Вирок

від 23.05.2024 по справі 525/1131/23

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1131/23

Провадження № 1-кп/525/35/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2024 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілого, цивільного позивача адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження, зареєстроване 01.06.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023170550000639 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит Луганської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працюючого екскаваторником ТОВ «Нафтохімспецмонтаж», зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-22.12.2009 Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

-18.02.2011 Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області за ч. 1 ст. 304 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, остаточно засуджений до 5 років 2 місяців позбавлення волі;

-09.06.2017 Старобільським районним судом Луганської області звільнений від відповідальності за ч. 2 ст. 260 КК України на підставі ч. 6 ст. 260 КК України;

-06.09.2019 ухвалою Кремінського районного суду Луганської області кримінальне провадження за ч. 2 ст. 125 КК України закрите на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

у с т а н о в и в:

01.06.2023 близько 10 год. 40 хв. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Scania P380CB8X4EHZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський на 283 км + 857,6 м у напрямку м. Київ та в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, під час виконання маневру розвороту, у дозволеному для цього місці, змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу для руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «Audi A6 Allroad» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному для ОСОБА_6 напрямку.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи №473 від 21.07.2023, водій автомобіля марки «Audi A6 Allroad» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_7 отримав наступні тілесні ушкодження: відкритий уламковий перелом дистальної фаланги 1-го пальця правої кисті зі зміщенням уламків, садна волосяної ділянки голови, лобової ділянки праворуч, які по ступеню тяжкості відносяться до пошкоджень середнього ступеню тяжкості, як спричинивші тривалий розлад здоров`я.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, згідно висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/117-23/10154-ІТ від 05.07.2023 є порушення вимог п. 10.1 ПДР водієм ОСОБА_6 , а саме: 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути вказаної дорожньо-транспортної пригоди, шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, обіцяв, що більше такого не повториться. Суду пояснив, що 01.06.2023 він на автомобілі «Scania» рухався на а/д Київ-Харків-Довжанський у напрямку з м. Харкова на м. Київ. Погода була ясна, видимість добра, сонце не сліпило, траса рівна. У місці для розвороту він зупинився, у нього була перешкода, він пропустив один автомобіль, далі рухався ще один автомобіль, але відстань була такою, що він вважав, що встигне завершити маневр, виконати розворот. Перед початком руху відстань між автомобілями була близько 500 м, він був упевнений, що встигне виконати маневр. Потерпілий змінював напрямок руху, він це побачив, коли вже його автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху, для виконання розвороту, кабіна «Scania» на момент зіткнення уже була в «кармані». Після зіткнення він підійшов до автомобіля, запитав чи все добре, хвилювався, щоб усі були живі та здорові. На момент ДТП працював у ТОВ «Алчевське АТП 10967», після аварії припинив там працювати. У 2022 році йому зателефонував знайомий на ім`я ОСОБА_8 та запропонував роботу, він погодився. Приїхав до вказаного останнім місця на платну стоянку в м. Полтава, забрав автомобіль. Ключі та документи йому передав ОСОБА_8 . Далі поїхав, за його, вказівкою до ОСОБА_9 там з бурових вивозили шлам на смітник у м. Дніпро. Їздив 2 чи 3 місяці до ДТП, потім відмовився. Повідомив, що має посвідчення водія категорії «В», яке отримав близько 5 років тому, раніше мав досвід керування вантажними автомобілями.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні суду пояснив, що 01.06.2023 він рухався з м. Києва до м. Решетилівка, близько 10 год. 40 хв. на автодорозі трапилося зіткнення з автомобілем «Scania». Дорога на тому відрізку шляху пряма, видимість була нормальною, автомобіль «Scania» заходив у смугу для розвороту, зупинився на розриві, що розділяє напрямки руху, у той час коли автомобіль під його керуванням наближався, він розпочав рух та перегородив йому шлях. Він вживав заходів, щоб уникнути зіткнення, але не вдалося. Так, він спочатку рухався у лівій смузі, потім з`їхав у праву, потім знову повернувся у ліву, оскільки було місце між автомобілем «Scania» та відбійником, він скерував туди свій автомобіль, сподіваючись уникнути лобового зіткнення. Спочатку він розгубився, але за мить уже застосував екстрене гальмування. У тій обстановці уже повністю зупинитися не зміг. Після зіткнення втратив пам`ять на 15 хвилин, не міг відповісти на запитання хто він та куди прямує, інші учасники дорожнього руху військовослужбовці викликали екстрену медичну допомогу, допомагали йому, він був доставлений до лікарні. Де був на той час обвинувачений не знає, на місці події вони не спілкувалися, зустрічалися лише на слідчих діях. На суворому покаранні для обвинуваченого не наполягав.

Оскільки фактичні обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_6 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності позицій учасників судового розгляду немає, їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за доцільне не досліджувати усі докази стосовно обставин справи.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його вина також підтверджується сукупністю доказів зібраних під час досудового розслідування, дійсність та достовірність, яких жодною із сторін не оспорюється, зокрема дослідженими у судовому засіданні:

- постановою старшого слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 01.06.2023 про визнання та приєднання до справи речового доказу, відповідно до якої визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023170550000639 автомобіль марки «Audi A6 Allroad» державний номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Scania P380CB8X4EHZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видане 28.11.2012 ВРЕР м. Алчевськ при УДАІ УМВС в Луганській області (а.с. 4 т. 2);

- ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.06.2023, якою накладено арешт на майно: автомобіль марки «Audi A6 Allroad» державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 20.10.2021 ТСЦ 8046, є ОСОБА_7 , визначивши місцем зберігання охоронювану територію ПП «ВМ Транссервіс» за адресою: вул. Шевченка, 4, с. Білоцерківка Миргородського району Полтавської області; автомобіль марки «Scania P380CB8X4EHZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 28.11.2012 ВРЕР м. Алчевськ при УДАІ УМВС в Луганській області, є ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ КО», визначивши місцем зберігання охоронювану територію ПП «ВМ Транссервіс» за адресою: вул. Шевченка, 4, с. Білоцерківка Миргородського району Полтавської області; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видане 28.11.2012 ВРЕР м. Алчевськ при УДАІ УМВС в Луганській області, визначивши місцем зберігання матеріали кримінального провадження №12023170550000639 від 01.06.2023 (а.с. 5-7 т. 2);

- ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.07.2023, згідно якої скасовано арешт у частині заборони користування майном, накладений ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.06.2023 на майно: автомобіль марки «Scania P380CB8X4EHZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 28.11.2012 ВРЕР м. Алчевськ при УДАІ УМВС в Луганській області, є ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ КО»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видане 28.11.2012 ВРЕР м. Алчевськ при УДАІ УМВС в Луганській області. Автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу повернуто на відповідальне зберігання ТОВ «Алчевське автотранспортне підприємство 10967» (а.с. 8-9 т. 2);

- розпискою директора ТОВ «Алчевське АТП 10967» ОСОБА_10 від 21.07.2023 про отримання від працівників поліції належного йому автомобіля марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 10 т. 2);

- висновком експерта від 22.06.2023 №СЕ-19/117-23/9175-ІТ, відповідно до якого механічні пошкодження, що маються на автомобілі марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 вказані в дослідницькій частині висновку; механічні пошкодження, що маються на автомобілі «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 вказані в дослідницькій частині висновку; у процесі аналізу та порівняльного дослідження механічних пошкоджень транспортних засобів максимально співпадаючих за формою та розмірами і розташуванням відносно поверхні землі і автомобіля марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 та автомобіля марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 було визначено, що у момент первинного контакту кут між їх повздовжніми осями складав близько 165±10 градусів (а.с. 11-16 т. 2);

- висновком експерта від 04.07.2023 №СЕ-19/117-23/10155-ІТ, відповідно до якого в умовах даної події мінімальна швидкість руху автомобіля «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 на момент початку гальмування становить 55,3 - 58,4 км/год. (а.с. 17-20 т. 2);

- висновком експерта від 04.07.2023 №СЕ-19/117-23/10157-ІТ, відповідно до якого місце зіткнення автомобіля марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 та автомобіля марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 , знаходиться в районі 283 км + 857,6 м автодороги сполученням Київ-Харків-Довжанський, поблизу с. Коноплянка Миргородського району Полтавської області, на проїзній частині дороги в напрямку до м. Харків ( напрямок руху автомобіля марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 ), у лівій смузі для руху, в кінці гальмівного шляху лівої та правої сторони автомобіля марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 ( позначки № № 1, 2) у план-схемі до протоколу огляду місця ДТП від 01.06.2023 ( зображення 1), перед початком подряпин на асфальті ( позначка №5) в план-схемі до протоколу огляду місця ДТП від 01.06.2023 ( зображення 1) (а.с. 21-26 т. 2);

- висновком експерта від 05.07.2023 №СЕ-19/117-23/10154-ІТ, відповідно до якого в заданій дорожній обстановці водій автомобіля марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху; в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди; в заданій дорожній обстановці водій автомобіля марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У заданій дорожній обстановці у діях водія автомобіля марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди; у заданій дорожній обстановці водій автомобіля марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути вказаної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру (а.с. 27-34 т. 2).

Також судом були досліджені матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 ( а.с. 35-50 т. 2) та матеріали досудової доповіді (а.с. 156-159 т. 1) .

Суд, заслухавши покази обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, у їх сукупності та взаємозв`язку, в обсязі, який наданий сторонами кримінального провадження, приходить до переконання, що своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яке керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення і його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно дост.50КК Українипокаранняє заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ст. 65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Суд, згідно положень ч. 2 ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування збитків завданих державі.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранніміри тавиду покаранняобвинуваченому ОСОБА_6 суд враховуєступінь тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення,яке згідност.12КК України,відноситься донетяжких злочинів,обстановку таобставини вчиненнякримінального правопорушення,особу обвинуваченого,який ранішесудимий,покарання відбувповністю,одружений,за місцемпроживання характеризуєтьсяпозитивно,наявність пом`якшуючих покаранняобставин тавідсутність обтяжуючихпокарання обставин,з урахуваннямдумки потерпілого,який ненаполягав насуворому покаранні, з урахуванням сукупності цих обставин, а також відомостей досудової доповіді органу пробації про обвинуваченого, приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі з застосуванням додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням, в порядку ст. 75 КК України.

По кримінальному провадженню заявлені цивільні позови.

Прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня №3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Прокурор просив стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 у відділенні хірургії кисті КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 01.06.2023 по 05.06.2023 у розмірі 7748 грн. 25 коп.

У судовому засіданні під час розгляду судом кримінального провадження прокурор відмовився від заявленого позову, просив провадження у справі закрити, у зв`язку з повним відшкодуванням обвинуваченим, цивільним відповідачем ОСОБА_6 вказаних витрат. Наслідки відмови від позову прокурору роз`яснені та зрозумілі.

У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений, цивільний відповідач ОСОБА_6 заявлений прокурором позов визнав повністю, у судовому засіданні 15.02.2024 до матеріалів кримінального провадження долучено оригінал квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №6 від 30.01.2024, згідно якої ОСОБА_6 сплатив 7748 грн. 30 коп. за цивільним позовом прокурора. Цивільний відповідач не заперечував проти закриття провадження у справі ( а.с. 51 т. 2).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Дані положення ЦПК України не суперечать засадам кримінального судочинства.

Оскільки цивільний позивач прокурор Миргородської окружної прокуратури Полтавської області заявив про відмову від заявленого цивільного позову, дана заява підтримана ним у ході судового розгляду кримінального провадження, суд приходить до переконання, що відмова цивільного позивача від заявленого цивільного позову може бути прийнята судом, оскільки вона не порушує прав інших громадян, а провадження по справі підлягає закриттю.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 подав до суду цивільний позов до ТОВ «Алчевське АТП 10967», ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 .

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником автомобіля марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 , 2015 року випуску.

01.06.2023 на 283 км + 857,6 м автодороги Київ-Харків-Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої він отримав відкритий уламковий перелом дистальної фаланги 1-го пальця правої кисті зі зміщенням уламків, садна волосяної ділянки голови, лобової ділянки праворуч, які по ступеню тяжкості відносяться до пошкоджень середнього ступеню тяжкості, як спричинивші тривалий розлад здоров`я. ОСОБА_6 , який керував автомобілем «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 , виконуючи маневр розвороту, порушив п. 10.1 ПДР, що стало причиною ДТП. ОСОБА_6 на законних підставах здійснював експлуатацію вказаного автомобіля, так як, згідно матеріалів справи перебував у трудових відносинах з ТОВ «Алчевське АТП 10967». Внаслідок ДТП його автомобіль «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження та відновленню не підлягає. Відповідно до Звіту про оцінку майна суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_11 від 19.07.2023 ринкова вартість автомобіля становила 1013374 грн., вартість відновлювального ремонту 3200009 грн. Автомобіль «Scania P380CB8X4EHZ» був застрахований в установленому порядку в ПрАТ «Українська страхова компанія « Княжа Вієнна Іншуранс Груп», поліс №ЕР-210839651, строк дії страхового полісу з 04.09.2022 по 03.09.2023. Також ДТП спричинено йому тяжкої моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з відповідача ТОВ «Алчевське АТП 10967», так як був порушений нормальний ритм життя позивача та його родини, він отримав тілесні ушкодження, залишився без автомобіля, не мав можливості користуватися своїм майном. Внаслідок отримання тілесних ушкоджень тривалий час лікувався, хвилювався чи відновиться організм, був обмежений фізично, не мав можливості повноцінно жити та працювати. Розмір завданої йому моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 150000 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідачів ТОВ «Алчевське АТП 10967» та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» солідарно на свою користь 1013374 грн. матеріальну шкоду, завдану ДТП. Стягнути з ТОВ «Алчевське АТП 10967» 150000 грн. моральної шкоди. Та стягнути з обох відповідачів солідарно судові витрати по справі в розмірі 91260 грн., а саме: витрати на правову допомогу у сумі 84000 грн. та витрати на Звіт про оцінку майна у сумі 7260 грн.

14.11.2023 на адресу суду надійшов відзив на позов відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції по справі посилається на те, що Страховик здійснює виплату страхового відшкодування відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах ліміту відповідальності Страховика, зазначає, що чинним законодавством не передбачено солідарної відповідальності Страховика. Зазначає, що ліміт відповідальності ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 160000 гривень. Також вважав неспівмірними витрати на надання правової допомоги, заявив клопотання про їх зменшення, у випадку задоволення позову. Просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача (а.с. 121-129 т.1).

12.12.2023 на адресу суду надійшов відзив на позов відповідача ТОВ «Алчевське автотранспортне підприємство 10967», у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції по справі посилається на те, що є недоведеним розмір заподіяної матеріальної шкоди, відповідач не запрошувався для участі у проведенні оцінки майна. Позивачем не доведений розмір завданої йому моральної шкоди. Зазначає, що цивільно-правова відповідальність була застрахована, тому саме страховик має нести відповідальність у межах страхового ліміту. Посилається на те, що згідно висновку експерта у діях позивача ОСОБА_7 також наявна невідповідність ПДР, останній мав можливість уникнути ДТП, у випадку виконання п. 12.3 ПДР. Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18.09.2023 у справі №525/906/23 позивач притягався до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою від 01.06.2023, у зв`язку з якою було пошкоджено його транспортний засіб, але провадження було закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ст. 38 КУпАП. Закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності не є реабілітуючою обставиною, та не виключає вини у вчиненні ДТП. Зазначав, що у матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем 7269 грн. понесених витрат на Звіт про оцінку майна, витрати на правову допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач ОСОБА_7 та його представник адвокат ОСОБА_5 заявлений позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити.

Позивач ОСОБА_7 суду пояснив, що внаслідок ДТП був порушений його звичний спосіб життя, він лікувався, без автомобіля не мав можливості працювати, використовувати його для потреб родини, вимушений був нести додаткові витрати. Після стаціонарного лікування, ще близько півтора місяця лікувався, після ДТП палець повністю не відновився.

Представник позивача адвокат ОСОБА_5 під час розгляду справи повністю підтримав заявлений цивільний позов, просив його задовольнити, вважав безпідставними доводи відповідача ТОВ «Алчевське АТП 10967» у частині того, що у настанні ДТП наявна вина також потерпілого ОСОБА_7 , посилався на те, що справа за ст. 124 КУпАП була розглянута без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його вина у вчиненні ДТП не встановлювалася.

Представники відповідачів за цивільним позовом ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 під час вирішення цивільного позову покладався на розсуд суду.

Суд, вивчивши матеріали справи, у частині заявленого цивільного позову, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що транспортний засіб автомобіль марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 , є власністю позивача ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданого ТСЦ 8046 (а.с. 49). Даний автомобіль внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 01.06.2023, отримав значні механічні ушкодження.

Згідно звіту про оцінку майна А 07/01 автомобіля «Audi A6 Allroad», 2015 року випуску, реєстр. № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 суб`єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 , який виконано на замовлення ОСОБА_7 , встановлено, що ринкова вартість об`єкту оцінки складає 1013374 гривень, вартість відновлювального ремонту ( без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ) складає 3200009 гривень, вартість матеріального збитку складає 1013374 гривень ( а.с. 24-73 т.1).

Згідно полісу №ЕР-210839651 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТОВ «Алчевське АТП 10967» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ», строк дії договору з 04.09.2022 по 03.09.2023 включно, страхова сума на одного потерпілого: 320000 грн. за шкоду заподіяну життю та здоров`ю, 160000 грн. за шкоду, заподіяну майну; забезпечений транспортний засіб автомобіль марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 ( а.с. 133 т.1).

Відповідно до постанови судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18.09.2023 провадження у справі відносно ОСОБА_7 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент її розгляду строків передбачених ст. 38 КУпАП. Відповідно до змісту постанови 01.06.2023 о 10 год. 40 хв. на 283 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, водій ОСОБА_7 керував транспортним засобом марки «Audi A6 Allroad», днз № НОМЕР_2 при виникненні небезпеки для руху та перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу, до його зупинки або безпечного для інших учасників руху, об`їзду перешкоди, чим здійснив зіткнення з автомобілем «Scania P380», днз НОМЕР_1 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 188 т. 1).

Відповідно до висновку експерта від 05.07.2023 №СЕ-19/117-23/10154-ІТ, у заданій дорожній обстановці водій автомобіля марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху; в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди; в заданій дорожній обстановці водій автомобіля марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У заданій дорожній обстановці у діях водія автомобіля марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди; у заданій дорожній обстановці водій автомобіля марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути вказаної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру (а.с. 27-34 т. 2).

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявностівини всіхосіб,діяльністю якихбуло завданошкоди,розмір відшкодуваннявизначається увідповідній частцізалежно відобставин,що маютьістотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків ( ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Згідно положень ст. 4 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст.8ЦКУкраїни (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Відповідно до п. 30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 в справі № 140/481/16-ц, від 30.01. 2019 в справі № 753/21303/16-ц, від 14.07.2020 в справі № 525/1592/18, від 01.08.2018 в справі № 363/2222/16-ц, від 01.04.2020 в справі №754/10777/15-ц, від 21.07.2022 у справі № 752/13375/19.

Вирішуючи по суті заявлений цивільний позов суд виходить із того, що ДТП сталося внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки. Вина ОСОБА_6 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди доведена у межах даного кримінального провадження. Вина ОСОБА_7 у вчиненні ДТП доводиться постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18.09.2023 у справі №525/906/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки закриття провадження, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності не є реабілітуючою обставиною - тому це не спростовує факт наявності вини особи в ДТП і не звільняє її від зобов`язання відшкодувати шкоду. Факт порушення ПДР водієм ОСОБА_7 та причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР та дорожньо-транспортною пригодою підтверджується висновком експерта від 05.07.2023 №СЕ-19/117-23/10154-ІТ.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 645/6088/18.

Таким чином, суд приходить до переконання, що у даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 1188 ЦК України.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за таких обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Враховуючи висновок експерта, те, що обоє водіїв порушили Правила дорожнього руху, у випадку їх дотримання могли уникнути ДТП, суд приходить до переконання, що ступінь вини кожного з водіїв складає по 50%. Сторонами іншого доведено не було.

Слідчим суддею Миргородського міськрайонного суду Полтавської області в ухвалі від 21.07.2023 установлено, що ТОВ «Алчевське АТП 10967» є володільцем автомобіля марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 на підставі договору суборенди (піднайму) транспортних засобів №010917 від 01.09.2017.

Обвинувачений ОСОБА_6 керував автомобілем марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Алчевське АТП 10967», вказану обставину підтвердив у судовому засіданні ОСОБА_6 та вказана обставина визнається ТОВ «Алчевське АТП 10967», про що останні зазначають у відзиві на позов.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином відповідальність має нести саме ТОВ «Алчевське АТП 10967», згідно положень ст. 1172 ЦК України.

Проте цивільно-правова відповідальність ТОВ «Алчевське АТП 10967» на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ».

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, виходячи з принципу диспозитивності, суд приходить до переконання, що вони задоволенню не підлягають.

Позивачем заявлено позовні вимоги про солідарне відшкодування шкоди страховиком та страхувальником.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц Велика Палата Верховного Суду висловила позицію про те, що законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 та від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/1541/15-ц.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування у встановлений договором строк є обов`язком страховика (пункт 3 частинипершоїстатті 988 ЦК України).

Згідно з абзацом першим пункту 22.1статті 22 Закону № 1961-IVу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Позивачем під час розгляду справи в суді не доведено розмір завданої йому матеріальної шкоди, внаслідок ДТП, у розумінні положень ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки матеріали справи не містять оцінки пошкодженого транспортного засобу «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 після ДТП. Суд позбавлений можливості вирішити питання щодо передачі залишків фізично знищеного транспортного засобу, оскільки він є неподільним об`єктом, із матеріалів справи встановлено наявність вини обох водіїв у ДТП.

Так, Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у справі № 203/2064/19 прийшов до висновку, що установивши, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, відчуженого нимпід час розгляду справи за цим позовом, не можна визнати обґрунтованим.

Таким чином, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП слід відмовити, за недоведеністю.

Оскільки суд прийшов до переконання, що не підлягає до задоволення вимога про відшкодування матеріальної шкоди, також не підлягають стягненню витрати позивача на складання звіту про оцінку майна.

Суд вважає неналежним доказом понесених витрат на складання звіту рахунок-фактуру від 14.07.2023. За своєю правовою природоюрахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто,носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 р. у справі №915/641/19.

Дослідивши наявні матеріали справи у частині заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.23 ЦК України особамає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК Українирозмір грошовоговідшкодування моральноїшкоди визначаєтьсясудом залежновід характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений устатті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положеньстатті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, у такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц).

Відповідно достатті 23Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зістаттею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбаченістаттею 23 Закону № 1961-IV.

Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №199/6608/18.

Позивач обґрунтовуючи розмір завданої йому моральної шкоди посилається на те, що моральна шкода була завдана йому внаслідок ушкодження здоров`я під час ДТП та знищення належного йому майна. При цьому вимог про відшкодування моральної шкоди до Страховика не заявляє.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із того, що знищенням майна позивача, останньому була завдана моральна шкода.

Зокрема, п. 3Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілому, суд враховує, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, було пошкоджено автомобіль потерпілого ОСОБА_7 , через що останній зазнав сильних душевних страждань та переживань, змушений був змінити свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, у відповідності ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі « Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 і вважає, що завдана позивачам моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом КонстатаціїСудомфактупорушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи наведене, характер заподіяної моральної шкоди, характер і об`єм моральних страждань потерпілого, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, необережної форми вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, спільної вини обвинуваченого і потерпілого у вчиненні ДТП, суд вважає, що моральне відшкодування слід визначити у розмірі 20000 грн.

У іншій частині заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідачів на свою користь солідарно понесені по справі витрати на правову допомогу у розмірі 84000 грн.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги №29/06 від 29.06.2023 укладений між адвокатом ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , згідно якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу ОСОБА_7 , у тому числі в кримінальному провадженні у будь-якому статусі, представництві інтересів у судах всіх інстанцій, надання консультацій. Згідно п. 3.1 Договору, розмір гонорару, а також витрат, які виникли у зв`язку з виконанням даного Договору, узгоджується за домовленістю сторін та визначається в додатковій угоді (а.с. 78 79 т. 1).

Відповідно до додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №29/06 від 29.06.2023, адвокат ОСОБА_5 та клієнт ОСОБА_7 узгодили суму гонорару адвоката за надання правової допомоги під час участі у захисті прав клієнта в кримінальному провадженні у фіксованій сумі 60000 грн., час витрачений адвокатом на дорогу, у разі необхідності для виконання доручення або участі у слідчих діях, оплачується клієнтом з розрахунку 1000 грн. за годину. Оплата адвоката додатково до фіксованої суми гонорару в разі виїзду для участі у слідчих діях або участі в судових засіданнях до Великобагачанського району Полтавської області, становить 6000 грн. Об`єм наданої правової допомоги, витрати на виконання Договору, розрахунок витраченого на виконання договору адвокатом часу узгоджується актом виконаних робіт та підписується сторонами (а.с. 80).

Згідно з п. 13 ч. 1ст. 368 КПК Україниухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

У постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. (Постанова Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20).

Відповідно до ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Стороною позивача (потерпілого) у справі до матеріалів позовної заяви не надано доказів, які підтверджують понесені у справі витрати ОСОБА_7 на правову допомогу, їх розмір, не доведено солідарний обов`язок відповідачів щодо її відшкодування, тому суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

При цьому суд звертає увагу, що у межах кримінально-процесуального законодавства не передбачено можливість ухвалення додаткового рішення у справі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17,КПК Українине обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження. Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінніКПК України. Залишення клопотання учасника провадження про розподіл процесуальних витрат без розгляду не є вирішенням судом питання про розподіл процесуальних витрат.

У постанові від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц Верховний Суд зазначив, що питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правиламиКПК України.

По справі маються витрати на залучення експертів в сумі 4780 грн. 00 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 суд приходить до висновку про відсутність підстав для обрання відносно нього запобіжного заходу, відповідних клопотань учасниками судового розгляду заявлено не було.

Суд вирішує питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України. Одночасно із вирішенням питання про долю речових доказів, суд вирішує питання про скасування арештів накладених під час досудового розслідування, у порядку ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.31, 176-179, 349, 369-371, 373- 376, 394, 395 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

У відповідності ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Закрити провадженняу справіза позовомПрокурораМиргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня №3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Роз`яснити позивачу наслідки закриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевське автотранспортне підприємство 10967» на користь ОСОБА_7 20000 ( двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У решті заявлених позовних вимог відмовити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 4780 ( чотири тисячі сімсот вісімдесят) гривень.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.06.2023, на:

- автомобіль марки «AudiA6Allroad»днз НОМЕР_2 ,власником якоговідповідно досвідоцтва прореєстрацію транспортногозасобу НОМЕР_4 ,виданого 20.10.2021ТСЦ 8046,є ОСОБА_7 ,який поміщенийна охоронюванутериторію ПП«ВМ Транссервіс»за адресою:вул.Шевченка,4,с.Білоцерківка,Миргородського району,Полтавської області - після набрання вироком законної сили;

- автомобіль марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 28.11.2012 ВРЕР м. Алчевськ при УДАІ УМВС в Луганській області є ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ КО», який переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Алчевське АТП 10967» у частині заборони відчуження та розпорядження після набрання вироком законної сили;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видане 28.11.2012 ВРЕР м. Алчевськ при УДАІ УМВС в Луганській області, яке передано на відповідальне зберігання ТОВ «Алчевське АТП 10967» у частині заборони відчуження та розпорядження після набрання вироком законної сили.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «Audi A6 Allroad» днз НОМЕР_2 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 20.10.2021 ТСЦ 8046, є ОСОБА_7 , який поміщений на охоронювану територію ПП «ВМ Транссервіс» за адресою: АДРЕСА_3 повернути власнику або законному володільцю;

- автомобіль марки «Scania P380CB8X4EHZ» днз НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 28.11.2012 ВРЕР м. Алчевськ при УДАІ УМВС в Луганській області є ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ КО», та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видане 28.11.2012 ВРЕР м. Алчевськ при УДАІ УМВС в Луганській області, які повернуті на відповідальне зберігання ТОВ «Алчевське автотранспортне підприємство 10967» вважати повернутими законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1