Ухвала

від 26.09.2024 по справі 360/662/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ДОДАТКОВА)

26 вересня 2024 року м. Київ

Справа № 360/662/15-ц

Провадження № 22-з/824/909/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Желепи В.В.

сторони:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, Бородянська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , Садівницького товариства «Полісся-2006», ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_113 про ухвалення додаткового рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 20215 року перший заступник прокурора Київської області, який діє

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» (далі - ДП «Клавдіївське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), Бородянської районної державної адміністрації (далі - Бородянська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_116 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 ,

ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 ,

ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 ,

ОСОБА_127 , ОСОБА_27 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_26 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , Садівницького товариства

«Полісся-2006» (далі - СТ «Полісся-2006»), треті особи: ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 ,

ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 ,

ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 ,

ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 ,

ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 ,

ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 ,

ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 ,

ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 ,

ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , Закрите акціонерне товариство «Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія «ЕПОС» (далі - ЗАТ «Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія «ЕПОС»), реєстраційна служба Головного управління юстиції у Київській області, про визнання недійсними розпоряджень голів Київської обласної державної адміністрації та Бородянської районної державної адміністрації, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельні ділянки та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення,

а рішення Бородянського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 рокускасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року до участі у справі як відповідачів залучено: ОСОБА_26 , ОСОБА_27

і ОСОБА_18 замість ОСОБА_27

26 березня 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав заяву про зміну предмету позову, де позовні вимоги про витребування земельних ділянок змінив та в цій частині просив усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження зазначеними земельними ділянками лісового фонду, які розташовані на території Блиставицької сільської ради Бородянського району, шляхом їх повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування ДП «Клавдіївське лісове господарство» з незаконного володіння відповідачів.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року позовну заяву першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Клавдіївське лісове господарство» в частині позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії: ЯД № 769527, ЯД № 769526, ЯД № 942883, ЯЕ № 087341, ЯД № 783500, ЯЖ № 927489, ЯЖ № 927490, ЯЖ № 927488, ЯЖ № 927487, ЯЖ № 927486, ЯД № 903757, ЯД № 783484, ЯЖ № 053192, ЯЖ № 053191, ЯД № 783497, ЯД № 783498, ЯД № 783499, ЯЛ № 022866, ЯЛ № 022867, ЯД № 929115, ЯЖ № 225368, ЯД № 929135, ЯД № 929136, ЯМ № 335105, ЯД № 929133, ЯД № 929132, ЯЖ № 053209, ЯЖ № 053208, ЯЖ № 053210, ЯД № 783483, ЯД № 942646, ЯД № 929227, ЯД № 929123, ЯД № 929121, ЯД № 929122, ЯД № 929075, ЯД № 929128, ЯД № 929140, ЯД № 929127, ЯД № 929139, ЯД № 929128, ЯД № 929143, ЯД № 929220, ЯД № 929144, ЯД № 929219, ЯД № 929225, ЯД № 929141, ЯД № 929224, ЯД № 929110, ЯД № 929109, ЯЖ № 053190, ЯД № 929108, а також

в частині вимог щодо відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_23 від 28 грудня 2013 року № 9645302 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0099, залишено без розгляду.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року залучено до участі у справі як відповідачів: ОСОБА_195 замість ОСОБА_122 ,

ОСОБА_196 замість ОСОБА_197 , ОСОБА_198 замість ОСОБА_199 , ОСОБА_200 замість ОСОБА_115 , ОСОБА_201 замість ОСОБА_202 .

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 22 вересня 2021 року залучено до участі у справі як відповідачів: ОСОБА_203 , ОСОБА_204

і ОСОБА_205

9 лютого 2016 року від представника Київської обласної державної адміністрації Лісовського Ю.І. надійшли заперечення проти позову, просив в позові відмовити в повному обсязі та застосувати строки позовної давності.

24 жовтня 2016 року представник відповідача СТ «Полісся-2006» - адвокат Ненада О.А. надав заперечення на позовну заяву, де просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та застосувати строки позовної давності.

14 квітня 2017 року від представника відповідачки ОСОБА_128 - адвоката Дяченка І.В. надійшли заперечення на позовну заяву, якими він вважає просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та застосувати строки позовної давності.

14 квітня 2017 року представник відповідача ОСОБА_206 - адвоката Лагренн С.С. надала заперечення на позовну заяву, якими позов також вважала необrрунтованим, просила у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити та застосувати строки позовної давності.

14 квітня 2017 року від представника відповідачки ОСОБА_120 - адвоката Смізюк О.О. надійшли заперечення на позовну заяву, якими вона просила в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі та застосувати строки позовної давності.

20 листопада 2019 року від представника відповідачів ОСОБА_118 та ОСОБА_119 - адвоката Назаренка І.С. надійшло заперечення на позовну заяву, яким він позов вважав безпідставним, просив в позові відмовити в повному обсязі.

21 січня 2020 року від представника відповідачки ОСОБА_123 - адвоката Бондара А.В. надійшов відзив на позов, яким позовні вимоги він не визнав в повному обсязі, оскільки просив в позові відмовити та застосувати строки позовної давності.

8 липня 2021 від представника відповідачки ОСОБА_201 - адвоката Дяченка І.В. надійшов відзив на позов, яким позовні вимоги він не визнав в повному обсязі, просив в позові відмовити та застосувати строки позовної давності.

27 липня 2021 року від представника відповідачки ОСОБА_207 - адвоката Белінського В.А. надійшла заява, якою він просив відмовити в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.

9 грудня 2021 року від представника відповідачки ОСОБА_208 - адвоката Липового І.В. надійшли заперечення проти позову, в якому він зазначив, що до вимог витребування земельних ділянок трирічний строк позовної давності на момент пред`явлення позову був пропущений. Тому просив в позові відмовити та застосувати строки позовної давності.

14 січня 2022 року від представників відповідача ОСОБА_120 - адвокатів Смізюк О.О. та Степанової О.С. надійшли письмові пояснення, якими позовні вимоги вони не визнали в повному обсязі, просили в задоволені позову відмовити в повному обсязі та застосувати строки позовної давності.

17 січня 2022 року від представника відповідачки ОСОБА_119 - адвоката Іщенко Г.М. надійшли пояснення на позовну заяву, якими позов вона не визнала в повному обсязі, просила в позові відмовити та застосувати строки позовної давності.

7 лютого 2022 року від представника відповідачів ОСОБА_22 та ОСОБА_131 - адвоката Ненада О.А. надійшла заява, якою він позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог через їх необrрунтованість та спливу терміну позовної давності.

Рішенням Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року в задоволенні позову заступника прокурора Київської області, який діє

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Клавдіївське лісове господарство» відмовлено.

05 січня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірні земельні ділянки відносилися до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися

ДП «Клавдієвське лісове господарство» для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України. Спірні розпорядження прийняті з перевищенням повноважень, оскільки передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції не дослідив питання чи не спрямовані правові акти індивідуальної дії (розпорядження Київської ОДА від 21 травня 2007 року

№ № 338-347) на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення передбачених законом повноважень, про що було вказано у постанові Верховного Суду від 09 жовтня

2019 року. Вказує, що під час прийняття оспорюваних розпоряджень було чітке розуміння, що земельні ділянки вилучаються єдиним масивом саме для подальшої передачі їх для нелісогосподасрьких потреб одній приватній структурі. Суд безпідставно не застосував принцип «juranovitcuria», оскільки відмовляючи в задоволенні позову виключно з підстав обрання неефективного способу захисту інтересів держави, суд самоусунувся від дотримання вказаного принципу, проігнорувавши необхідність вибору застосування до спірних правовідносин відповідних норм права. Самостійна кваліфікація судом спірних правовідносин за обставин справи не мала б своїм наслідком порушення прав сторін на справедливий суд, оскільки фактичними правовим підставами позову

є неправомірне відчуження земельних ділянок лісогосподарського призначення

з перевищенням Київською ОДА наданих законом повноважень. Перекваліфікація судом спірних правовідносин з негаторного на віндикаційний характер жодним чином не впливає на аргументацію сторонами своєї позиції в умовах нової кваліфікації правовідносин, оскільки як віндикаційний так і неґаторний позови спрямовані на відновлення єдиного законного статусу спірної земельної ділянки - земель лісогосподарського призначення державної власнсоті. Прокурор також зазначає про відсутінсть підстав для застосування позовної давності, оскільки визначаючи початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах, слід врахувати коли про порушене право довідалась держава в особі Кабінету Міністрів України, а не будь-який інший орган з системи органів державної виконавчої влади.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 05 січня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Бородянського міськрайонного суду Київської області від

03 листопада 2023 року передано судді-доповідачу.

30 січня 2024 року матеріали справи № 360/662/15-ц надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду.

06 березня 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 09 лютого 2024 року надав докази сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 березня 2024 року справу

№ 360/662/15-ц за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року призначено до розгляду з викликом учасників справи.

12 квітня 2024 року представник ОСОБА_208 - ОСОБА_210 подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_211 не отримувала земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0099 безоплатно, а придбала її за договором купівлі-продажу у ОСОБА_23 . Прокурор не спростував правомірність рішень, прийнятих Київською ОДА і Бородянською РДА. Прокурор не довів, що інформація про рішення прийняті місцевими адміністраціями приховувалась від Кабінету Міністрів України, а останній був позбавлений можливості отримати відповідну інформацію. Не надано доказів про те, що службові особи, які підписували рішення піддані до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Твердження прокурора, що земля вибула з власності держави поза волею компетентних органів спростовується матеріалами справи. Звертає увагу на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обраний прокурором спосіб захисту порушеного права (негаторний позов) не відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки земельні ділянки зареєстровані за відповідачами, а на момент подання позову земельні ділянки не були у володінні позивача, то правильним способом захисту порушеного права має бути віндикаційний позов. Позовні вимоги про визнання недійсним розпоряджень Київської ОДА та Бородянської РДА не є ефективним способом захисту порушених прав. Щодо недійсності договору оренди вказує, що прокурор не вказує правову підставу недійсності цього договору.

22 квітня 2024 року представник ОСОБА_207 - ОСОБА_212 подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.

Відзив мотивований тим, що позивач будь-яких доказів, які підтверджували б мотив на вилучення земельної ділянки саме 9,99 га, а не окремих 10 ділянок площею 0,999 га не надано, а тому такі доводи прокурора є припущенням. Вказує на наявність підстав для застосування позовної давності.

12 квітня 2024 року представник ОСОБА_128 - Дяченко І. В. подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від

09 жовтня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що заявлена прокурором вимога про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА та Бородянської РДА не є ефективним способом захисту

у спірних правовідносинах, адже задоволення цих вимог не призведе до відновлення володіння державою земельним ділянками. Позовні вимоги про одночасне повернення земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування ДП «Клавдієвське лісове господарство» є взаємовиключними. Матеріали справи свідчать про наявність за ОСОБА_128 державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки, а тому відсутні підстави для застосування статті 391 ЦК України. Вимога прокурора про повернення земельних ділянок на підставі статті 391 ЦК України не є належним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові. Також звертає увагу на пропуск прокурором позовної давності.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня

2023 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» скасувати та в цій частині ці позовні вимоги залишити без розгляду.

Рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня

2023 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 21 травня 2007 року № 338, № 339, № 340, № 341, № 342, № 343, № 344, № 345, № 346, № 347 «Про вилучення земельної ділянки»; визнання недійсними договору оренди, укладеного 02 липня 2007 року між Бородянською районною державною адміністрацією і Садовим товариством «Полісся-2006» щодо земельної ділянки площею 9,9610 га для ведення колективного садівництва; відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2013 року № 5062553 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0148, від 16 серпня 2013 року № 5067430 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0105, від 29 серпня 2013 року № 5395861 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0123, від 16 серпня 2013 року № 5064814 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0140; від 27 жовтня 2014 року № 16758888 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0117; від 23 липня 2013 року № 4254430 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0114; від 23 січня 2014 року № 10216978 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0113; від 28 грудня 2013 року № 9644419 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0098; від 16 червня 2014 року № 13794696 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221080500:03:003:0152 - змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року залишити без змін.

16 травня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява відповідача ОСОБА_128 , подана адвокатом Дяченко І.В. про ухвалення додаткового рішення у справі, яким просить стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_128 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду апеляційної інстанції не подавалось.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Оскільки справи розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви ОСОБА_128 , подану адвокатом Дяченко І.В. про ухвалення у справі додаткового рішення та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення у справі додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).

Таким чином цивільним процесуальним законодавством обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року

№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі№ 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бутиспіврозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду нарозумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи відомо, що 02 квітня 2024 року між адвокатським об`єднанням «Реф Партнерс» та ОСОБА_128 було укладено договір б/н про надання правничої допомоги. У договорі про надання правничої допомоги сторони визначили вартість правничої допомоги за цим договором в розмірі 20000 грн. На підтвердження розміру витрат на правничу (правову) допомогу ОСОБА_128 , представником позивача до матеріалів справи долучено акт приймання -передачі наданої правничої допомоги від 13 травня 2024 року за Договором про надання правничої допомоги б/н від 02 квітня 2024 року, яким сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень договору і вартість надання послуг з професійної правової/правничої допомоги складає 20000 грн.

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ОСОБА_128 послуг АО «Реф Партнерс»» з надання правової допомоги.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що дана справа при її перегляді у суді апеляційної інстанції, для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, що вже надавалися протягом тривалого розгляду справи, залучення до участі у справі інших учасників.

Отже, враховуючи, що апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_128 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. в ході апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст.ст. 141, 268, 270 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_113 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Київської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи:02909996, 01601 м. Київ бульвар Лесі Українки, 27/2) на користь ОСОБА_214 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 5000 грн. судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна