував на лікуванні у медичних закладах, а саме у період з 14 листопада по 23 листопада 2019 року, з 26 лютого по 6 березня 2020 року, з 28 січня по 8 лютого 2021 року, з 14 квітня по 19 квітня 2021 року, з 18 червня по 12 липня 2021 року з діагнозом: наслідок перенесеної повторної черепно-мозкової травми (13 липня 2014 року та 7 вересня 2014 року); контузії головного мозку від вибуху боєприпасів; посттравматична енцефалопатія II ступеня з розсіяною неврологічною симптоматикою; лікворно-венозна дистензія з стійкою цефалгією С-м ВСД з пароксизмальними станами; виражений астенічний, мозжечковий та мнестичний синдроми; ДЦЗХ, остеохондроз хребта з переважним ураженням ПВХ; антелістез 5 ст.; хронічна попереково-крижова радікулопатія; стійкий больовий синдром, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23 листопада 2019 року № 3366, від 6 березня 2020 року № 668, від 08 лютого 2021 року № 321, від 19 квітня 2021 року № 1088, від12 липня 2021 року № 1907.

За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією КЗ «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради» позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 10 серпня 2021 року (причиною інвалідності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини), встановлено 30 % (тридцять відсотків) з урахуванням 20% (двадцяти відсотків) втрати працездатності, причиною втрати працездатності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, про що видано довідку до акта огляду МСЕК серія 12 ААБ № 574445 від 31 серпня 2021 року.

Позивач через ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункту 8 Порядку № 975.

16 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав лист ОСОБА_1 про результати розгляду комісією Міністерства оборони України документів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та надав копію витягу з протоколу засідання комісії № 13 від 27 січня 2022 року, зі змісту якого вбачається, що у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено, оскільки зміна ступеня втрати працездатності відбулась більше, ніж через два роки.

Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із встановленням групи інвалідності та більшого відсотка втрати працездатності після первинного встановлення ступеня втрати працездатності протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Так Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок №975, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Практика Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 24 червня 2021 року у справі № 120/1985/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що саме дата, яка зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, є моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2024 року у справі № 280/8617/21, від 8 квітня 2024 року у справі №240/512/22, від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23, від 8 травня 2024 року у справі №240/17749/20.

Судом встановлено, що 06 серпня 2019 року органами МСЕК позивачу було встановлено 20 % втрати професійної працездатності внаслідок поранення, що пов`язане із захистом Батьківщини, про що видано довідку серії 12 ААА № 007920 від 6 серпня 2019 року.

Надалі, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 574445 від 31 серпня 2021 року, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 10 серпня 2021 року (причиною інвалідності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини) та 30 % з урахуванням 20 % втрати працездатності (причиною втрати працездатності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини).

Відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, Міністерство оборони України, керуючись положеннями чинної на момент винесення рішення частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, вказало, що зміна ступеня втрати працездатності відбулась пізніше, ніж через два роки.

Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності 1 січня 2017 року ) частину четверту статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Аналогічно у пункті 8 Порядку № 975 зазначено, що у разі якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено можливість виплати, з урахуванням раніше виплаченої суми, одноразової грошової допомоги особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували, у більшому розмірі внаслідок встановленого факту погіршення здоров`я. Водночас цією нормою передбачено також обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я. Відтак особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату одноразової грошової допомоги, з врахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Встановлення вказаного строку визначає існування (виникнення або припинення) права і тягне за собою втрату такого права внаслідок його закінчення.»

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та обмежується дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Вищезазначені положення також дають змогу дійти висновку, що законодавець встановив преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) дворічний строк, яким обмежено виникнення у особи, якій вже було встановлено факт ушкодження здоров`я і виплачено одноразову грошову допомогу вперше, права на повторну (з урахуванням вже виплачених сум) виплату зазначеної допомоги у разі погіршення стану здоров`я (встановлення вищого відсотка втрати працездатності або ступеня інвалідності).

Встановлення обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Водночас у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17, від 12 березня 2019 року у справі № 760/18315/16-а, від 14 лютого 2022 року у справі № 580/3295/20 та від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23 Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість у будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.

При цьому, за загальним правилом преклюзивний (присічний) строк не може бути поновлений, водночас, у виключних випадках, зокрема тоді, коли пропуск такого строку зумовлений непереборними обставинами, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та(або) поважними причинами, які не залежали від волі та дій особи, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом, а також у разі відсутності підстав стверджувати про можливу бездіяльність особи, що може виражатися у її незацікавленості у дотриманні встановлених строків або умисному ухиленні від вчинення необхідних «активних» дій, преклюзивний (присічний) строк може вважатися незавершеним, а особа такою, що не втратила своє право, у цьому випадку, на соціальне забезпечення.

Як було зазначено вище, право на отримання одноразової допомоги у разі визначення військовослужбовцю вищої групи інвалідності або вищого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності законодавець пов`язує, зокрема, з датою виявлення у військовослужбовця факту погіршення здоров`я в межах дворічного строку з дня встановлення ступеню втрати працездатності або інвалідності вперше, що зазначається в акті МСЕК.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, що виникли у цій справі, а також відсутність обґрунтованих доводів щодо наявності непереборних обставин, які зумовили пропуск позивачем дворічного строку, встановленого частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, ключовим питанням, на яке необхідно надати відповідь для правильного вирішення спору, є саме правильність встановлення в акті МСЕК, що складений за наслідками переогляду стану здоров`я позивача, дати інвалідності та(або) ступеню втрати працездатності.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317).

Пунктом 10 Положення № 1317 визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії: загального профілю та спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

При цьому порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначені пунктом 8 Положення №1317, відповідно до якого датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Такими документами відповідно до пункту 3 Положенням №1317 є, зокрема, направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Отже, дату встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках законодавець пов`язує із днем надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 Положення №1317.

На виконання ухвали суду щодо витребування доказів, КЗ «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради», листом від 23.10.2024 №982 повідомило суд, що направлення на медико-соціальну експертну комісію на громадянина ОСОБА_1 було зареєстровано в журналі обліку направлень на медико-соціальну експертну комісію обласної МСЕК №1 10 серпня 2021 року.

Таким чином судом встановлено, що датою встановлення позивачеві інвалідності ІІІ групи та 30 % втрати працездатності є 10 серпня 2021 року, тобто наступне встановлення інвалідності відбулось понад дворічний термін.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що відмовляючи позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги, Міністерство оборони України, керуючись положеннями чинної на момент винесення рішення частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Отже, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову та відсутністю доказів, що підтверджували б понесення відповідачем будь-яких витрат, пов`язаних з розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА