Постанова
від 08.05.2024 по справі 360/662/15-ц
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 року м. Київ

Справа № 360/662/15-ц

Провадження № 22-ц/824/6033/2024

Резолютивна частина постанови оголошена 08 травня 2024 року

Повний текст постанови складено 14 травня 2024 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Мандрики О.П.

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України і Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство»,

відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, Бородянська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , Садівницького товариства «Полісся-2006», ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року, ухвалене у складі ОСОБА_113 , в приміщенні Бородянського районного суду Київської області,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 20215 року перший заступник прокурора Київської області, який діє

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» (далі - ДП «Клавдіївське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), Бородянської районної державної адміністрації (далі - Бородянська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_116 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 ,

ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 ,

ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 ,

ОСОБА_127 , ОСОБА_27 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_26 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , Садівницького товариства

«Полісся-2006» (далі - СТ «Полісся-2006»), треті особи: ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 ,

ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 ,

ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 ,

ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 ,

ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 ,

ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 ,

ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 ,

ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 ,

ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , Закрите акціонерне товариство «Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія «ЕПОС» (далі - ЗАТ «Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія «ЕПОС»), реєстраційна служба Головного управління юстиції у Київській області, про визнання недійсними розпоряджень голів Київської обласної державної адміністрації та Бородянської районної державної адміністрації, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельні ділянки та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.

Позов мотивований тим, що розпорядженнями голови Київської ОДА від 21 травня 2007 року № 338-347 затверджено 10 проектів землеустрою та вилучено з постійного користування ДП «Клавдіївське лісове господарство» земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 0,99 га кожна на території Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області, віднесено їх до земель запасу лісогосподарського призначення. За рахунок вказаних земельних ділянок розпорядженням голови Бородянської РДА від 27 червня 2007 року № 739 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9,961 га в оренду СТ «Полісся-2006» для ведення колективного садівництва на території Блиставицької сільської ради, змінено її цільове призначення та передано в оренду садівницькому товариству.

В подальшому між Бородянською РДА і СТ «Полісся-2006» 02 липня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,9610 га для ведення колективного садівництва, який зареєстровано Бородянським районним відділом Київської регіональної філії № 8 «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 04 липня 2007 року № 0400732400002. Розпорядженнями голови Бородянської РДА від 10 липня 2007 року № 805 і від 13 серпня 2007 року № 1053 припинено право оренди, вилучено

з довгострокової оренди СТ «Полісся-2006» земельні ділянки загальною площею 7,0560 га і 1,8 га, передано їх членам садівницького товариства у власність для ведення садівництва та надано дозвіл громадянам на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки. На підставі цих розпоряджень громадяни отримали у власність земельні ділянки та частина власників відчужили земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу громадянам, які є відповідачами у цій справі.

Прокурор вважав, що у порушення земельного та лісового законодавства спірні земельні ділянки вибули з державної власності всупереч волі держави в особі уповноваженого на те органу.

Прокурор просив:

1) визнати недійсними розпорядження голови Київської ОДА від

21 травня 2007 року № 338, № 339, № 340, № 341, № 342, № 343, № 344, № 345, № 346,

№ 347 «Про вилучення земельної ділянки»;

2) визнати недійсними розпорядження голови Бородянської РДА:

від 27 червня 2007 року № 739 «Про затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду СТ «Полісся-2006» для ведення колективного садівництва на території Блиставицької сільської ради»;

від 10 липня 2007 року № 805 «Про передачу земельних ділянок у власність членам СТ «Полісся-2006» для ведення садівництва на території Блиставицької сільської ради»;

від 13 серпня 2007 року № 1053 «Про передачу земельних ділянок у власність членам СТ «Полісся-2006» для ведення садівництва на території Блиставицької сільської ради»;

3) визнати недійсним договір оренди, укладений 02 липня 2007 року між Бородянською РДА і СТ «Полісся-2006» щодо земельної ділянки площею 9,9610 га для ведення колективного садівництва, який зареєстровано Бородянським районним відділом Київської регіональної філії № 8 «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 04 липня 2007 року № 0400732400002;

4) визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 769527, ЯД № 769526, ЯД № 942883, ЯЕ № 087341, ЯД № 783500, ЯЖ № 927489, ЯЖ № 927490, ЯЖ № 927488, ЯЖ № 927487, ЯЖ № 927486, ЯД № №903757,

ЯД № 783484, ЯЖ № 053192, ЯЖ № 053191, ЯД № 783497, ЯД № 783498, ЯД № 783499, ЯЛ № 022866, ЯЛ № 022867, ЯД № 929115, ЯЖ № 225368, ЯД № 929135, ЯД № 929136, ЯМ № 335105, ЯД № 929133, ЯД № 929132, ЯЖ № 053209, ЯЖ № 053208, ЯЖ № 053211, ЯЖ № 053210, ЯД № 783483, ЯД № 942646, ЯД № 929227, ЯД № 929123, ЯД № 929121, ЯД № 929122, ЯД № 929075, ЯД № 929128, ЯД № 929140, ЯД № 929127, ЯД № 929139, ЯД № 929128, ЯД № 929143, ЯД № 929220, ЯД № 929144, ЯД № 929219, ЯД № 929225, ЯД № 929141, ЯД № 929224, ЯД № 929110, ЯД № 929109, ЯЖ № 053190, ЯД № 929108;

5) відновити становище, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на:

ОСОБА_21 від 16 серпня 2013 року № 5062553 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0148, від 16 серпня 2013 року № 5067430 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0105, від 29 серпня 2013 року № 5395861 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0123, від

16 серпня 2013 року № 5064814 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0140;

ОСОБА_25 від 27 жовтня 2014 року № 16758888 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0117;

ОСОБА_27 від 23 липня 2013 року № 4254430 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0114;

ОСОБА_195 від 23 січня 2014 року № 10216978 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0113;

ОСОБА_23 від 28 грудня 2013 року № 9644419 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0098, від 28 грудня 2013 року № 9645302 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0099;

ОСОБА_22 від 16 червня 2014 року № 13794696 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0152;

6) витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України і в постійне користування ДП «Клавдіївське лісове господарство» з незаконного володіння

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_19 , ОСОБА_196 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_116 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 ,

ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_197 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 ,

ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 ,

ОСОБА_127 , ОСОБА_27 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 земельні ділянки, що розташовані на території Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області, кадастрові номери:

3221080500:03:003:0080, 3221080500:03:003:0083, 3221080500:03:003:0087, 3221080500:03:003:0086, 3221080500:03:003:0100, 3221080500:03:003:0102, 3221080500:03:003:0103, 3221080500:03:003:0104, 3221080500:03:003:0106, 3221080500:03:003:0144, 3221080500:03:003:0107, 3221080500:03:003:0108, 3221080500:03:003:0110, 3221080500:03:003:0112, 3221080500:03:003:0115, 3221080500:03:003:0120, 3221080500:03:003:0121, 3221080500:03:003:0122, 3221080500:03:003:0127, 3221080500:03:003:0128, 3221080500:03:003:0132, 3221080500:03:003:0138, 3221080500:03:003:0139, 3221080500:03:003:0145, 3221080500:03:003:0146, 3221080500:03:003:0154, 3221080500:03:003:0147, 3221080500:03:003:0155, 3221080500:03:003:0143, 3221080500:03:003:0091, 3221080500:03:003:0170, 3221080500:03:003:0171, 3221080500:03:003:0148, 3221080500:03:003:0140, 3221080500:03:003:0105, 3221080500:03:003:0123, 3221080500:03:003:0152, 3221080500:03:003:0098, 3221080500:03:003:0099, 3221080500:03:003:0113, 3221080500:03:003:0117, 3221080500:03:003:0114, 3221080500:03:003:0159, 3221080500:03:003:0079, 3221080500:03:003:0136, 3221080500:03:003:0137, 3221080500:03:003:0158, 3221080500:03:003:0125, 3221080500:03:003:0126, 3221080500:03:003:0134, 3221080500:03:003:0135, 3221080500:03:003:0153, 3221080500:03:003:0156, 3221080500:03:003:0157, 3221080500:03:003:0118, 3221080500:03:003:0119, 3221080500:03:003:0109, 3221080500:03:003:0111, 3221080500:03:003:0101, 3221080500:03:003:0097, 3221080500:03:003:0116.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 12 травня 2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 12 травня 2015 року накладено арешт на розташовані на території Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області земельні ділянки, з кадастровими номерами: 3221080500:03:003:0080, 3221080500:03:003:0083, 3221080500:03:003:0087, 3221080500:03:003:0086, 3221080500:03:003:0100, 3221080500:03:003:0102, 3221080500:03:003:0103, 3221080500:03:003:0104, 3221080500:03:003:0106, 3221080500:03:003:0144, 3221080500:03:003:0107, 3221080500:03:003:0108, 3221080500:03:003:0110, 3221080500:03:003:0112, 3221080500:03:003:0115, 3221080500:03:003:0120, 3221080500:03:003:0121, 3221080500:03:003:0122, 3221080500:03:003:0127, 3221080500:03:003:0128, 3221080500:03:003:0132, 3221080500:03:003:0138, 3221080500:03:003:0139, 3221080500:03:003:0145, 3221080500:03:003:0146, 3221080500:03:003:0154, 3221080500:03:003:0147, 3221080500:03:003:0155, 3221080500:03:003:0143, 3221080500:03:003:0091, 3221080500:03:003:0170, 3221080500:03:003:0171, 3221080500:03:003:0148, 3221080500:03:003:0140, 3221080500:03:003:0105, 3221080500:03:003:0123, 3221080500:03:003:0152, 3221080500:03:003:0098, 3221080500:03:003:0099, 3221080500:03:003:0113, 3221080500:03:003:0117, 3221080500:03:003:0114, 3221080500:03:003:0159, 3221080500:03:003:0079, 3221080500:03:003:0136, 3221080500:03:003:0137, 3221080500:03:003:0141. 3221080500:03:003:0142, 3221080500:03:003:0158, 3221080500:03:003:0125, 3221080500:03:003:0126, 3221080500:03:003:0134, 3221080500:03:003:0135, 3221080500:03:003:0153, 3221080500:03:003:0156, 3221080500:03:003:0157, 3221080500:03:003:0118, 3221080500:03:003:0119, 3221080500:03:003:0109, 3221080500:03:003:0111, 3221080500:03:003:0101, 3221080500:03:003:0097, 3221080500:03:003:0116, що належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_135 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_202 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_136 , ОСОБА_29 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурор не довів обґрунтованості своїх позовних вимог. Суд вказав, що самі по собі можливі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними розпоряджень про передачу земельних ділянок та повернення спірного майна державі у порушення права власності набувачів, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки були передані

у власність. Однак у судовому засіданні обставин, що вказують на наявність винної, протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки були передані у власність не встановлені. Зокрема відсутність таких обставин підтверджується рішенням науково-технічної ради Київського обласного головного управління земельних ресурсів.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення,

а рішення Бородянського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Апеляційний суд вказав, що лише розпорядження земельною ділянкою, яка має площу понад 1 га належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а розпорядження земельними ділянками площею меншою 1 га належить до повноважень обласних державних адміністрацій. При цьому, проектами землеустрою підтверджено, що кожна

з 10 земельних ділянок, є самостійним об`єктом з окремими межами, площею до 1 га,

а законом не регламентовано кількість розпоряджень, що можуть бути прийняті державною адміністрацією впродовж одного робочого дня чи певного періоду часу.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 рокускасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували та не надали належну правову оцінку доводам прокурора щодо наявності мотиву відповідачів на вилучення земельної ділянки саме 9,99 га, а не окремих 10 ділянок площею 0,999 га. Зокрема, не було перевірено та спростовано доводів щодо вилучення спірних лісових земель єдиним масивом, враховуючи, що спірна земля, як єдина земельна ділянка площею 9,961 га були передані в оренду СТ «Полісся-2006».

Верховний суд вказав, що при новому розгляді справі судам, крім іншого, необхідно врахувати правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду

у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18).

Ухвалою Бородянського районного суду від 11 серпня 2020 року до участі у справі як співвідповідачів залучено: ОСОБА_209 замість ОСОБА_117 ;

ОСОБА_24 замість ОСОБА_116 ; ОСОБА_18 і ОСОБА_210 замість ОСОБА_114 ; ОСОБА_211 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_139 , ОСОБА_215 , ОСОБА_141 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 ,

ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 ,

ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_234 , ОСОБА_235 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_168 , ОСОБА_238 , ОСОБА_239 , ОСОБА_171 , ОСОБА_240 , ОСОБА_241 , ОСОБА_174 , ОСОБА_242 , ОСОБА_243 ,

ОСОБА_177 , ОСОБА_244 , ОСОБА_179 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_183 , ОСОБА_248 , ОСОБА_249 , ОСОБА_186 ,

ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_250 , ОСОБА_251 та як третіх осіб: ОСОБА_252 , ОСОБА_117 , ОСОБА_253 .

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року до участі у справі як відповідачів залучено: ОСОБА_26 , ОСОБА_27

і ОСОБА_18 замість ОСОБА_27

26 березня 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав заяву про зміну предмету позову, де позовні вимоги про витребування земельних ділянок змінив та в цій частині просив усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження зазначеними земельними ділянками лісового фонду, які розташовані на території Блиставицької сільської ради Бородянського району, шляхом їх повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування ДП «Клавдіївське лісове господарство» з незаконного володіння відповідачів.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року позовну заяву першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Клавдіївське лісове господарство» в частині позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії: ЯД № 769527, ЯД № 769526, ЯД № 942883, ЯЕ № 087341, ЯД № 783500, ЯЖ № 927489, ЯЖ № 927490, ЯЖ № 927488, ЯЖ № 927487, ЯЖ № 927486, ЯД № 903757, ЯД № 783484, ЯЖ № 053192, ЯЖ № 053191, ЯД № 783497, ЯД № 783498, ЯД № 783499, ЯЛ № 022866, ЯЛ № 022867, ЯД № 929115, ЯЖ № 225368, ЯД № 929135, ЯД № 929136, ЯМ № 335105, ЯД № 929133, ЯД № 929132, ЯЖ № 053209, ЯЖ № 053208, ЯЖ № 053210, ЯД № 783483, ЯД № 942646, ЯД № 929227, ЯД № 929123, ЯД № 929121, ЯД № 929122, ЯД № 929075, ЯД № 929128, ЯД № 929140, ЯД № 929127, ЯД № 929139, ЯД № 929128, ЯД № 929143, ЯД № 929220, ЯД № 929144, ЯД № 929219, ЯД № 929225, ЯД № 929141, ЯД № 929224, ЯД № 929110, ЯД № 929109, ЯЖ № 053190, ЯД № 929108, а також

в частині вимог щодо відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_23 від 28 грудня 2013 року № 9645302 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0099, залишено без розгляду.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року залучено до участі у справі як відповідачів: ОСОБА_254 замість ОСОБА_122 ,

ОСОБА_255 замість ОСОБА_256 , ОСОБА_257 замість ОСОБА_258 , ОСОБА_259 замість ОСОБА_115 , ОСОБА_260 замість ОСОБА_261 .

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 17 травня 2021 року заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на таке майно, а саме земельні ділянки, розташовані на території Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області: площею 0,1200 га

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0083 (цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби для ведення садівництва), власник - ОСОБА_2 ; площею 0,1200 га

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0087 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_4 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0086 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_3 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0100 та площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0102 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_214 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0103 (цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби для ведення садівництва), власник - ОСОБА_7 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0104 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_8 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0106 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_9 ; площею 0,1200 га

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0144 та площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0107 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_10 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0108 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_11 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0110 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_12 ; площею 0,1200 га

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0112 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_13 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0115 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_262 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0120 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_15 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0121 (цільове призначення - для індивідуального садівництва), власник - ОСОБА_263 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0122 та площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0117 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_25 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0127 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_125 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0128 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_16 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0132 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_17 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0097 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_264 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0098 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_23 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0099 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_265 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0101 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_121 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0116 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_266 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0118 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_118 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0119 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник ОСОБА_119 ; площею 0,1200 га

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0134 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_260 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0135 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_267 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0143 (цільове призначення - для ведення колективного садівництва), власник - ОСОБА_19 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0147 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_268 ; площею 0,1200 га

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0152 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_22 ; площею 0,2400 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0180 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_255 ; площею 0,3600 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0153 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_269 ; площею 0,2400 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0156 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_270 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0113 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_24 ; площею 0,1800 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0158 та площею 0,1800 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0159 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_128 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0181 та площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0182 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_257 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0176 та площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0177 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_271 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0109 та площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0111 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_120 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0079, площею 0,1098 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0136, площею 0,1062 га

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0137, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0141, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0142 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_29 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0091, площею 0,2401 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0170, площею 0,4801 га

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0171 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_20 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0105, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0123, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0140, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0148 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_21 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0125, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0126 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_272 ; площею 0,1400 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0183, площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0184, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0114 (цільове призначення - для колективного садівництва), зареєстрований власник - ОСОБА_27 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0080 (цільове призначення - для ведення садівництва), власник - ОСОБА_1 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0145, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221080500:03:003:0146 (цільове призначення - для колективного садівництва), власник - ОСОБА_18 .

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 22 вересня 2021 року залучено до участі у справі як відповідачів: ОСОБА_273 , ОСОБА_274

і ОСОБА_275

9 лютого 2016 року від представника Київської обласної державної адміністрації Лісовського Ю.І. надійшли заперечення проти позову, просив в позові відмовити в повному обсязі та застосувати строки позовної давності.

24 жовтня 2016 року представник відповідача СТ «Полісся-2006» - адвокат Ненада О.А. надав заперечення на позовну заяву, де просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та застосувати строки позовної давності.

14 квітня 2017 року від представника відповідачки ОСОБА_128 - адвоката Дяченка І.В. надійшли заперечення на позовну заяву, якими він вважає просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та застосувати строки позовної давності.

14 квітня 2017 року представник відповідача ОСОБА_276 - адвоката Лагренн С.С. надала заперечення на позовну заяву, якими позов також вважала необrрунтованим, просила у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити та застосувати строки позовної давності.

14 квітня 2017 року від представника відповідачки ОСОБА_120 - адвоката Смізюк О.О. надійшли заперечення на позовну заяву, якими вона просила в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі та застосувати строки позовної давності.

20 листопада 2019 року від представника відповідачів ОСОБА_118 та ОСОБА_119 - адвоката Назаренка І.С. надійшло заперечення на позовну заяву, яким він позов вважав безпідставним, просив в позові відмовити в повному обсязі.

21 січня 2020 року від представника відповідачки ОСОБА_123 - адвоката Бондара А.В. надійшов відзив на позов, яким позовні вимоги він не визнав в повному обсязі, оскільки просив в позові відмовити та застосувати строки позовної давності.

8 липня 2021 від представника відповідачки ОСОБА_260 - адвоката Дяченка І.В. надійшов відзив на позов, яким позовні вимоги він не визнав в повному обсязі, просив в позові відмовити та застосувати строки позовної давності.

27 липня 2021 року від представника відповідачки ОСОБА_214 - адвоката Белінського В.А. надійшла заява, якою він просив відмовити в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.

9 грудня 2021 року від представника відповідачки ОСОБА_277 - адвоката Липового І.В. надійшли заперечення проти позову, в якому він зазначив, що до вимог витребування земельних ділянок трирічний строк позовної давності на момент пред`явлення позову був пропущений. Тому просив в позові відмовити та застосувати строки позовної давності.

14 січня 2022 року від представників відповідача ОСОБА_120 - адвокатів Смізюк О.О. та ОСОБА_278 надійшли письмові пояснення, якими позовні вимоги вони не визнали в повному обсязі, просили в задоволені позову відмовити в повному обсязі та застосувати строки позовної давності.

17 січня 2022 року від представника відповідачки ОСОБА_119 - адвоката Іщенко Г.М. надійшли пояснення на позовну заяву, якими позов вона не визнала в повному обсязі, просила в позові відмовити та застосувати строки позовної давності.

7 лютого 2022 року від представника відповідачів ОСОБА_22 та ОСОБА_131 - адвоката Ненада О.А. надійшла заява, якою він позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог через їх необrрунтованість та спливу терміну позовної давності.

Представник відповідачів ОСОБА_128 та ОСОБА_260 - адвокат Дяченко І.В. в судовому засіданні позов не визнав, вважав його безпідставним, просив до вимог прокурора застосувати строки позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_214 - адвокат Белінський В.А. в судовому засіданні позов не визнав, просив до вимог прокурора застосувати строки позовної давності.

Представник відповідачів ОСОБА_119 і ОСОБА_118 - адвокат Іщенко Г.М. в судовому засіданні позов не визнала, просила до вимог прокурора застосувати строки позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_277 - адвокат Липовой І.В. в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на правомірне набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку та безпідставність вимог прокурора, також просив застосувати строки позовної давності..

Відповідач ОСОБА_26 в судовому засіданні позов не визнав, вимоги прокурора вважав неправомірними.

Рішенням Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року в задоволенні позову заступника прокурора Київської області, який діє

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Клавдіївське лісове господарство» відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що земельне законодавство не встановлює будь-яку заборону на розпорядження обласними державними адміністраціями кількома земельними ділянка, площа яких не перевищує 1 га. Законодавством визначені повноваження обласних державних адміністрацій щодо розпорядження земельними ділянками, площа яких не перевищує 1 га, та жодними нормами ЛК України чи ЗК України не встановлюються обмеження при виконанні зазначених повноважень щодо кількості земельних ділянок та заборони виконання вказаних повноважень щодо одного і того самого заявника. Твердження позивача, що при винесенні оскаржуваних розпоряджень обласною державною адміністрацією вона вийшла за межі своїх повноважень не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Суд не прийняв до уваги посилання позивача на те, що спірні земельні ділянки були вилучені єдиним масивом, загальною площею 9,961 га, шляхом видачі відповідних десяти розпоряджень, які були видані в один день, оскільки відповідно до статті 81 ЦПК України позивач не надав жодного доказу того, що земельні ділянки вилучені єдиним масивом та наявності мотиву відповідачів на вилучення земельної ділянки саме 9,99 га,

а не окремих 10 ділянок площею 0,999 га. Вказані твердження спростовуються проектами землеустрою, відповідно до яких, кожна з 10 земельних ділянок, є самостійним об`єктом

з окремими межами, площею до 1 гектара. Крім того, закон не регламентує кількість розпоряджень, що можуть бути прийняті державною адміністрацією впродовж одного робочого дня чи певного періоду часу. Фактично твердження прокурора про те, що земельні ділянки вилучені єдиним масивом є його припущенням.

Норми, які діяли станом на 21 травня 2007 року встановлювали можливість перебування в запасі земельних ділянок кожної категорії, та передбачали повноваження обласної державної адміністрації припинити право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, вилучити її з користування, та, оскільки розроблення проектів землеустрою щодо вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення відповідало статті 184 ЗК України, то винесення обласною державною адміністрацією 21 травня 2007 року розпоряджень не суперечило вимогам чинного законодавства. На час виготовлення проектів землеустрою землевпорядна документація також відповідала вимогам статті 25 Закону України «Про землеустрій».

Суд також зазначив, що посилання позивача на наявність двох висновків державної експертизи землевпорядної документації: негативного від 22 червня 2007 року та позитивного від 26 червня 2007 року, суд до уваги не приймає, оскільки надана суду технічна документація, що була затверджена оскаржуваним розпорядженням містить позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 26 червня 2007 року, а доказів, що він є підроблений суду не надано. Тому наявність іншого - негативного висновку не спростовує висновок суду про безпідставність вимог позивача щодо розпорядження голови Бородянської РДА від 27 червня 2007 року.

Позовні вимоги щодо визнання недійсними розпоряджень Бородянської РДА не відповідають належному способу захисту.

Оскільки суд встановив, що земельні ділянки не перебувають у власності позивача, він не володіє ними, а тому як наслідок, неможливо вести мову про існування перешкод

у користуванні, а тому підстав для задоволення негаторного позову немає.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 03 листопада 2023 року скасовано арешт, накладений ухвалами Бородянського районного суду Київської області від 12 травня 2015 року та від 17 травня 2021 року.

Ухвала мотивована тим, що оскільки розгляд справи закінчено, судом ухвалено рішення щодо повної відмови в задоволенні позову, необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову відпала, однак, при винесенні судом рішення суд не вирішив питання щодо скасування заходів забезпечення позову, то арешт, накладений на спірні земельні ділянки, в тому числі і на ділянки заявниці, необхідно скасувати.

05 січня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірні земельні ділянки відносилися до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися

ДП «Клавдієвське лісове господарство» для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України. Спірні розпорядження прийняті з перевищенням повноважень, оскільки передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції не дослідив питання чи не спрямовані правові акти індивідуальної дії (розпорядження Київської ОДА від 21 травня 2007 року

№ № 338-347) на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення передбачених законом повноважень, про що було вказано у постанові Верховного Суду від 09 жовтня

2019 року. Вказує, що під час прийняття оспорюваних розпоряджень було чітке розуміння, що земельні ділянки вилучаються єдиним масивом саме для подальшої передачі їх для нелісогосподасрьких потреб одній приватній структурі. Суд безпідставно не застосував принцип «jura novit curia», оскільки відмовляючи в задоволенні позову виключно з підстав обрання неефективного способу захисту інтересів держави, суд самоусунувся від дотримання вказаного принципу, проігнорувавши необхідність вибору застосування до спірних правовідносин відповідних норм права. Самостійна кваліфікація судом спірних правовідносин за обставин справи не мала б своїм наслідком порушення прав сторін на справедливий суд, оскільки фактичними правовим підставами позову

є неправомірне відчуження земельних ділянок лісогосподарського призначення

з перевищенням Київською ОДА наданих законом повноважень. Перекваліфікація судом спірних правовідносин з негаторного на віндикаційний характер жодним чином не впливає на аргументацію сторонами своєї позиції в умовах нової кваліфікації правовідносин, оскільки як віндикаційний так і неґаторний позови спрямовані на відновлення єдиного законного статусу спірної земельної ділянки - земель лісогосподарського призначення державної власнсоті. Прокурор також зазначає про відсутінсть підстав для застосування позовної давності, оскільки визначаючи початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах, слід врахувати коли про порушене право довідалась держава в особі Кабінету Міністрів України, а не будь-який інший орган з системи органів державної виконавчої влади.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 05 січня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Бородянського міськрайонного суду Київської області від

03 листопада 2023 року передано судді-доповідачу.

30 січня 2024 року матеріали справи № 360/662/15-ц надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду.

06 березня 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 09 лютого 2024 року надав докази сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 березня 2024 року справу

№ 360/662/15-ц за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року призначено до розгляду з викликом учасників справи.

12 квітня 2024 року представник ОСОБА_277 - ОСОБА_279 подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_265 не отримувала земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0099 безоплатно, а придбала її за договором купівлі-продажу у ОСОБА_23 . Прокурор не спростував правомірність рішень, прийнятих Київською ОДА і Бородянською РДА. Прокурор не довів, що інформація про рішення прийняті місцевими адміністраціями приховувалась від Кабінету Міністрів України, а останній був позбавлений можливості отримати відповідну інформацію. Не надано доказів про те, що службові особи, які підписували рішення піддані до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Твердження прокурора, що земля вибула з власності держави поза волею компетентних органів спростовується матеріалами справи. Звертає увагу на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обраний прокурором спосіб захисту порушеного права (негаторний позов) не відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки земельні ділянки зареєстровані за відповідачами, а на момент подання позову земельні ділянки не були у володінні позивача, то правильним способом захисту порушеного права має бути віндикаційний позов. Позовні вимоги про визнання недійсним розпоряджень Київської ОДА та Бородянської РДА не є ефективним способом захисту порушених прав. Щодо недійсності договору оренди вказує, що прокурор не вказує правову підставу недійсності цього договору.

22 квітня 2024 року представник ОСОБА_214 - ОСОБА_280 подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.

Відзив мотивований тим, що позивач будь-яких доказів, які підтверджували б мотив на вилучення земельної ділянки саме 9,99 га, а не окремих 10 ділянок площею 0,999 га не надано, а тому такі доводи прокурора є припущенням. Вказує на наявність підстав для застосування позовної давності.

12 квітня 2024 року представник ОСОБА_128 - ОСОБА_281 подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що заявлена прокурором вимога про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА та Бородянської РДА не є ефективним способом захисту

у спірних правовідносинах, адже задоволення цих вимог не призведе до відновлення володіння державою земельним ділянками. Позовні вимоги про одночасне повернення земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування ДП «Клавдієвське лісове господарство» є взаємовиключними. Матеріали справи свідчать про наявність за ОСОБА_128 державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки, а тому відсутні підстави для застосування статті 391 ЦК України. Вимога прокурора про повернення земельних ділянок на підставі статті 391 ЦК України не є належним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові. Також звертає увагу на пропуск прокурором позовної давності.

В судовому засіданні прокурор Київської обласної прокуратури Лук`янчук А.В. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідачів Бондар А.В., який діє в інтересах ОСОБА_123 , ОСОБА_281 , який діє в інтересах ОСОБА_260 , ОСОБА_128 , ОСОБА_279 , який діє в інтересах ОСОБА_277 , ОСОБА_282 , яка діє в інтересах ОСОБА_120 , ОСОБА_283 , який діє в інтересах Київської обласної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_192 , який також діє в інтересах ОСОБА_284 , ОСОБА_125 , проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Належним чином повідомленні про дачу, час та місце розгляду справи інші учасники справи в судове засідання не з?явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За викладених обставин, Київський апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи № 360/662/15-ц за відсутності інших учасників справи, які про дачу, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Встановлено, що 21 травня 2007 року головою Київської ОДА прийнято розпорядження № 338, № 339, № 340, № 341, № 342, № 343, № 344, № 345, № 346, № 347, якими затверджені «Проекти землеустрою щодо вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Клавдіївський лісгосп» до земель запасу на території Блиставицької сільської радиБородянського району Київської області, вилучено із постійного користування ДП «Клавдіївський лісгосп»

10 земельних ділянок площами від 0,9994 га до 0,9998 га, що знаходяться на території Блиставицької сільської ради Бородянського району, та віднесено їх до земель запасу лісогосподарського призначення.

Проекти землеустрою вказаних земельних ділянок виготовлені на підставі клопотання СТ «Полісся-2006» з дозволу Київської ОДА в особі її голови та стосуються десяти окремих земельних ділянок.

02 липня 2007 року між Бородянською РДА і СТ «Полісся-2006» укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,9610 га для ведення колективного садівництва, який зареєстровано Бородянським районним відділом Київської регіональної філії № 8 «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2007 року за

№ 0400732400002.

10 липня і 13 серпня 2007 року головою Бородянської РДА прийнято розпорядження № 805 і № 1053, якими припинено право оренди та вилучено з дострокової оренди СТ «Полісся-2006» земельні ділянки загальною площею 7,056 га та 1,8 га на території Блиставицької сільської ради. Передано вилучені земельні ділянки членам

СТ «Полісся-2006» у власність для ведення садівництва та надано дозвіл громадянам на виготовлення державних актів на право власності на землю на території Блиставицької сільської ради, рекомендовано районномувідділу земельних ресурсів подати заявку на розроблення технічної документації по складанню державних актів проектній організації, яка має ліцензію на виконання даної роботи.

Відповідно до вказаних розпоряджень громадяни отримали державні акти на право власності на земельну ділянку. На підставі договорів купівлі-продажу частина громадян відчужила свої земельні ділянки іншим особам.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове Бородянського міськрайонного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією

і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Клавдіївське лісове господарство»

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПКУ країни суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з необхідністю врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), який в подальшому було підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), Київський апеляційний суд вважає необхідним вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (тут і далі в редакції, чинній на час звернення до суд уз цим позовом).

Частина перша статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає

у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб

з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні

з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі

№ 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня

2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року

у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року

у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від

06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

У постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження

№ 12-20гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді

в особі державного підприємства. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, оскільки воно не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

У зазначеній справі сформульовано висновок, відповідно до якого «Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від

14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи».

У справі, що переглядається, перший заступник прокурора Київської області, звернувшись до суду з позовом в інтересах держави в особі ДП «Клавдіївське лісове господарство», фактично здійснює представництво інтересів державного підприємства,

а не інтересів держави, що суперечить положенням чинного законодавства.

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах ДП «Клавдіївське лісове господарство» підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Щодо способу захисту обраного прокурором у позові поданого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

Установлено і сторонами не заперечується, що спірні земельні ділянки перебували в користуванні ДП «Клавдіївське лісове господарство» та відносилися до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9

ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають

у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати

у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси

є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих

і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян

і юридичних осіб.

Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.

Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду

у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53 зазначеної постанови).

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор, з урахуванням уточнень, посилався на те, що спірні земельні ділянки належить до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, їх передача у приватну власність фізичним особам здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування розпоряджень Київської ОДА та Бородянської РДА, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання повернути земельні ділянки лісогосподарського призначення, що відповідає негаторному позову.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння

у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість, ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах

№ 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року

у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі

№ 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Установлено, що спірні земельні ділянки лісового фонду вибули з володіння держави, право власності на них зареєстроване за відповідачами, більш того, на них розташовані об`єкти нерухомості, а тому колегія суддів дійшла висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди, потребує оцінки добросовісності дій його фактичного реєстраційного володільця, а також пропорційності втручання у його право власності у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи наведене, слід зробити висновок, що обраний прокурором спосіб захисту про повернення земельних ділянок є неефективним. В контексті обставин цієї справи, належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою.

За таких обставин правильний є висновок суду першої інстанції щодо підстав для відмови в задоволенні позову прокурора в частині вимог про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження спірними земельними ділянками лісового фонду.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 707/2476/22 (провадження № 61-13264св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі

№ 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших. Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))».

Враховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором вимоги про визнання недійсними розпорядження голови Київської ОДА від 21 травня 2007 року № 338, № 339, № 340, № 341, № 342, № 343, № 344, № 345, № 346, № 347 «Про вилучення земельної ділянки»; визнання недійсними договір оренди, укладений 02 липня 2007 року між Бородянською РДА і СТ «Полісся-2006» щодо земельної ділянки площею 9,9610 га для ведення колективного садівництва, який зареєстровано Бородянським районним відділом Київської регіональної філії № 8 «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 04 липня 2007 року № 0400732400002; відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на:

ОСОБА_21 від 16 серпня 2013 року № 5062553 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0148, від 16 серпня 2013 року № 5067430 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0105, від 29 серпня 2013 року № 5395861 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0123, від

16 серпня 2013 року № 5064814 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0140;

ОСОБА_25 від 27 жовтня 2014 року № 16758888 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0117;

ОСОБА_27 від 23 липня 2013 року № 4254430 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0114;

ОСОБА_195 від 23 січня 2014 року № 10216978 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0113;

ОСОБА_23 від 28 грудня 2013 року № 9644419 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0098;

ОСОБА_22 від 16 червня 2014 року № 13794696 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0152, не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому в задоволенні зазначених вимог слід було відмовити саме з цих підстав.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові, аргументи заявника про те, що спірні земельні ділянки виділялися одним масивом площею 10 га, а не по 0,999 га судом не перевіряються.

Є безпідставними аргументи прокурора про те, що суд безпідставно не застосував принцип «jura novit curia» та самоусунувся від дотримання вказаного принципу, проігнорувавши необхідність вибору застосування до спірних правовідносин відповідних норм права з огляду на таке.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14 (провадження № 61-16521св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 (провадження № 61-14417св19), від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16 (провадження № 61-35160св18) та від 20 грудня 2023 року у справі № 522/18817/20 (провадження № 61-139св23).

Прокурор змінивши предмет та підстави позову, остаточно визначив негаторний спосіб захисту порушеного права, а суд, відповідно до наведеної практика Верховного Суду, не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову, що буде порушенням принципу диспозитивнсоті цивільного процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову у зв?язку з обранням прокурором неефективного способу захисту порушеного права, позовна давність у цій справі не перевіряється.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року в частині:

позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах Держави в особі ДП «Клавдіївське лісове господарство» до Київської ОДА, Бородянської РДА, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_123 , СТ «Полісся-2006», ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_211 , ОСОБА_285 , ОСОБА_277 , ОСОБА_214 , ОСОБА_139 , ОСОБА_215 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_286 , ОСОБА_220 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_287 , ОСОБА_225 , ОСОБА_288 , ОСОБА_289 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_290 , ОСОБА_291 , ОСОБА_292 , ОСОБА_233 , ОСОБА_293 , ОСОБА_235 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_168 , ОСОБА_238 , ОСОБА_294 , ОСОБА_171 , ОСОБА_240 , ОСОБА_241 , ОСОБА_174 , ОСОБА_242 , ОСОБА_295 , ОСОБА_177 , ОСОБА_244 , ОСОБА_179 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_183 , ОСОБА_248 , ОСОБА_249 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 ОСОБА_250 , ОСОБА_251 , ОСОБА_254 , ОСОБА_255 , ОСОБА_257 , ОСОБА_259 , ОСОБА_260 , ОСОБА_296 , ОСОБА_297 , ОСОБА_298 , треті особи: ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_299 , ОСОБА_300 , ОСОБА_301 , ЗАТ «Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія «ЕПОС», ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , реєстраційна служба Головного управління юстиції у Київській області, про визнання недійсними розпоряджень голів Київської обласної державної адміністрації та Бородянської районної державної адміністрації, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельні ділянки та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками слід скасувати та залишити позов в цій частині без розгляду;

позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської ОДА, Бородянської РДА, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_123 , СТ «Полісся-2006», ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_211 , ОСОБА_285 , ОСОБА_277 , ОСОБА_214 , ОСОБА_139 , ОСОБА_215 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_286 , ОСОБА_220 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_287 , ОСОБА_225 , ОСОБА_288 , ОСОБА_289 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_290 , ОСОБА_291 , ОСОБА_292 , ОСОБА_233 , ОСОБА_293 , ОСОБА_235 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_168 , ОСОБА_238 , ОСОБА_294 , ОСОБА_171 , ОСОБА_240 , ОСОБА_241 , ОСОБА_174 , ОСОБА_242 , ОСОБА_295 , ОСОБА_177 , ОСОБА_244 , ОСОБА_179 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_183 , ОСОБА_248 , ОСОБА_249 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 ОСОБА_250 , ОСОБА_251 , ОСОБА_254 , ОСОБА_255 , ОСОБА_257 , ОСОБА_259 , ОСОБА_260 , ОСОБА_296 , ОСОБА_297 , ОСОБА_298 , треті особи: ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_299 , ОСОБА_300 , ОСОБА_301 , ЗАТ «Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія «ЕПОС», ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , реєстраційна служба Головного управління юстиції у Київській області, про визнання недійсними розпорядження голови Київської ОДА від 21 травня 2007 року № 338, № 339, № 340, № 341, № 342, № 343, № 344, № 345, № 346, № 347 «Про вилучення земельної ділянки»; визнання недійсними договір оренди, укладений 02 липня 2007 року між Бородянською РДА і СТ «Полісся-2006» щодо земельної ділянки площею 9,9610 га для ведення колективного садівництва, який зареєстровано Бородянським районним відділом Київської регіональної філії № 8 «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 04 липня 2007 року № 0400732400002; відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на: ОСОБА_21 від 16 серпня 2013 року № 5062553 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0148, від 16 серпня 2013 року № 5067430 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0105, від 29 серпня 2013 року № 5395861 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0123, від

16 серпня 2013 року № 5064814 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0140; ОСОБА_25 від 27 жовтня 2014 року № 16758888 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0117; ОСОБА_27 від 23 липня 2013 року № 4254430 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0114; ОСОБА_195 від 23 січня 2014 року № 10216978 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0113; ОСОБА_23 від 28 грудня 2013 року № 9644419 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0098; ОСОБА_22 від 16 червня 2014 року № 13794696 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3221080500:03:003:0152, слід змінити, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року слід залишити без змін.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткову зміну оскаржуваного судового рішення, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду, що не вплинуло на обсяг вирішених позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 257, 367, 368, 369, 374, 376, 377, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня

2023 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» скасувати та в цій частині ці позовні вимоги залишити без розгляду.

Рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня

2023 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 21 травня 2007 року № 338, № 339, № 340, № 341, № 342, № 343, № 344, № 345, № 346, № 347 «Про вилучення земельної ділянки»; визнання недійсними договору оренди, укладеного 02 липня 2007 року між Бородянською районною державною адміністрацією і Садовим товариством «Полісся-2006» щодо земельної ділянки площею 9,9610 га для ведення колективного садівництва; відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2013 року № 5062553 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0148, від 16 серпня 2013 року № 5067430 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0105, від 29 серпня 2013 року № 5395861 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0123, від 16 серпня 2013 року № 5064814 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0140; від 27 жовтня 2014 року № 16758888 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0117; від 23 липня 2013 року № 4254430 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0114; від 23 січня 2014 року № 10216978 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0113; від 28 грудня 2013 року № 9644419 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0098; від 16 червня 2014 року № 13794696 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0152 - змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення08.05.2024
Оприлюднено28.05.2024
Номер документу119274561
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —360/662/15-ц

Ухвала від 26.09.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Стрижеус Анатолій Миколайович

Ухвала від 25.07.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

Ухвала від 08.07.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

Постанова від 08.05.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Стрижеус Анатолій Миколайович

Постанова від 08.05.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Стрижеус Анатолій Миколайович

Ухвала від 07.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Стрижеус Анатолій Миколайович

Ухвала від 07.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Стрижеус Анатолій Миколайович

Ухвала від 07.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Стрижеус Анатолій Миколайович

Ухвала від 09.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Стрижеус Анатолій Миколайович

Ухвала від 26.12.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Стрижеус Анатолій Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні